Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №367/2788/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2788/26

Провадження по справі № 1-кп/367/793/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області без проведення судового розгляду, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене 30.01.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12026116420000010, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Луганськ, громадянин України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушенні (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушенні (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

В даному обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України.

За результатами спрощеного провадження встановлено, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він у червні 2025 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_3 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою уникнення відповідальності за керування транспортним засобом без передбаченого дозволу, не маючи права на керування транспортними засобами категорії В, в порушення вимог статті 15 Закону України «Про дорожній рух», яка визначає право кожного громадянина, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії, всупереч вимог пунктів 2, 16, 23 Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 8 травня 1993 року, якими визначено, що:

- особа допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, та посвідчення водія, виданим вперше, являється документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, оформлений та виданий засобами Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС (далі - Єдиний державний реєстр МВС) і виготовлений на бланку та/або в електронній формі, після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС),

- посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ України, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС,

- посвідчення водія, виготовлене на бланку, отримується особисто під підпис після пред`явлення паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або тимчасового посвідчення громадянина України, або посвідки на постійне проживання, або посвідки на тимчасове проживання, або посвідчення біженця, або посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, чи пред`явлення одного із зазначених документів в електронній формі засобами порталу «ДІЯ» та оригіналу медичної довідки встановленого зразка, дійсної на дату подання заяви про отримання посвідчення водія, а інформація про видане посвідчення водія вноситься працівником територіального сервісного центру МВС до Єдиного державного реєстру МВС, діючи умисно, протиправно, з метою подальшого використання підробленого посвідчення водія, вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо пособництва у вчиненні підроблення посвідчення водія, заздалегідь пообіцяв зазначеній особі придбати підроблений ним документ, надавши при цьому свої анкетні дані та фотокартку для подальшого їх внесення до підробленого документу.

У подальшому, невстановлена особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, у невстановленому під час досудового розслідування місці виготовила підроблений документ - посвідчення водія, який надає право керувати транспортним засобом та видається в установленому Законом порядку з дотриманням певної процедури, а саме: бланк посвідчення водія серії НОМЕР_2 , в яке внесла анкетні дані та фотографію ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта, бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 , оформлений на ім`я ОСОБА_3 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Згідно інформації Територіального сервісного центру №3247 посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 не видавалось.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України – пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ і який надає права з метою його використання.

ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він 29.01.2026 близько 19 год. 10 хв., будучи учасником дорожнього руху, як водій транспортного засобу – автомобіля «Paugeot 3008», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Яблунська, неподалік будинку № 22, маючи при собі завідомо підроблений офіційний документ та достовірно знаючи, що посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_2 на його ім`я є підробленим, діючи умисно, протиправно, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою створити перед працівниками поліції видимість наявності у нього дійсного посвідчення водія та відповідно і з тим права на керування транспортним засобом і таким чином уникнути встановленої законом відповідальності за керування транспортним засобом без передбаченого дозволу, надав для перевірки працівникам поліції завідомо підроблене посвідчення водіяз серійним номером НОМЕР_2 із його особистими анкетними даними та фотокарткою, яке згідно висновку експерта не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, використавши його у такий спосіб.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України – використання завідомо підробленого документа.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений отримав копії матеріалів дізнання, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358,ч. 4 ст. 358 КК України, не оспорював встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника - адвоката ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за їх відсутності.

Таким чином, за результатами спрощеного провадження встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358,ч. 4 ст. 358 КК України не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358,КК України, а саме у пособництві в підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такий документ і який надає права з метою його використання, та ч. 4 ст. 358 КК України, тобто у використанні завідомо підробленого документа, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що обвинувачений скоїв кримінальний проступок.

Відповідно до відповіді КНП «Бучанський консультативно-діагностичний центр» Бучанської міської ради, ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря психіатра не звертався.

Відповідно до відповіді Вимоги СІТ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області від 02.02.2025 року, ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягався, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому можливо призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального проступку та особі винного і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертизи в даному провадженні суд відшкодовує за рахунок обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. ст. 370, 374 КПК України суд,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах санкції ч. 1 ст. 358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати, пов`язані з проведенням експертизи у кримінальному провадженні № 12026116420000010 від 30.01.2026 року (висновок експерта № СЕ-19/111-26/4854-ДД від 04.02.2026 року) у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

Речовий доказ по справі: полімерний пакет «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» з номером «6603252» та барвником синього кольору виконано пояснювальні записи та підпис у якому знаходиться посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 видане 05.05.2025, відкриті категорії «В»– зберігати в матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 12026116420000010 від 30.01.2026 року.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.

У разі несплати штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді виправними роботами, арештом або обмеженням волі.

На вирок до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію на протязі 30 днів із дня отримання копії вироку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Суддя: ОСОБА_1