Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №308/1524/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1524/26

3/308/685/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП – суду невідомі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 574580 від 24.01.2026 року, вбачається, що 24.01.2026 року о 20 год. 25 хв. в місті Ужгород, вул. Тлехаса 89А., гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Lada», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не своєчасно подав покажчик повороту при повороті праворуч, чим порушив п.9.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 578826 від 29.01.2026 року вбачається, що 29.01.2026 року о 22 год. 20 хв. в місті Ужгород, вул. Загорська (Тульська), 70, гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 217030, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не маючи права керування таким, чим порушив п.2.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

До протоколу долучений рапорт від 29.01.2026 року, згідно якого під час складання протоколу серії ЕПР 1 № 578826 було не вірно кваліфіковано частину статті КУпАП, а саме зазначено ч. 5 ст. 126 КУпАП, замість вірної ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також фабулу правопорушення (керував транспортним засобом не маючи права керування таким).

Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 578822 від 29.01.2026 року вбачається, що 29.01.2026 року о 22 год. 20 хв. в місті Ужгород, вул. Загорська (Тульська), 70, гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 217030, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , без чинного полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.г ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Постановою судді від 02.03.2026 року об`єднано в одне провадження справи за № 308/1524/26 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (суддя Наумова Н.В.), за № 308/2009/26 про притягнення гр. ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (суддя Наумова Н.В.), № 308/2008/26 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (суддя Наумова Н.В.) та присвоїти справі єдиний номер №308/1524/26.

Гр. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Вина гр. ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 574580 від 24.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 578822 від 29.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 578826 від 29.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, розпискою про залишення транспортного засобу, рапортом від 29.01.2026 року, довідкою від 04.02.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії не отримував, відеозаписом з місця події та іншими матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що своїми діями гр ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачені ч. 2 ст. 121 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Частино 2 ст. 13 КУпАП регламентовано, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 24-1 КУпАП за вчинення правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані тільки такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Однак, як вбачається з ЄДРСР, гр. ОСОБА_1 , постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2024 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження у відповідності до ст. 24-1 КУпАП.

Згідно з ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Комплексний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження - метод виховного впливу, що не пов`язаний ні з адміністративним стягненням, ні з заходом громадського впливу. Стягнення у такому випадку не накладається та будь-яких юридичних наслідків для порушника не наступає. При цьому останній повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому.

Усне зауваження може бути зроблене лише за малозначне правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.

Враховуючи те, що на момент вчинення адміністративного правопорушення до гр. ОСОБА_1 вже застосовувався захід впливу у вигляді попередження, та те, що останній не став на шлях виправлення, не усвідомив протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому, враховуючи характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правопорушника, обставини справи, вважаю, що гр. ОСОБА_1 , слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 22,23, 33 ст. 121, 126,256,278,283,284, КпАП України,-

П О С Т А Н О В И В:

Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП – суду невідомі, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП – суду невідомі, на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).

Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.

На постанову може бути подана апеляція на протязі десяти днів до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова