Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №511/4121/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 511/4121/25

Номер провадження: 1-кп/511/138/26

09 березня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 , (дистанційно),

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника-адвоката- ОСОБА_5 ,

потерпілої - ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області кримінальне провадження № 12025162390000739 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.11.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Одеської області, громадянина України, одруженого, з середньо освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді гранатометника 2 механізованого відділення – бойової машини 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 при військовій частині НОМЕР_2 , у військовому звані «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, в силу ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.

В подальшому Указами Президента України та відповідними законами воєнний стан неодноразово продовжувався та діє безперервно, по теперішній час.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.12.2023 ОСОБА_4 направлений з 09.12.2023 для проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_3 .

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №357 від 09.12.2023 ОСОБА_4 був призначений у якості курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону, ВОС-100221А, 3186926111 військової частини НОМЕР_3 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №33 від 25.01.2024 ОСОБА_4 був виключений із особового складу та всіх видів забезпечення з військової частини НОМЕР_3 (вважати такими, що справи і посаду здали і вибули).

Відтак, з 25.01.2024 тобто з дня відправлення до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов`язку – проходження військової служби за призовом.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді гранатометника 2 механізованого відділення – бойової машини 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 при військовій частині НОМЕР_2 , у військовому звані «солдат» 21.02.2024 самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу у населеному пункту АДРЕСА_2 .

Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Проходячи військову службу, ОСОБА_4 як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 умисно вчинив кримінальне правопорушення, а саме в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне насильство, яке виразилося у систематичних словесних образах, приниженні, інших діяннях, спрямованих на волевиявлення особи та завдали шкоди психологічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою перебуває у близьких відносинах.

Починаючи з 2024 року між ОСОБА_4 , та його співмешканкою ОСОБА_6 , склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються постійними конфліктами, нецензурною лайкою, тобто вчиненням ОСОБА_4 , відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 психологічного насильства.

Зважаючи на вказані систематичні факти домашнього насильства з боку ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_6 , за описаний період часу, з врахуванням його протиправної поведінки, було складено:

- протокол про адміністративне правопорушення від 20.12.2024, на підставі якого Роздільнянським районним судом Одеської області 23.12.2024 ухвалено постанову у справі №511/4637/24, номер провадження 3/511/2672/24, яким було визнано ОСОБА_4 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти НМДГ, що становить 1020 грн (штраф не було сплачено);

- протокол про адміністративне правопорушення від 12.06.2025 на підставі якого Роздільнянським районним судом Одеської області 17.06.2025 ухвалено постанову у справі №511/1983/25, номер провадження 3/511/911/25, якою було визнано ОСОБА_4 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти НМДГ, що становить 1020 грн (штраф не було сплачено);

- протокол про адміністративне правопорушення від 25.08.2025 на підставі якого Роздільнянським районним судом Одеської області 25.08.2025 ухвалено постанову у справі №511/2835/25, номер провадження 3/511/1236/25, якою було визнано ОСОБА_4 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти НМДГ, що становить 1020 грн (штраф не було сплачено).

В результаті вищеописаних систематичних фактів домашнього насильства ОСОБА_4 , в період часу з 20.12.2024 по 03.11.2025, систематично вчиняв відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , акти психологічного домашнього насильства, яке виражалось у словесних образах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань останньої.

Після цього, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив, та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно особи, з якою останній перебуває у близьких відносинах- своєї співмешканки ОСОБА_6 , яке виразилось в наступному:

Так, 03.11.2025 приблизно о 03:00 год., перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 знову став ініціатором сварки з ОСОБА_6 .

В ході якої ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання у вигляді погіршення психологічного стану останньої, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_6 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики та особистих образ. В результаті зазначених дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , відчувала психологічний дискомфорт, постійний стрес, тривогу, зазнавши при цьому психологічного приниження та страждань, та в подальшому була вимушена звернутись із письмовою заявою до правоохоронного органу з метою припинення протиправних дій останнього.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно та цілеспрямовано, нехтуючи честю і гідністю потерпілої, вчинив психологічне насильство відносно своєї близької особи- співмешканки ОСОБА_6 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, внаслідок чого потерпіла відчувала психологічний дискомфорт та психологічні страждання.

Дії, у яких обвинувачується ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства, щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

28.11.2025 року між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено по даному кримінальному провадженню № № 12025162390000739 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.11.2025 року угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 з другої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 126-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Також сторонами угоди узгоджено покарання, яке повинен понести обвинувачений за вчинення кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік. Відповідно до ч.2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, та наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченому ОСОБА_4 та прокурору Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення, шляхом опитування повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди, просив вказану угоду із прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 затвердити і призначити йому узгоджену в ній міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечувала щодо укладення угоди про визнання винуватості між Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 .

В судовому засіданні прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 також не заперечував проти затвердження укладеної угоди про визнання винуватості, також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачений беззаперечно визнав обвинувачення в обсязі обвинувачення та погодився на призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення за ст.126-1 КК України у виді у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік. Відповідно до ч.2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Захисник обвинуваченого -адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами покарання, вказав затвердження укладеної угоди про визнання винуватості та підтвердив, що вона укладена у його присутності та за його участю. При укладенні угоди права та свободи обвинуваченого ОСОБА_4 порушені не були.

Суд роз`яснив обвинуваченому положення ч.2 ст.473 КПК України, відповідно до яких наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у пункті 90 рішення у справі "Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії" від 29.04.2014 (заява № 9043/05) зазначив, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання… У цьому зв`язку Суд дотримується думки про те, що угоди про визнання провини не лише надають такі вагомі переваги, як прискорений розгляд кримінальних справ і зменшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, але можуть також за умови їх правильного застосування стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю і сприяти скороченню кількості призначених покарань, а внаслідок цього і кількості ув`язнених.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Узгодженою угодою про визнання винуватості міра покарання для обвинуваченого установлена в межах ст.126-1 КК України, з урахуванням характеризуючих даних обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, по місцю проживання характеризується задовільно.( а.к.п.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, про що вони підтвердили під час підготовчого судового засідання.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди, свої права, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди та наслідки її не виконання.

Частиною 5 ст.65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Суд, при вирішенні питання про можливість призначення покарання узгодженого сторонами угоди, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, обставини, що пом`якшують покарання, зокрема щире каяття, вважає, за можливе призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік.

Таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення і буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також вказане покарання обумовлене укладеною сторонами кримінального провадження угодою про визнання винуватості.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_4 повністю відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 374, 468, 470, 472, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено по даному кримінальному провадженню № 12025162390000739 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.11.2025 року угоду про визнання винуватості.

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання за ст.126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 рік.

Відповідно до ч.2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1