Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №282/658/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/658/25 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 282/658/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вальчук В.В.

встановив:

У травня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 181287,22 грн та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україні» та ОСОБА_1 укладено Договір №4177951 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці кредит у розмір 24 500,00 грн строком на 350 днів: з 29.11.2023 року по 12.11.2024 року, зі сплатою процентів за користування кредитом визначених п.п.1.4.1. та 1.4.2 Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. договору, ТОВ «Лінеура Україна» надала кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказано особисто під час укладання договору.

Відповідачка умови договору не виконала в повному обсязі, у зв`язку з чим, згідно з розрахунку заборгованості за Договором №4177951 від 29.11.2023 року у період з 29.11.2023 року по 23.09.2024 року включно, Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами на загальну суму 132 287,29 грн.

Станом на 23.09.2024 року загальна сума заборгованості відповідачки за Договором №4177951 від 29.11.2023 року становить: тіло кредиту – 24 499,98 грн, заборгованість за процентами – 132 287,29 грн.

Відповідно до укладеного Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024 року до ТОВ «Українські фінансові операції» від ТОВ «Лінеура Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором №4177951 від 29.11.2023 року на загальну суму боргу - 156788 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії Договору №4177951 від 29.11.2023 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 24.09.2024 року по 12.11.2024 року (55 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 24 500 грн.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4177951 від 29.11.2023 у розмірі 160 413,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 29 грудня 2023 року ОСОБА_1 призвана на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період та направлена для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 , в якій на даний час проходить військову службу. Вказані обставини підтверджуються довідкою (форма №5) про призов військовозобов`язаного на військову службу № НОМЕР_3 від 21.05.2025, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 та копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 . Таким чином, у період виконання умов Договору №4177951 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом згідно договору, чого судом першої інстанції враховано не було, хоча відповідні докази на підтвердження вказаних обставин були надані під час розгляду справи районним судом. Таким чином рішення в цій частині вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Вказує, що судом першої інстанції враховано, що Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» не має зворотної дії у часі, через що суд не застосував даний закон. Так відповідно до фактичних обставин справи, станом на дату виникнення спірних правовідносин – 29.11.2023 позичальник ОСОБА_1 не мала статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому районний суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача в судове засіданні не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу просив проводити розгляд справи без його участі.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 29.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4177951 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «17095» (а.с.19-32).

За умовами укладеного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 24 500 грн.

Згідно із п.1.3 Договору строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу, яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Згідно з п.3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п.1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 24 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна» ( а.с.18, зворотній бік).

Згідно з розрахунку заборгованості за Договором №4177951 від 29.11.2023 року у період з 29.11.2023 по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 132 287,29 грн.

Станом на 23.09.2024 року загальна сума заборгованості відповідачки за Договором №4177951 від 29.11.2023 року склала: тіло кредиту – 24 499,98 грн, заборгованість за процентами – 132 287,29 грн, загальною сумою 156 787,27 грн (а.с.33-38).

23.09.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції»від ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №23/09/2024, за умовами якого до ТОВ «Українські фінансові операції»перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором №4177951 від 29.11.2023 року на загальну суму боргу - 156 787,27 грн (а.с.54-62).

Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії Договору №4177951 від 29.11.2023 року не закінчився та в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачкою, ТОВ «Українські фінансові операції»у період з 24.09.2024 року по 12.11.2024 року (50 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 24 500,00 грн (24 499,98 грн х 2.00% = 490 грн х50 календарних дні = 24 500,00 грн).

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 181 287,27 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 499,98 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 156 787,29 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, що є підставою, з урахуванням положень Законів України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та «Про споживче кредитування», для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 160 413,00 грн, яка складається з тилі кредиту в сумі 24 499,98 грн та відсотків в сумі 135 913,00 грн.

Однак повністю з такими висновками суду погодитись неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.12, ч.ч.1, 3 ст.13, ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так судом встановлено, що первісний кредитор покладені на нього зобов`язання за укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитним договором №4177951 від 29.11.2023 виконав в повному обсязі, надавши відповідачці 29.11.2023 грошові кошти в сумі 24500,00 грн.

Умови договору відповідачка не виконала, допустивши несплату боргу за наданим кредитом та процентами.

Розмір боргу за тілом кредиту в сумі 24 499,98 грн відповідачкою не оспорено, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення боргу в цій частині в повному обсязі.

Також колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що позивача невірно обрахував проценти у сумі 156 787,29 грн, які просить стягнути з відповідача, виходячи з наступного.

Згідно приписів пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», процентна ставка, її тип та порядок обчислення встановлюється у договорі і є істотною умовою цього договору.

Як зазначалося вище, в пункті 1.4.1. кредитного договору передбачено, що стандартна процента ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 2% щоденно.

За стандартною процентною ставкою проценти нараховані, починаючи із 29 листопада 2023 року по 12 листопада 2024 року.

Разом із тим 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2024 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас, п.17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки Закон України №3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5% (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в договорі), в період часу з 22.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5%, а з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1%.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України №3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

З урахуванням викладеного, районний суд вважав, що для визначення розміру заборгованості за процентами за кредитним договором до 22 квітня 2024 року застосовується процентна ставка 2%, з 22 квітня 2024 до 20.08.2024 - 1,5%, а з 20.08.2024 - 1%.

Оскільки сума боргу за тілом кредиту складає 24 499,98 грн, відповідно із 22 квітня 2024 року до 20.08.2024 року проценти мали б складати - 1,5% на день, що дорівнює 44 528,00 грн, із розрахунку: 24 499,98 х 0,015 х 121.

За періоді з 20.08.2024 до 12.11.2024 проценти мали б складати - 1% на день, а отже розмір процентів за цей період на суму боргу за тілом кредиту - 24 499,98 грн проценти дорівнюють 20825,00 грн, із розрахунку 24 499,98 х 0,01 х 85.

Таким чином розмір відсотків за вказаний період з урахуванням положень вищевказаних законів мав становити 135 913,00 грн.

Однак відповідач не погоджується із розміром нарахованих відсотків з підстав наявності у неї пільг передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Так із наданих до суду першої інстанції документів, а саме: довідки (форма №5) про призов військовозобов`язаного на військову службу № НОМЕР_3 від 21.05.2025, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 та копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 з 29 грудня 2023 року призвана на військову службу під час мобілізації в особливий період та на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.124-126).

Таким чином, у період виконання умов договору №4177951 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї з 29.12.2023 не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом згідно договору.

Тому враховуючи норми п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише тіло кредиту в розмірі 24 499,98 грн та відсотки за 30 днів у період з 29.11.2023 по 29.12.2023 в сумі 18 374,98 грн, з розрахунку: 24 499,98 грн х 2,5% х 30 днів, а вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 117 538,02 грн до задоволення не підлягають.

Суд першої інстанції, розглядаючи позов неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» суми заборгованості за договором 4177951 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі 42 874,96 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 24 499,98 грн, заборгованості за відсотками в сумі 18374,98 грн

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, пропорційно до задоволених позовних вимог (24%) із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 581,37 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та судові витрати, понесені на забезпечення професійної правничої допомоги, у розмірі 2400,00 грн. Крім того, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (76%) з позивача на користь держави, враховуючи не сплату відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню 2 761,54 грн судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 01 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4177951 від 29.11.2023 в розмірі 42 874,96 грн, яка складається з заборгованість за тілом кредиту – 24 499,98 грн, заборгованість за відсотками – 18 374,98 грн, а також судовий збір в розмірі 581,37 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 400,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 761,54 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.

Головуючий Судді