Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №607/24147/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2026 Справа №607/24147/25 Провадження №2/607/2138/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Созанської Тетяни Іванівни до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 1500,00 грн матеріальної шкоди та 30000,00 грн моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомляє, що 01.08.2025 вона придбала у відповідача сукню на її маркетплейсі в соціальній мережі «Instagram» (інтернет-магазин під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). 02.08.2025 позивач отримала товар, оглянула, приміряла та повідомила продавця про відсутність недоліків та претензій щодо товару. 09.08.2025 під час примірки сукні в м. Одеса позивач виявила дефект товару у виді порушення цілісності шва у зоні декольте. Про зазначені обставини позивачка одразу ж повідомила продавця. Оскільки сукня була придбана спеціально для заходу, який мав відбутися 09.08.2025 та іншого одягу у позивачки не було, тому вона була змушена одягнути сукню на заплановану подію одноразово. Після цього, позивачка на вимогу продавця відправила йому сукню. Проте, в обміні сукні або поверненні коштів продавець відмовив та повернув позивачці сукню засобами поштового зв`язку. З вимогою про повернення грошових коштів, позивач звернулась в строк, який не перебільшував 14 днів. 23.08.2025 позивачка на адресу продавця ФОП ОСОБА_2 надіслала претензію, яку було залишено відповідачем без уваги. Відповідно до висновку експерта від 06.11.2025 за результатами товарознавчого дослідження товар мав виробничий дефект у вигляд порушення цілісності шва, який зумовив осипання ниток тканини в зоні декольте. Внаслідок зазначеного дефекту товару, позивачу також було заподіяно моральну шкоду, що полягала у тривалому порушенні її майнових прав, психологічному переживанні, стресі, емоційному напруженні, значних фінансових та часових витратах, погіршенні емоційного стану під час важливого заходу. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 30000,00 грн, яку і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 25.11.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що заявляючи про наявність недоліку (істотного дефекту) у товарі після його одержання покупцем, саме останній повинен підтвердити той факт, що такий недолік виник ще до передачі товару покупцеві. В такому випадку вже на продавця покладається обов`язок довести зворотне, тобто, що заявлений покупцем недолік (істотний дефект) виник вже після одержання товару покупцем. Позивач у якості підтвердження своєї позиції надала разом із позовною заявою документ, який має назву «Висновок експерта за результатами товарознавчого дослідження». Проте, експерт ОСОБА_4 , який склав та підписав висновок, не був та не є атестованим судовим експертом, а відтак не уповноважений надавати висновки для суду. Тому вищевказаний висновок не є висновком судового експерта, а є лише консультативним висновком. Таким чином, стороною позивача не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами факту наявності у придбаному товарі будь-яких дефектів чи істотних недоліків. Також, починаючи з 13.08.2025, відповідачем неодноразово було запропоновано в позасудовий спосіб вирішити даний спір, зокрема, шляхом заміни сукні на нову. Проте, позивачка умисно ігнорувала дану пропозицію, про що їй також було зазначено в листуванні. Відповідач вважає, що саме в діях позивачки мав місце недобросовісний умисел.

У відповіді на відзив представник позивача Созанська Т.І. позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Вказує на те, що правове значення для правильного вирішення цієї справи має не факт наявності чи відсутності наданої продавцем гарантії щодо якості товару, а час (момент) виявлення покупцем недоліків товару - до чи після його передання покупцеві. Позивачка не мала можливості виявити вказаний недолік під час отримання товару, оскільки він є виробничим дефектом у вигляді порушення цілісності шва, який зумовив осипання ниток тканини у зоні декольте. Окрім цього, у претензії, яка надсилалась позивачкою на поштову та електронну адресу відповідача, позивачка просила провести експертизу сукні з метою визначення причини втрати її якості та надала згоду на проведення такої відповідно до вимог ч. 4 ст. ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів». Також позивачка наполягала на позасудовому способі вирішення спору, зокрема 09.08.2025 написала продавцю і повідомила про дефект; тільки 10.08.2025 продавець їй відповів на повідомлення; 11.08.2025 продавець запропонував повернути сукню для обміну або повернення коштів, при тому що позивачка повідомила, що одягала її; 13.08.2025 продавець повідомив, що сукня обміну або поверненню не підлягає; після цього між сторонами розпочалась комунікація. Окрім цього, до звернення до суду із позовом позивачка надсилала на адресу відповідача претензію, яка залишилась без відповіді.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання 24.02.2026 не з`явилась. Представник подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позов просить задовольнити. У попередніх засіданнях позивач та її представник позов підтримували з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання 24.02.2026, не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомила.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 16.00 год. 26.02.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач шляхом замовлення на веб-сайті відповідача придбала у відповідача сатинову сукню за 1500,00 грн та кімоно з органзи за 1500,00 грн. За придбаний товар позивач сплатила 3000,00 грн шляхом переказу даних коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Дані обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, визнані представником відповідача у відзиві на позов, а також підтверджені наданими сторонами доказами (платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» №2.242049721.1 від 01.08.2025, скріншотом з веб-сторінки, перепискою сторін).

Згідно із відкритими даними у мережі Інтернет («Єдиний державний реєстр юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») Грабова Тетяна Володимирівна з 31.10.2024 зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Основний вид діяльності: 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет. Інші види діяльності: Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу. Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Неспеціалізована оптова торгівля. Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Сукню та кімоно позивач отримала 02.08.2025 у поштоматі «Нова Пошта» № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 , що підтверджується відстеженням посилки роздрукованим із застосунку «Нова пошта» і також не заперечується відповідачем.

23.08.2025 позивач на поштову адресу відповідача надіслала претензію, у якій просила провести експертизу сукні з метою визначення причинити втрати її якості. У випадку встановлення причин втрати якості сукні не з її вини, просила: визнати факт наявності виробничого недоліку у придбаній сукні; негайно, але не пізніше 14 календарних днів з дати отримання цієї претензії замінити сукню на таку ж належної якості або розірвати договір і повернути кошти за товар; відшкодувати моральну шкоду; відшкодувати логістичні витрати.

У період з 30.09.2025 – 20.10.2025 за заявою ОСОБА_1 експертом лабораторії ТОВ «Ін Консалтинг» ОСОБА_4 було проведено товарознавче дослідження за результатами якого встановлено, що сукня бежевого кольору з тканини сатин має виробничий дефект у вигляді порушення цілісності шва, який зумовив осипання ниток тканини у зоні декольте.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов`язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; 2) в разі необхідності роз`яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз`ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено також у статтях 673 та 675 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Подібні зобов`язання виробника (виконавця) прописані і в частині 1 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів».

Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені статтею 708 ЦК України та статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною першою ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Відповідно до частини третьої ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 569/222/21 зроблено наступний висновок: «Згідно із частиною першою статті 668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього (покупця) покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно із частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частинами третьою та п`ятою статті 680 ЦК України передбачено, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного дефекту продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця.

Для застосування встановлених законом санкцій за порушення умови договору про якість товару необхідно довести той факт, що товар є справді неналежної якості, має недоліки чи фальсифікований, тобто, виявлення цього факту слугує достатньою правовою підставою для покладення на продавця (виробника) відповідальності».

Пунктом 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.

Пунктами 12, 15 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем), а істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до приписів ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач придбала у відповідача сукню за ціною 1500,00 грн, через інтернет-магазин.

Як зазначає сама позивач, на момент отримання товару вона оглянула товар, приміряла сукню, недоліків виявлено не було, та претензій до товару також не було, про що вона повідомила продавця одразу ж після отримання товару. Позивач, як споживач, надала відповідачеві позитивний відгук стосовно придбаної сукні (аркуш справи №78): «Лейдіс, все супер пупер круто!!!»; «Якість, шви, пакування, бирки».

В подальшому, позивач стверджує, що під час прасування виявила дефект в зоні декольте у вигляді волокон тканин, які вилізли з тканини. При цьому, позивач повідомляє, що перед прасуванням зняла усі бирки та не зважаючи виявлений дефект все ж таки одягнула сукню та використала її для урочистого заходу, оскільки альтернативи в одязі у неї не було, а під час заходу сукня була забруднена.

Після використання сукні та надсилання її на адресу продавця, представник продавця на одязі виявив значні пошкодження та плями бруду. Забруднення сукні визнає сама позивач.

Позивач надала суду разом із позовною заявою висновок експерта О.Портянка за результатами товарознавчого дослідження від 06.11.2025, яким встановлено наявність виробничого дефекту у вигляді порушення цілісності шва, який зумовив осипання ниток тканини у зоні декольте.

Проте, цей висновок не може бути прийнятий судом, як висновок експерта, так як суперечить вимогам статті 106 ЦПК України.

Так, згідно із ч. 1 статті 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Однак, у висновку від 06.11.2025 не вказано, що він підготовлений для подання до суду.

Більше того, в п. 3 приміток до висновку йдеться про те, що даний документ не може бути висновком судової експертизи без постанови слідчого чи судді.

Із клопотаннями до суду про призначення судової експертизи жодна сторона не зверталась.

Таким чином, доказів того, що сукня мала виробничі дефекти або інші недоліки ще до моменту передачі товару покупцеві, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи те, що позивач при отриманні та огляді сукні не виявила недоліків, вона одягала сукню, а отже використовувала товар, не зберегла товарний вигляд сукні та не довела, що істотні недоліки товару виникли до отримання нею цього товару, дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача як споживача, та, як наслідок, необхідність відмовити у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди.

Щодо судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу , пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати позивача покладаються на неї ж та їй не відшкодовуються, в частині судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, так як від сплати судового збору при зверненні до суду позивач звільнена на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надавав, тому такі також відшкодовувати не слід.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , місце проживання – АДРЕСА_2 .

Відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , місце проживання – АДРЕСА_3 .

Рішення складено та підписано 26.02.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук