Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №509/810/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/810/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Євгеній Миколайович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 578576 від 29.01.2026 року – гр. ОСОБА_1 17.08.2025 року о 17:07 год. в Одеській області, Одеському районі, с-ще Великодолинське, вул. Південна, 19, керуючи автомобілем «Mitsubishi Lanser» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості руху, не здійснив заходи гальмування аж до повної зупинки керованим ним транспортним засобом, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Nissan Tida» д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.9.б. Правил дорожнього руху (ПДР), за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник правопорушника Осипенко О.А. в судовому засіданні справу просила закрити, у зв`язку із закінченням строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Кузнєцова Л.О. в судовому засіданні, просили визнати ОСОБА_1 винним та притягнути його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

При розгляді питання про притягнення до адміністративної відповідальності необхідно забезпечити оптимальний баланс між дотриманням прав і свобод особи, яка притягується до відповідальності, та загальним (публічним) інтересом, який передбачає ефективний захист особистості, суспільства і держави від адміністративних правопорушень.

Будь-яке адміністративне правопорушення та санкції за його скоєння повинні бути чітко визначені в законі таким чином, щоб виходячи з його тексту - у випадку необхідності за допомогою тлумачення, що надано судам, - кожен міг передбачити адміністративно - правові наслідки своїх дій або бездіяльності.

В противному випадку може мати місце суперечна правозастосовна практика, яка послаблює гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу.

Вимоги, які пред`являються до правового регулювання відповідальності за адміністративне правопорушення, в повній мірі розповсюджуються і на строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, що являють собою встановлені законодавством про адміністративні правопорушення періоди, за закінченням яких особи, які здійснили адміністративне правопорушення, не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності через закінчення строків давності, що є однією із підстав, яка виключає провадження у справі або тягне за собою його закриття.

За змістом частини 2 статті 38 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Пункт 7 статті 247 КУпАП містить правило, згідно із яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Розглядаючи питання щодо строку давності в адміністративному провадженні в контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі: Конвенція) «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи судом …, який … становить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…».

Поняття «кримінальне обвинувачення» має «автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць ( справа «Блохін проти Росії», рішення від 23.03.2016 року, п. 179; Адольф проти Австрії, п.30,).

До кримінально-процесуального аспекту статті 6 Конвенції належать адміністративні правопорушення правил, які караються штрафами, обмеженням водійських прав, такими, як зняття балів, або призупинення чи скасування водійських прав (справи Луц проти Німеччини, п. 182, Шмауцер проти Австрії, Ігор Паскарі проти Республіки Молдова, п. п. 20-23).

Тому, стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, та, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року в контексті ст.6 Конвенції належить до кримінально-процесуального аспекту.

Стаття 6 пункт 1 Конвенції застосовується протягом усього провадження, метою якого є встановлення обґрунтованості «кримінального обвинувачення» включно зі стадією проголошення судового рішення.

Загалом гарантії статті 6 пункту 1 Конвенції застосовуються до апеляційного оскарження, коли ця інстанція є завершальною стадією відповідного провадження і його результат може бути вирішальним для притягнутих до відповідальності осіб.

Правове регулювання прав та свобод людини за національним законом полягає у створенні необхідних умов, якими слід забезпечити невідворотність адміністративної відповідальності.

В той же час має бути забезпечений справедливий баланс між загальним (публічним) інтересом невідворотності адміністративної відповідальності та дотриманням прав і свобод людини щодо строку давності про притягнення її до відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, в тому числі у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" та ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» визначив строк давності як передбачене законом право порушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасниць, відповідають кільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушень прав обвинувачених, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу (ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», рішення від 20 вересня 2011 року, п. 570 та "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 22 жовтня 1996 року, п.51).

Судом встановлено, що факт вчинення даного адміністративного правопорушення мав місце 17.08.2025 року, протокол було складено 29.01.2026 року, та спрямовано до суду 11.02.2026 року із зазначенням дати розгляду справи: 20.02.2026 року о 10:00 год. Тобто сам протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено поза межами строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст. 38 КУпАП, а саме більш ніж через 5 місяців з дня вчинення правопорушення. При цьому, дане правопорушення не є триваючим, постанова про закриття кримінального провадження відносно даної події не виносилась.

Встановивши межі для адміністративного переслідування, Держава захищає особу, яка підозрюється в здійсненні адміністративного правопорушення від необмеженого в часі публічного переслідування, що не погоджується з повагою до гідності особистості та права на особисту недоторканність.

Строк давності надає право правопорушнику уникнути переслідування за закінченням певного строку після скоєння правопорушення.

З огляду на вищенаведене, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку три місяці з дня вчинення правопорушення.

Керуючись ст.38, 124, п.7 ч.1 ст.247, ст.ст. 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП– закрити, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності у відповідності до ч.2 ст. 38 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Суддя: Є. М. Панасенко