Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №308/15513/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/15513/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року, постановлену суддею Іванов А.П., в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Стоматологічна клініка «Натадент» про стягнення грошових коштів, сплачених за надання медичної допомоги та за завдання збитків здоров`ю

встановив:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПП «Стоматологічна клініка «Натадент» про стягнення грошових коштів, сплачених за надання медичної допомоги та за завдання збитків здоров`ю.

Разом із пред`явленням даного позову ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. Заяву мотивував тим, що існує ризик не стягнення коштів відповідача, оскільки кошти наявні на банківських рахунках відповідача можуть бути виведені дуже швидко, внаслідок чого виконання рішення по даній справі може утруднитися.

Таким чином, позивач просить накласти арешт на грошові кошти наявні на банківських рахунках ПП «Стоматологічна клініка «Натадент» в розмірі ціни позову, яка складає 596 280,00 гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Суд вказав, що в даному випадку подана заява є необґрунтованою, оскільки позивачем не підтверджено позицію про те, що відповідач має намір вивести грошові кошти з банківського рахунку, не надано доказів, що відповідач вчиняє чи має намір вчинити відповідні дії.

Відтак, з врахуванням того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи – відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Д.Л., подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову якою задовольнити подану заяву про забезпечення позову.

Вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою та неповно досліджено всі обставини справи.

Позивач не в змозі самостійно отримати докази щодо наявності ризиків невиконання відповідного рішення суду, зокрема банківську, податкову та іншу фінансову інформацію стосовно руху коштів відповідача, оскільки така інформація для її надання потребує особистої згоди відповідача.

Враховуючи той факт, що позивач сплачував кошти за неналежно надані медичні послуги на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 , то відповідно виникають ризики невиконання у майбутньому рішення суду першої інстанції та той факт, що позивачу не було надано докази щодо підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, то відповідно накладення арешту на банківські рахунки відповідача є співмірним.

Вважає, що судом першої інстанції було застосовано завищений та недосяжний стандарт доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову поданої позивачем, що у свою чергу свідчить про порушенням балансу інтересів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Стоматологічна клініка «НАТАДЕНТ», в інтересах якої діє адвокат Моняк Р.В., зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції законною та скасуванню не підлягає.

Вказує, що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів щодо наявності ризику виведення коштів відповідачем.

Відповідач не вчиняє дій, які призведуть до утруднення чи унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позову. Позивачем не надано беззаперечних доказів наявності відповідних ризиків.

У судове засідання з`явились: представник позивача – адвокат Касьяненко Д.Л. з використанням власних технічних засобів через підсистему ВКЗ та представник відповідача – адвокат Моняк Р.В.

Адвокат Касьяненко Д.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомив, що його довіритель не заперечує щодо розгляду справи у його відсутності та знає про дату, час та місце судового засідання. Просив подану апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та вжити заходи забезпечення позову.

Адвокат Моняк Р.В., який діє в інтересах ПП «Стоматологічна клініка «НАТАДЕНТ», просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений про дане судове засідання шляхом надіслання судової повістки поштовими засобами зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомлення з відміткою про вручення від 21.01.2025.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Стоматологічна клініка «Натадент» про стягнення грошових коштів, сплачених за надання медичної допомоги та за завдання збитків здоров`ю. Просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 96 280,00 гривень, які були сплачені ОСОБА_1 за неякісно надані медичні послуги та 500 000,00 гривень суму моральної шкоди.

Позивач вважає, що необхідно накласти арешт на грошові кошти наявні на банківських рахунках ПП «Стоматологічна клініка «Натадент» в розмірі ціни позову, яка складає 596 280,00 гривень, оскільки існує вірогідність виведення грошових коштів з рахунків відповідача, що може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Так, під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов`язок з`ясовувати наявність спору. Ціллю вжиття заходів забезпечення позову є запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 у справі №756/2609/20 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову керувався тим, що матеріали справи не містять доказів реальної загрози виведення коштів з рахунків відповідача. Позивачем не наведено об`єктивних та реальних обставин, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

У своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що позивач не в змозі самостійно отримати докази щодо наявності ризиків невиконання відповідного рішення суду, зокрема банківську, податкову та іншу фінансову інформацію стосовно руху коштів відповідача, оскільки така інформація для її надання потребує особистої згоди відповідача. Вважає, що суд першої інстанції поклав на нього непомірний тягар доказування існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами ОСОБА_1 та зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 виснувала, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення у дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

ВП ВС у вищезгаданій справі зазначила, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Саме позивач повинен обґрунтувати необхідність забезпечення позову та довести обставини, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову. Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18.

ОСОБА_1 обґрунтовуючи необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на рахунки відповідача зазначив, що виникає ризик того, що відповідні кошти в межах ціни позову, який становить суму 596 280,00 гривень, можуть бути виведені дуже швидко, внаслідок чого виконання рішення по даній справі може утруднитися.

Проте, слід погодитись з позицією суду першої інстанції, що позивачем не наведено обґрунтованих та переконливих доводів, фактів, які б свідчили про ризик виведення коштів в межах суми позову з рахунків відповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 у справі №522/21977/21 зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Накладення арешту на ПП «Стоматологічна клініка «НАТАДЕНТ», а саме на грошові кошти в розмірі 596 280,00 гривень може призвести до утруднення діяльності даної юридичної особи, оскільки виплата заробітних плат працівникам, фінансування поточних витрат, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням медичної діяльності можуть здійснюватись із затримками чи взагалі не здійснюватися, що може вплинути на надання медичних послуг третім особам.

ПП «Стоматологічна клініка «НАТАДЕНТ» здійснює свою діяльність з 12.09.2000 року, що підтверджується відкритою інформацією з «Опендатабот», тобто дана юридична особа функціонує та надає послуги в сфері стоматології більше 25 років, а тому немає ризиків, що така буде ліквідована чи закрита, тощо.

Відповідач не вчиняє дій, які призведуть до утруднення чи унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позову. Позивачем не надано беззаперечних доказів чи фактів наявності відповідних ризиків.

Суд першої інстанції вірно оцінив всі обставини справи та доводи заяви позивача про забезпечення позову, врахував недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову та прийшов до вірного висновку відмовляючи у задоволенні такої заяви.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції.

Отже, апеляційний суд керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року про відмову у забезпеченні позову, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: