Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №946/466/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/466/25

Провадження № 2/946/932/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056, є рівними та становлять по 1/2 частині кожному.

А також, просила визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,0611 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що не визначена частка спадкодавця у спадковому майні та право власності на спадковий житловий будинок не зареєстроване у встановленому законом порядку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

В судові засідання, які призначались на 20.08.2025 року, 30.09.2025 року, 31.10.2025 року, 27.11.2025 року, 13.01.2026 року та 25.02.2026 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте конверти зі судовими повістками повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення слухання справи, або слухання справи за їх відсутності на адресу суду не направляли.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та призначити справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно вирішено розглянути на підставі наявних у ній даних і доказів (в заочному порядку).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору забудови від 03.09.1982 року, посвідченого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 1-4517.

Згідно рішення Ізмаїльської міської ради № 2132 – VІІІ від 04.11.2022 року вулицю Гайдара перейменована у вулицю Волонтерська.

Згідно довідки № 1354 від 23.08.2024 року наданої комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не підлягає до здачі в експлуатацію та не є самочинним будівництвом. Об`єкти збудовані без дозвільних документів відсутні.

Крім цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 належала в рівних частках земельна ділянка площею 0,0611 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056.

Так, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0611 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056, належить ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯК № 479557 від 28.12.2010 року, в якому частки співвласників не визначені.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, встановлено, що частки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056, є рівними та становлять по 1/2 частки кожному.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.01.2024 року, виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № від 14.05.2022 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_4 відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст.1261 ЦК України після смерті ОСОБА_4 є:

- дружина ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 15.04.2023 року, повторно виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08.04.2023 року, повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 11.04.2023 року, виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно якого після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 »;

- син ОСОБА_3 , що підтверджено Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043479707 від 07.02.2024 року.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Аранаут О.В. із заявою про прийняття спадщини, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.

В свою чергу, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини тому вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспортний документ № НОМЕР_5 , орган, що видав № 5119 від 14.04.2022 року, РНОКПП – НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056, є рівними та становлять по 1/2 частині кожному.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

- 1/6 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/6 частину земельної ділянки площею 0,0611 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5110600000:01:008:0056.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 березня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус