Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №495/9103/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 рокуСправа № 495/9103/25

Номер провадження 2/495/302/2026

Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судових засідань Кракатиці В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Шуляченка Миколи Борисовича про стягнення коштів, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

27.11.2025 ОСОБА_1 звернулась із позовом до приватного виконавця Шуляченка М.Б. про стягнення, повернення коштів у сумі 16 129 грн, стягнення моральної шкоди у сумі 16 000 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. 26.11.2025 на банківську (соціальну, дитячу) картку ОСОБА_1 було накладено арешт приватним виконавцем Шуляченко М.Б. Позивач звернулась із заявою про зняття арешту із вказаного рахунку, оскільки такий рахунок використовується для отримання соціальних виплат. У знятті арешту приватний виконавець відмовив.

26.11.2025 на арештований банківський рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 було зараховану соціальну виплату як малозабезпеченій сім`ї, яку приватним виконавцем протиправно було списано.

На переконання позивача відповідач порушив права її дітей, оскільки соціальні виплати мають бути спрямовані для забезпечення сім`ї.

Керуючись наведеним, позивач просить стягнути з відповідача 16 129 грн як незаконно списаних із соціального рахунку коштів та 16 000 грн моральної шкоди.

За результатами отриманих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_2 встановлено, що позивач використовує тільки один відкритий в АТ «Ощадбанк рахунок» НОМЕР_1 ; фактично вважає безпідставним та незаконним набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу у сумі 16 129 грн із її банківського рахунку в межах виконавчого провадження про стягнення кредитної заборгованості; вважає, що такі кошти підлягають поверненню, оскільки отримані позивачем як соціальна виплата малозабезпеченій сім`ї, одинокій матері, члену багатодітної сім`ї. Вважає, що такі дії приватного виконавця спричинили їй моральну шкоду, оскільки діти залишились без засобів для проживання.

1.2. У відзиві на позов від 30.01.2026 приватний виконавець Шуляченко М.Б. проти позву заперечив; пояснив, що стягнення коштів 26.11.2025 із боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» здійснено в межах ВП №79677510 з примусового виконання виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.08.2025 у справі № 495/1879/25 із дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Так, після відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на кошти боржника на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, окрім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом; після надходження коштів на рахунок боржника, їх стягнуто на користь стягувача в рахунок погашення заборгованості у ВП з примусового виконання на підставі виконавчого листа суду.

В межах виконавчого провадження повідомлень, довідок банку про спеціальний режим використання рахунку не надходили.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, у задоволенні позову просить відмовити.

2. Рух справи у суді

Позовну заяву подано до суду 27.11.2025.

Ухвалою від 02.12.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою від 16.12.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду; позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.2 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні 04.03.2026 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча належно повідомлений про дату, час, місце судового розгляду; про поважність причин неявки, відкладення розгляду справи не заявив.

З огляду на те, що неявка відповідача не перешкоджала судовому розгляду, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 04.03.2026 суд заслухав пояснення позивача, дослідив письмові докази, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

4. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 є матір`ю дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копії свідоцтв про народження № НОМЕР_2 від 23.11.2021, № НОМЕР_3 від 11.01.2025, № НОМЕР_4 від 23.11.2021 відповідно).

Сім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є багатодітною родиною до 03.02.2032 (довідка № 1-15/1287 від 28.12.2018).

На ім`я ОСОБА_1 в філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» відкрито картковий рахунок соціальний НОМЕР_1 ; тип виплат: соціальна/матеріальна допомога для малозабезпечених сімей; ОСОБА_1 державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям за особовим рахунком НОМЕР_5 призначена з 01.10.2025 по 31.03.2026 (довідка № 37/159 від 26.11.2025, повідомлення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям від 13.11.2025).

Відповідно до відповіді на запит № 302798390 від 26.11.2025 ДПС України, виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 , такий рахунок використовувався ОСОБА_1 у тому числі для зарахування соціальних виплат, доходів у виді виграшів, призів, доходів від продажу (обміну) рухомого майна.

Із 26.11.2026 на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ІІІуляченка Миколи Борисовича перебувало виконавче провадження № 79677510 з примусового виконання виконавчого листа № 495/1879/25 від 07.08.2025, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» грошових коштів в розмірі 14138,40 гривень (копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.11.2025).

Постановою приватного виконавця від 26.11.2025 у ВП № 79677510 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на грошові кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення цієї постанови, крім коштів/електронних грошей, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення.

На підставі платіжної інструкції № 43758 від 05.12.2025 з рахунку платника ОСОБА_1 НОМЕР_1 стягнуто 16 121 грн 24 коп.; призначення платежу стягнення у ВП№ 79677510, виконавчий лист 495/1879/25 від 07.08.2025.

На підставі розпорядження приватного виконавця Шуляченка М.Б. № 79677510 від 09.12.2025 вказані грошові кошти в сумі 14 138 грн 40 коп. переховано на користь ТОВ «ФК «Ейс»; 1 982 грн 84 коп. зараховано на рахунки приватного виконавця як основна винагорода та витрати виконавчого провадження (копія платіжної інструкції № 46608 від 10.12.2025).

Постановами приватного виконавця від 09.12.2025 знято арешт з коштів боржника, ВП 79677510 закінчене.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Предметом спору у цій справі є безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №229/1026/21).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов`язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

У справі, що розглядається Чаірська О.А. звернулась до суду із позовною заявою з метою захисту порушеного права; з урахуванням вимог статей 2, 4, 5 ЦПК, статті 3 ЦК спір розглянуто у позовному провадженні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що "принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведений у статті 73 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до підпункту 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що:

"7.13. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

7.14. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

7.15. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

7.16. Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є соціальним рахунком боржника, який використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі для зарахування соціальних виплат, доходів у виді виграшів, призів, доходів від продажу (обміну) рухомого майна.

На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для соціальних виплат. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

7.17. Також ПАТ "ПУМБ", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що "не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується".

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Отже, на підставі наведеного, із урахуванням наведених правових висновків ВС, а також сформованого у18 жовтня 2024 року справі № 199/6670/15-ц, у справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що саме на банк, який виконує постанову про арешт коштів боржника, в силу положень частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладено визначення статусу коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку.

У цій справі встановлено, що 26.11.2025 на рахунок боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» надійшла соціальна виплата від ПФУ в розмірі 23 438 грн 80 коп.; 26.11.2025 постановою приватного виконавця накладено арешт на суму 16 121 грн 24 коп. на цьому рахунку; 05.12.2025 приватний виконавець направив до АТ «Ощадбанк» платіжну інструкцію № 43758 на суму 16 121 грн 24 коп.; 05.12.2025 банком списані кошти з рахунку № НОМЕР_1 , деталі операції - стягнення за ВП № 79677510; згідно з наданою боржником довідкою АТ «Ощадбанк» від 26.11.2025, на вказаний рахунок отримуються соціальні виплати (відомостей про те, що цей рахунок є із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на який заборонено законом така довідка не містить).

Довідки про отримання соціальних виплат ОСОБА_1 датовані 20.02.2026, також містять інформації про рахунок, на який соціальні виплати перераховуються та про те, що цей рахунок є із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на який заборонено законом.

Доводи позивача про те, що вона письмово зверталась до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку 26.11.2025 суд оцінює критично, оскільки за результатами дослідження відповідної заяви (копії надано позивачем і відповідачем) встановлено, що із змісту вказаної заяви неможливо визначити номер рахунку, також заява не містить посилань на доказ про спеціальний режим використання рахунку, або про те, що рахунок є таким, звернення стягнення на який заборонено законом; додатків до такої заяви суду не надано.

Отже, залишилась недоведеною обставина надання приватному виконавцю документального підтвердження, що арештований рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, що виключає існування підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника в порядку частини четвертої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

На переконання суду, установлені обставини справи не свідчать про те, що приватний виконавець звернув стягнення на кошти, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, або на рахунок із спеціальним режимом використання або інший рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом; банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконала, тобто не визначила кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди

Суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги із урахуванням того, що така позовна вимога є похідною від першої позовної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.

Встановлені обставини у сукупності є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

6. Розподіл судових витрат

6.1 Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору на відповідача не покладаються.

Керуючись статтями ст. ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.03.2026.

Повне найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач – Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, місто Одеса, вулиця Домбровського Владислава, 4-А, офіс 122.

Суддя Ю.Ф. Волкова