Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №159/7530/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/7530/24 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.

Провадження № 22-ц/802/358/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю

секретаря судового засідання – Губарик К. А.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Ларіонової О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, повернення попередньої оплати, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_3 , на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на виготовлення дверей згідно із замовленням №1 від 30.06.2024 року.

Позивачка зазначала, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язалася виконати на її замовлення роботу із виготовлення дверей з усіма складовими та фурнітурою із власного матеріалу та власними засобами, а відповідач зобов`язалася прийняти та оплатити виконану роботу.

Покликається на те, що договір в частині виготовлення виробу є договором побутового підряду. Відповідно до п. 1.4. договору узгодження поточних питань, пов`язаних із виконанням його умов, відбувається шляхом обміну електронними листами та/або шляхом обміну повідомленнями за допомогою мобільних додатків «Viber», «WhatsApp», «Telegram», тощо за номером телефону, вказаним позивачем у бланку замовлення та/або телефоном.

Сторони погодили, що вартість дверей за договором становить 102700,00 грн.

Вказує, що 30.06.2024 року о 10 год 30 хв вона в приміщенні магазину відповідача « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 здійснила попередню оплату половину розміру вартості дверей в сумі 52700 грн через платіжний термінал ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується чеком № 2040617225 від 30.06.2024 року.

Згідно з п.3.10.договору термін виготовлення дверей зазначено 1 серпня. Таким чином, останнім днем поставки виробу є – 01.08.2024 року.

Вказує, що станом на дату подання позовної заяви повідомлення про готовність дверей від відповідача не надходило, дата доставки кілька переносилась за проханням відповідачки, проте двері їй не доставлено, жодних актів приймання – передачі вона не підписувала. Доставка і встановлення дверей були заплановані на 12.09.2024 року, замовлення так і не було виконане, а 13.09.2024 року відповідач у мобільному додатку «Telegram» направила зразок заяви на повернення коштів. Відповідач продовжувала обіцяти здійснити доставку дверей. Вона чекала, з розумінням ставилася до відповідача, була готова прийняти доставку дверей і сплатити решту суму згідно з договором, про що неодноразово повідомляла у листуванні. В свою чергу, відповідач то запевняла у формі погроз, що доставить готове замовлення та сфотографується з сусідами чи відправить ТТН, то запевняла, що гроші будуть повернуті, однак станом на дату звернення до суду ані замовлення не доставлене, ані кошти не повернуті.

Відтак, позивачка, із посиланням на порушення її прав як споживача за договором, просила суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на її користь передоплату в розмірі 52700 грн, пеню в розмірі 3% від вартості замовлення за кожен день прострочення ( за 55 днів) на підставі Закону «Про захист прав споживачів» у сумі 169455 грн, та 50000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 попередню оплату в розмірі 52700 грн, пеню в розмірі 169455 грн та 5000 грн моральної шкоди.

В інший частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3432 грн 75коп.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати дане рішення суду та ухвалити нове - про відмову у позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки пропорційності та розумності заявлених до стягнення позовних вимог щодо нарахованої пені, яка більше ніж у три рази перебільшує основну суму зобов`язання. Вказує, що позивач відмовилась від договору та отримання замовлення, при цьому сам договір, у тому числі в судовому порядку, розірваним не визнавався. Тому відповідач не погоджується, що сума попередньої оплати підлягає поверненню, з урахуванням того, що замовлення було фактично виготовлено, про що сповіщено позивача.

Відповідач наголошує, що вона виконала свою роботу своєчасно, на умовах, визначених договором, а враховуючи, що 04.09.2024 позивач самостійно визначила умови доставки на 12.09.2024, а вже 13.09.2024 відмовилася від договору і вимагала повернення коштів, то об`єктивно нарахування пені після 13.09.2024 року є незаконним, бо позивач як споживач вже відмовилася від замовлення та результатів роботи через затримку доставки, а не через затримку виготовлення.

Таким чином, вважає, що строк виконання зобов`язання був припинений, як і саме зобов`язання, через відмову ОСОБА_1 прийняти товар. Після скерування 13.09.2024 року позивачем заяви про повернення коштів у зв`язку із відмовою від замовлення, обов`язок відповідача із його поставки припинився, тобто позивачка, як споживач, відмовилася від договору, і в даних правовідносинах було можливе лише застосування ст. 625 ЦК щодо попередньої оплати, однак такі вимоги позивачем не заявлені.

Нарахований розмір пені, утричі більший ніж сума попередньої оплати, на думку відповідача, що не відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності у цивільному судочинстві, суд вправі був зменшити на підставі ч.3 ст.551 ЦК України. Також не підлягали задоволенню вимоги щодо моральної шкоди, бо вона свої зобов`язання виконувала належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін. Зазначає, що позиція відповідача не відповідає дійсності, доводи скарги зводяться лише до спростування обставин справи та не підтверджуються жодними доказами.

У судовому засіданні представник відповідача Ларіонова О. О., яка брала участь через відеоконференцзв`язок, просила задовольнити вимоги апеляційної скарги з доводів, наведених у ній.

Позивачка ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила і просила залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачка зобов`язання за договором побутового підряду не виконала, тому сплачена позивачем, як замовником, сума 52700 грн в розмірі 50 % вартості продукції підлягає поверненню , а отже і стягненню з відповідача на користь позивача. В зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором побутового підряду з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню пеня в розмірі 3 % вартості роботи за кожен день прострочення виконання в розмірі 169455 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер завданої шкоди позивачу, глибину її моральних страждань , ступінь вини відповідача та вважав завищеним розмір моральної шкоди, яку просила стягнути позивач, у сумі 50000 грн, а тому суд вважав розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам закону.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 30.06.2024 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виконання робіт по виготовленню дверей.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується виконати на замовлення замовника роботу із виготовлення дверей з усіма складовими та фурнітурою із власного матеріалу та власними засобами, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір в частині виготовлення виробу є договором побутового підряду.

Згідно із п. 1.4. договору узгодження поточних питань, пов`язаних із виконанням умов договору, відбувається шляхом обміну електронними листами та/або шляхом обміну повідомленнями за допомогою мобільних додатків «Viber», «WhatsApp», «Telegram», тощо за номером телефону, вказаним замовником у бланку замовлення та/або телефоном.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що вартість дверей за договором становить 102700 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.5. договору оплата здійснюється у готівковій формі в національній валюті шляхом повної передоплати або у розмірі 50% ціни виробу у розмірі 52700 грн 00 коп, що зазначається в графі «Передоплата, форма розрахунку». Остаточний розрахунок має бути здійснений замовником при доставці виробу. Сума залишку становить 50 000 грн.

У бланку замовлення від 30.06.2024 вартість замовлення склала 102700 грн, 50% передоплати - 52700 грн, доставка у договорі зазначена як подарунок -безкоштовно.

Згідно з квитанцією від 30.06.2024 року через термінал «Приватбанк» для ФОП ОСОБА_2 «Двери от ОСОБА_4 », АДРЕСА_1 , позивачкою здійснена оплата в сумі 52700 грн.

Відповідачем у справі цей факт не заперечується та нею не спростовано.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у разі невиконання обов`язків ФОП ОСОБА_2 зобов`язується повернути передоплату у повному обсязі протягом 5 робочих днів на вказані реквізити замовника.

Згідно з письмовою заявою від 13.09.2024 року ОСОБА_1 зверталась до ФОП ОСОБА_2 з вимогою повернути кошти в розмірі 52700 грн, сплачених 30.06.2024 року, за виготовлення дверей.

Відповідно до постанови слідчого від 02.10.2024 року ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023105010001478 від 21.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами був укладений договір побутового підряду з терміном виконання - 1 серпня 2024 року.

Встановлено, що умови договору відповідачкою ФОП ОСОБА_2 не виконано.

Отже, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила захистити її право як споживача шляхом стягнення з відповідачки на її користь передоплати, а також пені в розмірі 3 % вартості роботи за кожен день прострочення виконання та моральної шкоди, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 30.06.2024.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено в ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до приписів ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями статті 849 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, договір підряду (побутового підряду) є складним зобов`язанням, оскільки включає як права, так і обов`язки кожної із його сторін (обов`язок підрядника виконати певну роботу і право вимагати її оплати, обов`язок замовника оплатити виконану роботу і право вимагати виконання обов`язку підрядником).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, що встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до визначень, викладених у статті 1 цього Закону, виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Робота - діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, установленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовах договору із споживачем. Договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку; нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;

За правилами ч. 1 ст. 4 цього Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Аналізуючи обставини справи, слід дійти висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із невиконанням виконавцем – ФОП ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором виготовлення виробу (міжкімнатних дверей). Предметом позову у справі є захист прав споживача шляхом стягнення сплаченої суми за непоставлений товар та відповідної неустойки і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка та відповідачка уклали договір виготовлення міжкімнатних дверей (виробу), вартість якого визначили в розмірі 102700 грн.

Суд констатує, що позивачка є споживачем, а відповідачка – виконавцем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», відтак, на виниклі між ними правовідносини поширюється дія означеного Закону.

Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, притаманних для означеного виду договору.

На виконання договору ОСОБА_1 здійснила попередню оплату товару у розмірі 52700 грн, однак, відповідачка не здійснила поставку виготовленого товару у встановлений строк. Після невиконання ОСОБА_2 обов`язку поставки товару у повторно визначений сторонами строк, зважаючи на прострочення такої поставки та пред`явлення вимоги повернення грошових коштів, відповідачка не повернула у добровільному порядку отримані кошти станом на час звернення позивачки до суду.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, зважаючи на ту обставину, що 12 вересня 2024 року завершився термін поставки замовлених позивачем дверей, починаючи з 13.09.20024 р. у позивача виникло право на стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наданий позивачем розрахунок процентів відповідачем не спростовано, а судом вірно його взято до уваги.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновки суду щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди колегія суддів також вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Згідно із частинами першою, другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У цій справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, посилається на те, що у зв`язку з невиконанням умов договору, внаслідок неправомірних дій відповідачки та неотримання оплаченого товару вона зазнала моральних страждань, що також підтверджено консультативним висновком невролога від 19.10.2024 року, яким ОСОБА_1 зазначено діагноз та призначено лікування.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції правильно врахував характер та ступінь її завдання, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, що позивач понесла моральні страждання, які були заподіяні їй внаслідок невиконання договору, а саме те, що вона була вимушена приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення даної проблеми, що ускладнило її життя, багаторазово зверталася до відповідача як усно так і письмово, тому обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не є такими, що тягнуть за собою зміну чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником Субочевим Сергієм Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26грудня 2025 року в даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: