Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №482/630/24 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

09.03.2026

Справа № 482/630/24

Номер провадження 2/482/434/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Тищенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса, Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника: адвоката Семенова Вадима Івановича звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за договором позики б/н від 03.11.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмово уклали Договір позики, згідно

з яким Позивач передав Відповідачу грошові кошти у сумі 22 240, 00 доларів США з

умовою їх повернення до 30 квітня 2023 року частинами без сплати відсотків в

наступному порядку:

- до 30 квітня 2022 року – 7413,33 доларів США;

- до 30 жовтня 2022 року – 7413,33 доларів США;

- до 30 квітня 2023 року – 7413,33 доларів США.

Проте, по закінченню зазначених строків Відповідач не повернув позику, що передбачено Договором. Крім того, незважаючи на численні обіцянки, Відповідач не вважає за необхідне нарешті виконати взяті на себе зобов`язання, що стало підставою звернення до суду.

Також позивач просить стягнути з Відповідача суму пені, яка передбачена умовами договору та розрахунок якої було долучено до матеріалів справи, у розмірі 414 741, 55 грн.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, але подавали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримали, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, відзиву на позовну заяву не подавали. Належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. До суду від представника відповідача неодноразово надходили заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь в інших судових засіданнях в інших судах. Останнє судове засідання призначено на 17.02.2026. Заява про призначення справи на іншу дату надійшла до суду 17.02.2026, але підтвердження щодо участі представника відповідача у іншому судовому засіданні суду не надано. За таких обставин судом постановлено продовжити розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмово уклали Договір позики, згідно з яким Позивач передав Відповідачу грошові кошти у сумі 22240,00 доларів США з умовою їх повернення до 30 квітня 2023 року частинами без сплати відсотків в наступному порядку:

- до 30 квітня 2022 року – 7413,33 доларів США;

- до 30 жовтня 2022 року – 7413,33 доларів США;

- до 30 квітня 2023 року – 7413,33 доларів США.

Проте, по закінченню зазначених строків Відповідач не повернув частини позики, що передбачені Договором.

Також позивач просить стягнути з Відповідача суму пені, яка передбачена умовами договору та розрахунок якої було долучено до матеріалів справи, у розмірі 414 741, 55 грн.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті

(частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий

еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях,

визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо

інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим

нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених

через іноземну валюту, не суперечить законодавству України. У разі отримання у

позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене

законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики),

тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику

(частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України; див. також

постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №

373/2054/16)».

Таким чином, згідно вимог чинного законодавства та на підставі умов

договору, Позивач має право вимагати від Відповідача негайного повернення всієї суми позики, а саме 22 240, 00 доларів США.

Статтею 509 та ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов`язанням.

Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, в зв`язку з цим виникла заборгованість за договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного

грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Нормою ч. 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що умову про договірну неустойку має

бути зазначено в договорі.

Таким чином, Позивач має право вимагати у Відповідача сплату неустойки

за порушення строків повернення коштів.

Розрахунок суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ виконується за

формулою: Пеня = С х 2ОСД х Д / 100, де С – сума заборгованості за період; 2ОСД – подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення; Д – кількість днів прострочення.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі.

Згідно п.4 договору позики від 03.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено, що якщо Позичальник порушить строки своєчасного повернення Позикодавцю суми позики, він на вимогу Позикодавця зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної в строк суми позики за кожен день прострочення.

Відповідні таблиці розрахунку додані в додатках до позову і знаходяться в матеріалах справи. Під час вивчення розрахунків, судом встановлено, що у п.1 Договору позики сторони досягли згоди з наступних питань: Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти в сумі 22240,00 доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодацю таку ж суму грошових коштів до 30 квітня 2023 року частинами без сплати відсотків в такому порядку:

- до 30 квітня 2022 року - 7413,33 доларів США;

- до 30 жовтня 2022 року - 7413,33 доларів США;

- до 30 квітня 2023 року - 7413,33 доларів США.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі N 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі N 927/490/18).

Згідно розрахунку пені, зробленої позивачем, пеня нарахована з 30.04.2022, з 30.10.2022 та з 30.04.2023 до 16.02.2024, тобто з дат, які є останніми в періодах повернення відповідачем коштів позивачу.

Розрахунок пені за несвоєчасне повернення позики розпочинається з наступного дня після граничного строку виконання зобов`язання, встановленого договором або законом. Цей період (день прострочення) триває до повного погашення заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що періоди нарахування пені починаються з 01.05.2022, з 31.10.2022 та з 01.01.2023 до 16.02.2024 .

Згідно розрахунку, наданого позивачем, загальна сума пені за період з 30.04.2022 до 16.02.2024 становить 414 741 грн. 55 коп. Враховуючи, що судом встановлено, що дати, з яких проведено нарахування пені, є кінцевими датами строку виконання зобов`язання, то суми пені згідно розрахунку, будуть становити: по Таблиці 1 з 01.05.2022 - 02.06.2022 в сумі 3 921, 60 грн., по Таблиці 2 з 31.10.2022 - 27.07.2023 в сумі 100 271, 89 грн., по Таблиці 3 з 01.05.2023 - 27.02.2023 в сумі 32 681, 21 грн. Щодо розрахунків за іншими періодами судом невідоповідності розрахунків не встановлено. Таким чином, загальна сума пені в період з 01.05.2022 до 16.02.2024 становить 413 885 грн. 09 коп.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язань, узятих на себе за договором, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, , суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 03.11.2021 року у сумі 22 240, 00 доларів 00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення виконання умов договору позики від 03.11.2021 року у сумі 413 885,09 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 15 069,71 грн, які складаються з:

10 069,71 грн. – судовий збір;

5 000,00 грн. – правова допомога.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя В. О. Баранкевич