Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №686/4143/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4143/25

Провадження № 2/686/1723/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого2026 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Мазурок О.В.

при секретарі - Колісник Л.В.

за участі: представника позивача Катриченко О.С.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Хмельницьке комунальне підприємство «Електротранс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" у відшкодування шкоди 1266470 гривень 00 копійок та судові витрати в розмірі 15197 гривень 64 копійки.

На обґрунтування позову представник позивача вказав, що ОСОБА_1 працював водієм тролейбуса у Хмельницькому комунальному підприємстві «Електротранс».

17.05.2022 року близько 07 год. 52 хв., відповідач, керуючи тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по маршруту № НОМЕР_2 (АС № 2 - Катіон) по проїзній частині вулиці Шевченка в місті Хмельницькому Хмельницької області. Під час перетину регульованого перехрестя відповідач не зміг врахувати дорожню обстановку, втратив контроль над рухом тролейбуса та допустив його виїзд за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть, а пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тяжкі, середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження відповідно. Порушення Відповідачем п. 12.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_3 і заподіянням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вищенаведених тілесних ушкоджень.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2024 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та постановив стягнути з вказаного підприємства на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по 300 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 200 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Верховний Суд ухвалою від 8 квітня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ХКП «Електротранс» на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року. Також Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року.

На даний момент відповідач відбуває покарання у вигляді позбавлення волі у державній установі «Крюківська виправна колонія (№29)». Враховуючи зазначене, усі процесуальні документи та судові повідомлення мають бути направлені за місцем його перебування, а також необхідно забезпечити можливість його участі у судовому засіданні в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року з підприємства на користь потерпілих осіб стягнуто суму у розмірі 1150000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Ця сума складається з: 300000 грн. 00 коп., які стягнуто на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; 300000 грн. 00 коп., які стягнуто на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; 200000 грн. 00 коп., які стягнуто на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; 200000 грн. 00 коп., які стягнуто на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; 100000 грн. 00 коп., які стягнуто на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; 50000 грн. 00 коп., які стягнуто на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Також з ХКП «Електротранс» було стягнуто 116470,00 грн. виконавчого збору. Відповідно до вищезазначеного, загалом з ХКП «Електротранс» було стягнуто

1266470,00 грн.

Вказана сума повністю перерахована стягувачам, що підтверджується додатками, а саме платіжними інструкціями та постановами про закінчення виконавчого провадження, які винесені при примусовому виконанні (виконавчий лист №686/22723/22 від 20.02.2024 року, виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області).

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Якщо в процесі трудової діяльності працівник спричинив шкоду третім особам і ця шкода згідно з чинним законодавством відшкодована підприємством, установою чи організацією, то по заявленому позову на працівника в порядку регресу може бути покладено обов`язок відшкодувати цю шкоду підприємству, установі чи організації в межах, передбачених законом. Право регресної вимоги до працівника виникає з моменту виплати підприємством, установою чи організацією сум третій особі, і з цього ж часу відраховується строк на пред`явлення регресного позову.

Щодо даних правовідносин Верховний Суд неодноразово робив висновки (Постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 761/6313/14-ц, Постанова Верховного Суду України від 14.12.2016 у справі № 206/837/15-ц, Постанова Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 200/13392/13-ц), зокрема у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 200/13392/13-ц передбачено, що деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Отже, підприємство, установа чи організація, яка повністю відшкодувала шкоду, завдану з вини її працівника при виконанні ним своїх трудових обов`язків, має право зворотньої вимоги (регресу) до цього працівника в розмірі виплаченого відшкодування.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили. Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Хмельницьке комунальне підприємство «Електротранс» звернулось до ОСОБА_1 з позовною заявою про відшкодування шкоди. Дійсно вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Визначено початок строку відбування основного покарання у вид позбавлення волі, вирішено питання цивільних позовів та речових доказів. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що «...17.05.2022 близько 07 год. 52 хв., знаючи про наявність у нього синкопальних станів в анамнезі, через які він не міг бути допущений до керування тролейбусом згідно з п. 29 «Переліку захворювань та вад, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.1999 N° 299 (чинного на час події), в порушення вимог п. 2.9 б) Правил дорожнього руху. затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР), здійснював керування тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер 172, у хворобливому стані, внаслідок чого порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.3 д) Правил. Зокрема, він , перебуваючи в хворобливому стані, не зміг бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.Так, керуючи у вищевказаний час тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер 172, він рухався по маршруту № 14 (АС № 2 - Катіон), в світлу пору доби по проїзній частині вулиці Шевченка в місті Хмельницькому Хмельницької області зі сторони від вулиці Заводської в напрямку до вулиці Свободи, під час проїзду регульованого перехрестя із Старокостянтинівським шосе на дозволений сигнал світлофора, перебуваючи в хворобливому стані, порушив вимоги п. 12.1 Правил. Під час перетину цього перехрестя він не зміг врахувати дорожню обстановку, а саме - зміну напрямку розташування перехрещуваних доріг, яка виражається у зміщенні проїзної частини вулиці Шевченка ліворуч відносно напрямку руху тролейбуса після вказаного перехрестя, а також втратив контроль над рухом тролейбуса та допустив виїзд керованого ним тролейбуса за межі проїзної частини вищевказаних перехрещуваних доріг праворуч на правий тротуар відносно напрямку свого руху, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Внаслідок вказаної ДТП пішохід ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент спричинення від яких загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди; пішохід ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесниі ушкодження, як небезпечні для життя, в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища; пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкоджень середньої ступені тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я - понад 21 день, а також інші легкі тілесні ушкодження.

Позивач звертаючись до суду не звернув увагу та не надав правової оцінки наступним фактам: в липні 2021 року ОСОБА_1 навчався у позивача на посаду водія тролейбуса.14 липня 2021 року під час навчання у нього стався судомний напад, що підтверджується записами у медичній карті стаціонарного хворого N9 4512 на ім`я ОСОБА_1 . За направленням Хмельницького комунального підприємства « Електротранс» ОСОБА_1 проходив обстеження у «12» відділенні КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради з 11.08.2021 року по 13.08.2021 року. Після закінчення обстеження ОСОБА_1 було встановлено діагноз: «...Загальне психіатричне обстеження на запит офіційних установ. Психічні розлади не виявлені...».На підставі вказаного висновку ОСОБА_1 , в подальшому був допущений до продовження навчання та наказом керівника Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» № 130-к від З0 листопада 2021 року він прийнятий на роботу з 01 грудня 2021 року на посаду водія пасажирського тролейбуса 3 класу після закінчення курсів, а згідно з наказом № 02-к від 06 січня 2022 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на цю ж посаду з 07 січня 2022 року. Відповідно до договору, укладеного між ПП «Медичний центр «Звіробій» та ХКП «Електротранс», медичний центр надавав послуги про медичне обслуговування та проведення професійного оглядуперсоналу ХКП «Електротранс». Згідно медичної довідки ПП «Медичний центр «Звіробій» від 03.05.2022 року ОСОБА_1 визнаний придатним до керування транспортними засобами серії ААЖ № 312434. Під час проходження періодичних медичних оглядів ОСОБА_1 надавалась медична документація, в якій було зафіксовано його стан здоров`я, в якій містились записи, відповідно до яких ОСОБА_1 у відповідності до «Переліку захворювань та вад, при яких особа не може бутидопущена до керування транспортними засобами», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.1999 № 299, не міг бути допущеним до керування транспортними засобами. Разом з тим, відповідно до заключного акту за результатами періодичного медичного огляду працівників ХКП «Електротранс» з 2021 року до 17.05.2022 - ОСОБА_1 визнаний придатним до керування транспортними засобами за категоріями А1, А, В1, В, СІ, С, Т, в тому числі станом на 17.05.2022 .

Так, відповідно до записів в медичній карті огляду водія (кандидата у водії) транспорту N2 99265 , бланк N2 10ААЖ312434 на ім`я ОСОБА_1 , « .. Категорія прав А1,А,В1,В,С1,С,Т . Дата огляду в медичній комісії | водіїв транспорту - 03.05.2022 року міститься висновок лікарів / хірурга, s невропатолога, терапевта, окуліста, отоларинголога, нарколога, психіатра/ , що ОСОБА_1 - здоровий. Згідно до записів медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду на ім`я ОСОБА_1 «... 03.12.2021 року, дійсна до 03.12.2022 року. ОСОБА_1 працевлаштовується за професією: ХКП «Електротранс», водій пасажирського тролейбуса, пройшов попередній (періодичний) медичний огляд, відповідно до пунктів «Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу»,при роботі з якими обов`язкові періодичні медичні огляди працівників та Переліку робіт , для яких є обов`язкові періодичний медичний огляд працівників комісії 303 науково - медичний центр профпаталогії. Висновок комісії про стан здоров`я - придатний, здоровий. Висновок комісії - придатний для роботи за професією - водій пасажирського тролейбуса. Придатний тільки на період 1 р.». Відповідно до медичної довідки N210 ААЖ312434, щодо придатності до керування транспортними засобами на ім`я ОСОБА_1 « ОСОБА_1 . Дата видача 03.05.2022 року. Дійсна до 03.05.2024 категорії транспортних засобів: призначені для перевезення пасажирів автобуси, у яких кількість місць для сидіння , крім сидіння водія , не перевищує 16 - придатний, призначенні для перевезення пасажирів автобуси , та у яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16 - придатний, .... Трамваї та тролейбуси - придатний...». Даними медичної довідки N2 12 серія ЯЯФ N2 250689 , щодо придатності до керування транспортними засобами на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої « ОСОБА_1 . Дата видачі -15.05.2021 р. Дійсна до 15.03.2023 року.... категорії транспортних засобів трамваї, тролейбуси ...... Діючим законодавством передбачена процедура не допущення до керування транспортними засобами внаслідок захворювання , перелік яких передбачений у вказаному вище Переліку. Вказаний Перелік є \ запобіжником для того , щоб особи, які мають визначені ним захворювання ,не могли бути допущеними до керування транспортними засобами , навіть при їхньому бажані. Отже, стан здоров`я ОСОБА_1 , як і інших працівників ХКП «Електротранс», постійно знаходився під контролем ПП «Медичний центр «Звіробій». З врахуванням наведеного, саме з вини медичних працівників ПП «Медичний центр «Звіробій», ОСОБА_1 було допущено до викання своїх професійних обов`язків. Вказані дії є в причинному зв`язку з ДТП, яка трапилась 17.05.2022 року о 07 годині 52 хв. підчас керування останнім тролейбусом «ЗІУ-«9В». У позивача є відповідна служба, на яку покладено обов`язок контролю стану здоров`я водіїв перед виїздом на маршрут. 17.05.2022 року такий щозмінний перед рейсовий медичний огляд водіїв тролейбуса здійснювала медична сестра ХКП «Електротранс» ОСОБА_11 яка допустила до керування ОСОБА_1 , який перебував у хворобливому стані.

З врахуванням обставин, викладених у вироку, а саме про наявність у ОСОБА_1 синкопальних станів в анамнезі, тобто, що він перебуває у хворобливому стані, то він не мав би бути допущеним до керування тролейбусом. Таким чином, суд визнав, що ОСОБА_1 здійснював керування тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у хворобливому стані, внаслідок чого порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.3 д) Правил.: Зокрема, він, «перебуваючи в хворобливому стані, не зміг бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху», але незважаючи на такий хворобливий стан, він медичною сестрою ХКП « Електротранс» ОСОБА_11 був допущений до керуванням тролейбуса. Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2022 року до 17.05.2022 року регулярно здійснював перевезення пасажирів і кожний раз проходив передрейсовий медичний огляд і щоразу був допущений до виконана своїх професійних обов`язків. Окрім того, позивачу достеменно було відомо про судомні напади, які стались у ОСОБА_1 під час навчання 14 липня 2021 року. Вказане підтверджується медичною документацією, оскільки до останнього на територію підприємства викликалась карета швидкої допомоги. Така бездіяльність працівника ХКП «Електротранс» знаходиться в причинному зв`язку з ДТП, яка сталась внаслідок стану здров`я ОСОБА_1 .

Навіть після вчинення ДТП, ОСОБА_1 продовжував перебувати у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу позивача № 71 - к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) водій тролейбуса (пасажирського ) 3-го класу ОСОБА_1 ( табельний номер 3305) 26 лютого 2024 року звільнений з підстав, передбачених п. 7 ст. 36 КЗпП України. к

Згідно частиною першою та другою 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як зазначено у частині п`ятій статті 1187 ЦК України.

Згідно з частинами першою - третьою статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом) (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Основною ознакою є те, що працівник (службовець) виконує роботу, доручену йому згідно із цими розпорядчими актами, незалежно від того, який характер вона має - одноразовий, тимчасовий чи постійний. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Відповідач визнає, що при здійсненні ДТП він керував транспортним засобом позивача, що він працював водієм тролейбуса, який перебував на маршруті. Отже шкода заподіяна потерпілим є шкодою завданою джерелом підвищеної небезпеки працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві не вказав, чи був укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чи ні, чи підпадає вказана подія під страховий випадок чи ні. Також, він вважає, що днем виявлення шкоди необхідно вважати день, коли позивачу стало відомо про наявність шкоди, завданої працівником, а саме 17.05.2022 року. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів 12.02.2025 року, тобто через 2 роки 09 місяців, з пропуском строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав: відповідно до наказу №130-к від 30 листопада 2021 року - ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01 грудня 2021 року водієм тролейбуса у Хмельницькому комунальному підприємстві «Електротранс».

17.05.2022 року близько 07 год. 52 хв., відповідач, керуючи тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по маршруту № НОМЕР_2 (АС № 2 - Катіон) по проїзній частині вулиці Шевченка в місті Хмельницькому Хмельницької області. Під час перетину регульованого перехрестя відповідач не зміг врахувати дорожню обстановку, втратив контроль над рухом тролейбуса та допустив його виїзд за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть, а пішоходи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тяжкі, середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості і легкі тілесні ушкодження відповідно.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 25 січня 2024 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та постановив стягнути з вказаного підприємства на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по 300000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 200000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Верховний Суд ухвалою від 8 квітня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ХКП «Електротранс» на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року. Також Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року.

Вказаним вироком встановлено, що 17.05.2022 близько 07 год. 52 хв., знаючи про наявність у нього синкопальних станів в анамнезі, через які він не міг бути допущений до керування тролейбусом згідно з п. 29 «Переліку захворювань та вад, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24.12.1999 N299 (чинного на час події), в порушення вимог п. 2.9 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, здійснював керування тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер 172, у хворобливому стані, внаслідок чого порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.3 д) Правил. Зокрема, він, перебуваючи в хворобливому стані, не зміг бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху. Так, керуючи у вищевказаний час тролейбусом «ЗІУ-9В», реєстраційний номер 172, він рухався по маршруту № 14 (АС № 2 - Катіон), в світлу пору доби по проїзній частині вулиці Шевченка в місті Хмельницькому Хмельницької області зі сторони від вулиці Заводської в напрямку до вулиці Свободи, під час проїзду регульованого перехрестя із Старокостянтинівським шосе на дозволений сигнал світлофора, перебуваючи в хворобливому стані, порушив вимоги п. 12.1 Правил. Під час перетину цього перехрестя він не зміг врахувати дорожню обстановку, а саме - зміну напрямку розташування перехрещуваних доріг, яка виражається у зміщенні проїзної частини вулиці Шевченка ліворуч відносно напрямку руху тролейбуса після вказаного перехрестя, а також втратив контроль над рухом тролейбуса та допустив виїзд керованого ним тролейбуса за межі проїзної частини вищевказаних перехрещуваних доріг праворуч на правий тротуар відносно напрямку свого руху, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Транспортний засіб «ЗІУ-9В» реєстраційний номер 172, відповідно до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту №12-Тр/24-234-00024 від 22 березня 2022 року цивільно-правової відповідальності ХКП «Електротранс», як власника транспортного засобу тролейбуса №172, була застрахована лише на випадок заподіяння шкоди майну третіх осіб та відповідно договором не передбачено відшкодування шкоди завданої життю і здоров`я потерпілих осіб.

При цьому, 17.05.2023 року ОСОБА_1 було допущено позивачем до керування транспортним засобом, щозмінний перед рейсовий медичний огляд водіїв тролейбуса здійснювала медична сестра ХКП « Електротранс» ОСОБА_11 .

За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ХКП «Електротранс» здійснило перерахування коштів на рахунки потерпілих, що підтверджується платіжними інструкціями.

Згідно частиною першою та другою 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як зазначено у частині п`ятій статті 1187 ЦК України.

Згідно з частинами першою - третьою статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Якщо в процесі трудової діяльності працівник спричинив шкоду третім особам і ця шкода згідно з чинним законодавством відшкодована підприємством, установою чи організацією, то по заявленому позову на працівника в порядку регресу може бути покладено обов`язок відшкодувати цю шкоду підприємству, установі чи організації в межах, передбачених законом. Право регресної вимоги до працівника виникає з моменту виплати підприємством, установою чи організацією сум третій особі, і з цього ж часу відраховується строк на пред`явлення регресного позову.

Частиною 3 ст. 233 КЗпП України, передбачено, що для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, набрав законної сили 25 січня 2024 року, про що свідчить ухвала Хмельницького апеляційного суду від 25 січня 2024 року, якою було змінено вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2023 року суду в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та постановив стягнути з вказаного підприємства на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 по 300000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по 200000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Хмельницьке комунальне підприємство «Електротранс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди 12.02.2025 року.

За таких обставин, суд вважає, що ХКП «Електротранс» було пропущено строк звернення до суду, який встановлений терміном один рік, щодо відшкодування шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_1 підприємству, зокрема шкоди завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. А тому, в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 130, 134, 138, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 1187, 1191, 1193 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 30, 48, 76, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову Хмельницького комунального підприємства «Електротранс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня виготовлення повного текстусудового рішення апеляційної скарги.

Позивач: Хмельницькекомунальнепідприємство «Електротранс», м. Хмельницький вул. Тернопільська, 15/2, ЄДРПОУ 03328646;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03.03.2026 року.

Суддя: