Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №182/5477/25 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5477/25

2/180/104/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі – Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 182/5477/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" - Какун А.С. звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 липня 2019 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінвансова компанія "Центр фінансових рішень» Кредитний договір №1154013954.

07.10.2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором. Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати ( відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей Позичальників.

26.06.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 р., у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Права Вимоги за Кредитними договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Права Вимоги. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 36280,27 грн., з яких:

-17376.73 грн.- загальна заборгованість по тілу кредиту;

-2.17 грн.- загальна заборгованість по відсоткам;

-18901.37 грн.- загальна заборгованість по комісії;

- 0,00 грн.- пеня/штрафи.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме: з 26.06.2024 Позивачем не здійснювалось нарахування жодних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1154013954 в розмірі 36280,27 грн..

23 квітня 2019 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством "Ідея Банк" Кредитний договір №Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 р.

07 липня 2023 року між АТ "Ідея Банк" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 р., укладеним між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ "ФК "ЄАПБ".

Відповідно до реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ "ФК"ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 р. в сумі 20922,98 грн., з яких:

3681.66 грн.- заборгованість за основним боргом;

1170.69 грн.-заборгованість за відсотками;

16070.63 грн. - заборгованість за комісіями.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме: з 07.07.2023 р. позивачем не здійснювалось нарахування жодних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором№Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 р. в сумі 20922,98 грн..

Враховуючи те, що відповідач своїх зобов`язань не виконує, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості:

за Кредитним договором № 1154013954 від 09 липня 2019 року в розмірі 36280,27 грн., з яких:36280,27 грн.,

з яких:

-17376.73 грн.- загальна заборгованість по тілу кредиту;

-2.17 грн.- загальна заборгованість по відсоткам;

-18901.37 грн.- загальна заборгованість по комісії;

- 0,00 грн.- пеня/штрафи.

за Кредитним договором №Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 р. в сумі 20922,98 грн., з яких:

-3681.66 грн.- заборгованість за основним боргом;

-1170.69 грн.-заборгованість за відсотками;

-16070.63 грн. - заборгованість за комісіями.

Всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі: 57203,25 грн., а також понесені судові витрати.

У прохальній частині позову представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

04.12.2025 року відповідач та її представник - адвокат Левченко А.В. надали відзив на позовну заяву, у якому просять суд відмовити в задоволені позову по причині відсутності первинних фінансових документів, відсутності в договорах обов`язку сплачувати комісію, поза межами кредиту / комісія врахована в вартість договору, що навіть зазначено в договорах/, крім того не доведено коли нараховувалася комісія та відсотки за кредитами чи до 24.02.2022 року чи після заборони нарахування пені, штрафів та інших платежів, а також через пропуск строку давності.

15.12.2025 року представник позивача - Марченко А.О. надала відповідь на відзив, в якому просила відзив ОСОБА_1 на позов про стягнення заборгованості за кредитним договором-залишити без розгляду та задоволення. Позовні вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ "ФК "ЄАПБ". Також вказала, що Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Первісного кредитора, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника.

Згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - Є БАНКІВСЬКОЮ ТАЄМНИЦЕЮ.

Тому, Позивач не має змоги надати суду виписку з особового рахунку, оскільки Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а позивач не є банком України, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

З метою надання вичерпної інформації по справі Позивач звернувся до Первісних кредиторів з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме: детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів Позичальнику за договорами позики.

Станом на 13.12.2025 Позивачем не отримано відповіді на запити від Первісного кредитора, у зв`язку з чим Позивач просить суд долучити докази після того, як будуть отримані відповіді на вказані запити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просила розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує. На час розгляду справи первинних документів, в тому числі, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника суду не надала.

Відповідач та її представник у судові засідання неодноразово не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 516ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що 09 липня 2019 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінвансова компанія "Центр фінансових рішень» Кредитний договір №1154013954.

Відповідно до п.4 Паспорту кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінвансова компанія "Центр фінансових рішень» надає клієнту ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 24 063,20 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором.

Пунктом 4. вказаного Паспорту кредиту встановлено, що спосіб та строк надання кредиту – безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору.

23 квітня 2019 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством "Ідея Банк" Кредитний договір №Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 р.

Відповідно до п.1.1. Договору Акціонерне товариство "Ідея Банк" надає клієнту ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 17 868,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених договором.

Пунктом 8. вказаного Договору кредиту встановлено, що Договір набуває чинності в частині споживчого кредиту з моменту списання коштів з позичкового рахунку для виконання вимог п.1.7.

Отже, передумовою надання кредитів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника є його заяви із зазначенням банківського карткового рахунку, на який позикодавець має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

Суд наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа(форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, суд зауважує, що позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

Посилання позивачем на додані до позовної заяви роздруковані розрахунки заборгованості за договорами, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки самі розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

У зв`язку із не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов договору про надання фінансового кредиту №1154013954 від 09 липня 2019 року та договору про надання фінансового кредиту №Z75.24347.005183602 від 23.04.2019 року, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками відсутні.

Щодо позиції представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 256 ЦК України, Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи із норм ст. 260 ЦК України, Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, Спричиненоїкоронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу СОVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України N 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України. спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби СОVID-19" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30 березня 2020 року N 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19). строки, визначені статтями 257. 258. 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу, щодо строків давності.

Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19. Нова норма передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються строки, установлені:

• ст. 257-259 ЦК - це загальний і спеціальні строки позовної давності;

Воєнний стан в Україні діє з 24.02.2022 по сьогоднішній день.

Таким чином, на момент подачі позовної заяви строки позовної давності, передбачені ЦК України, продовжуються на період воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності Позивачем не пропущено.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати понесені позивачем слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10, 12, 13 ,76, 81, 141, 259, 263-265,268,273,274-277,279, 352,354,355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. С. Янжула