Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №676/3056/24 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/3056/24 Номер провадження 2/676/116/26

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 р. Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Антонюк І.В. 02.05.2024 р. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 18.07.2018 р. ОСОБА_1 дала в борг своїй доньці ОСОБА_2 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 30 000,00 Євро для подальшої купівлі квартири по АДРЕСА_1 . У даній квартирі мала проживати донька позивачки зі своїм чоловіком ОСОБА_3 .. 28.07.2018 р. між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Відповідач зобов`язалася повернути кошти позивачці протягом 30 днів від дня пред`явлення нею вимоги про повернення коштів, від так між ними було укладено договір позики. На підтвердження виникнення зобов`язань, відповідачкою було власноручно написано розписку. Відповідач відмовляється виконувати свої зобов`язання за договором позики не виконує і не повернула позивачці борг у розмірі 30000,00 Євро. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15.09.2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 09.11.2023 р. в порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 39,8 кв.м., житлової з якої 27,1 кв.м., залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частину цієї двокімнатної квартири по вищевказаній адресі. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 09.11.2023 року залишено без змін. Борг по розписці не погашено, кошти були витрачені на купівлю квартири, договір купівлі-продажу був укладений на користь їхньої сім`ї і за ОСОБА_3 було визнано право власності на квартири. На підставі викладеного, просить представник позивача просить суд стягнути: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики у розмірі 15 000,00 грн. євро , що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики у розмірі 15 000,00 грн. євро, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, та стягнути з відповідачів судові витрати, судовий збір та витрати на професійну правову допомогу. Представник позивача в суді позов підтримав, просить його задовольнити. Суду представник позивача пояснив, що оригінал договору позики на який було посилання при розгляді справи про поділ майна між подружжям – відповідачів по справі втрачено однак залишилася розписка видана відповідачкою на користь матері – позивачки по справі, на час укладення розписки чоловік позивачки був живий, вважає заперечення відповідача та його представника такими, що підлягають відхиленню.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали, просять відмовити в задоволенні вимог позивача до нього. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Кшевецька І.В. подала до суду письмовий відзив від 18.06.2026 року (а.с.57-69) в якому просила суд відмовити в задоволенні позову оскільки вперше її довіритель дізнався про позичені кошти в розмірі 30 000,00 євро від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ільчишена М.В. в 2022 році в судовому засіданні по справі №676/2438/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_3 під час провадження справи №676/2438/22 повідомив суду що жодних коштів у ОСОБА_1 ні він , ні його дружина ОСОБА_2 для купівлі квартири АДРЕСА_2 не брали, що жодних договорів з ОСОБА_1 не укладали. Квартиру купувалась ним та його дружиною у спільну сумісну власність. Вказала, що договір про позику грошових коштів від 18.07.2018 року нібито укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є договором відносно цінного майна. ОСОБА_3 категорично заперечує сам факт позики коштів його дружиною ОСОБА_2 у її матері позивачки на купівлю квартири. З січня – лютого 2022 року ОСОБА_5 виїхала на постійне місце проживання до позивачки по справі до Італії. Договір від 18.07.2018 року та розписка від 18.07.2018 року були складені за спільною згодою позивачки та її доньки в 2022 році після пред`явлення її довірителем позову про поділ спільного майна подружжя. Вказує що позивачем не надано жодного доказу для доведення своїх позовних вимог. В суді представник відповідача підтримала свої заперечення на позов, додатково вказала, що договір позики який фігурував у справі №676/2438/22 укладений між позивачем та її донькою навмисно його сторонами втрачений оскільки провівши експертизу можна було б виявити, що він був підписаний із двох сторін саме відповідачкою; на час укладення розписки ні позивач, ні її донька не отримували письмових згод від своїх чоловіків на передачу коштів в борг, позов є надуманим, не заперечила щодо задоволення вимог позивача в частині відповідачки яка визнала позов про що вказала в своїй заяві до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, 07.10.2025 року подала до суду заяву про слухання справи без її участі, прибути на судове засідання немає змоги, позовні вимоги визнає повністю керуючись ст. 206 ЦПК України. 05.02.2025 р. до суду відповідачкою подано електронною поштою заяву в якій вона повідомила про неможливість прибути в судове засідання оскільки перебуває за кордоном; оригінал договору про позику коштів вона немає, він був наданий на попередньому слуханні справи про поділ майна подружжя її представнику, вказала, що розписка дійсна, вона її визнає, ОСОБА_6 неодноразово звертався до її батьків по грошову допомогу.

Ухвалою суду від 08.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовне судове засідання.

Ухвалою суду від 20.09.2024 року клопотання представника відповідача задоволено, витребувано у Кам`янець-Подільську ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 29.11.2024 року призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 10.01.2025 року провадження по справі поновлено для вирішення клопотання експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 03.02.2025 року зобов`язано ОСОБА_2 надати суду додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 25.02.2025 року матеріали справи повернуто експерту Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення експертизи. Листом від 12.03.2025 року матеріали справи повернуто до суду.

Ухвалою суду від 13.03.2025 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 22.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, відповідача ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, матеріали справи № 676/2438/22, суд встановив наступне.

Згідно копії розписки від 18.07.2018 року (а.с.6) ОСОБА_2 отримала в позивачки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30 000,00 євро для подальшої купівлі квартири по АДРЕСА_1 . Розписку підписано ОСОБА_2 .

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 15.09.2021 року (а.с.11) по справі №676/2784/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, позов задоволено, шлюб розірвано. Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили 16.10.2021 року.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 09.11.2023 року по справі №676/2438/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, позов задовольнити частково, впорядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 39,8 кв.м., житловою площею 27,1 кв.м, залишивши у власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частину цієї ж двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 39,8 кв.м., житловою площею 27,1 кв.м., стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію 1/2 частини ринкової вартості автомобіля DACIA Sandero, 2009р.в., об`єм двигуна 1390 куб.см в розмірі 69 480,00 грн. (шістдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 () 887,30 грн. судового збору, стягнено з ОСОБА_3 на користь держави 1233,67 грн. судового збору (а.с.64-67).

Постановою Хмельницького Апеляційного суду від 14.02.2024 року по справі №676/2438/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, (а.с.12-19) апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Кам`янець-Подільського від 09.11.2023 року щодо поділу нерухомого майна залишено без змін.

На виконання ухвали суду від 20.09.2024 року, 07.10.2024 року надійшли матеріали від Головного управління ДПС у Хмельницькій області (а.с.84-90), а саме відомості про доходи позивача за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2015 р., згідно довідки інформація про доходи за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2018 р. відсутня(а.с.88-90).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або диспозитивно безоплатним правочином.

Згідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення правочину, а й передання грошової суми.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України 24 лютого 2016 року у справі №6-50цс16.

Також, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2023 року (справа № 191/2151/20) вказано, що за своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Таким чином, судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, який його сторонами не оспорюється, який підтверджує, зокрема, і передачу відповідних грошових коштів у сумі 30 000,00 доларів США позивачем відповідачу ОСОБА_2 .

Крім того, суд враховує, що будь - яких доказів на підтвердження наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносин за договором позики на виконання яких сторонами оформлювались відповідна розписка від 18.07.2018 року на підтвердження передачі грошових коштів, надано представником позивача не було. Тож, суд позбавлений можливості надати правову оцінку фактам про надання позики відповідачу ОСОБА_3 також.

Крім цього суд враховує, що призначена по справі за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та на вирішення якої були поставлені питання: Чи однією особою виконано рукописні написи « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_2 » і проставлено підписи перед рукописним написом « ОСОБА_1 » та перед рукописним написом « ОСОБА_2 »(чи однією особою виконана вся рукописна частина документа) в Договорі позики грошових коштів від 18 липня 2018 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копія договору а.с.62-63)? 2) Чи одна і та ж особа склала Розписку від 18 липня 2018 року (а.с.98) від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 про отримання 30 000 євро та вчинила рукописний запис « ОСОБА_1 » і поставила підпис перед цим рукописним написом в Договорі позики грошових коштів від 18 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (копія договору а.с.62-63)?, не була проведена в зв`язку із ненаданням cуду позивачем та відповідачем ОСОБА_2 оригінал Договору позик грошових коштів від 18.07.2018 р., укладеного між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником, копію якого було надано представником ОСОБА_2 суду при розгляді справи № 676/2438/22(а.с.71-72, справа № 676/2438/22). З письмових пояснень ОСОБА_2 суду договір втрачено її представником.

Представником позивача не надано суду доказів підтверджуючих отримання письмової згоди ОСОБА_3 на отримання позики в інтересах сім`ї. В судовому засіданні відповідач та його представник категорично заперечили щодо надання такої згоди. За вказаних обставин, на переконання суду вимоги позивача до відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що взяті на себе зобов`язання за договором позики відповідач ОСОБА_2 в повному обсязі не виконала, що вона визнала у заяві надісланої до суду (а..с. 55).

Також, суд враховує, що у рішенні від 16.01.2019 року (справа №373/2054/16-ц) Велика Палата Верховного Суду визнала можливість визначення грошового зобов`язання в іноземній валюті сторонами цивільно-правових угод, які виконуються на території України. Це дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент угоди в іноземній валюті та укладати договори позики в інших валютних одиницях, забезпечуючи таким чином широкі можливості в укладенні правочинів.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Враховуючи, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані кошти в іноземній валюті, та за відсутності будь-яких домовленостей між сторонами щодо переведення боргового зобов`язання у національну валюту чи в еквівалент до національно валюти, то за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов`язання повернути борг у іноземній валюті у визначеній договором / несплаченій сумі, і тому поверненню позичальником (та стягненню за рішенням суду) підлягає сума боргу у іноземній валюті (валюті позики і валюті визначеного сторонами грошового зобов`язання), за самим правовим змістом договору позики і за принципом «поверни те, що взяв».

Висновки Верховного Суду з цього питання, визначаються в контексті сучасного розвитку цивільного законодавства та надають підтримку юридичної впевненості в укладанні та виконанні договорів позики в Україні.

Відповідно до положень статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, у порушення умов договору позики, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за договором позики, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно зі ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦПК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам у справі, враховуючи те, що зобов`язання відповідач ОСОБА_2 за договором № б/н від 18.07.2018 року, укладеним між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 у повному обсязі не виконала, визнала позовні вимоги до неї, враховуючи зміст позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості у розмірі 15 000 євро.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6324,00 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст..ст. 525,530,610,625,629,1048,1054 статтями 3, 4, 10, 13, 76, 82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) Євро заборгованості за договором позики, 6324,00 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) Євро заборгованості за договором позики - відмовити.

На рішення учасниками судового розгляду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 02.03.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.