Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №183/1183/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1183/26

№ 1-кп/183/190/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12025047350000263 стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Покровськ Донецької області, громадянки України, яка має середню освіту, заміжньої, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченогоч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

Відповідно до обвинувального акту обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю згодна із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного нею проступку, в присутності захисника ОСОБА_4 ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, подала письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно неї у порядку спрощеного провадження, без судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності.

В тексті обвинувального акту викладене клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_5 не заперечувала проти такого розгляду, про що надала відповідну заяву, в якій зазначила, що ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження.

За результатами спрощеного провадження судом встановлено, що 16 листопада 2025 року, приблизно о 13 годині 20 хвилин, потерпіла ОСОБА_5 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_6 знаходилась біля під`їзду будинку АДРЕСА_1 , де також знаходилась сусідка останньої ОСОБА_3 , у вказаний час між останніми на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, під час якої у ОСОБА_3 виник прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_3 , 16 листопада 2025 року, приблизно о 13 годині 21 хвилина, знаходячись біля під`їзду будинку АДРЕСА_1 , в присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , діючи умисно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно -небезпечних наслідків, нанесла один удар дерев`яним прикладом предмету схожого на іграшковий дерев`яний автомат. В цей момент потерпіла ОСОБА_5 намагалась вихопити вказаний предмет схожий на іграшковий дерев`яний автомат з рук ОСОБА_3 , але в цей момент остання нанесла прикладом предмету схожого на іграшковий дерев`яний автомат ще один по підборіддю зліва, після чого потерпіла ОСОБА_5 почала чинити опір, в цей час ОСОБА_3 схопила останню руками за одяг та почала штовхати та бити потерпілу ОСОБА_5 об стіни будинку.

Внаслідок умисних противоправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у виді синців на лівій щоці, підборіді, правому плечі, саден на правій кисті, в області правого зап`ястка, які у своїй сукупності та кожен окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження при обставинах встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Також судом враховується, що ОСОБА_3 раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

З урахуванням даних про особу обвинуваченої, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його конкретним обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченої.

Призначаючи покарання суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: медичну картку амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_5 – повернути КНП «Міський центр первинної санітарної допомоги» Самарівської міської ради.

На вирок суду учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1