Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №725/2282/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/2282/25

Номер провадження 2/725/82/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.

та представників сторін в режимі ВКЗ Ковальвої Н.М., Вівчара А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та відповідача народилась донька ОСОБА_3 , яка проживає разом з нею, перебуває на її самостійному утриманні, а відповідач, як батько дитини, не приймає належної участі в її матеріальному забезпеченні, хоча є особою працездатного віку, працює за кордоном та має там заробіток, інших дітей немає, а тому повинен і має змогу брати фінансову участь в утримані їх спільної дитини.

Просила врахувати, що дитині зараз 4 роки, фізично здорова, відвідує дитячий садочок, потребує посиленого здорового харчування та забезпечення необхідними засобами для догляду, життєдіяльності, розвитку, соціалізації та навчання, а тому, з урахуванням матеріальних потреб дитини, розмір яких становить близько 38000 грн. щомісячно, вважала за доцільне стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 19000 грн. щомісячно.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 19000 грн. щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею повноліття.

Заочним рішенням Чернівецького районного суду м.Черніців від 04.09.2025 року вказаний позов було задоволено, натомість ухвалою від 16.12.2025 року вказане заочне рішення переглянуто та скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході нового судового розгляду відповідач, в інтересах якого діяв представник, подав відзив в якому позовні вимоги визнав лише частково, а саме не заперечував свого обов`язку матеріально забезпечувати доньку та вважав за доцільне стягувати з нього аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно, що перевищує рекомендований прожитковий мінімум та, з урахуванням обов`язку позивачки також забезпечувати потреби дитини, буде достатнім для задоволення потреб доньки. Просив врахувати, що окрім спільної з позивачкою доньки ОСОБА_3 , у нього на утриманні також перебувають двоє малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У відповіді на відзив представник позивача акцентувала увагу на те, що у позовній заяві наведений детальний розрахунок витрат позивача на дитину в місяць , що становить близько 38000грн., та відповідач вказаний розрахунок не спростував, а також не довів належними та допустимими доказами неспроможність сплачувати аліменти в тому розмірі, який позивач заявила до стягнення. Звертала увагу, що дитина відвідує логопеда, курси з англійської мови, заняття з гімнастики, лікується у логопеда, а також має проблеми зі здоров`ям та потребує періодичного лікування та дороговартісного меднагляду. Просила врахувати, що витрати на дитину в місяць на даний час є в значно більшому розмірі, ніж було визначено рік назад при поданні позову на підтвердження чого просила долучити до матеріалів справи копії відповідних чеків.

Також, зазначала, що сама наявність у відповідача двох інших неповнолітніх дітей, жодним чином не свідчить про неможливість сплати відповідачем аліментів у заявленому розмірі в сумі 19000грн., при цьому останній періодично перераховує позивачці кошти на дитину в розмірі 100-160 євро, а також між ними було досягнуто погодження сплачувати 200 євро щомісячно.

Вказані вище обставини в їх сукупності вважає такими , що вказують на можливість відповідача сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі.

Заперечуючи проти доводів позивача, представник відповідача також вказував на те, що наявні в матеріалах справи квитанції та чеки отримані після подання позовної заяви до суду, тобто не є доказами обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом, витрати на заняття з логопедом, лікування та художню гімнастику не є постійними та безстроковими для дитини, а періодичними та не можуть враховуватись при стягненні аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, а оплата дорогих приватних медичних закладів при скрутному матеріальному становищі свідчить про нераціональне використання наявних фінансових ресурсів позивачкою та необґрунтоване завищення витрат на дитину. Поставив під розімний сумнів наявність між сторонами домовленості про розмір аліментів в сумі 200 євро щомісячно.

Сторони в судове засідання не з`явились. В їх інтересах діяли представники, які, кожен окремо, підтримали обставини викладені ними в заявах по суті справи. Представник позивача просила позов задовольнити, а представник відповідача позов визнав частково та просив стягувати аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у сторін є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтвержується копією свідоцтва про народження (а/с 6).

Відповідно до довідок Лунківського старостинського округу №1 Герцаївської міської ради від 27.02.2025 року №208 та №209, ОСОБА_6 разом з донькою ОСОБА_3 проживають без реєстрації в АДРЕСА_1 (а/с 9, 10).

За наслідками розгляду справи встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю окремо від батька.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини ( крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

За змістом ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно положень ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному Кодексі України.

У відповідності до вимог ст.ст. 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За наслідками розгляду справи встановлено, що між сторонами існує спір щодо розміру аліментів на утримання їх спільної доньки, оскільки сторонами не заперечувався той факт, що відповідач періодично добровільно надає кошти на утримання дитини, на підтвердження чого позивач долучила до матеріалів справи копії платіжних документів іноземною мовою та сторони і їх представник не заперечували, що вказані платіжні документи підтверджують міжнародний переказ коштів відповідачем позивачці на утримання доньки (а/с 11-16).

Так, прерогатива обрання способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі) належить саме одержувачу аліментів, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 181 СК України та позивач звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача на її користь аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 19000 грн.

За змістом ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За наслідками розгляду справи встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, на даний час перебуває за кордоном та не заперечує факту отримання заробітку за кордоном, при цьому матеріали справи не містять доказів наявності у нього офіційного доходу та його розміру.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача окрім спільної з позивачем доньки є також двоє малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які проживають разом з ним та перебувають на його утримання (а/с 79,82, 83).

За змістом ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Також, суд враховує те, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 16 червня 2021 року, справа №643/11949/19.

Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує заклад дошкільної освіти № 46 «Сонечко» Чернівецької міської ради, що підтверджується довідкою вказаного ЗДО №11 від 04.02.2026 року, займається в логопедичній школі СЕО "Мова-Промова» два рази на тиждень у форматі онлайн, де вартість восьми уроків становить 5557 грн., на підтвердження чого позивачем долучено копію відповідної довідки та рахунку про оплату, відвідує заняття в спортивному клубі з художньої гімнастики, а також проходить навчання на курсах англійської мови у форматі групових онлайн-занять, має проблеми зі сторовям, перебуває на обліку у КНП «Герцаївський центр ПМСД», у лікаря-невролога, та потребує періодичного лікування (а/с 100, 102 зворот, 103, 103 зворот, 104, 105 зворот, 106).

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків, а з системного аналізу ст. 180 СК України, ст. 51 Конституції України, ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», вбачається що як позивач так і відповідач зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

З урахуванням встановлених обставин справи, розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» , однаковий обов`язок обох батьків щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, відсутність достатніх доказів щодо рівня доходів як позивача так і відповідача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з визначенням розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., оскільки розмір призначених аліментів має бути не більшим як достатній для розумного задоволення потреб дитини і не повинен обмежувати матеріальних інтересів сторін. Таким чином, суд вважає, що аліменти у розмірі 5000 будуть забезпечувати належне утримання малолітньої доньки та забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів і саме такий розмір аліментів не буде суперечити інтересам сторін та створювати для них надмірний тягар, з урахуванням їх однакового обов`язку утримувати своїх дітей, а також тієї обставини, що відповідач визнає свій обов`язок по матеріальному забезпеченню доньки, не має наміру від нього ухилятись, що також підтверджується встановленими в судовому засіданні обставинами про те, що останній періодично добровільно сплачує кошти на утримання дитини, розмір яких коливається в межах 100 євро.

Згідно з ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Так, позивач звернулась до суду з даним позовом 20.03.2025 року та саме з цієї дати слід стягувати аліменти.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог та матеріали справи не містять доказів наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 183, 191, 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. (п`ять тис. грн.) щомісячно, починаючи з 20.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах платежів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 318,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 09.03.2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.