Вирок від 05 березня 2026 р. у справі №522/3102/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3102/26

Провадження №1-кп/522/2512/26

ВИРОК

Іменем України

6 березня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі :

Головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026160000000225 від 26.02.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артик, Вірменія, громадянина України, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , займаючого посаду водія-електрика апаратної взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 ,

-у вчинені кримінального правопорушення, передбаченного статтями 27 ч.5, 364 ч.2 КК України,

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022, у зв`язку з збройної агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ХІ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. До видів військової служби зокрема відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом (ч. 12 ст. 2 Закону).

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається зокрема день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється (ч. 2 ст. 24 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022 (далі Інструкція), визначається організація обліку військовослужбовців та працівників в Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення; основні завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; облік загальних втрат особового складу (п. 1 Інструкції).

Основними завданнями обліку особового складу є зокрема: документальне відображення проходження військової служби військовослужбовцями і трудової діяльності працівниками Збройних Сил та Держспецтрансслужби; забезпечення командування даними про штатну та спискову чисельність особового складу військових частин для прийняття рішень щодо їх комплектування, матеріально-технічного забезпечення, підготовки в них резервів і відновлення втрат, а також довідковими відомостями стосовно особового складу, необхідними для прийняття обґрунтованих рішень щодо його подальшого службового використання (п. 2 Інструкції).

Облік особового складу повинен бути безперервним, своєчасним і повним, вестися постійно за будь-яких умов діяльності військ (сил) відповідно до вимог цієї Інструкції, достовірно відображати існуючу штатну і спискову чисельність особового складу, а також кількісні і якісні зміни, що відбуваються як в цілому щодо особового складу, так і персонально стосовно кожного військовослужбовця або працівника (п. 3 Інструкції).

Облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів відповідних командувачів, командирів та начальників (далі - командир (начальник) органів управління, військових частин, установ, у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів з обліку особового складу (п. 4 Інструкції).

Відповідно до наказу командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №216-РС від 08.08.2024 ОСОБУ № 1, досудове розслідування відносно якої здійснюється у кримінальному провадженні №42025164690000061 (далі – ОСОБА № 1), призначено на посаду командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Згідно наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2024 № 228 ОСОБА № 1 з цієї ж дати приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

Наказом командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 16.01.2025 № 13 ОСОБІ № 1 присвоєно первинне офіцерське військове звання «молодший лейтенант».

Пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV командир взводу в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу, за підтримання внутрішнього порядку у взводі. Командир взводу підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу.

Відповідно до ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир взводу (групи, башти) зобов`язаний:

-підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності;

-проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти);

-знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань;

-досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність;

-постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку;

-з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу;

-знати військове звання, прізвище, ім`я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти);

-здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу, подавати командирові роти пропозиції щодо кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів;

-виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти);

-неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни;

-піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу;

-своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу (групи, башти);

-періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці у взводі (групі, башті), за розпорядженням командира роти проводити ранкову фізичну зарядку з ротою;

-стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності;

-готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань;

-стежити за додержанням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV , командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до п. 12 Розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022, командири (начальники) зобов`язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Згідно з до п. 14 Розділу І Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022, з метою організації обліку особового складу командири (начальники) зобов`язані:

1) здійснювати контроль за обліком особового складу та періодично перевіряти укомплектованість військ (сил);

2) контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил);

3) координувати взаємодію штабів і служб персоналу з питань обліку особового складу;

4) вживати заходів щодо удосконалення обліку особового складу із застосуванням комп`ютерних програм, інформаційно-комунікаційних та автоматизованих систем;

5) забезпечувати командування відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості;

6) проводити заняття (збори) з посадовими особами, які безпосередньо ведуть облік особового складу:

7) проводити перевірки стану обліку особового складу під час перевірок військ (сил), надаючи практичну допомогу та досягаючи якісного стану обліку особового складу;

8) контролювати роботу комісій для перевірки стану обліку особового складу;

9) здійснювати контроль за забезпеченням бланками і книгами з обліку особового складу, а також військово-обліковими документами військовослужбовців, які засвідчують статус військовослужбовця, його службове становище;

10) здійснювати контроль за належним веденням електронних журналів обліку особового складу, зразок яких наведено в додатку 1, органу управління, військової частини, установи та їх підрозділів відповідно до вимог цієї Інструкції;

11) вживати всіх заходів для збереження облікових документів, особливо в умовах дії воєнного стану.

Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (ст. 3 Статуту).

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків (ст. 4 Статуту).

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до п. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особи, суб`єктами цього закону є: військові посадові особи Збройних Сил України.

Беручи до уваги наведені норми законодавства, молодший лейтенант ОСОБА № 1, обіймаючи посаду командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 є військовою посадовою особою Збройних Сил України, а тому в розумінні ч. 3 ст. 18 та примітки 1 до ст. 364 КК України являється службовою особою.

Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, ОСОБА № 1, за пособництва ОСОБА_3 та ОСОБИ № 2, досудове розслідування відносно якої здійснюється у кримінально провадженні № 12026160000000226 (далі – ОСОБА № 2), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок одержання неправомірної вигоди для себе, вирішив вчинити кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2024 № 345 солдата ОСОБУ № 2 призначено на посаду лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 та з цього ж числа зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення (в тому числі грошове забезпечення). В цей же день солдат ОСОБА № 2 прибув у підпорядкування командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 ОСОБИ № 1.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2024 № 346 солдата ОСОБУ № 2 призначено на посаду водія-лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2024 № 324 солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено на посаду водія-електрика апаратної взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 та з цього ж дня останнього зараховано до списків особового складу військової частини і поставлено на всі види забезпечення.

Солдати ОСОБА № 2 та ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержувались Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

В силу положень ст. ст. 28-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, молодший лейтенант ОСОБА № 1 та солдати ОСОБА № 2 і ОСОБА_3 перебували у відносинах підлеглості, в яких ОСОБА № 1, як за військовим званням, так і за посадою був начальником для них.

При цьому, ОСОБА № 2, прибувши в підпорядкування ОСОБИ № 1, під час особистої зустрічі на території військової частини НОМЕР_1 в пункті постійної дислокації усно повідомив останньому про своє бажання повернутись до цивільного життя та найскорішого закінчення проходження військової служби.

Дізнавшись про вказані обставини у ОСОБИ № 1 виник злочинний умисел направлений на зловживання своїм службовим становищем, який полягав у використанні ним як службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, шляхом створення для підпорядкованих військовослужбовців можливості ухилитися від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок одержання ним виплаченого їм грошового забезпечення в якості неправомірної вигоди.

З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА № 1, обіймаючи посаду командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 , будучи службовою особою, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, 08.12.2024, у невстановлений в ході досудового розслідування час, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 , повідомив своєму підлеглому - солдату ОСОБІ № 2, про наявність в нього в силу свого службового становища можливості сприяти йому в якості пособника в ухиленні від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, що полягав би у внесенні ним (ОСОБОЮ № 1) недостовірних відомостей в облікові, звітні документи щодо нібито перебування ОСОБИ № 2 у визначеному місці служби, несення ним обов`язків військової служби, наявність підстав для нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також у не повідомленні командування частини про відсутність ОСОБИ № 2 на службі, за умови передачі останнім виплаченого йому грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди.

В свою чергу, ОСОБА № 2, маючи бажання повернутись до цивільного життя, діючи умисно, в умовах воєнного стану, розуміючи протиправність своїх дій, їх наслідків та бажаючи їх настання, вирішив ухилитись від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману за запропонованим ОСОБОЮ № 1 планом, відповів йому згодою на озвучену пропозицію та прохання передавати останньому своє грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду, тим самим сприяти ОСОБІ № 1 в якості пособника у зловживанні ним (ОСОБОЮ № 1) своїм службовим становищем.

За спільним злочинним планом ОСОБА № 2, з моменту досягнення відповідної домовленості, не мав прибувати до місця служби та виконувати обов`язки з військової служби за посадою, при цьому проводити час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, тобто ухилятись від несення обов`язків військової служби, а виплачене йому грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду повинен був регулярно, по мірі отримання, передавати ОСОБІ № 1 в якості неправомірної вигоди, що завдавало б шкоду інтересам держави.

Надалі, ОСОБА № 2, діючи умисно та протиправно, за спільно розробленим з ОСОБОЮ № 1 злочинним планом, за пособництва останнього, у період з 08.12.2024 по 18.09.2025, в умовах воєнного стану, ухилявся від несення обов`язків військової служби, не прибував до місця служби у військову частину НОМЕР_1 , не виконував обов`язки з військової служби за посадою, при цьому проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, постійно перебуваючи за місцем своєї тимчасової роботи по АДРЕСА_2 .

В свою чергу, ОСОБА № 1, діючи умисно та протиправно, за спільно розробленим з ОСОБОЮ № 2 злочинним планом, будучи службовою особою та безпосереднім начальником для ОСОБИ № 2, з 08.12.2024 по 18.09.2025, в порушення наведених вище вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022, доручення Міністра оборони України № 2683 від 01.02.2023, окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025, постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 та окремого доручення Міністра оборони України № 5718/3 від 06.03.2023, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовував службове становище всупереч інтересам служби, вносив недостовірні відомості в облікові, звітні документи щодо нібито перебування ОСОБИ № 2 у визначеному місці служби, несення ОСОБОЮ № 2 обов`язків військової служби, наявності підстав для нарахування та виплати йому грошового забезпечення та додаткової грошової допомоги, а також не повідомляв командування військової частини про відсутність ОСОБИ № 2 на службі, тим самим зловживав службовим становищем та сприяв ОСОБІ № 2 в ухиленні від несення обов`язків військової служби.

З метою конспірації своєї злочинної діяльності, пов`язаної із зловживанням службовим становищем, ОСОБА № 1 в травні 2025 року, більш точні дату та час не встановлено, за невстановлених в ході досудового слідства обставин, за невстановлених умов, залучив до реалізації злочину іншого військовослужбовця за мобілізацією водія-електрика апаратної взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2024 № 324) солдата ОСОБА_3 , який своїми подальшими активними діями підтвердив участь у вчиненні злочину. При цьому, ОСОБА № 1 відвів ОСОБА_3 роль пособника та доручив останньому отримання грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовця ОСОБИ № 2 у готівці для передачі йому (ОСОБІ № 1) в якості неправомірної вигоди, тим самим надалі ОСОБА_3 діяв в якості пособника ОСОБИ № 1.

Відтак, ОСОБА № 2, з 08.12.2024 по травень 2025 року, все виплачене йому грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду регулярно передавав в якості неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБІ № 1, а з травня 2025 року по вересень 2025 року – як безпосердньо ОСОБІ № 1, так й ОСОБІ № 1 через ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА № 2, діючи за визначеним протиправним планом та відповідно до відведеної йому ролі пособника в зловживанні ОСОБОЮ № 1 службовим становищем, звернувся із заявою і подав необхідні документи до відділення АТ КБ «Приват Банк», у зв`язку з чим 20.12.2024 йому відкрито банківський рахунок НОМЕР_2 , та видано банківську картку № НОМЕР_3 , для отримання належного йому грошового забезпечення та додаткових виплат.

У період часу з грудня 2024 року по вересень 2025 року, військовою частиною НОМЕР_1 нараховано солдату ОСОБІ № 2 в якості грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди на вказаний вище картковий рахунок:

?в якості грошового забезпечення: за січень - 16 112,64 гривень, лютий - 20 557,80 гривень, березень - 20 557,80 гривень, квітень – 20 557,80 гривень, травень - 20 557,80 гривень, червень - 20 557,80 гривень, липень - 20 557,80 гривень, серпень - 20 691,03 гривень, вересень - 20 691,03 гривень;

?в якості додаткового грошового забезпечення: за січень - 23 225,81 гривень, лютий - 30 000,00 гривень, березень - 30 000,00 гривень, квітень – 30 000,00 гривень, травень - 30 000,00 гривень, червень - 30 000,00 гривень, липень - 18 000,00 гривень, серпень - 42 000,00 гривень;

?в якості грошової допомоги на оздоровлення, отриманої в квітні 2025 року, у сумі 20 557,80 гривень, тобто усього 434 625,11 гривень.

В свою чергу, ОСОБА № 2, діючи умисно, за спільним злочинним планом, з метою одержання ОСОБОЮ № 1 неправомірної вигоди за зловживання службовим становищем, в період часу з січня 2025 року по травень 2025 року, після виплати йому (ОСОБІ № 2) грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передавав їх в якості неправомірної вигоди шляхом здійснення грошових переказів на визначені ОСОБОЮ № 1 банківські картки, зокрема:

-30.01.2025 на банківську картку № НОМЕР_4 в розмірі 15 950,30 гривень та на банківську картку № НОМЕР_5 в розмірі 22 612,50 гривень;

-27.02.2025 на банківську картку № НОМЕР_5 в розмірі 29 499,77 гривень;

-07.03.2025 на банківську картку № НОМЕР_6 в розмірі 20 249,75 гривень;

-28.03.2025 на банківську картку № НОМЕР_7 в розмірі 29 557,05 гривень;

-10.04.2025 на банківську картку № НОМЕР_8 в розмірі 20 250,75 гривень;

-25.04.2025 на банківську картку № НОМЕР_7 в розмірі 29 550,01 гривень;

-30.04.2025 на банківську картку № НОМЕР_7 в розмірі 20 249,75 гривень;

-07.05.2025 на банківську картку № НОМЕР_7 в розмірі 20 250,75 гривень.

В травні 2025 року, більш точні дату та час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА № 1, з метою конспірації протиправної діяльності, визначив ОСОБІ № 2 інший спосіб передачі грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди в якості неправомірної вигоди для нього, зокрема, шляхом передачі таких коштів готівкою безпосередньо йому або через залученого ним (ОСОБОЮ № 1) в якості пособника ОСОБА_3 .

Надалі, у період з травня 2025 року по серпень 2025 року, ОСОБА № 2, на виконання вказівок ОСОБИ № 1 неодноразово передавав останньому в якості неправомірної вигоди, отримане ним (ОСОБОЮ № 2) грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду у визначений ОСОБОЮ № 1 спосіб - готівкою.

Крім того, 05.09.2025 ОСОБА_3 , діючи за вказівкою та з відома ОСОБИ № 1, як його пособник, вказав ОСОБІ № 2 про необхідність передачі отриманого грошового забезпечення в якості неправомірної вигоди для ОСОБИ № 1 шляхом здійснення грошового переказу на банківську картку № НОМЕР_9 .

Того ж дня, ОСОБА № 2, діючи за вказівкою ОСОБА_3 , передав отримане ним грошове забезпечення в розмірі 20 380 гривень шляхом здійснення грошового переказу на вказану суму на визначену ОСОБА_3 банківську картку № НОМЕР_9 в якості неправомірної вигоди для ОСОБИ № 1.

У період з січня 2025 року по вересень 2025 року ОСОБА № 1 одержав

від ОСОБИ № 2 в якості неправомірної вигоди виплачене останньому військовою частиною НОМЕР_1 грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду на суму не менше ніж 228 550,63 грн, а іншу частину виплаченого йому (ОСОБІ № 2) грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди одержав у невстановлені дати, та час, у невстановленому місці та спосіб.

Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА № 1, перебуваючи на посаді командира взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи службовою особою, діючи умисно та протиправно, в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 280 від 15.09.2022, доручення Міністра оборони України № 2683 від 01.02.2023, окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025, постанови Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», наказу Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 та окремого доручення Міністра оборони України № 5718/3 від 06.03.2023, у період з 08.12.2024 по 18.09.2025, знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці, за пособництва ОСОБИ № 2 та ОСОБА_3 , з метою одержання неправомірної вигоди для себе, використовував своє службове становище всупереч інтересам служби, вносив недостовірні відомості в облікові, звітні документи щодо нібито перебування ОСОБИ № 2 у визначеному місці служби, несення ОСОБОЮ № 2 обов`язків військової служби, наявності в нього підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення, а також не повідомляв командування військової частини про відсутність ОСОБИ № 2 на службі, тим самим зловживав службовим становищем, та сприяв в якості пособника ОСОБИ № 2, в ухиленні ним у період з 08.12.2024 по 18.09.2025 від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, в умовах воєнного стану, що виявилось у невиконанні ОСОБОЮ № 2 обов`язків з військової служби за посадою, проведенні часу на власний розсуд, не пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, що надало змогу ОСОБІ № 2 постійно перебувати за місцем своєї тимчасової роботи по АДРЕСА_2 , що призвело до безпідставного нарахування останньому військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди у сумі 434 625,11 (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот двадцять п`ять гривень одинадцять копійок) грн, що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави в особі військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином ОСОБА_3 , будучи водієм-електриком апаратної взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно та протиправно, за визначеним з ОСОБОЮ № 1 злочинним планом, в порушення вимог ст.ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у період з травня 2025 року по 18 вересня 2025 року, більш точні дати та час в ході досудового слідства не встановлено, знаходячись в Приморському районі міста Одеси, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, сприяв в якості пособника службовій особі - командиру взводу зв`язку військової частини НОМЕР_1 ОСОБІ № 1 у зловживанні ним як службовою особою службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для себе (ОСОБИ № 1), використанні ним службового становища всупереч інтересам служби, що виявилось у внесенні ОСОБОЮ № 1 недостовірних відомостей в облікові, звітні документи щодо нібито перебування ОСОБИ № 2 у визначеному місці служби, несення ОСОБОЮ № 2 обов`язків військової служби, наявності підстав для нарахування та виплати йому військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди, а також не повідомленні ОСОБОЮ № 1 командуванню військової частини про відсутність ОСОБИ № 2 на службі, шляхом одержання ним ( ОСОБА_3 ) від ОСОБИ № 2 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди в якості неправомірної вигоди для ОСОБИ № 1, що призвело до безпідставного нарахування військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБІ № 2 грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди у сумі 434 625,11 грн (чотириста тридцять чотири тисячі шістсот двадцять п`ять гривень одинадцять копійок), що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави в особі військової частини НОМЕР_1 .

Під час досудового розслідування між між прокурором спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 була укладена угода (погоджена із першим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у свфері оборони Південного регіону) про визнання винуватості. Згідно з угодою, ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винним в обсязі обвинувачення за статтею 27 ч.5, 364 ч.2 КК України.

При визначенні міри покарання сторонами враховано положення ст. 65 КК України про те що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд вважає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення через службову залежність.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України – судом не встановлені.

Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене статтею 27 ч.5, 364 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади в органах військового управління строком на 3 роки та зі штрафом у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Крім того, сторони, враховуючи обставини кримінального провадження та особу винного, погодились, що виправлення ОСОБА_3 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України, вважають за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування визначеного остаточного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, тривалість якого буде визначена судом, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, перелік яких буде визначений судом.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 27 ч.5, 364 ч.2 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, як таку, що відповідає вимогам закону.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 визнав себе винуватим, згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином.

Злочинами, вчиненими ОСОБА_3 шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені статтею 474 ч.4 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене та те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачені статтею 27 ч.5, 364 ч.2 КК України, а саме пособництво у зловживанні службовою особою службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Запобіжний заход у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 суд важає необхідним скасувати,звільнивши його з-під варти в залі суду.

Керуючись статтями 373, 374, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 лютого 2026 року між прокурором спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 (погодженою із першим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у свфері оборони Південного регіону) і обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесенному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026160000000225 від 26.02.2026 року.

Визнати ОСОБА_3 винним у скоєні кримінального правопорушення,передбаченого статтею 27 ч.5, 364 ч.2 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 лютого 2026 року покарання за статтею 27 ч.5,364 ч.2 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах військового управління строком на 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до вимог статей 75, 76 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі звільнити, з випробуванням на 1 (один) рік, за умови, що протягом вказаного часу він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обовязки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний заход у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Вирок може бути оскаржений до Одеського Апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя Приморського

Районного суду міста Одеси ОСОБА_1