Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №461/7778/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/7778/25 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 33/811/239/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Чугуєнка Д.В., представника Львівської митниці Державної митної служби України Зирянова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Чугуєнка Д.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина США, місце народження: АР Крим, місце роботи: «Trident Patriots», посада – волонтер, місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України,

в с т а н о в и в :

вищезгаданою постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 136000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою 06.09.2025, близько 11 год. 19 хв., в зону митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці, смугою руху «червоний коридор», в напрямку «виїзд з України» заїхав пасажирський автобус сполученням «Львів -Вроцлав» марки «NEOPLAN CITYLINER» р.н. НОМЕР_2 , в якому в якості пасажира переміщувався гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Під час внесення інформації щодо пропуску транспортного засобу та пасажирів в базу даних АСМО «Центр» Єдиної Інформаційної Системи Держмитслужби, щодо ОСОБА_1 (Оуе ОСОБА_3 ) пасп. А80436203, спрацювало АСУР (орієнтування) за кодом 000-2, суть повідомлення: «За результатами аналізу не вивезених транспортних засобів, встановлено порушення строків тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів особистого користування особою нерезидентом. У разі встановлення в зоні митного контролю вказаної особи, отримати від неї пояснення щодо порушення строків вивезення за межі митної території України транспортного засобу та вирішити питання складення протоколу про порушення митних правил. Про результати вжитих заходів повідомити Львівську митницю. У разі не складення протоколу про ПМП, повідомити під особистий підпис цю особу про необхідність прибути у Львівську митницю для надання пояснень щодо порушення строків вивезення транспортного засобу за межі митної території України (передачу (розпорядження) цього транспортного засобу особам, які його не ввозили на митну територію України). Отримані пояснення, ознайомлення його з необхідністю прибути у Львівську митницю, копії документів з персональними даними та адресою, які необхідні для документування ПМП, надіслати у Львівську митницю - «в`їзд НОМЕР_3 09.05.2023 PL RLAX888 VF7GCRHYB94112097».

Шляхом оперативного запиту до бази даних ЄАІС Держмитслужби, встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 09.05.2023 ввіз на митну територію України в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» по смузі руху «зелений коридор» через пункт пропуску «Шегині Медика», митного поста «Мостиська» Львівської митниці транспортний засіб особистого користування р.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 . Згідно з даним програмно-інформаційного комплексу транспортний засіб з p.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 у інший митний режим, згідно з законодавством не поміщувався.

На момент перетину кордону, будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених нормами ст. 460 Митного кодексу України, гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) надано не було. Окрім цього, гр ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з приводу невивезення за межі митної території України транспортного засобу марки з р.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , до митних органів не звертався, та заяви/ повідомлення не скеровував.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) перевищив строк тимчасового ввезення для транспортного засобу, який встановлений Митним кодексом України для громадян-нерезидентів, більше ніж на тридцять діб.

На постанову судді захисник Чугуєнко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову скасувати, закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

07 січня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Адвокатського об`єднання «Дісп`ютс» в особі адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича з метою отримання правової] допомоги та з`ясування інформації щодо складеного відносно нього протоколу про порушення митних правил №1299/UA209000/2025.

Апелянт не мав можливості самостійно ознайомитися/отримати копію постанови, оскільки не проживає постійно на території України, а фактично тимчасово приїжджає в Україну з волонтерською метою. Копія постанови суду апелянту не вручалася та не надсилалася.

Того ж дня, 07 січня 2026 року, представником було подано клопотання до суду першої інстанції про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Проте, станом на дату подання апеляційної скарги представнику не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи.

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не має жодного правового чи фактичного відношення до вказаного транспортного засобу: він не є його власником, не має жодних правовстановлюючих документів або документів, що підтверджують право користування таким автомобілем, а також не володіє інформацією щодо особи його фактичного власника або хто має право керувати таким автомобілем.

Крім того, апелянт звертає увагу на відсутність у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) водійського посвідчення, що виключає можливість керування зазначеним транспортним засобом.

Апелянт та його представник долучають до апеляційної скарги копію посвідчення водія разом із перекладом, з якого випливає, що право керувати транспортними засобами виникло лише з 12.11.2025 року. Неподання цього доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції зумовлено тим, що посвідчення водія було отримано лише після винесення постанови судом першої інстанції про притягнення Апелянта до адміністративної відповідальності.

Звертає увагу на те, що згідно з протоколом кінцевий строк для вивезення автомобіля з території У країни - 09.05.2024.

Таким чином, датою, з якої виникають правові підстави для застобування санкції: передбачених частиною бстатті 481 Митного кодексу України, є 10.06.2024.

Львівська митниця, маючи доступ до зазначеної інформаційної системи, була обізнана або повинна була бути обізнаною про факт порушення встановленого строку тимчасового\ввезення автомобіля та відповідно, повинна була виявити таке правопорушення саме 10.06.2024 року.

Вважає, що постанова прийнята поза межами строків, встановлених ч. 1ст. 467 МК України.

Ні постанова суду першої інстанції, ні протокол не містять відомостей про марку транспортного засобу. У тексті як постанови суду, так і зазначеного протоколу використовуєте - термін «марка», однак відсутнє будь-яке уточнення щодо конкретної марки транспортного засобу. Після слова «марка» в обох документах одразу зазначається «транспортний засіб з; реєстраційним номером...», без ідентифікації марки, що унеможливлює належне встановлень:- «предмета правопорушення».

Також, звертає увагу на те, що пояснення особи, надані під час складення протоколу не були належним чином досліджені та оцінені судом, що свідчить про порушення принципів повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився. Захисник Чугуєнко Д.В., який брав участь в розгляді апеляційної скарги в режимі відеоконференції не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Захисник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Представник Львівської митниці Зирянов О.Ю. апеляційну скаргу заперечив, просив постанову судді залишити без змін.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 458 МК України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до вимог ст. ст. 486, 489 МК, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно встановив обставини правопорушення та на законних підставах визнав ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 481 МК України законом передбачено адміністративну відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.

Відповідно до ч. 6 ст. 380 МК тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Згідно з п.п. «в» п. 33 ст. 4 МК України, нерезиденти це - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Як вбачається із матеріалів справи, автомобіль p.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 був ввезений на митну територію України ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), 09.05.2023 року та станом на 06.09.2025 не вивезений з митної території України.

До митного органу з метою продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу p.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), не звертався.

Документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, виданих компетентними органами (установами) та засвідчених в установленому порядку ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), не надав.

Таким чином ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), повинен був вивезти з митної території України (доставити до митниці призначення) даний транспортний засіб, до 09.05.2024.

Однак, інформація щодо вивезення за межі митної території України даного транспортного засобу станом на 06.09.2025 відсутня.

Отже, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що жодного доказу на підтвердження ввезення автомобіля на територію України, його невивизення з території України або будь-яких інших доказів, які б підтверджували склад та подію вказаного правопорушення матеріали справи не містять, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України, за кваліфікуючою ознакою перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на тридцять діб.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк накладення адміністративного стягнення сплинув, апеляційний суд вважає недоречними, враховуючи наступні обставини.

На переконання апеляційного суду, вказане правопорушення є триваючим, оскільки триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №804/401/17.

Тому, навіть у разі притягнення особи до відповідальності за порушення ст.481 МК України, це не звільняє її від обов`язку вивезення за межі території України транспортного засобу, який є предметом правопорушення, та триває до виконання такого обов`язку або припиненням дії відповідної норми закону.

При цьому, як було встановлено в ході апеляційного розгляду справи на момент складання митницею матеріалів, в тому числі до теперішнього часу, автомобіль не вивезений.

Разом з тим, слід врахувати, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Львівською митницею було виявлено перебування вказаного транспортного засобу на митній території України з порушенням строку тимчасового ввезення до 06.09.2025 тобто до моменту перетину кордону ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), в зоні митного контролю митного поста «Краковець» Львівської митниці, в напрямку виїзд з України, саме під час якого і було встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), було перевищено строк тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на тридцять діб, за наслідком чого в цей же день було складено протокол про порушення останнім митних правил, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недотримання строків накладення стягнення не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи встановлене, у всій своїй сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК України.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, з урахуванням встановлених в суді апеляційної інстанції обставин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При цьому, представником в судовому засіданні не зазначено щодо будь-яких порушень у долучених до матеріалів справи митницею документів, або зазначення в них невірних чи неточних даних.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивовано, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Чугуєнку Д.В. строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 481 МК України залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Чугуєнка Д.В. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя

Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк