Вирок від 05 березня 2026 р. у справі №205/3537/24 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/3537/24

Номер провадження1-кп/205/701/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження № 12024046690000144 від 14.03.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, громадянина України, маючий середньо-технічну освіту, одруженого, офіційно не працевлаштованого, маючий на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_7

потерпілого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

захисника - адвоката - ОСОБА_9

обвинуваченого - ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до обвинувального акту, підтриманого прокурором під час судового провадження, ОСОБА_3 , обвинувачуються в наступному:

11 березня 2024 року о 15 годині 13 хвилин ОСОБА_3 , сидівши в автомобілі марки «SKODA», модель «OCTAVIA», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку № 6 по пров. Монтажників, що у м. Дніпро, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_8 , котрий в той час проходив повз вищевказаний автомобіль. В цей час у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля марки «SKODA», модель «OCTAVIA», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та направився до ОСОБА_8 , котрий в той час проходив біля будинку № 9 по пров. Монтажників, що у м. Дніпро.

В подальшому, ОСОБА_3 , знаходячись у вищевказаному місці, у вищевказаний час, наздогнав ОСОБА_8 та перебуваючи в безпосередній близькості за спиною останнього, діючи умисно наніс йому лівою рукою стиснутою в кулак один удар у область голови та паралельно з цим наніс один удар правою ногою у область правої ноги ОСОБА_8 ..

Продовжуючи вищевказаний умисел, ОСОБА_3 , знаходячись за спиною потерпілого ОСОБА_8 умисно наніс останньому один удар правою рукою стиснутою в кулак у область голови ліворуч та слідом один удар правою ногою у область лівого стегна.

Не зупиняючись, ОСОБА_3 обхватив обома руками ОСОБА_8 у області талії та животу, при цьому піднявши останнього, зробив оберт довкола своєї осі, та кинув ОСОБА_8 спиною до низу на ґрунтове покриття. Далі, ОСОБА_3 схопив за верхній одяг в області плечей потерпілого ОСОБА_8 , котрий в той час сидів на ґрунтовому покритті, закрутивши останнього, штовхнув на ґрунтове покриття правим боком. Після чого, ОСОБА_3 схопив ліву руку потерпілого ОСОБА_8 в області передпліччя, штовхнувши останнього спиною на ґрунтове покриття, наніс правою рукою стиснутою в кулак один удар в область його голови.

Доводячи свій кримінально-протиправний умисел до кінця, ОСОБА_3 , тримаючи за верхній одяг ОСОБА_8 , почав тягнути його по ґрунтовому покритті в бік автомобіля марки «SKODA», модель «OCTAVIA», та дотягнувши ОСОБА_8 , до вказаної машини, схопивши останнього за верхній одяг, підняв його та штовхнув об паркан.

В результаті своїх умисних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_8 , згідно висновку експерта № 749е від 15.03.2024, тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкірний крововилив ледве помітний - в потиличній області зліва; 2 синця - по задній поверхні правого передпліччя на межі середньої та верхньої третини, по передній поверхні правого колінного суглобу; садна у кількості не менше 38-ми - по задній поверхні правого ліктьового суглобу, по задній поверхні правого передпліччя на межі верхньої та середньої третини, на межі середньої та нижньої третини та у нижній третині, по задній поверхні променево-п`ясного суглобу по лівому краю, по тильній поверхні правої кисті в проекції 5-ї п`ясної кістки, по задньо-внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу, по задній поверхні лівого променево-п`ясного суглобу по ліктьовому краю, по долонній поверхні лівої кисті в проекції 4-ї п`ясної кістки ближче до основи кисті, по передній та внутрішній поверхням правого колінного суглобу, по передній поверхні правої гомілки у верхній третині, по задньо-зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі «п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України . від 17.01.1995 р. №6.

Умисні дії ОСОБА_3 , що виразились у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, кваліфікуються за складом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Безпосередньо допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що у день події він прямував до будинку своєї матері по АДРЕСА_2 , оскільки з їх будинку виїхали квартиранти і мати попрохала його подивитись чи все добре із домом та майном після їх від`їзду. Порівнявшись із б.3 по пров. Монтажників, із припаркованої чорної Шкоди вийшов обвинувачений і почав питати що він там робить і хто він такий, і куди він прямує. Потерпілий почав пояснювати, що тут мешкає його мати і він іде до неї, проте обвинувачений несподівано почав наносити йому удари по голові та тулубу руками та ногами, після цього схвативши його за одяг повалив на землю, почав тягати по землі продовжуючи наносити хаотичні удари, після цього схватив та вдарив об паркан. Після цього обвинувачений припинив свої дії, сів до свого автомобіля та поїхав, а потерпілий викликав швидку та направився до лікарні. Під час події йому було завдано тілесні ушкодження та пошкоджено одяг, а саме : порвано джинси, подряпано кросівки та верхній одяг. Стосовно проведення слідчого експерименту за його участі показав, що точно не пригадує дату його проведення, проте на його думку він проводився в першій половині дня, орієнтовно о 12 години.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, давати показання відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Судом під час судового розгляду були безпосередньо досліджені наступні письмові докази та процесуальні документи, які на переконання сторони обвинувачення підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024046690000144 від 14.03.2024 року, відповідно якого 13.03.2024 року до чергової частин ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що 11.03.2024 року о 15:38 годині невстановлений чоловік, знаходячись біля будинку, 9 по пров. Монтажників, що у м. Дніпро, умисно спричинив заявнику легкі ушкодження. (ЖЕО 6696 від 13.03.2024);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.03.2024 року відповідно до якої ОСОБА_8 просить прийняти міри до невстановленого ним чоловіка, котрий 11.03.2024 року о 15:38, знаходячись за адресою: м. Дніпро, пров. Монтажників біля будинку 9, спричинив йому тілесні ушкодження;

- протокол прийняття заяви від 11.03.2024 року відповідно до якого ОСОБА_8 просить орган поліції до незнайомого йому чоловіка, котрий 11.03.2024 року близько о 15:00 годині, перебуваючи за адресою: м. Дніпро, Монтажників, біля буд. 9, завдав йому фізичного болю;

- консультаційний висновок спеціаліста від 11.03.2024 року, який містить висновок: забій нижньої щелепи зліва. Забій СНЩС зліва. Забій м`яких тканин тім`яної ділянки зліва (садно). Травма хуліганська. Забій нижньої кінцівки справа;

- висновок спеціаліста судово-медичного експерта №692 з фото таблицею до висновку № 692, згідно якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо - шкірного крововиливу на голові, синців на правому передпліччі та правому змінному суглобі, численних саден на верхніх та правій нижній кінцівках, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких при ударі об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежений. За своїм характером, виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеню - тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від

7.01.1995р. №6. Також, за даними медичної документації, у нього клінічно встановлені діагнози: «Забій нижньої щелепи зліва. Забій скронево-нижньощелепного суглоба зліва. Забій ребер зліва», які об`єктивно (за даними медичної документації та при огляді, в даних ділянках відсутні будь-які наявні тілесні ушкодження - синці садна, рани тощо) не підтверджені, тому при оцінці ступеню тяжкості, в рахунок не сприймаються. На підставі: п. 4.6. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6;

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.03.2024 року з фото таблицею до протоколу від 14.03.2024 року, згідно якого 14.03.2024 року в ході допиту потерпілого ОСОБА_8 було запропоновано відтворити обстановку та обставини події, які мали місце 11.03.2024 року задля уточнення механізму по кількості нанесених ударів на що останні погодився. Цього ж дня знаходячись біля будинку №9 по пров. Монтажників, що у м. Дніпрі потерпілий ОСОБА_8 відобрази механізм спричинення йому тілесних ушкоджень. При цьому розповівши наступне: 11.03.2024 року о 15:38 годині він проходив біля будинку №9 по пров Монтажників, що у м. Дніпрі. В цей час його наздогнав йому раніше незнайомий чоловік, котрий знаходячись за спиною потерпілого безпосередній близькості до останнього, наніс йому як він відчував один удар лівою рукою стиснутою в кулак в область потилиці. Після чого потерпілий ОСОБА_8 повернувся до чоловіка, котрий в цей час наніс йому один удар правою рукою стиснутою в кулак в область голови ліворуч. Не зупиняючись на цьому чоловік відру наніс потерпілому один удар правою ногою в область лівого стегна останнього. Далі вказаний чоловік, знаходячись за спиною потерпілого, обхватив його двома руками в області талії та живіт, не прикладаючи зусилля відірвавши останнього від землі зробив один удар довкола їхньої осі при цьому вкладаючи в свої руки значну сил, після повного оберту, силою кинув ОСОБА_8 на ґрунтове покриття , яке було покрите камінням, вході чого він вдарився спиною та лівим боком. Тоді потерпілий спробував підвестись та прийнявши положення сидячі вже ходів випрямити ноги та спину, однак чоловік, розуміючи його безпорадний стан, схопив його за верхній одяг в області плечей та закрутивши останнього при цьому прикладаючи зусиль, жбурнув на ґрунтове покриття. Після чого ОСОБА_8 намагаючись підвестись, не втримав рівноваги почав завалюватись спиною назад, при цьому даний чоловік розуміючи, що останній хоче встати, штовхнув його спиною на ґрунтове покриття. Внаслідок чого він вдарився спиною об осатаній, в цей час незнайомий чоловік наніс потерпілому ОСОБА_8 один удар правою рукою стиснутою в кулак в область голови. Далі не надаючи потерпілому встати, схопив його обома руками за верхній одяг та почав тягнути спиною по грантовому покритті в бік свого автомобіля. В подальшому потерпілий ОСОБА_8 зміг підвестись, однак чоловік схопив його обома руками за верхній одяг в область грудної клітини та прикладаючи зусиль, штовхнув його об металеві ворота. Далі потерпілий ОСОБА_8 спробував вирватись від вказаного чоловік, однак останній прикладаючи зусилля, притиснув його спиною до металевих воріт, почав тягнути обома руками останнього в лівий бік. На цьому слідчий експеримент було закінчено;

- висновок експерта № 749 е, відповідно до якого виявлені тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкірний крововилив ледве помітний - в потиличній області зліва; 2 синця - по задній поверхні правого передпліччя на межі середньої та верхньої третини, по передній поверхні правого колінного суглобу; садна у кількості не менше 38-ми - по задній поверхні правого ліктьового суглобу, по задній поверхні правого передпліччя на межі верхньої та середньої третини, на межі середньої та нижньої третини та у нижній третині, ю задній поверхні променево-п`ясного суглобу по лівому краю, по тильній і зверхні правої кисті в проекції 5-ї п`ясної кістки, по задньо-внутрішній зверхні лівого ліктьового суглобу, по задній поверхні лівого променево – п`ясного суглобу по ліктьовому краю, по долонній поверхні лівої кисті в проекції 4-ї п`ясної кістки ближче до основи кисті, по передній та внутрішній поверхням правого колінного суглобу, по передній поверхні правої гомілки у верхній третині, по задньо-зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких при ударі об такий (такі). За своїм характером, виявлені тілесні ушкодження відносяться р легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995] №6. Також, за даними медичної документації, у нього клінічно встановлені діагнози: «Забій нижньої щелепи зліва. Забій скронево-нижньощелепного суглоба зліва. Забій ребер зліва», які об`єктивно (за даними медичне документації та при огляді, в даних ділянках відсутні будь-які наявні тілесні ушкодження - синці садна, рани тощо) не підтверджені, тому при оцінці ступеню тяжкості, в рахунок не сприймаються. На підставі: п. 4.6. „Прави судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6;

- постановою про зняття показань з технічних засобів та приладі, а саме камер відеоспостереження, які знаходяться на будинку АДРЕСА_3 , у період часу з 15:00 години до 15:40 години 11.03.2024;

- протокол зняття показань з технічних засобів від 15.03.2024 року;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2024 року, згідно до якого потерпілий впізнав з осіб зображених на фотознімках, фото №2 (зображений ОСОБА_3 );

- протокол огляду предмета від 21 березня 2024 року.

Судом також досліджено у судовому засіданні диски з відеозаписами, зокрема слідчого експерименту.

Інших доказів, стороною обвинувачення не надавалось та судом не досліджувалось.

Стороною захисту у судовому засіданні подано клопотання про визнання недопустимими надані прокурором докази по даному кримінальному провадженню, яке обґрунтовується тим, що зібрані та досліджені письмові докази сторони обвинувачення є недопустимий відповідно до вимог КПК України, оскільки згідно фактичним обставинам подія трапилася 11 березня 2024 року о 15 год. 13 хв. за адресою: м. Дніпро, пров. Монтажників, 6.Того ж дня, потерпілий ОСОБА_8 о 15:44 звернувся на лінію 102 з повідомлення про напад та побиття невідомим чоловіком. Зазначає реєстраційний номер транспортного засобу кривдника. Очікує на місці події. Дане звернення зареєстровано за номером 6519 від 11.03.2024.Органи поліції не реагують на його звернення, що призводить до повторного звернення на лінію 102.Потерпілий ОСОБА_8 телефонує на лінію 102 о 18 год. 04 хв. ( № звернення 112841186). Повідомляє, що перебуває у міській лікарні №4. Потерпілий ОСОБА_8 знову телефонує на лінію 102 о 20:14 (повідомлення зареєстровано за №6530 від 11.03.2024). Повідомляє, що його забрала швидка медична допомога та викликає поліцію із іншого мобільного телефону. Далі, потерпілого ОСОБА_8 оглядає черговий лікар та надає медичну довідку, де фіксує травми та призначає курс лікування. У подальшому, 11.03.2024 співробітники поліції ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, приймає від ОСОБА_10 письмову заяву про кримінальне правопорушення та здійснює опитування, де останні вказує, що невідомий йому чоловік перебуваючи за адресою: м. Дніпро, провулок Монтажників, 6, вийшовши із свого авто, почав бити потерпілого по голові та тулубу. Тобто із урахуванням ст.214 КПК України, уповноважена особа відділу дізнання, яка приймала письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення від 11.03.2024, перебуваючи у приміщенні лікарі №4, стосовно ОСОБА_8 , повинна була не пізніше 15:44 - 12.03.2024, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування, а не 14.03.2024. Однак, у супереч вимогам КПК України, уповноважена особа відділу дізнання не прийняла рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а численні повідомлення потерпілого ОСОБА_8 на лінію 102, протокол прийняття заяви про вчинення правопорушення та пояснення, направленні для подальшого розгляду для встановлення достатніх обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, (особа, яка приймала рішення заступник начальника - начальник СВ ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_11 ). 12.03.2024 потерпілий ОСОБА_8 звертається до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР для судово-медичного обстеження. За результатами розгляду отримує висновок Спеціаліста №692, однак про наявність висновку дільничний офіцер знав, ще 12.03.2024, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідного документа співробітником канцелярії відділу поліції. 13.03.2024 старшим ДОП СП ВП№3 ДРУГІ ГУНП в Дніпропетровській області капітаном полії ОСОБА_12 направляється рапорт до Начальника ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 , де зазначається, що у нього на розгляді перебувають матеріали ЖЕО №6519 від 11.03.2024, за фактом спричинення тілесних ушкоджень. Дільничний зазначає, що особа, яка вчинила правопорушення встановлена, ним є ОСОБА_3 та прохає керівника поліції дозволу на перереєстрацію матеріалів ЖЕО №6519 від 11.03.2024 та внесення до ЄРДР, що порушує вимоги ст.. 214 КПК України.

Крім того, в обґрунтування клопотання стороною захисту зазначено, що у матеріалах справи міститься постанова про визначення групи дізнавачів сектору дізнання від 14.03.2024. Процесуальне рішення прийнято заступником начальника СД ВП№ 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_14 . Визначеного групу слідчих, які уповноважені на здійснення дізнання у кримінальному провадженні 12024046690000144 від 14.03.2024 за ч.1 ст.125 КК України, а саме: дізнавача СД ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_15 ; дізнавача СД ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_16 ; дізнавача СД ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_17 . З врахуванням вимог КПК України та положення про організацію діяльності підрозділів дізнання НПУ на думку сторони захисту, у випадку відсутності на робочому місці керівника органу дізнання або неможливістю виконувати покладені на нього обов`язки, що організації досудового розслідування кримінальних проступків, його обов`язки покладається на відповідного заступника та його посада повинна іменуватися, як тимчасово виконуючий обов`язки начальника дізнання. На підставі відповіді від 02.04.2024 №43-В-73аз отримано інформацію про те, що станом на 14.03.2024 тимчасове виконання обов`язків начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області на капітана поліції ОСОБА_14 не покладались. ( оригінал відповіді перебуває у матеріалах справи та надані сторонам кримінального провадження.). Тобто, усі зібрані докази старшим лейтенантом поліції - дізнавач СД ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_15 під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12024046690000144 від14.03.2024 є недопустимими, оскільки остання здійснювала досудове розслідування будучи визначена на його здійснення неуповноваженою особою. Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12024046690000144 від 14.03.2024 дізнавачем СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_15 на місці події проведено слідчий експеримент за участі потерпілого з метою відворення обставин, що мали місце 11.03.2024 за адресою: м. Дніпро, провулок Монтажників, 6. Відомості у протоколі про час його проведення не відповідають інформації із наданого стороною захисту відеозапису. Відповідно до інформації, яка міститься у Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046690000144 від 14.03.2024 ( у графі час реєстрації - дата 14.03.2024 час 14:36:46), в протоколі проведення слідчого експерименту зазначено час проведення 14.03.2024 о 16 год. 00 хв. на 00:00:27 сек. проте з наданого відеозапису, зазначена дата 14.03.2024 та час 12:26:05 сек., тобто відомості у протоколі про час його проведення не відповідають інформації із наданого стороною захисту відеозапису. Проведення слідчого експерименту не є невідкладною слідчою дією у розумінні вимог ч.3 ст.214 КПК України та не може бути здійснено до внесення відомостей до ЄРДР.

Суд, оцінюючи безпосередньо досліджені докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, доходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання захисника про визнання доказів недопустимим відповідно до ст.87 КПК України, через істотні порушення прав людини і основоположних свобод, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1,2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За правилом частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України.

При цьому, згідно ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доках з точи зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Відповідно до ч.1, 2 ст.. 39-1 КПК України керівник органу дізнання організовує дізнання. Керівник органу дізнання уповноважений: 1) визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання; 2) відсторонювати дізнавача від проведення дізнання за ініціативою прокурора або з власної ініціативи та призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання; 3) ознайомлюватися з матеріалами дізнання, давати дізнавачу письмові вказівки, що не суперечать рішенням та вказівкам прокурора; 4) вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення дізнавачем; 5) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024046690000144 від 14.03.2024 року, відповідно якого 13.03.2024 року до чергової частин ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що 11.03.2024 року о 15:38 годині невстановлений чоловік, знаходячись біля будинку, 9 по пров. Монтажників, що у м. Дніпро, умисно спричинив заявнику легкі ушкодження. (ЖЕО 6696 від 13.03.2024);

Постановою про визначення групи дізнавачів сектору дізнання від 14.03.2024 року заступником начальника СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_14 , визначено групу дізнавачів сектору дізнання у кримінальному провадженні № 12024046690000144 від 14.03.2024 року за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в складі: дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_15 , дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_16 , дізнавача СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_17 .

Як вбачається з долученої в судову засіданні відповіді на адвокатський запит заступника начальника ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_18 , капітан поліції ОСОБА_14 проходить службу в ГУНП в Дніпропетровській області на посаді заступника начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції. Разом з цим, повідомлено, що станом на 14.03.2024 тимчасове виконання обов`язків начальника сектору дізнання відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області на капітана поліції ОСОБА_14 не покладалось, що підтверджується наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області полковника поліції ОСОБА_19 .

За правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 10 квітня 2024 року (справа № 344/12022/18, провадження № 51-4947 км 23) процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду їх допустимості, оскільки не є доказами у розумінні положень ст. 84 КПК України, однак повинні братися до уваги з точки зору допустимості слідчих дій проведених на їх підставі.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року зазначено процесуальне рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. При цьому таке процесуальне рішення необхідно долучати до матеріалів досудового розслідування для підтвердження наявності повноважень слідчих, які здійснюють досудове розслідування. В аспекті застосування приписів ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 цього Кодексу недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. У разі використання слідчим повноважень з проведення досудового розслідування без винесення процесуального рішення про визначення групи слідчих, до складу якої він входить на підставі такого процесуального рішення, він є неналежним суб`єктом проведення процесуальних дій.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.

Згідно з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 жовтня 2021 року (справа № 724/86/20), за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК України рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, що повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані не уповноваженою на те особою.

Відповідно до положень КПК України дізнавач відноситься до сторони обвинувачення у кримінальному провадженні і дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.

Таким чином, докази у даному кримінальному провадженні зібрані неуповноваженими на те особами – дізнавачем ОСОБА_15 , яка станом на 14.03.2024, відповідно, не була дізнавачем у кримінальному провадженні № 12024046690000144 від 14.03.2024.

З огляду на вказане, враховуючи зазначені допущені процесуальні порушення, суд доходить висновку про недопустимість, як доказу винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого його кримінального правопорушення зібраних під час досудового розслідування, як таких, що отримані не уповноваженою на те особою, а саме:

- постанову про призначення судово-медичної експертизи від 14 березня 2024 року;

- протокол проведення слідчого експерименту з фото таблицею до протоколу від 14.03.2024 року;

- висновок експерта № 749 е;

- постанова про зняття показань з технічних засобів та приладів від 15.03.2024 року;

- протокол зняття показань з технічних засобів від 15 березня 2024 року;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 березня 2024 року;

- консультаційний висновок спеціаліста від 11.03.2024 року, який містить висновок: забій нижньої щелепи зліва. Забій СНЩС зліва. Забій м`яких тканин тім`яної ділянки зліва (садно). Травма хуліганська. Забій нижньої кінцівки справа;

- довідку до протоколу від 21.03.2026 року;

- протокол огляду предмета від 21 березня 2024 року.

Вирішуючи питання щодо допустимості доказів згідно позиції сторони захисту, суд приходить висновку, про допущені порушення під час проведення слідчого експерименту від 14.03.2024 року, який було розпочато о 16 год. 00 хв. та закінчено о 16 год. 25 хв., який був проведений дізнавачем СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 , за участі потерпілого ОСОБА_8 , під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12024046690000144 від14.03.2024 року, оскільки відповідно до інформації, яка міститься у Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046690000144 від 14.03.2024 ( у графі час реєстрації - дата 14.03.2024 час 14:36:46), в протоколі проведення слідчого експерименту зазначено час проведення 14.03.2024 о 16 год. 00 хв. на 00:00:27 сек. проте з наданого відеозапису, отриманого на адвокатський запит від 01.04.2024 року за вих. № 245, який було надано ОСОБА_20 , проживаючої за адресою : АДРЕСА_2 , зазначена дата 14.03.2024 та час 12:26:05 сек., тобто відомості у протоколі про час його проведення не відповідають інформації із наданого стороною захисту відеозапису. Проведення слідчого експерименту не є невідкладною слідчою дією у розумінні вимог ч.3 ст.214 КПК України та не може бути здійснено до внесення відомостей до ЄРДР. Також судом враховано, покази потерпілого ОСОБА_8 , відповідно до яких слідчий експеримент був проведений дізнавачем СД ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_15 , за участі потерпілого ОСОБА_8 під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12024046690000144 від 14.03.2024 року, проводився в першій половині дня 14.03.2024 року, орієнтовно о 12 години, що підтверджує факт того, що слідчий експеримент було проведено у час, зазначений у відеозаписі отриманого на адвокатський запит від 01.04.2024 року за вих. № 245, який було надано ОСОБА_20 , проживаючої за адресою : АДРЕСА_2 , а саме : у зазначену дату 14.03.2024 та час 12:26:05 сек., та спростовує час, зазначений у протоколі проведення слідчого експерименту (16 год. 00 хв.).

Згідно зі ч. 1, 2, 3 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста). Для з`ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути: 1) відібрано пояснення; 2) проведено медичне освідування; 3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

Таким чином, органом досудового розслідування всупереч вимогам КПК України, було проведено слідчий експеримент до внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З огляду на вказане, враховуючи зазначені допущені процесуальні порушення, суд доходить висновку про недопустимість цього протоколу, як доказу винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд не погоджується з доводами захисника, щодо допущенних порушень ст.214 КПК, та визнання доказів недопустимими. Так, захисник посилається на те, що дана подія трапилася 11 березня 2024 року о 15 год. 13 хв. за адресою: м. Дніпро, пров. Монтажників, 6.Того ж дня, потерпілий ОСОБА_8 о 15:44 звернувся на лінію 102 з повідомлення про напад та побиття невідомим чоловіком. Зазначає реєстраційний номер транспортного засобу кривдника. Очікує на місці події. Дане звернення зареєстровано за номером 6519 від 11.03.2024.Органи поліції не реагують на його звернення, що призводить до повторного звернення на лінію 102.Потерпілий ОСОБА_8 телефонує на лінію 102 о 18 год. 04 хв. ( № звернення 112841186). Повідомляє, що перебуває у міській лікарні №4. Потерпілий ОСОБА_8 знову телефонує на лінію 102 о 20:14 (повідомлення зареєстровано за №6530 від 11.03.2024). Повідомляє, що його забрала швидка медична допомога та викликає поліцію із іншого мобільного телефону. Далі, потерпілого ОСОБА_8 оглядає черговий лікар та надає медичну довідку, де фіксує травми та призначає курс лікування. У подальшому, 11.03.2024 співробітники поліції ВП №3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, приймає від ОСОБА_10 письмову заяву про кримінальне правопорушення та здійснює опитування, де останні вказує, що невідомий йому чоловік перебуваючи за адресою: м. Дніпро, провулок Монтажників, 6, вийшовши із свого авто, почав бити потерпілого по голові та тулубу. Тобто із урахуванням ст.214 КПК України, уповноважена особа відділу дізнання, яка приймала письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення від 11.03.2024, перебуваючи у приміщенні лікарі №4, стосовно ОСОБА_8 , повинна була не пізніше 15:44 - 12.03.2024, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування, а не 14.03.2024. Однак, у супереч вимогам КПК України, уповноважена особа відділу дізнання не прийняла рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а численні повідомлення потерпілого ОСОБА_8 на лінію 102, протокол прийняття заяви про вчинення правопорушення та пояснення, направленні для подальшого розгляду для встановлення достатніх обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, (особа, яка приймала рішення заступник начальника - начальник СВ ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції ОСОБА_11 ). 12.03.2024 потерпілий ОСОБА_8 звертається до КЗ «Дніпропетровське обласне бюро СМЕ» ДОР для судово-медичного обстеження. За результатами розгляду отримує висновок Спеціаліста №692, однак про наявність висновку дільничний офіцер знав, ще 12.03.2024, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідного документа співробітником канцелярії відділу поліції. 13.03.2024 старшим ДОП СП ВП№3 ДРУГІ ГУНП в Дніпропетровській області капітаном полії ОСОБА_12 направляється рапорт до Начальника ВП№3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 , де зазначається, що у нього на розгляді перебувають матеріали ЖЕО №6519 від 11.03.2024, за фактом спричинення тілесних ушкоджень. Дільничний зазначає, що особа, яка вчинила правопорушення встановлена, ним є ОСОБА_3 та прохає керівника поліції дозволу на перереєстрацію матеріалів ЖЕО №6519 від 11.03.2024 та внесення до ЄРДР, що порушує вимоги ст. 214 КПК України.

Внесення відомостей до ЄРДР пізніше визначеного ст. 214 КПК строку (24 години) не є таким порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке б тягнуло за собою визнання всіх зібраних доказів у кримінальному провадженні недопустимими (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 755/15128/19).

Таким чином, посилання сторони захисту на недопустимість доказів, отриманих внаслідок порушення ст.. 214 КПК України не приймаються судом до уваги, оскільки не є таким порушенням, яке б тягнуло за собою визнання всіх зібраних доказів у кримінальному провадженні недопустимими.

За змістом ст. 62 Конституції України, під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми процесуального права, суд приходить до переконання про ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цивільній позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної потерпілому підлягає залишенню без розгляду на підставі ч.3ст.129 КПК України, згідно з якою, у разі виправдання обвинуваченого з його непричетністю до вчинення кримінального правопорушення,суд залишає позов без розгляду.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.2,17 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та виправдати його на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_8 втрачений заробіток у сумі 17750 грн., матеріальну шкоду у сумі 3059,30 грн. та моральну шкоду у сумі 100000 грн., всього 120809,30 грн., залишити без розгляду.

Речові докази по справі:

- відео-файли з назвами «video_2024_03-15_10-54-08», «video 2024-03-15_10-54-23», які знаходяться на диску DVD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1