Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №573/380/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа 573/380/26

Номер провадження 3/573/152/26

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2026 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Марина ЧЕРКАШИНА, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли із відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області відносно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1

про притягнення до адміністративної відповідальності

за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

З протоколу серії ЕПР1 № 554067 від 29.12.2025, вбачається, що 29.12.2025 о 14.45 год. в с. Миколаївка, гр. ОСОБА_2 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «ИЖ 21251 н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager 6820». Відповідно до тесту №536 стан сп`яніння становив 1,14 проміле. Від проходження огляду у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на бодікамеру №861827, чим порушив п. 2.9.а ПДР.

Також, згідно протоколу серії ЕПР1 № 554054 від 29.12.2025, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП на підставі постанови серії ЕНА № 5907392 від 10.10.2025, гр. ОСОБА_2 , повторно, а саме 29.12.2025 о 14.45 год. в с. Миколаївка керував транспортним засобом марки ИЖ 21251 н.з. НОМЕР_2 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, чим повторно, протягом року вчинив вказане правопорушення, передбачене ст. 126 КУпАП.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 17.01.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладанням адміністративного стягнення у виді штрафу 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 8 років 8 місяців 08 днів.

Дії ОСОБА_2 за порушення п. 2.9а ПДР кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність за яке настає за керування транспортним засобом в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння, вчинене повторно протягом року.

Також дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Постановою від 09.03.2026 адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, об`єднані в одне провадження на підставі ст. 36 КУпАП.

З метою повідомлення особи про час і місце розгляду справи, а також дотримання строків розгляду справи, правопорушника було повідомлено шляхом смс-повідомлення, а також останній повідомлявся на офіційному сайті Судової влади України, де були розміщені відомості про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно особи.

Будучи обізнаним про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності шляхом розміщення інформації про рух справи на сайті судової влади, правопорушник жодних доказів та заперечень для спростування складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення суду не надав, а тому розгляд справи здійснюється судом на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.

Судом виконано всі належні дії, що спрямовані на повідомлення особи про день, час та місце розгляду справи.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є обов`язковою, керуючись ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.

Мотиви суду та оцінка наданих доказів.

Виходячи з системного аналізу положень ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Статтею 130 КУпАП, ч. 2 передбачена відповідальність за повторне керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до п. 2.9а Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 (далі -Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння чи іншого стану згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшерсько акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

У відповідності до п.2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 554067, ЕПР1 № 554054 від 29.12.2025, які за своїм змістом відповідають вимогам ст. 256 КУпАП; оптичними дисками, постановою ЕНА № 5907392 від 10.10.2025 про накладання адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постановою суду від 17.01.2025 про притягнення за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність цих доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку, що будь-які підстави не довіряти зібраним по справі доказам відсутні, оскільки вони містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт та крім того, вони об`єктивно узгоджуються між собою.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Мотиви накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року Європейський Суд з прав людини вказав, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

При визначенні виду та міри стягнення, на підставі ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке тягне за собою потенційну небезпеку для учасників дорожнього руху, особу ОСОБА_2 , який протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення, проте належних висновків не зробив та повторно вчинив правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, вважаю за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення із числа вчинених з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

У зв`язку із тим, що на момент вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, постановою Білопільського районного суду Сумської області від 17.01.2025 у справі № 573/90/2, яка набрала законної сили 28.01.2025, ОСОБА_2 був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 8 років 8 місяців 8 днів, то до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного цією постановою, має бути приєднана невідбута частина адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Білопільського районного суду Сумської області 17.01.2025.

Судовий збір.

У зв`язку з накладенням адміністративного стягнення, на підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, що притягується до адміністративної відповідальності необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ст. ст. 30, 36, 245, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ст. 30 КУпАП ОСОБА_3 приєднати до стягнення за цією постановою невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Білопільського районного суду Сумської області 17 січня 2025 по справі № 573/90/25 та призначити йому загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами 12 (дванадцять) років 8 місяців.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок

Роз`яснити особі, на яку накладено адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його постановлення.

Суддя