Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №565/2991/25 — Вараський міський суд Рівненської області

Справа № 565/2991/25

Провадження № 2/565/175/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні у приміщенні Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу № 565/2991/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором № 4261962 від 04.06.2021 у сумі 24 108,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 4261962. Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Кредитодавеця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення коду направленого кредитодавцем на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності "CreditPlus" введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку. На умовах, встановлених договором, кредитодавець надав споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов?язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені Договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) - 8000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 20 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1.90% в день та застосовується у межах строку кредиту. Сторони цього договору, також узгодили, що грошові кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника. Також, сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього

договору згідно з чинним законодавством України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору. Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі встановленому у договорі на рахунок банківської картки, реквізити якої відповідач зазначив під час укладання договору. 24.01.2022 було укладено договір № 24-01/2022 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4261962. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4261962. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за

договором № 4261962.

Сума боргу перед ТОВ «Коллект Центр» становить 24 108,38 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн; заборгованість за нарахованими процентами надату відступлення права вимоги 15 960,00 грн, інфляційні збитки – 128,00 грн, нараховані 3% - 20,38 грн.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» повністю. Відзив мотивує тим, що позивачем не підтверджено факт надання йому грошових коштів та факт невиконання умов кредитного договору. Позивач не надав детального розрахунку заборгованості, з якого було б зрозуміло, виходячи з яких обставин формувались суми грошових коштів, які хоче стягнути позивач. Позивач не повідомив його про відступлення права вимоги, а тому порушено його право на добровільне врегулювання спору.

Від представника позивача ТОВ «Коллект Центр» надійшла відповідь на відзив, у якій просить задовольнити вимоги позовної заяви повністю та зазначає про безпідставність доводів відповідача.

Позивач ТОВ «Коллект Центр», будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про причини неявки не повідомило. У позовній заяві ТОВ «Коллект Центр» клопотало про розгляд справи за їх відсутності, не заперечувало проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

04.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 4261962.

За умовами договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (пункт 1.2). Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. Тип кредиту – кредит (пункт 1.3). Строк кредиту 20 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту (далі іменується – Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (пункт 1.4) За умовами пункту 1.5, тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

Згідно з пунктами 4.3.1-4.3.2, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, яка є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4261962 від 04.06.2021, визначено дата видачі кредиту – 04.06.2021 та дата повернення кредиту – 24.06.2021. Також визначено умови, якщо споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення: 1. Сума платежу за розрахунковий період складе - 11 040,00 грн. 2. Проценти за користування кредитом складуть - 3 040,00 грн. 3. Реальна річна процентна ставка складе - 35610,29 % річних; 4. Загальна вартість кредиту складе - 11 040,00 грн.

У паспорті споживчого кредиту міститься інформація щодо надання кредиту, яка узгоджується із змістом договору та додатку № 1 до нього.

Договір споживчого кредиту № 4261962 від 04.06.2021, додаток № 1 до нього та паспорт споживчого кредиту підписано від імені відповідача ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M932621, 04.06.2021 о 09 год. 33 хв. 17 с.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19: «Встановивши, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.».

Отже, без здійснення входу на веб-сайт товариства, реєстрації та створення особистого кабінету, входу за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, отримання на фінансовий номер otp-пароля, надісланого товариством на такий телефону, власноручне введення відповідачем одноразового паролю-ідентифікатора для електронного підпису, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Копією листа ТОВ ФК «Контрактовий Дім» від 10.11.2025 підтверджується, що 04.06.2021 було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції – НОМЕР_2 . Тобто підтверджується, що перерахування коштів здійснювалось на рахунок, зазначений відповідачем у п. 2.1 кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідач не оспорив договір про надання споживчого кредиту за його безгрошовістю, в матеріалах справи відсутні докази про те, що кредитний рахунок не належить відповідачу.

З огляду на надання відповідачу грошових коштів, суд доходить висновку, що договір про надання споживчого кредиту укладений відповідачем, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його часткового виконання сторонами (постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі справа №926/2308/19).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, суд вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 4261962 від 04.06.2021 у нього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн, заборгованість за інфляційними збитками – 128,00 грн, заборгованість за нарахованими 3 % річних – 20,38 грн.

Разом з тим, суд вирішуючи питання щодо розміру відсотків за користування кредитом, які підлягають до стягнення із відповідача, бере до уваги наступні обставини.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 Постанови.

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 24 108,38 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15 960,00 грн; заборгованість за інфляційними збитками – 128,00 грн, заборгованість за нарахованими 3 % річних – 20,38 грн.

Разом з тим, суд доходить висновку, що підстави для стягнення відсотків у розмірі 12 920,00 (15 960,00 грн – 3 040,00 грн) грн відсутні, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання споживчого кредиту № 4261962 від 04.06.2021 був погоджений сторонами та становив 20 днів з 04.06.2021 (строк кредитування) до 24.06.2021.

Пунктом 4.2 договору визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував платежі, визначені пунктом 4.2. договору, матеріали справи не містять.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 20-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, у договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.5.1. договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договору строк кредитування) 20-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (пункт 4.3 договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.4 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п.1.4 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 4.2. договору (сплати відповідних платежів) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 20-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Таким чином, розмір відсотків, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту, становить 3 040,00 грн за період з 04.06.2021 до 24.06.2021.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.01.2022 було укладено договір № 24-01/2022 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4261962. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4261962. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4261962.

Доводи відповідача про те, що він не був повідомлений про заміну кредитора, як підстава для відмови у задоволенні позову є необгрунтованими. Суд бере до уваги, що за вимогами ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням

Викладене дає підстави суду для стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 11 188,38 грн заборгованості за договором про надання споживчий кредит № 4261962 від 04.06.2021, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн, заборгованості за інфляційними збитками – 128,00 грн, заборгованості за нарахованими 3 % річних – 20,38 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом - 3040,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, типовість позовних заяв характерних позивачу, критерії реальності адвокатських витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд доходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 2 000 грн.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2422 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 02.12.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 124 грн 02 коп., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача становлять 3 124,02 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 11 188 (одинадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 38 (тридцять вісім) коп. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 4261962 від 04.06.2021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені у справі судові витрати в розмірі 3 124 (три тисячі сто двадцять чотири) грн 02 (дві) коп.

У задоволенні вимог у іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр», місце знаходження м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І.Ю. Зейкан