Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №945/2583/25 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2583/25

Номер провадження 1-кп/945/430/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

захисника ОСОБА_6 ;

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №62025150010005674 від 20.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_7 12 липня 2025 року біля 08 год. 00 хв., будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця - номер обслуги 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, всупереч вимог закону, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби в умовах воєнного стану, на порушення вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 , що дислокується біля села (не розголошується) у Миколаївському районі Миколаївської області, та незаконно перебував поза її межами, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце несення служби тривалістю понад три доби, до 12 год. 30 хв. 20.10.2025, коли був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Обвинувачений у судовому засіданні винуватість не визнав, суду повідомив, що не вважає себе військовослужбовцем, так як фактично був викрадений співробітниками ТЦК.

У 2024 році по повістці з`явився до ТЦК, пройшов ВЛК, був визнаний придатним до військової служби. Разом з тим, відмовився служити, так як є віруючою людиною, з 2003 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови. Відмовився від мобілізації, у зв`язку з чим розпочато кримінальну справу, яка розглядалась у Херсонському міському суді Херсонської області.

Влітку 2025 року, точної дати не пам`ятає, працював на полі під Снігурівкою Миколаївського району, приїхали співробітники ТЦК та повідомили, що усіх чоловіків відвезуть до Снігурівки. Проте, всіх відвезли у Дубки в м. Миколаєві. Там пройшов ВЛК, знову визнаний придатним до військової служби і одразу відвезли в Березанку до лісопосадки в намети. Це не була військова частина, просто стояли намети. Видали форму та рюкзак, зброю не давали, присягу не приймав. Перебував там 2 тижні, потім покинув це місце та поїхав додому в місто Херсон. Через деякий час затримали.

Розумів, що був мобілізований, йому повідомили, що треба служити, проте він не має наміру воювати. Вважає, що його викрали співробітники ТЦК, цього робити не мали права до прийняття рішення Херсонським міським судом. Вважає, що не може бути одночасно і «ухилянтом» і тим, хто самовільно залишив військову частину, одне інше виключає.

Наголосив на тому, що має права не служити, так як є особою з відповідними релігійними поглядами.

Разом з тим, не дивлячись на невизнання винуватості, вина ОСОБА_7 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_8 , офіцер групи планування штабу ВЧ НОМЕР_2 суду повідомив, що 12 липня 2025 року на шикуванні зранку було встановлено, що солдат ОСОБА_7 відсутній. Особисто солдата не знає, охарактеризувати не може. У солдата підстав для залишення ВЧ не було, тому ініційовано службове розслідування. Свідок зазначив, що усім, хто прибуває о ВЧ доводяться вимоги закону, у тому числі роз`яснюється настання кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що у липні 2025 року перебував на посаді заступника командира з психологічної підтримки ВЧ НОМЕР_2 . 12 липня 2025 року під час ранкового шикування було виявлено відсутність солдата ОСОБА_7 . Ініційовано службове розслідування. По прибуттю особового складу до ВЧ доводяться до відома норми законодавства, у тому числі солдати попереджаються про кримінальну відповідальність за самовільне залишення ВЧ. ОСОБА_7 характеризує посередньо, дисциплінарних стягнень він не мав. На кожного прибувшого заводиться справа та особи власноручно заповнюють анкети. У військовій частині були випадки, коли особи зазначали про свої релігійні переконання, тому з ними додатково проводили бесіди, їм підбиралась відповідна робота на службі. Не пам`ятає, щоб в анкеті ОСОБА_7 зазначив про небажання служити через релігійні переконання.

Винуватість ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, дослідженими під час судового розгляду:

- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 10.10.2025 командира ВЧ НОМЕР_2 , відповідно до якого з 12.07.2025 стрілець ОСОБА_7 , у військовому званні «солдат»відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ;

- відомостями з копії Довідки ВЛК від 20.06.2025, відповідно до яких ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби;

- даними з копії витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 184 від 21.06.2025, відповідно до яких з 22.06.2025 вважати, що солдат ОСОБА_7 прийняв посаду стрільця номеру обслуги 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ;

- матеріалами службового розслідування, зокрема копією акту службового розслідування заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу, згідно якого солдат ОСОБА_7 12.07.2025 самовільно залишив територію тимчасового розташування підрозділу ВЧ НОМЕР_2 без поважних причин в умовах дії правового режиму воєнного стану;

- даними витягу із наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 1356 від 29.07.2025 «Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_7 , яким встановлено, що солдат ОСОБА_7 12.07.2025 самовільно залишив територію тимчасового розташування підрозділу ВЧ НОМЕР_2 без поважних причин в умовах дії правового режиму воєнного стану;

- медичною характеристикою на солдата ОСОБА_7 , відповідно до якої з часу прибуття до військової частини за медичною допомогою солдат не звертався.

Таким чином, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є доведеною та кваліфікує його дії в межах пред`явленого йому обвинувачення за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Стороною захисту поставлене питання, чи узгоджується кримінальна відповідальність за самовільне залишення ВЧ та і за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації з правом особи на свободу думки, совісті та релігії, яке закріплено в Конституції України.

Суд, вислухавши доводи сторони захисту звертає увагу, що у постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 15 квітня 2025 року (справа № 573/406/24, провадження № 51-317км25) зроблено висновок, що під час мобілізації військовозобов`язаних можливість проходження альтернативної служби виключається, оскільки сама собою мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення іншої держави. На переконання Суду, перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов`язку усіма громадянами України, у тому числі Свідками Єгови.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 573/838/24 (провадження № 51-603км25) в постанові від 27 жовтня 2025 року констатувала, що українське законодавство не передбачає виключення з обов`язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яке ґрунтується на релігійних або інших переконаннях. Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні ст. 336 Кримінального кодексу.

Об`єднана палата не бачить підстав вважати, що право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, гарантоване частиною 4 статті 35 Конституції України, поширюється на ситуацію, що загрожує існуванню нації. Відповідно підхід законодавця, який виключив можливість такої заміни, відповідає статті 35 Конституції в сукупності зі статтями 17 та 65 Основного Закону України.

З 24 лютого 2022 року в Україні триває повномасштабна війна. Українське суспільство змушене захищатися від військового нападу сусідньої держави. Військові дії агресора мають широкомасштабний характер й охопили майже всі області України, протяжність лінії оборони сягнула значної частини її кордону. Україна обороняється від нападу держави, яка значно переважає її за площею, кількістю населення, озброєння, а також володіє ядерною зброєю. Ці та інші фактори можуть характеризуватися як непередбачувана та виключна ситуація.

Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд вважає призов на військову службу обвинуваченого ОСОБА_7 законним, він за станом здоров`я є придатним до військової служби, а його дії, пов`язані із самовільним залишенням ВЧ містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Слід зазначити, якщо мобілізація була дійсно силовою, з порушенням закону на думку обвинуваченого, ефективним способом захисту є оскарження дій ТЦК, а не ухилення від служби після прийняття на службу у ВЧ, а тому доводи обвинуваченого щодо його викрадення, як на поважну причину залишення ВЧ, до уваги не приймаються.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що за місцем несення служби характеризується посередньо, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, проживає з матір`ю, яка є особою похилого віку. Обвинувачений раніше не судимий, вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2026 (справа № 766/19701/24) за ст. 336 КК України відносно ОСОБА_7 не вступив в законну силу.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та такі, які його обтяжують – не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання судом повинні враховуватись тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, посередню характеристику за місцем несення служби, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, його стан здоров`я, мотиви вчинення кримінального правопорушення.

Суд враховує, що вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2026 (справа № 766/19701/24) ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Разом з тим, вирок не набрав законної сили, а тому підстав для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України не вбачається. Така позиція узгоджується з позицією колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, викладеною у постанові від 15.11.2022 у справі № 330/2907/20.

Про підвищену суспільну небезпечність злочинів, пов`язаних із ухиленням від військової служби, а також доцільність застосування до винних осіб покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 07.02.2023 (справа №344/5651/22) та від 04.05.2023 (справа №344/4817/22).

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, що буде достатнім покаранням, необхідним для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Враховуючи міру покарання, яка призначається обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, суд вважає до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого залишити у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись статтями 368-371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 - з 20 жовтня 2025 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20.10.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Суддя ОСОБА_10

09.03.2026