Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №641/9541/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1125/2026 Справа № 641/9541/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Кожихової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко О.М.

представника позивача Трегуб О.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

08.12.2025 голова правління Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (далі - Банк) Є.Чечіль, через засоби поштового відправлення, звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1000117445 від 06.01.2025 у розмірі 176 538,48 грн., з яких; 148 750,20 грн. – заборгованість за простроченим тіло кредиту, 24 888,28 грн. – заборгованість за простроченими процентами, 2 900,00 грн - пеня та суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн..

В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві посилався на те, що 06.01.2025 між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1000117445, відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 153000 грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 05.01.2028, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки визначені договором. Позичальник частково виконував взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, погашав кредит та нараховані проценти, а також оплатив комісію за супроводження кредиту, передбачену п. 1.5.1.2. Кредитного договору, що вбачається з долучених до позовної заяви банківських виписок та розрахунку заборгованості. Проте, з березня 2025 року позичальник в односторонньому порядку припинив виконувати договірні зобов`язання щодо повернення коштів відповідно до узгодженого сторонами у Кредитному договорі графіку, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором, загальній розмір якої станом на 09.09.2025 становив 174 938,48 грн. Банк реалізував своє право, передбачене п. 8.1 укладеного між сторонами Кредитного договору, та надіслав на адресу позичальника заключну вимогу від 09.09.2025 щодо повного дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором. Проте, у визначений у вимозі строк заборгованість не була погашена позичальником. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті АТ «Укрпошта» поштове відправлення 0306213352379 було повернуто відправнику 29.09.2025. Відповідно до п.п. 8.4 Кредитного договору, у випадку невиконання Позичальником зазначеної у п. 8.3. цього Договору письмової вимоги Кредитора про дострокове повернення повної суми заборгованості за Кредитом у строк, визначений в п. 8.3. цього Договору. Кредитор має право пред`явити позов у відношенні Позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього Договору, з будь-якого майна Позичальника або відступити право вимоги (повністю або частково) за цим Договором третім особам та, або звернутися до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису та або здійснити інші дії направлені на здійснення погашення заборгованості. У зв`язку з чим Банк вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки вжиті позасудові заходи не виявились ефективними. В зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору виникла заборгованість в сумі 176 538,48 грн, з яких; 148 750,20 грн. – заборгованість за простроченим тіло кредиту, 24 888,28 грн. – заборгованість за простроченими процентами, 2 900,00 грн - пеня. Також зазначає, що за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов язань. Таким чином, штрафи та пеня, які були нараховані за умовами кредитного договору укладеного після тридцятого дня з дня набрання чинності Законом України № 3498-ІХ) підлягають стягненню з позичальника, який допустив порушення умов договору. Відтак позичальник зобов`язаний сплатити на користь Банку неустойку (пеню) нараховану згідно п. 10.1 Кредитного договору у загальному розмірі 2 900 грн.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 12.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви, просила задовольнити вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 02.03.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

06 січня 2025 року між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір № 1000117445. Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, шо кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти в сумі 153 000, 00 грн з кінцевим терміном повернення Кредиту до 05.01.2028 включно, на умовах, визначених цим Договором. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 50 % річних. Згідно п. 1.2 Кредитного договору, кредит надавався Позичальнику на споживчі цілі.

Положеннями п. п. 2.2 — 2.3 Кредитного договору визначено, що надання Кредиту на цілі, визначені в п. 1.2. цього Договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок з застосуванням ЕПЗ позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у Кредитора.

06 січня 2025 року Банк надав позичальнику можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору шляхом перерахування грошових коштів у сумі 153000 грн на поточний рахунок позичальника, що підтверджується копіями меморіального ордеру № 72377 від 06.01.2025 та виписки по рахунку Позичальника № НОМЕР_2 .

Пунктом 2.5 Кредитного договору передбачено, що повернення Кредиту здійснюється щомісячно у чітко встановлений цим Договором термін - «06» числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому наданий Кредит, згідно Графіку платежів, наведеного у Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною, а остаточне повернення Кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості за Кредитом, визначеного у п. 1.1. цього Договору, на рахунок, відкритий у Кредитора, зазначений у п. 2.4. цього Договору, з обов`язковим зазначенням призначення платежу «Поповнення рахунку для погашення заборгованості за кредитним договором № 1000117445 від 06.01.2025». Позичальник не зобов`язаний сплачувати Кредитору будь-які платежі, не зазначені в Договорі та або не враховані в розрахунку Денної процентної ставки та орієнтовної Реальної річної процентної ставки що зазначені в Договорі, крім платежів, які не включаються до розрахунку Загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору кредитор має право достроково припинити строк користування позичальником цим кредитом та вимагати погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за кредитом, шо залишилася, належних процентів, пені, штрафів, неустойок та інших платежів та відшкодування завданих Банку збитків шляхом направлення Позичальнику Заключної вимоги у разі настання будь-якої з подій, визначених в цьому пункті Договору, які Сторони домовилися вважати суттєвим порушенням умов цього Договору, а саме: у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань за цим Договором, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. 1.1., 1.3., 2.5, 3.2. цього Договору більше, ніж на один катендарніш місяць.

Виконання позичальником вимоги Кредитора шодо дострокового повернення Кредиту, належних до сплати процентів та інших платежів, відповідно до умов цього Договору (надалі - «Вимога»), повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти катендарних днів з дати одержання Вимоги Банку (п. 8.3 Кредитного договору).

Банк надіслав на адресу позичальника Заключну вимогу внх. 10/1/02-07/4-3583 від 09.09.2025 щодо повного дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором .

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що загальна заборгованість перед банком становить 176 538,48 грн, з яких: 148 750,20 грн – заборгованість за простроченим тіло кредиту, 24 888,28 грн – заборгованість за простроченими процентами, 2 900,00 грн - пеня.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення Банку до суду за захистом своїх прав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідно їх правове регулювання відбувається нормами Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статей 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуютьсяі використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із частиною 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини 2 ст.1054 та частини 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Отже, між Банком та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 153000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % річних.

Згідно вимог статті 81 ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

До позовної заяви Банком долучено виписку з рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається надання відповідачу кредиту шляхом перерахування на відкритий рахунок в Банку, часткове погашення боргу та наявність заборгованості.

При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Надана Банком виписка з рахунку відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.

Отже, відповідач фактично отримував кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд дійшов висновку, що надані Банком у справі докази є належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач відповідно до наданого позивачем розрахунку, який узгоджується із випискою за рахунком, отримав грошові кошти, обізнаний про необхідність сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 50 % річних, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які частково не повернуто, та нарахованих відсотків, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

В свою чергу, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України та п. 8.3 Кредитного договору, надіслання вимоги в порядку досудового врегулювання спору, суд уважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати нарахованих процентів, правомірність розрахунку яких відповідачем не спростовано.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині основного боргу та процентів за користування кредитом .

Щодо вимоги про стягнення неустойки, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач заявив до стягнення з відповідача складається, крім тіла кредиту та процентів, неустойку у розмірі 2900 грн.

Позивач щодо нарахування неустойки вказав, що відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", яким було передбачена заборона нарахування неустойки виключено і відповідно на підставі змін. За договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Вказані доводи позивача суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78, від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд ураховує, що положеннями цивільного законодавства (ЦК України основний акт цивільного законодавства) передбачено звільнення боржника від сплати неустойки, а у разі її нарахування підлягає списанню. Указана норма є імперативною і підлягає безпосередньому застосуванню.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває по теперішній час.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 зробив висновок, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, оскільки неустойка за кредитним договором нарахована у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь Банку і суд вважає за можливе безпосередньо застосувати пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки саме вказаним положенням урегульовані спірні правовідносини.

Положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу ІV Закону № 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання щодо звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану, а норми ЦК України застосовуються безпосередньо до спірних правовідносин.

Отже, суд відхиляє посилання позивача на правомірність нарахування та заявлення до стягнення неустойки, а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 2900 грн не підлягають задоволенню.

Висновки суду

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 148 750,20 грн заборгованість за простроченим тіло кредиту, 24 888,28 грн – заборгованість за простроченими процентами, у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення неустойки суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2978,34 грн витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено вимоги пропорційно 98,36 %).

На підставі викладеного, керуючись статтями 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 1000117445 від 06.01.2025 у розмірі 173 638 (сто сімдесят три тисячі шістсот тридцять вісім) грн 48 (сорок вісім) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2978 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн 34 (тридцять чотири) копійки.

В задоволенні уншої частини позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09.03.2025.

Найменування учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Банк «Український капітал», ЄДРПОУ 22868414, адреса: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 67;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В.Кожихова