Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №750/124/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/124/26

Провадження № 2-о/750/58/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретарів Примак Т.В. ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Данич О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини

заінтересована особа – Чернігівська міська рада,

в с т а н о в и в:

у січні 2026 року до суду звернувся ОСОБА_2 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просить встановити, що він постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 разом із його тіткою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на час відкриття спадщини. Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка – ОСОБА_3 , яка за життя склала заповіт від 08.12.1998 року, яким заповіла заявнику належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Заявник з березня 2022 року фактично проживав у вказаній квартирі разом з ОСОБА_3 , опікувався нею, купував продукти харчування, ліки, сплачував комунальні платежі, а після смерті тітки, продовжував користуватися вказаною квартирою. Після відкриття спадщини, він звертався до знайомих юристів з питань вступу у спадщину за заповітом та йому говорили, що він проживав зі спадкодавцем на момент смерті, тому вважається таким, що прийняв спадщину та може звернутися у будь-який час із заявою про прийняття спадщини. У 2025 році майже постійно заявник перебував у відрядженнях по Україні та у грудні 2025 року звернувся до приватного нотаріуса для оформлення спадкових прав, але отримав відмову, оскільки звернувся до нотаріуса після шестимісячного строку встановленого для подачі заяви про прийняття спадщини. Заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення спадщини.

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Заявник у судове засідання не прибув. Його представник у судовому засіданні заяву підтримав з наведених у ній підстав. Щодо допиту у судовому засіданні свідків відмовився.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином. У заяві від 04.02.2026 р. просив справу розглядати за його відсутності, щодо вирішення справи поклався на розсуд суду.

Заслухавши представника заявника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 29.11.2024 р.(а.с.9).

З копії заповіту від 08 грудня 1998 року вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с.10).

23 грудня 2025 року було складено акт про проживання особи без реєстрації з якого вбачається, що ОСОБА_4 , який проживає у АДРЕСА_3 та ОСОБА_5 , яка проживає у АДРЕСА_4 у присутності старшого майстра служби з прибирання та благоустрою ОСОБА_6 та власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , склали цей акт про те, що ОСОБА_2 , зі слів власника квартири, проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з березня 2022 року по сьогоднішній день. Попередня власниця померла. Інформацію, викладену в акті зі слів власника квартири та на основі наданих документів, засвідчили – ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (а.с.11).

У матеріалах справи наявна інформація з АТ КБ «Приватбанк» з якої вбачається про сплату ОСОБА_2 за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_1 з травня 2022 по листопад 2025 року(а.с.12-31).

З довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 13.01.2026 року № 528 вбачається, що станом на 24.11.2024 року ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , одна(а.с.43).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, про що свідчить інформаційна довідка зі Спадкового реєстру за № 83837821 від 13.01.2026 р.(а.с.58).

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час

відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у

зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини,

спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення

факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття

спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з пп. 4.12 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Як випливає із п. 3.20 п. 3 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заявником ОСОБА_2 на підтвердження факту постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, було надано відомості з банківської установи, які підтверджують, що із травня 2022 року по листопада 2025 року заявник оплачував комунальні послуги у квартирі де постійно мешкала до часу смерті спадкодавець ОСОБА_3 , однак такі сплати не підтверджують постійного проживання заявника із спадкоємцем, оскільки можуть сплачуватися незалежно від місця проживання та будь-ким.

Крім того, суду було надано акт про проживання заявника із спадкодавцем на час смерті останньої, однак з цього акту вбачається, що він складений зі слів самого заявника ОСОБА_2 , а свідки фактично засвідчили його слова.

На підставі п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, оголошував у судовому засіданні перерву для забезпечення заявником прибуття до суду свідків для їх допиту у судовому засіданні, однак, представник заявника не забезпечив їх прибуття до суду та відмовився щодо їх допиту.

Інших доказів, які б у сукупності із наданими суду доказами, підтверджували факт спільного проживання заявника із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки суду не було надано доказів на підтвердження факту, який просить встановити заявник.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Слісар