Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №639/8291/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/8291/25

Провадження №1-кп/639/162/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221210000723 від 22.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, працюючого волонтером в Благодійному фонді «З вірою в майбутнє», неодруженого, не судимого, який та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2025 приблизно о 22-20 год. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT р.н. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Ново-Баварському в м. Харкові з боку вулиці Лекторської в напрямку смт Пісочин зі швидкістю не менше 81 км/год.

Під час руху, при наближенні до перехрестя проспекту Ново-Баварського та вулиці Катаєва, ОСОБА_6 в порушення вимог п.п. 10.1 та 14.6 а) Правил дорожнього руху України, згідно яких: «п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися,що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 14.6 обгін заборонено: а) на перехресті);

діючи необережно, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху на перехресті проспекту Ново-Баварського та вулиці Катаєва та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ-110307 р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який в цей час на вищевказаному перехресті повертав ліворуч на вулицю Катаєва, внаслідок чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини у вигляді забою лівої легені та закритого перелому 4 і 5 ребер зліва, а також закритого перелому середньо-зовнішньої третини лівої ключиці, що ускладнилася кровотечею у ліву плевральну порожнину із скупченням повітря (лівобічний пневмоторакс).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/655-А/25 від 13.10.2025 комплекс тілесних ушкоджень, який був спричинений ОСОБА_7 , відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Згідно з висновком комплексної експертизи відео-, звукозапису, фототехнічної та авто технічної експертизи № КСЕ-19/121-25/25184 від 14.10.2025 у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 10.1, 14.6 а), 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 14.6 а) Правил дорожнього руху України, тобто перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху на перехресті проспекту Ново-Баварського та вулиці Катаєва та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ-110307 р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , який в цей час на вищевказаному перехресті повертав ліворуч на вулицю Катаєва.

У даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_6 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 14.6 а) Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, повністю підтвердив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, надав пояснення щодо місця, часу, способу його вчинення так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що в ту ніч рухався за кермом автомобіля по просп. Ново-Баварському у м. Харкові. Автомобіль, що рухався попереду, сповільнився, тому він вирішив його обігнати, але зіткнення запобігти не вдалося. Він одразу намагався витягнути постраждалого водія з автомобіля, надати йому допомогу. Швидку допомогу викликали інші люди, які зупинилися біля місця ДТП. Автомобіль належить його батьку. Він має водійське посвідчення біля 4 років. Алкогольні напої та наркотичні засоби не вживав. У скоєному розкаюється. Наразі він офіційно працює волонтером. На час допиту він не відшкодовував потерпілому заподіяну шкоду, оскільки чекає розрахунку витрат на лікування. З потерпілим після подій він не бачився, оскільки з ним спілкувався його батько.

В ході судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_6 повністю відшкодовано потерпілому ОСОБА_7 заподіяну в результаті ДТП матеріальну та моральну шкоду, що підтвердив суду представник потерпілого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_4 , який заявив про відмову від цивільного позову, який був поданий в ході судового розгляду.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також відомостей щодо судових витрат, речових доказів та цивільного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 .

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працює волонтером, неодружений, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставинами, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , є щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання - особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк, передбачає більш м`які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким необережним злочином, обставини скоєння даного злочину, відсутність обтяжуючих та наявність пом`якшуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його стан здоров`я та сімейний стан, репутацію, ставлення до скоєного, поведінку після вчиненого злочину, думку потерпілого та його представника щодо призначення обвинуваченому основного покарання без реального його відбування, у зв`язку із чим суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому, призначаючи ОСОБА_6 основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах, наближених до мінімальної санкції ч. 2 ст. 286 КК України, вважає можливим звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності".

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 у справі №361/2704/16-к, провадження №51-358км18.

В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 у справі 161/537/18, провадження № 51-4055км19, Верховний суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Cуд вважає доцільним, з урахуванням того, що ОСОБА_6 офіційно працює волонтером, його діяльність пов`язана з керуванням транспортним засобом, а також враховуючи позицію представника потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами, не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. При цьому суд, зокрема, приймає рішення про скасування арешту з автомобілів учасників ДТП.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілого підлягає залишенню без розгляду через відмову потерпілого від його підтримання.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на проведення експертних досліджень в розмірі 27633 (двадцять сім тисяч шістсот тридцять три) гривні 40 копійок (к/п, а.с. 63, 77, 143).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 на речовий доказ у кримінальному провадженні – автомобіль ЗАЗ-110307 д.н. НОМЕР_2 та повернути його власнику Нароушвілі Таріелу (к/п, а.с. 29).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новобаварського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 на речовий доказ у кримінальному провадженні – автомобіль Volkswagen Passat, д.н. НОМЕР_4 (в частині заборони відчуження та розпорядження майном) та вважати його таким, що повернутий власнику ОСОБА_9 (к/п, а.с. 29).

Речовий доказ – карту пам`яті Micro SD «GOODRAM» 32 Gb №FACF19F804 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому та захиснику право подати клопотання про помилування.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілому, представнику потерпілого право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1