Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №145/696/18 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/696/18

Провадження № 22-ц/801/432/2026

Категорія: 57

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Іванченко В.С.

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Іванця В.Д., повний текст якого складено того ж дня,

у справі №145/696/18

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (відповідач),

третя особа на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

про усунення порушення прав споживачів шляхом стягнення завданих збитків та моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про усунення порушених прав споживача шляхом стягнення завданих збитків та моральної шкоди, в якому вказував, що порушення його прав споживача відбулося внаслідок несанкціонованого ним списання коштів з його банківських рахунків за наступних обставин.

21 березня 2017 року ним відкрито у ПАТ КБ «Приватбанк» валютний рахунок у Євро (угода № SAMDNWFC00033858671 від 21.03.2017) на який було зараховано кошти.

31 травня 2017 року він залишив територію України і був відсутній до 27 грудня 2017 року.

Після повернення в Україну він виявив, що залишив закордоном картку для доступу до згаданого рахунку, а також картку «Універсальна» (валюта - гривня, угода № SAMDN50ОТС001528389 від 05.11.2008).

Звернувшись у відділення банку для оформлення нових карток, ОСОБА_1 з`ясував, що за обома картковими рахунками відбулися операції, в тому числі обмін валют, перерахування на картку в іншому банку.

В зв`язку з тим, що він відповідні операції не здійснював і не міг здійснювати, так як перебував закордоном, після отримання інформації про рух коштів по карткових рахунках звернувся із заявою в службу безпеки ПАТ КБ «Приватбанк» з приводу шахрайських дій з його коштами.

Так, в період часу з 01 грудня по 13 грудня 2017 року з його валютного рахунку в Євро були проведенні списання за допомогою експрес-платежів з використанням телефону банку 3700 на його гривневу картку «Універсальна» на загальну суму 9 516,17 Євро, кошти конвертовані в гривневий еквівалент за курсом банку на день експрес-платежу.

Далі з 13 по 14 грудня 2017 року з рахунку гривневої картки «Універсальна» було зроблено 10 грошових переказів по 15 075 грн за невідомим йому призначенням на загальну суму 150 750 грн, що станом на 14 грудня 2017 року за курсом банку становило 4 667 Євро.

Співробітники служби безпеки банку повідомили його, що дзвінки здійснювалися і списання проводилися на підставі таких дзвінків з його операційного номера НОМЕР_1 , який закріплений за обома картками. Зі слів працівників служби безпеки банку шахраї скопіювали і перевипустили сім-карту з операційним номером, щоб вчиняти незаконні операції, незважаючи на те, що його сім-карта була завжди з ним і третім особам він її не передавав.

Оскільки ні звернення до ПАТ КБ «Приватбанк», ні до Національного банку України не призвели до повернення йому коштів, просив стягнути в судовому порядку збитки в сумі 150 750 грн, пеню і моральну шкоду, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», а саме 19 969,60 грн пені і 5 000 на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 завдані збитки в сумі 150 750 грн та пеню в сумі 19 969,60 грн, а всього 170 719 (сто сімдесят тисяч сімсот дев`ятнадцять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави 1 707 грн судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Іванченко В.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення через недоведення обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що операції по рахунку клієнта здійснювалися з використанням його фінансового номеру телефону, а відтак саме він несе ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність до моменту повідомлення банку про втрату електронного платіжного засобу. Вказує також на допущені позивачем як клієнтом порушення Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин і можливість відшкодування завданих збитків через пред`явлення цивільного позову в межах кримінального провадження, ініційованого позивачем шляхом подання відповідної заяви до правоохоронних органів. На думку апелянта втрата грошових коштів сталася через власну недбалість та власну бездіяльність позивача щодо захисту власного фінансового номера, власних персональних даних і коштів.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу позивачем чи його представником не поданий, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження в справі, а ухвалою суду від 27 січня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача - Іванченко В.С. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.

Представник позивача - адвокат Лісніченко С.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Як установлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.11.2008 відкрив у ПАТ КБ «ПриватБанк» рахунок у гривні, угода № НОМЕР_2 (платіжна картка 5168755532703796) та 21.03.2017 - валютний рахунок в Євро, угода №SAMDNWFС00033858671 ( НОМЕР_3 ).

ОСОБА_1 31.05.2017 о 13:33 год здійснив виїзд з території України, й повернувся лише 27.12.2017 о 17:32 год, що підтверджується витребуваною судом інформацією з Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України (а.с.101 т. 1).

На рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_4 (угода №SAMDN50ОТС001528389 від 05.11.2008) відбулись зарахування експрес-платежів за телефоном 3700, а саме: 01.12.2017 у сумі 500 грн, 11.12.2017 у сумі 79 750,00 грн, 13.12.2017 у сумі 223 300,00 грн. З цього ж рахунку відбулося списання коштів десятьма різними транзакціями з комісією банку, а саме: 13.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 13.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 13.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 13.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 13.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 14.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 14.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 14.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 14.12.2017 у сумі 15 075,00 грн, 14.12.2017 у сумі 15 075,00 грн. Всього на суму 150 750,00 грн, що стверджується випискою по картці/рахунку НОМЕР_5 і додатковим рахункам договору за період з 05.10.2017 по 03.01.2018 (а.с. 13-16 т. 1).

Позивач ОСОБА_1 04.01.2018 звернувся з письмовою заявою до Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, яка прийнята слідчим та яка зареєстрована в журналі єдиного обліку відділення поліції за № 28, що підтверджується талоном-повідомленням № 5 (а.с. 9, 78 т. 1) та протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 77 т. 1).

За фактом заволодіння в період часу з 01.12.2017 по 01.01.2018 з рахунку ОСОБА_1 у ПАТ КБ "ПриватБанк" шахрайським шляхом грошовими коштами у сумі 150 000,00 грн 05.01.2018 внесено відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 190 КК України (а.с. 79 т. 1). У ході досудового розслідування допитано потерпілого ОСОБА_1 та встановлено, що він на певний період виїжджав на заробітки за кордон. 31.05.2017 він виїхав за межі України, у цей час у нього на банківських картках Приватбанку залишилися грошові кошти на валютній картці № НОМЕР_6 та на гривневій картці № НОМЕР_5. Гривнева картка була прив`язана до сім-картки Київстар № 380679574364, яку він, виїжджаючи за кордон, вийняв з телефона та поставив у гаманець, який постійно знаходився поряд з ним. Доступ до валютної картки мали лише він та його мати ОСОБА_3 , а доступ до гривневої картки мав лише він і пароль крім нього ніхто не знав. Приїхавши в Україну 27.12.2017, він вийняв сім-карту Київстар та вставив у телефон, проте йому надійшло повідомлення, що картку заблоковано. 04.01.2018 він зайшов у Тиврівське відділення Приватбанку, щоб поновити картки під час чого дізнався. що по його картках відбувався рух коштів, а саме перерахували 9 500,50 Євро, які потім із гривневої картки платежами по 15 000,00 грн за 10 разів зняли. Дізнавшись про шахрайські дії з його грошовими коштами в сумі 150 000,00 грн, він заблокував обидві картки та звернувся до співробітників поліції (а.с. 76 т. 1).

ОСОБА_1 25.01.2018 звернувся до Національного банку України зі скаргою на шахрайські дії співробітників ПАТ КБ "Приватбанк" та заволодіння коштами в розмірі 4 667 Євро (а.с. 11 т. 1).

ПАТ КБ "Приватбанк" листом від 02.02.2018 № 20.1.0.0.0/7-20180201/8383 повідомило ОСОБА_1 , що отримало запит від Національного банку України стосовно повернення коштів, які були списані 13.12.2017 з платіжної картки НОМЕР_7 . Банк повідомив, що не може повернути кошти, оскільки експрес-платіж можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового номеру клієнта, тобто позивача та іншої його особистої інформації. Банк згідно з умовами та правилами надання банківських послуг не несе відповідальності у випадку, якщо персональна інформація клієнта стане відома іншим особам. Рекомендовано звернутися до правоохоронних органів (а.с. 10 т. 1).

Крім цього, ОСОБА_1 звертався до служби безпеки ПАТ КБ "Приватбанк", після чого за його зверненням було зареєстровано картку події № 9930, назва події: шахрайство за послугою "Експрес платіж". Службовою перевіркою встановлено, що в ДБ Вінницького РУ поступило звернення клієнта ОСОБА_1 відносно шахрайських дій по його карті НОМЕР_4 .

В ході перевірки встановлено, що 13.12.2017 грошові кошти з карти НОМЕР_4 клієнта ОСОБА_1 , були переведені за допомогою послуги "Експрес платіж" на карту НОМЕР_8 , банк емітент Укрсоцбанк. При здійсненні платежів дзвінок був з другого номеру телефона НОМЕР_1 , яким клієнт користувався з 2010 року. Всі платежі проводились по дзвінку з фінансового номеру телефона на гарячу лінію 3700 з підтвердженням після верифікації. Прослухавши телефонні дзвінки, які поступили від клієнта ОСОБА_1 , працівниками банку встановлено, що на запитання оператора були дані правильні відповіді, для верифікації клієнт назвав число, місяць, рік народження; дівоче прізвище матері, адресу реєстрації; а також прізвище, ім`я, по-батькові клієнта та жінки. Голос клієнта ОСОБА_1 не співпадає з голосом при здійсненні вищезазначених платежів.

У ході проведення перевірки також було встановлено, що карта Укрсоцбанку НОМЕР_8 належить ОСОБА_1 . Грошові кошти з карти НОМЕР_8 були зняті в Дніпропетровській області. Встановити хто саме знімав кошти з карти Укрсоцбанку НОМЕР_8 , не представилось можливим. В ході телефонної розмови з ОСОБА_1 останній пояснив, що 04.01.2018 він виявив, що по його картах здійснювались валютні операції, коли звернувся до відділення ПриватБанку, для перевипуску карт. Фінансовий мобільний телефон НОМЕР_1 не працює. SІМ-карта даного номера телефону була перевипущена. На питання, чи здійснювались на його номер дзвінки з незнайомих телефонів ОСОБА_1 повідомив, що не знає, по причині того, що він перебував у Канаді. Зі слів ОСОБА_1 , він карту НОМЕР_8 , банк емітент Укрсоцбанк, ніколи не відкривав. Карта НОМЕР_4 клієнта ОСОБА_1 , заблокована з залишком коштів в сумі 0,0 грн.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 нанесена матеріальна шкода в результаті шахрайських дій третіх осіб, що на думку особи яка проводила перевірку (працівника служби безпеки Приватбанку) стало можливим внаслідок порушення ОСОБА_1 , умов та правил надання банківських послуг в частині розголошення конфіденційної інформації (а.с. 83 т. 1).

Відповідно до листа АТ "Укрсоцбанк" від 15.01.2019 № 04.6-21/85-29, який надійшов до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 06.12.2018, банк надав рух коштів за банківською карткою № НОМЕР_8 ОСОБА_1 , до якої належить прив`язаний рахунок № НОМЕР_9 (рахунок відкритий 08.11.2017) за період з дати відкриття 08.11.2017 по 26.12.2018.

Відповідно до виписки, видача готівки здійснювалася 13, 14, 15 грудня 2017 року через мережу банкоматів в м. Дніпро. Встановити особу, яка здійснювала зняття готівки та спілкувалася із співробітниками банку щодо відкриття рахунків немає можливості, оскільки термін зберігання відеозаписів (90 днів) сплинув.

Відповідно до виписки надходження коштів здійснювалося шляхом їх переводу на картку через платіжну систему Visa, використовувався ресурс, який обслуговує Приватбанк. У зв`язку з викладеним, надати документи щодо операцій зарахування коштів та якою саме особою, немає можливості.

Крім того, надано копії документів, щодо відкриття банківської картки № НОМЕР_8 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : анкета-опитувальник клієнта ПАТ "Укрсоцбанк" - фізичної особи; квитанція від 08.12.2017 щодо сплати комісії РКО; Анкета № 009100024102 для надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» від 08.12.2017; Заява про відкриття/продовження обслуговування поточних рахунків та картка із зразками підписів від 08.12.2017; паспорт, код ОСОБА_1 ; розписка про отримання ОСОБА_1 картки від 08.12.2017р з фізичними підписами особи, яка відкривала рахунок та представника банку (а.с. 137-150 т. 1).

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 7631/7632/19-21 від 24.12.2019 (а.с. 82-87 т. 2) встановлено, що підпис у Анкеті-опитуванні клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» фізичної особи ОСОБА_1 від 08.12.2017 в кінці анкети, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів; підписи у Анкеті № 009100024102 для надання банківських послуг на умовах комплексного обслуговування для клієнтів фізичних осіб від 18.12.2017 на ім`я ОСОБА_1 , розташованого на другому листі в кінці анкети та на першому листі, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів; підписи у Заяві про відкриття (продовження обслуговування) поточних рахунків та картці із зразками підписів для відкриття поточних рахунків на ім`я ОСОБА_1 від 08.12.2017, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів; підпис у Розписці про отримання платіжної картки від 18.07.2017, виданої від імені ОСОБА_1 та наданої ПАТ «Укрсоцбанк» в кінці документу, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підпис у Анкеті-опитуванні клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» фізичної особи ОСОБА_1 від 08.12.2017 в кінці анкети, - не належить ОСОБА_1 , а іншій особі; підписи у Анкеті № 009100024102 для надання банківських послуг на умовах комплексного обслуговування для клієнтів фізичних осіб від 18.12.2017 на ім`я ОСОБА_1 , розташованого на другому листі в кінці анкети та на першому листі, - не належать ОСОБА_1 , а іншій особі; підписи у Заяві про відкриття (продовження обслуговування) поточних рахунків та картці із зразками підписів для відкриття поточних рахунків на ім`я ОСОБА_1 від 08.12.2017, - не належить ОСОБА_1 , а іншій особі; підпис у Розписці про отримання платіжної картки від 18.07.2017, виданої від імені ОСОБА_1 наданої ПАТ «Укрсоцбанк» в кінці документу, - не належить ОСОБА_1 , а іншій особі.

Відповідно до наданої на виконання ухвали суду інформації ПАТ "Київстар", лист №20724/з від 06.11.2018, протягом 2017 року телекомунікаційні послуги за телефонним номером НОМЕР_1 надавались знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ "Київстар". Заміна SІМ-карт для абонентів передплаченого зв`язку не потребує пред`явлення заявником документу, що посвідчує особу.

28.09.2017 о 15:58 год та 14.11.2017 о 15:23 год в інформаційних системах ПрАТ "Київстар" зафіксовані вдалі самостійні дистанційні (віддалені) заміни SІМ-карти з телефонним номером НОМЕР_1 на нову SІМ-карту з таким же телефонним номером НОМЕР_1 з використанням USSD-запиту.

Абоненти передплаченого сервісу ПрАТ "Київстар" мають можливість здійснити самостійну дистанційну (віддалену) заміну SІМ-карти за допомогою відправлення оператору USSD-запиту. При цьому необхідною умовою здійснення заміни SIM-карти є зазначення абонентом у запиті 19 цифр ІСС-коду або 8 цифр РUK1-коду старої SІМ-карти.

Також товариство повідомило, що в інформаційних системах ПрАТ "Київстар" не зафіксовано вихідних дзвінків з номеру НОМЕР_1 , здійснених в періоди часу: 01.12.2017 - 13.39.15 год; 01.12.2017 - 13.40.12 год; 11.12.2017 - 14.04.43 год; 11.12.2017 - 14.05.23 год: 13.11.2017 - 11.42.51 год; 13.11.2017 - 11.58.13 год; 13.11.2017 - 17.54.30 год; 13.11.2017 - 18.21.29 год; 13.11.2017 - 18.24.09 год; 13.11.2017 - 18.28.12 год на гарячу лінію ПАТ "Приватбанк" (а.с.114 т. 1).

22.04.2019 ПАТ "Київстар", на виконання ухвали про витребування доказів від 18.03.2019, подало до суду лист № 6830/з від 12.04.2019, відповідно до якого телефонний номер НОМЕР_1 обслуговується відповідно до публічного договору, телекомунікаційні послуги за яким надаються знеособлено (анонімно).

При цьому наразі у ПрАТ "Київстар" відсутні достатні законні підстави вважати, що саме ОСОБА_1 є абонентом номера НОМЕР_1 . Також, надано інформацію про вихідні дзвінки з телефонного номеру НОМЕР_1 за період часу з 01.11.2017 по 27.12.2017, із зазначенням номерів, на які здійснювалися дзвінки, дати та часу з' єднань (а.с. 217-218 т.1).

Відповідно до письмових відомостей щодо вихідних дзвінків абонента з мобільного номеру НОМЕР_10 , тобто фінансового номеру позивача, починаючи з 15.11.2017 по 26.12.2017, в тому числі і з 11 по 14 грудня 2017 року здійснювалися вихідні дзвінки на номер 3700 (а.с. 219 т. 1).

Згідно з відповіддю ПАТ "Київстар" від 21.07.2020 № 10287/з на ухвалу суду про витребування доказів, телекомунікаційні послуги за телефонним номером НОМЕР_1 в період часу з 31.05.2017 по 14.11.2017 надавались на умовах передплаченої форми обслуговування ПрАТ "Київстар", знеособлено (анонімно).

Відповідно, у ПрАТ "Київстар" не має правових підстав стверджувати, що саме ОСОБА_1 був користувачем даного телефонного номеру протягом визначеного в Ухвалі періоду часу. 28.09.2017 та 14.11.2017 процедура дистанційної заміни СІМ-карти з номером НОМЕР_1 відбувалась через особистий кабінет в системі "Мій Київстар".

В особистому кабінеті системи "Мій Київстар" абонент може побачити 19 цифр ІСС-коду та 8 цифр РUК1 старої SІМ-карти, які необхідні для її заміни. Також зазначено номери-донори, які використовувалися для дистанційної заміни СІМ-карти: 28.09.2017 - +380960404136 (передплачена форма обслуговування) та 14.11.2017 - +380966263408 (передплачена форма обслуговування).

Згідно з даними спеціалістів відповідальних структурних підрозділів ПрАТ "Київстар" відновлення РUК1 коду СІМ-карти з телефонним номером НОМЕР_1 у вказаний в Ухвалі період часу не зафіксовано. Також, відомості щодо ІМЕІ мобільних пристроїв, з яких надходять USSD-запити в інформаційних системах ПрАТ "Київстар" не фіксуються (а.с. 3-4 т. 3).

Згідно з аудіозаписами, які надані представником відповідача на CD-диску, зафіксовано дзвінки невідомої особи чоловічої статі на номер 3700 та її розмови з операторами АТ КБ "Приватбанк" (а.с. 84 т. 1). Всього на диску міститься 10 розмов: дві за 01.12.2017, дві - за 11.12.2017 та шість - за 13.12.2017.

Так відповідно до першої розмови від 01.12.2017 працівник АТ КБ "Приватбанк" вітається з абонентом-чоловіком, який телефонує, називаючи його при цьому ОСОБА_4 . Невідомий абонент інформує, що йому необхідно перевести 500 грн з валютної картки на кредитну. Тоді працівник банку запитує персональні дані клієнта, ПІБ, число, місяць, рік народження, кодове слово, адресу прописки, останні чотири цифри карти з якої необхідно зробити переказ та чотири цифри карти на яку слід здійснити такий переказ. При цьому невідомий абонент неправильно вказує дату народження, називає ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші відомості названі правильно. Після чого працівник банку повідомляє про успішність операції, розмова закінчується.

11 та 13 грудня 2017 року на номер 3700 телефонує той же абонент, який після проходження верифікації, при цьому персональні дані називаються правильно, 11 грудня просить перерахувати з його валютної картки 75 тисяч гривень на кредитну, а вже з тієї на його картку, відкриту в Укрсоцбанку. 13.12.2017 клієнт просить перевести з валютної картки на кредитну 7 тисяч євро, що становить 223 300 грн. Далі абонент у телефонному режимі з працівником банку здійснює переказ з кредитної картки Приватбанк та картку Укрсоцбанк сум по 15075 грн.

Позиція апеляційного суд у

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 здійснив всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку, щодо доведення своєї непричетності до операцій з його коштами, а отже він, як користувач картки, не може нести відповідальність за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу здійснювати платіжні операції.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах заявлених вимог і доказів, що досліджувалися в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін з таких підстав.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

У частині 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою плати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Верховний Суд в постанові від 23 листопада 2022 року по справі № 591/7648/19 (провадження № 61-16170св21) висловив правову позицію про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).

Узагальнюючи наведені правові позиції Верховний Суд в постанові від 16 серпня 2023 року по справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) вказав, що наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Посилання АТ КБ «Приватбанк» на те, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового значення. Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 втратив або сприяв незаконному використанню конфіденційної інформації, що надало змогу третім особам ініціювати платіжні операції.

По справі достовірно встановлено, що невідомі особи спочатку заволоділи фінансовим номером позивача скориставшись тим, що він був анонімним (передплаченим) і для його заміни не є обов`язковою ідентифікація користувача, а далі використавши конфіденційні дані позивача, як то його анкетні дані, а також інформацію для ідентифікації - дівоче прізвище матері, прізвище, ім`я, по-батькові дружини, тощо, без фізичного пред`явлення електронних платіжних засобів, якими є емітовані банком банківські картки, отримали доступ до його рахунків, в результаті чого спочатку ініціювали неналежні перекази між ними (з конвертацією валюти в гривню), а далі - перерахування цих коштів на картку позивача, нібито відкриту ним в іншому банку.

Апеляційний суд наголошує, що банківськими умовами і правилами не заборонено використання клієнтами анонімних, pre-paid стартових пакетів мобільного зв`язку, позивач не повідомлявся і не попереджався банком про можливі наслідки використання такого номера телефону як фінансового, а відтак ту обставину, що вирушаючи закордон, він вийняв сім-карту з телефону і зберігав у гаманці не можна ставити йому у вину як таку, що сприяла отриманню третіми особами доступу до його фінансового телефону.

Щодо безпосереднього проведення банківських трансакцій за допомогою телефону, то апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оператори банку, які проводили дані операції провівши більш ретельну перевірку (ідентифікацію) особи, яка телефонувала, мали можливість виявити, що такою особою не є позивач і могли заблокувати проведення відповідних операцій. Про це свідчить, зокрема, те, що ідентифікуючи себе як позивач, третя особа невірно назвала дату (число) народження, мала труднощі з вказівкою адреси, за якою прописана, тощо. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта в цій частині, яка пояснила, що оператор задав не одне, а кілька запитань, і часто буває, що клієнти помиляються, бо коли йдеться про ідентифікацію клієнта без фізичного пред`явлення платіжного засобу і перевірки документів про його особу, а саме як в даному випадку - по телефону, всі без винятку відповіді на запитання мають бути вірними.

Працівник служби безпеки банку, який перевіряв підставність проведених операцій за зверненням позивача, взагалі не перевіряв заяву по суті, а саме ту обставину, що заволодіння коштами сталося через шахрайські дії працівників самого банку. В ході перевірки не з`ясовувалося, де, коли і які працівники банку відкривали рахунки, зокрема, валютний, позивачеві, хто мав доступ до його анкети-заяви, в якій, зокрема, вказані ті конфіденційні відомості, які в подальшому були використані для ідентифікації під час проведення переказів за допомогою телефону, копії його паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків (коду), відомості яких в подальшому були внесені до підробленого (фальшивого) паспорта на ім`я позивача, що був використаний для відкриття рахунку в іншому банку, через який перераховані кошті були в подальшому зняті. Натомість він дійшов до нічим не обґрунтованого висновку (припущення) про те, що позивач нібито сам розголосив конфіденційну інформацію.

Так само звертає на себе увагу та обставина, що коли треті особи стикнулися з труднощами в перерахунку грошей з рахунку позивача на нібито його картковий рахунок, що був відкритий в іншому банку, а саме із встановленим лімітом на такі перекази - не більше 15 000 грн, оператор банку погодився на обхід цього ліміту шляхом проведення кількох, а в загальному - десяти трансакцій, що надало змогу зловмисниками заволодіти коштами позивача на суму 150 000 грн.

Враховуючи те, що під час проведення відповідних операцій позивач перебував закордоном, а по поверненню невідкладно звернувся до банку про скасування спірних трансакцій, а так само до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо нього шахрайських дій, під час провадження у справі підтверджено, що не позивач відкривав картковий рахунок в іншому банку, через який кошти переведено в готівку й знято в банкоматах міста Дніпра, так як доданий до анкети-заяви паспорт на ім`я позивача вочевидь є підробленим, а підписи в документах зроблені не ним, а іншою невідомою особою, у позивача дійсно була відсутня воля на вчинення вищевказаних банківських переказів.

Згідно з усталеною судовою практикою, по справі слід також взяти до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно відповідачу, який не спростував доводів позивача, й зокрема, не довів того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню конфіденційної інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами слід виходити із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Наявність кримінального провадження, в межах якого за доводами апелянта позивач нібито має можливість захистити свої права шляхом пред`явлення відповідного позову, не є підставою для відмови в цьому позові, так як порушення прав позивача допущене саме банком в межах договірних відносин з ним.

Крім того, установивши факт безпідставного (неналежного) переказу банком коштів позивача з його рахунків, суд відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), дійшов висновку, що у банку, яка емітента виникає обов`язок сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожен день, починаючи від дня неналежного переказу і до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З огляду на це, та відповідно до статті 549 ЦК України, принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції, суд першої інстанції стягнув пеню в розмірі 19 969,60 грн згідно з розрахунками позивача, правильність яких перевірена судом.

Відповідачем зазначений розрахунок не оскаржений, контррозрахунок суду не поданий.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» Іванченко В.С. залишити без задоволення, а рішення Тиврівського райсуду Вінницької області від 2 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська