Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №462/7841/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7841/25

ПОСТАНОВА

09 березня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2025 року у справі № 462/7841/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

05.03.2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про розстрочку виплати штрафу за постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2025 року у справі № 462/7841/25 на суму 34 000,00 грн. на 6 місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця.

Заява обґрунтована тим, що заявниця на даний час не має офіційного працевлаштування та стабільного гарантованого доходу, оскільки перебуває у процесі оформлення догляду за своєю бабусею, яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що обмежує можливість його працевлаштування. Заявниця зазначає, що її фінансовий стан є нестабільним, що істотно ускладнює можливість одноразової сплати всієї суми штрафу. Разом з тим вона не ухиляється від виконання судового рішення та має намір добровільно його виконати шляхом поступового погашення суми штрафу. У зв`язку з цим просить суд врахувати зазначені обставини та задовольнити її заяву про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу.

Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2025 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обрано їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік та стягнуто в дохід держави 605,60 грн. судового збору.

Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Порядок провадження по виконанню постанови про накладення штрафу визначено главою 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Доказом виконання постанови, а саме сплати штрафу, являється квитанція банківської установи, оригінал якої необхідно надати до суду, у разі добровільної сплати штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна.

Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року по справі № 2-54/08 при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відстрочення виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення є винятком із загального правила. Воно можливе, наприклад, у зв`язку з тяжкою хворобою особи, яку притягнуто до відповідальності, якщо цей факт підтверджено документом лікувальної установи; у зв`язку зі складними сімейними обставинами або іншими серйозними причинами, що об`єктивно перешкоджають невідкладній реалізації постанови.

В матеріалах заяви відсутні докази будь-яких обставин, які могли б свідчити про поважну причину, яка унеможливлює виконання постанови заявницею, відсутні будь-які докази, які б підтверджували її скрутне матеріальне становище, наявність чи відсутність джерел доходу.

Крім того, суд зазначає, що штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.

По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

За таких обставин, задоволення заяви ОСОБА_1 про безпідставне розстрочення сплати штрафу допускає можливість невиконання судового рішення, що протирічить приписам ст. 23 КУпАП про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень.

З врахуванням наведеного заява про відстрочку сплати штрафу задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованою, до поданої заяви не долучено доказів, які свідчать про скрутне матеріальне становище, оскільки обставини, на які посилається заявниця не є підставою для відстрочення сплати штрафу, так як не свідчать про її тяжкий матеріальний стан.

Керуючись ст. ст. 33-35, 283, 284, 301-304 КУпАП, суд,

ухвалив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2025 року у справі № 462/7841/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Постигач О. Б.