Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №638/386/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/386/26

Провадження № 2-а/638/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді - Подус Г.С.,

за участю секретаря - Двойних А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує тим, що 30 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 , винесено постанову № 2720 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 59 500 грн. Підставою для винесення зазначеної Постанови стало твердження Відповідача про те, що директор ТОВ «Тара-Групп» ОСОБА_1 у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”» від 24.02.2022 року (зі змінами), у порядку, визначеному пунктом 7 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», під час проведення планової перевірки ТОВ «Тара-Групп» порушив вимоги законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З Постановою № 2720 від 30 грудня 2025 року Позивач категорично не погоджується, оскільки викладені в ній відомості не відповідають фактичним обставинам справи, а наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами. Крім того, під час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення були допущені істотні порушення вимог матеріального та процесуального законодавства, що унеможливлює притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» здійснює ведення військового обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Постанова № 1487). Зокрема, Товариством ведуться списки персонального військового обліку за відповідними групами, наявні та належним чином оформлені накази про призначення відповідальних осіб за ведення військового обліку, накази про підвищення кваліфікації (або про відсутність потреби у її підвищенні), а також інші документи, передбачені вимогами Постанови № 1487. Усі працівники Товариства перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації або фактичного проживання. Відповідно до абз. 1 п. 8 Постанови № 1487, організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку покладаються на працівників служби персоналу. У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку. Як вбачається з наказу ТОВ «Тара-Групп» № 2024/19.08 від 19 серпня 2024 року, обов`язки з ведення військового обліку покладено на головного бухгалтера ОСОБА_3 , про що у встановленому законом порядку було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, відповідальним за здійснення організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ТОВ «Тара-Групп» призначено зовсім іншу особу, а до посадових обов`язків директора ТОВ «Тара-Групп» ОСОБА_1 не входить такий обов`язок. Окрім того, з боку Відповідача відбулося порушення порядку оформлення та вручення акта перевірки і позбавлення права на усунення недоліків. Акт перевірки стану військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ТОВ «Тара-Групп», складений комісією з питань перевірки стану військового обліку в державних органах, виконавчих органах Харківської міської ради, на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, що розташовані на території міста Харкова у 2025 році (далі – Акт перевірки), не був вручений Товариству або його посадовим особам для ознайомлення у день проведення перевірки чи після її завершення. Фактично Акт перевірки було надано для ознайомлення лише 26 грудня 2025 року, тобто одночасно зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення щодо директора ТОВ «Тара-Групп» ОСОБА_1 . За таких обставин Позивач був позбавлений можливості своєчасно ознайомитися зі змістом Акта перевірки, подати зауваження та заперечення до нього, надати додаткові документи або усунути виявлені недоліки. Зазначене свідчить про порушення основоположних принципів адміністративного провадження та вимог чинного законодавства. Водночас відповідно до висновків Акта перевірки Товариству було рекомендовано усунути виявлені недоліки у 30-денний строк, однак через несвоєчасне надання Акта реалізація цього права стала неможливою. Відповідно до Постанови № 1487, перевірка стану військового обліку має здійснюватися з дотриманням принципів об`єктивності, прозорості та співпраці з керівником підприємства, а результати перевірки підлягають оформленню та доведенню до відома суб`єкта перевірки. Метою складання Акта перевірки є, зокрема, виявлення можливих недоліків та надання суб`єкту господарювання можливості їх усунення, а не автоматичне притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності. Однак у даному випадку Відповідачем було проігноровано превентивний та коригуючий характер перевірки, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено без надання розумного строку для усунення виявлених зауважень, а фактично — без будь-якої такої можливості. Крім того, в самому Акті перевірки чітко та однозначно зазначено, що відповідальною особою за ведення військового обліку в ТОВ «Тара-Групп» є ОСОБА_3 , що повністю відповідає наказу Товариства про покладення відповідних обов`язків. Попри це, протокол про адміністративне правопорушення та Постанова були складені відносно директора ТОВ «Тара-Групп» ОСОБА_1 , без наведення будь-якого обґрунтування того, у чому саме полягає його персональна вина та яким чином він порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Таким чином, Відповідачем проігноровано принцип персональної відповідальності, який є фундаментальним у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Сам факт зайняття посади директора підприємства не може автоматично свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення, особливо у випадку, коли функції з ведення військового обліку офіційно покладені на іншу посадову особу, що прямо зафіксовано в Акті перевірки. З аналізу Акта перевірки вбачається, що відповідальною особою визначена ОСОБА_3 . Акт було складено 24 жовтня 2025 року. Лише 5 грудня 2025 року на юридичну адресу ТОВ надійшов лист від ТЦК з проханням з`явитися керівнику підприємства 26 грудня 2025 року. Відповідно, сам протокол було складено лише у день виклику керівника, тобто через майже два місяці після дати можливого вчинення адміністративного правопорушення. Отже, протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням ст. 254 КУпАП. 26 грудня 2025 року адвокатом ОСОБА_1 - Сковирою Любов`ю Юріївною були подані письмові заперечення на повідомлення про виклик від 05.12.2025 року, яким ініціювалося притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, а також заявлено клопотання про надання можливості ознайомитися з усіма матеріалами справи, на підставі яких було ініційовано відповідне провадження. Однак зазначені заперечення та клопотання не були розглянуті по суті, не отримали жодної правової оцінки та не були враховані під час розгляду справи і винесення постанови, що підтверджується відсутністю будь-яких посилань на них у тексті оскаржуваної постанови. Такі дії Відповідача прямо порушують вимоги статті 268 КУпАП, якою гарантовано право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, знайомитися з матеріалами справи, подавати докази, заперечення та клопотання, а також користуватися правовою допомогою адвоката.

Ухвалою суду від 14.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб у судове засідання.

09.02.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що суб`єктом відповідальності за порушення правил військового обліку на ТОВ «Тара Групп» через призначення окремим наказом відповідальної особи – головного бухгалтера. Відповідно до пункту 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487, функція організації військового обліку на підприємствах покладається безпосередньо на їх керівників. Законодавець чітко розмежовує поняття «організація військового обліку» та «ведення військового обліку». Організація є комплексною управлінською функцією, яка включає в себе створення матеріально-технічної бази, контроль за персоналом, підписання звітності та забезпечення взаємодії з ТЦК. Призначення відповідальної особи є лише одним із елементів виконання керівником свого обов`язку щодо організації обліку, але цей факт жодним чином не знімає з директора підприємства персональної відповідальності за загальний стан справ. Якщо підлегла особа допускає порушення, це свідчить про дефект управлінської діяльності самого керівника, який не забезпечив належного контролю. Матеріали перевірки зафіксували системні недоліки у військовому обліку ТОВ «Тара-Групп», які перебувають у зоні прямої відповідальності керівника, тому Позивач як посадова особа є належним спеціальним суб`єктом відповідальності за статтею 210-1 КУпАП. Стосовно тверджень Позивача про порушення строків складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачених статтею 254 КУпАП, Відповідач наголошує на необхідності розрізнення моменту виявлення факту правопорушення та моменту виявлення особи порушника. Акт перевірки стану військового обліку від 24 жовтня 2025 року зафіксував об`єктивну сторону правопорушення, однак для складання протоколу необхідна була присутність особи для встановлення її даних та забезпечення прав. Позивач (через свого представника) прибув до ТЦК та СП лише 26 грудня 2025 року на виклик Відповідача. Саме цей момент вважається моментом виявлення особи для цілей складання протоколу. Протокол було складено у той самий день, тобто з дотриманням 24-годинного строку, встановленого законом. Оскільки інкриміноване правопорушення є триваючим (невиконання обов`язків з ведення обліку тривало безперервно), строк накладення стягнення обчислюється з моменту його виявлення. Постанова № 2720 була винесена 30 грудня 2025 року, тобто в межах спеціального тримісячного строку, встановленого статтею 38 КУпАП для особливого періоду, тому посилання на пропуск строків давності є юридично неспроможним. Щодо процедурних аспектів розгляду справи, то участь адвоката Позивача під час складання протоколу та розгляду справи 26 грудня 2025 року свідчить про повне забезпечення права на захист. Відмова представника від підписання протоколу не є перешкодою для подальшого провадження, про що було зроблено відповідний запис згідно зі статтею 256 КУпАП. Також безпідставними є доводи про невручення Акта перевірки як підставу для скасування штрафу. Акт фіксує об`єктивну реальність на момент перевірки, і наявність у ньому рекомендацій щодо усунення недоліків не звільняє особу від відповідальності за вже вчинене правопорушення. Метою адміністративного стягнення є покарання та виховання, а не лише превенція, тому Відповідач мав повне право накласти стягнення незалежно від надання строку на виправлення помилок, особливо в умовах воєнного стану, коли дотримання мобілізаційної дисципліни є критично важливим. Окремо Відповідач заперечує проти вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. Зазначена сума є явно неспівмірною зі складністю даної категорії справ, яка є типовою та розглядається у спрощеному порядку.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що 30 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – Відповідач), підполковником ОСОБА_2 , винесено постанову № 2720 у справі про адміністративне правопорушення (далі – Постанова), якою ОСОБА_1 (далі – Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 59 500 грн. Підставою для винесення зазначеної Постанови стало твердження Відповідача про те, що директор ТОВ «Тара-Групп» ОСОБА_1 у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”» від 24.02.2022 року (зі змінами), у порядку, визначеному пунктом 7 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», під час проведення планової перевірки ТОВ «Тара-Групп» порушив вимоги законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Групп» здійснює ведення військового обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Постанова № 1487).

Відповідно до абз. 1 п. 8 Постанови № 1487, організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку покладаються на працівників служби персоналу. У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Наказом ТОВ «Тара-Групп» № 2024/19.08 від 19 серпня 2024 року, обов`язки з ведення військового обліку покладено на головного бухгалтера ОСОБА_3 .

Тобто, відповідальним за здійснення організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у ТОВ «Тара-Групп» призначено зовсім іншу особу, а до посадових обов`язків директора ТОВ «Тара-Групп» ОСОБА_1 не входить такий обов`язок.

Тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за невиконання Порядку №1487 є незаконним.

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень про встановлення щодо допущення ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

17 квітня у виданні «Голос України» офіційно опублікований Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, який набрав чинності 18.05.2024 року. Згідно п. 2 ІІ розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності) .

За змістом ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У відповідності до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядувания, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 34 Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють:

-перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа, визначеного у пункті 20 цього Порядку, або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. В умовах правового режиму воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформлення військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування правового режиму воєнного стану;

-доведення до призовників, військовозобов`язаних та резервістів правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття на роботу (навчання);

-надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 4);

-оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття;

-подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть;

-проведення відповідної роз`яснювальної роботи серед призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку;

-забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку;

-взаємодію з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, відповідними підрозділами розвідувальних органів щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

-періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

-внесення у п`ятиденний строк з дня подання відповідних документів (або відображення в електронній формі інформації, що міститься у таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія) змін до списків персонального військового обліку щодо прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), реквізитів паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреси місця фактичного проживання, сімейного стану, освіти, місця роботи і посади та надсилання щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну таких облікових даних;

-складення і подання щороку до 1 грудня до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць (додаток 6);

-приймання від призовників, військовозобов`язаних та резервістів під розписку у бланках розписок (додаток 7) їх військово-облікових документів для подання таких документів до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів з метою їх звіряння з обліковими даними, а також оформлення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

-оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

-постійний контроль за виконанням посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій вимог цього Порядку, а призовниками, військовозобов`язаними та резервістами - правил військового обліку;

-постійне інформування відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів про посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують вимоги цього Порядку, а також про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом;

-ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що в силу приписів статті 77 КАС України у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17.

Отже, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до норм КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надає докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішенні ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Доказуванням за цим принципом має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (справа «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000).

Зважаючи на викладене, на ОСОБА_1 не був покладений у встановленому порядку обов`язок щодо ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних.

За таких обставин, ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому у його діях відсутній склад відповідного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, постанова суперечить положенням Конституції і КУпАП, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Всупереч вищевказаним вимогам, позивачем та його представником не надано до суду жодного доказу понесених витрат, зокрема актів виконаних робіт із детальним розписом всіх наданих послуг у справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу виходячи з принципу розумності та співмірності.

Беручи до уваги складність справи та той факт, що провадження у справі здійснювалось без виклику сторін у судові засідання, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, в розмірі 3000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору позивачу відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 286, 243,250КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову №2720 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 30.12.2025 складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 59500 грн. – скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: