Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №752/22173/14-к — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22173/14-к

Провадження № 1-кп/752/24/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

ОСОБА_8 , ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

обвинуваченої ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12014100010005047 відносно

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Києва, громадянки України, освіта середня, одруженої, має на утриманні неповнолітніх дітей, 2010 року народження та 2013 року народження, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_11 18.06.2014 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у першій смузі руху по вулиці Голосіївській зі сторони вулиці Олега Кошового в місті Києві, під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя вулиці Голосіївської з проспектом Науки, будучи неуважною, порушила вимоги пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України, та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, виїхала з правим покажчиком повороту на головну дорогу проспекту Науки у напрямку вулиці Стратегічне шосе, при цьому не надала переваги у русі автомобілю «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався у другій смузі руху по проспекту Науки зі швидкістю приблизно 60 км/год та, маючи перевагу у русі, наближався до вказаного перехрестя зі сторони Московської площі у напрямку вулиці Стратегічне шосе, чим порушила вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та пункту 16.11 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого передньою лівою частиною свого автомобіля здійснила зіткнення з передньою правою боковою частиною автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті вказаного зіткнення транспортних засобів автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , продовжив некерований рух та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який закінчував перехід проїзної частини проспекту Науки по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого він отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_11 були кваліфіковані органом досудового розслідування за ст. 286 ч. 1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачена ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та показала суду про те, що що 18.06.2014 року вона керувала автомобілем «Volkswagen Polo» червоного кольору по головній дорозі, тобто по вулиці Голосіївській в місті Києві з дотриманням правил дорожнього руху. Так, при виїзді на нерегульоване перехрестя вулиці Голосіївської з проспектом Науки, вона побачила пішохода - ОСОБА_13 та пропустила його, після чого, ввімкнувши покажчик правого повороту, виїхала на перехрестя та зупинилась, щоб знову надати дорогу ОСОБА_13 , після чого побачила та відчула, що водій автомобіля «ВАЗ 2115012020» здійснив зіткнення з передньою лівою частиною її автомобіля. Місце зіткнення вказаних транспортних засобів достовірно вказати не може, оскільки воно відбулось або між першою та другою смугах руху, або ж на самому перехресті. Дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія автомобіля «ВАЗ 2115012020» - свідка ОСОБА_12 , оскільки він їхав із занадто великою швидкістю і керований ним транспортний засіб розвернуло.

На ствердження своєї версії події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та на ствердження вини ОСОБА_11 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, стороною обвинувачення було надано у розпорядження суду наступні докази, безпосередньо досліджені в ході судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_13 показав суду про те, що 18.06.2016 року він переходив нерегульоване перхрестя вулиці Голосіївської з проспектом Науки. За 20 метрів від себе він бачив транспортний засіб, однак марку та модель автомобіля він не бачив. За крок до моменту закінчення переходу перехрестя, приблизно за 80 сантиметрів до бордюру, він відчув удар ззаду, внаслідок якого він вилетів на тротуар і на якийсь час втратив свідомість, однак підвівся та побачив автомобіль «Volkswagen Polo» червоного кольору. Крім того, він бачив іншу машину - «ВАЗ 2115012020», яка також була пошкоджена, тобто відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. Зі слів працівників поліції йому стало відомо, що його збив водій автомобіля «Volkswagen Polo», тобто обвинувачена ОСОБА_11 , разом з тим, в той час, коли він переходив перехрестя - автомобіля червоного кольору він не бачив. У якій смузі руху перебував автомобіль «ВАЗ 2115012020» він не бачив, після того, як його збив транспортний засіб, автомобілі «Volkswagen Polo» та «ВАЗ 2115012020» перебували від нього на однаковій відстані, хоч моменту зіткнення вказаних транспортних засобів він не бачив, однак на його думку зіткнення відбулось у середній смузі руху за пішохідним переходом.

Свідок ОСОБА_14 показав суду про те, що 18.06.2014 року він перебував у автомобілі «ВАЗ 2115012020» під керуванням свого товариша - свідка ОСОБА_12 . Так, вони рухались по проспекту Науки в місті Києві зі швидкістю приблизно 60 км/год та, виїхавши на нерегульоване перехрестя вулиці Голосіївської та проспекту Науки в місті Києві, він відчув удар у правий бік автомобіля. Зіткнення з їх транспортним засобом здійснила водій автомобіля «Volkswagen Polo» - обвинувачена ОСОБА_11 , яка також рухалась на вказаному перехресті. На якій відстані від краю перехрестя після зіткнення автомобілів зупинився автомобіль «ВАЗ 2115012020» - йому не відомо, однак схема даної дорожньо-транспортної пригоди відповідає дійсності. Як саме він спільно з ОСОБА_12 залишили транспортний засіб після зіткнення автомобілів та після того, як автомобіль «ВАЗ 2115012020» перекинувся, не пам`ятає, однак точно не через передні двері цього транспортного засобу. Потерпілого ОСОБА_13 він побачив лише після дорожньо-транспортної пригоди, до цього, на перехресті - він його не бачив.

Свідок ОСОБА_12 показав суду про те, що керує транспортними засобами з 2008 року. Так, 18.06.2014 року він керував автомобілем «ВАЗ 2115012020» у другій смузі руху по проспекту Науки в місті Києві, тобто по головній дорозі, яка дозволяє право переїзду перехрестя, швидкість його руху була приблизно 60 км/год, окрім нього в автомобілі перебував його товариш - свідок ОСОБА_14 . Так, при виїзді на перехрестя вулиці Голосіївської та проспекту Науки, він зменшив швидкість свого руху, однак не на багато, оскільки пішоходів на ньому не було, тобто потерпілого ОСОБА_13 він не бачив, після чого раптом відчув удар у праву бокову частину свого автомобіля в районі правої передньої двері та побачив, що зіткнення з його автомобілем здійснила водій автомобіля «Volkswagen Polo» - обвинувачена ОСОБА_11 , яка також рухалась на вказаному перехресті, однак вона, відповідно до правил дорожнього руху, повинна була надати йому дорогу. Зіткнення з його автомобілем водій автомобіля «Volkswagen Polo» здійснила під кутом приблизно 45 градусів, однак до моменту дорожньо-транспортної пригоди автомобіль червоного кольору він не бачив, помітив його лише безпосередньо у момент зіткнення. Де саме на пішохідному переході відбулось зіткненя транспортних засобів «Volkswagen Polo» та «ВАЗ 2115012020» - не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_15 показав суду про те, що у 2014 році працював інспектором ІНФОРМАЦІЯ_2 . Приблизно в кінці червня 2014 року на перехресті вулиці Голосіївської та проспекту Науки в місті Києві відбулося зіткнення двох транспортних засобів - «Volkswagen Polo» та «ВАЗ 2115012020». Приїхавши на місце події дорожньо-транспортної пригоди, він встановив, що на даному перехресті є два знаки: «Головна дорога» та «Дати дорогу», зі слів учасників дорожньо-транспортної пригоди він встановив обставини цієї події і на його думку, водій автомобіля «Volkswagen Polo», тобто обвинувачена ОСОБА_11 повинна була зупинитись перед перехрестям та переконатись у тому, що її подальший рух не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, в тому числі для тих, які рухались по головній дорозі. Де саме було здійснено наїзд на пішохода внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди - йому не відомо.

Свідок ОСОБА_16 показав суду про те, що з обвинуваченою ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_13 не знайомий, у будь-яких стосунках з ними не перебуває. Так, у червні 2014 року він став свідком дорожньо-транспортної приходи, подія якої мала місце на перехресті вулиці Голосіївської та проспекту Науки в місті Києві за наступних обставин: автомобіль «Volkswagen Polo» рухався по вулиці Голосіївській та повертав на проспект Науки в місті Києві, при цьому, водій автомобіля «Volkswagen Polo» зупинилась для того, щоб надати дорогу пішоходу, в цей же час на вказане перехрестя на швидкості приблизно 80 км/год виїхав автомобіль «ВАЗ 2115012020» та з метою уникнення наїзду на пішохода водій вказаного транспортного засобу вивернув колеса, тим самим здійснивши зіткнення з автомобілем «Volkswagen Polo», водій якого у цей час, вже після того, як пропустила пішохіда, розпочала рух вперед, тобто водій автомобіля «Volkswagen Polo» виконала вимоги знаку «Дати дорогу». Сам удар вказаних транспортних засобів він не бачив, однак коли він почув удар, то одразу розвернувя та побачив, як автомобіль «Volkswagen Polo» розвертається, а автомобіль «ВАЗ 2115012020» перекидується. Пішохід в цей час перебував у середині вказаного перехрестя і зіткнення автомобілів відбулось приблизно у другій смузі руху. Протокол свого допиту в ході досудового розслідування даного кримінального провадження він підписав, не читаючи, оскільки забув взяти з собою окуляри, працівники поліції підказували йому, яким чином викладати свої покази. Як саме відбувався наїзд на пішохода - не пам`ятає, однак він бачив контакт червоного автомобіля «Volkswagen Polo» з пішоходом. До наїзду на пішохода, останній перебував на перехресті і до бордюру він перебував на відстані 4-5 метрів.

Свідок ОСОБА_17 показала суду про те, що йшла по вулиці Голосіївській у місті Києві та стала свідком дорожнь-транспортної пригоди, яка трапилась на перехресті вулиці Голосіївської та проспекту Науки. Зазначила, що обидва автомобіля до зіткнення рухались, сірий автомобіль рухався на дуже великій швидкості, яка саме швидкість їй невідомо, а червний автомобіль рухався повільно. Зіткнення відбулось перед пішохідним переходом, пішохід переходив проїзну частину, а в момент ДТП перебував біля початку тротуару. На вказаному перехресті світлофор не працював. Перед ДТП обидва автомобілі рухались прямо.

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 18.06.2014 року, схему пригоди та фототаблицю до протоколу, згідно якого старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_3 за участю понятих в присутності ОСОБА_12 було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, огляд транспортних засобів та встановлено локалізацію технічних пошкоджень транспортних засобів (том 1 а.с. 8-25).

Постанову від 24.06.2014 року, згідно якої старшим слідчим ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні автомобілі «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 та «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та передано на відповідальне зберігання власникам (том 1 а.с. 26).

Висновки щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом ліарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 003354 від 18.06.2014 року та № 003355 від 18.06.2014 року № 003480 від 18.06.2014 року, згідно яких у ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 ознак сп`яніння не виявлено (том 1 а.с. 29-31).

Поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6038528 та №АС/7547515 (том 1 а.с. 36-37).

Відповідь директора ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно якої відповідно до реєстрації викликів базою даних автоматизованої інформаційно-диспетчерської системи (АІДС) « ІНФОРМАЦІЯ_6 », 18.06.2014 року з приводу дорожньо-транспортної пригоди за адресою: місто Київ, перехрестя проспекту Науки з вулицею Голосіївською, були зареєстровані 5 викликів швидкої медичної допомоги. За адресою викликів були здійснені виїзди бригад екстренної (швидкої) медичної допомоги до громадянина ОСОБА_13 , 1955 року народження, та дитини ОСОБА_18 , 2010 року народження (том 1 а.с. 39).

Відповідь заступника директора Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та схему розташування дорожніх знаків на перехресті проспекту Науки - вулиці Саперно-Слобідської - вулиці Голосіївської в місті Києві згідно загальноміської бази дислокації технічних засобів регулювання дорожнього руху (ТЗРДР) станом на 18.06.2014 року. Згідно вказаної відповіді на вищевказаній ділянці дороги не передбачені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» згідно загальноміської бази даних дислокації ТЗ РДР станови на 18.06.2014 року. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України (том 1 а.с. 71-72).

Копію ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.08.2014 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого ВР ДТП СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 , погоджене прокурором прокуратури Голосіївського району міста Києва ОСОБА_8 , про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та надано тимчасовий доступ до медичної карти стаціонарного хворого та іншої медичної документації ОСОБА_18 , що зберігається в ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1 а.с. 134-136).

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 15.08.2014 року, згідно якого старший слідчим ВР ДТП ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 14.08.2014 року ознайомився з медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_18 (том 1 а.с. 137-140).

Постанову старшого слідчого ВР ДТП СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 про призначення судово-медичної експертизи від 15.08.2014 року, якою у кримінальному провадженні №12014100010005047 призначено судово-медичну експертизу (том 1 а.с. 142).

Висновок експерта відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб ІНФОРМАЦІЯ_10 №1541/Е від 22.09.2014 року, згідно якого дані медичної документації на ім`я ОСОБА_18 , 2010 року народження, свідчать про те, що на момент звернення за медичною допомогою 18.06.2014 року о 16:12 у нього мало місце тілесне ушкодження: опік 1-2 ступеню правої щічно-нижньощелепної ділянки, шиї до 2% поверхні тіла. Вказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але не менше чим 21 добу (том 1 а.с. 145-148).

Постанову старшого слідчого ВР ДТП ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 про призначення судово-медичної експертизи від 18.07.2014 року, якою у кримінальному провадженні №12014100010005047 призначено судово-медичну експертизу (том 1 а.с. 150).

Постанову старшого слідчого ВР ДТП СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 про призначення судово-медичної експертизи від 15.09.2014 року, якою у кримінальному провадженні №12014100010005047 призначено судово-медичну експертизу (том 1 а.с. 154).

Висновок експерта відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб ІНФОРМАЦІЯ_10 №1715/Е від 22.09.2014 року, згідно якого дані медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 18.06.2014 року о 16:12 у громадянина ОСОБА_13 1955 року народження, мали місце: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, субдуральнихх нашарувань крові зліва над лобно-скроневою ділянкою, забійних ран правої повіки та скроні, чола; закрита травма тазу у вигляді перелому сідничної кістки зліва; забійна рана в ділянці лівої п?ятки. Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони тупим предметом(ми), могли утворитись в термін та за обставин вказаних у постанові, тобто 18.06.2014 року при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався з пішоходом). Таким чином, між подіями транспортної травми від 18.06.2014 року та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_20 , є прямий причинно-наслідковий зв?язок. Морфологічні властивості виявленого перелому дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаної кістки так і відновлення функції тазу, буде спостерігатися у строк понад 21 добу, та саме з цього строку, обчислювати тривалість розладу здоров?я, як критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, вказана закрита травма тазу за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров?я на строк понад 21 добу (том 1 а.с. 156-160).

Протокол проведення слідчого експерименту від 21.07.2014 року, згідно якого старшим слідчим ВР ДТП ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 за участю свідка ОСОБА_11 та її захисника - адвоката ОСОБА_10 у присутності понятих на перехресті проспекту Науки та вулиці Голосіївської у місті Києві проведено слідчий експеримент та складено схему, а також здійснено фото-фіксацію (том 1 а.с. 161-169).

Протокол проведення слідчого експерименту від 18.08.2014 року, згідно якого старшим слідчим ВР ДТП ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_19 за участю свідка ОСОБА_12 у присутності понятих на перехресті проспекту Науки та вулиці Голосіївської у місті Києві проведено слідчий експеримент та складено схему (том 1 а.с. 170-175).

Постанову старшого слідчого ВР ДТП СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 про призначення судово-медичної експертизи від 22.07.2014 року, якою у кримінальному провадженні №12014100010005047 призначено комплексну транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу (том 1 а.с. 177-179).

Висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_11 №412ат від 24.09.2014 року та ілюстративною таблицею до нього, згідно якого в момент зіткнення (первинного контакту), на автомобіль «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 діяло деформуюче зусилля, прикладене до його лівої бічної частини (передне ліве крило, передне ліве колесо, передній лівий кут). В момент зіткнення (первинного контакту), на автомобіль «ВА3 21150» д.н.з. НОМЕР_2 діяло деформуюче зусилля, прикладене до його передньої правої бокової частини (праве переднє крило, праве переднє колесо, праві передні дверцята). В момент первинного контакту повздовжні вісі автомобіля «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 розташовувались під кутом приблизно 20°. В момент первинного контакту автомобіль «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 розташовувались в межах середньої (другої) смуги руху (відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 . Провівши аналіз наданих матеріалів кримінального провадження та встановлених під час проведення дослідження відомостей експерт вважає, що механізм розвитку даної ДТП представлений як рух автомобіля «ВА3 21150» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_21 проїзною частиною проспекту Науки зі сторони Московської площі в другій смузі руху. При проїзді автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 через нерегульоване перехрестя проспекту Науки та вулиці Голосіївської по головній дорозі водій ОСОБА_21 виявив автомобіль «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який виїхав на вказане перехрестя з другорядної дороги вулиці Голосіївської в напрямку проспекту Науки. Після того як автомобіль «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 виїхав в смугу руху автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. В момент первинного контакту транспортні засоби взаємодіяли між собою такими частинами: автомобіль «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 контактував передньою лівою частиною (переднє ліве крило, переднє ліве колесо, передній лівий кут) з передньою правою боковою частиною (праве передне крило, праве переднє колесо, праві передні дверцята) автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 , в момент первинного контакту повздовжні вісі транспортних засобів розташовувалися під кутом близько 20°. Після зіткнення відбулось перекидання автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 на дах та рух його у в такому положенні до кінцевого місця розташування, яке вказане в схемі до протоколу ОМП від 18.06.2014, після зіткнення автомобіль «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 розвернуло та відбувся його рух в такому стані до кінцевого місця розташування, яке вказане в схемі до протоколу ОМП від 18.06.2014. Під час вказаного руху автомобіля «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 до кінцевого місця розташування відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_22 . В показах водія автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_21 протиріч технічного характеру не виявлено, покази послідовні та не суперечать зібраним у кримінальному провадженні фактичним даним про механізм розвитку даної ДТП, а тому можуть вважатися технічно спроможними. Покази водія автомобіля «Фолькеваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 стосовно механізму розвитку досліджуваної ДТП, з технічної точки зору, неспроможні, з причин зміст яких викладено в дослідницькій частині даного висновку. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_21 , повинен був керуватися вимогами пункту 12.3 ПДР України. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 , повинна була керуватися вимогами пункту 16.11 ПДР України. Подальші дії водія автомобіля «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 , а саме - наїзд на пішохода, експертом не оцінюються, оскільки після зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_2 подальші дії ОСОБА_11 залежали лише від психофізіологічних якостей водія, набутих нею навиків по керуванню транспортним засобом, професійної майстерності, можливості здійснення необхідних дій в екстрених ситуаціях тощо, тобто вирішення цього питання виходить за межі компетенції експерта-автотехніка. Така оцінка дій водія ОСОБА_11 може бути дана органами досудового слідства чи судом, на підставі повного аналізу всіх матеріалів кримінального провадження, в тому числі висновків даної експертизи. В даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «ВАЗ 21150» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_12 невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР України не вбачається.

В даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 вбачаються невідповідності вимогам пункту 16.11 ПДР України. 3 технічної точки зору, причиною виникнення даної ДТП є невідповідності дій водія автомобіля «Фольксваген Поло» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 вимогам пункту 16.11 ПДР України (том 1 а.с. 185-205).

Протокол проведення слідчого експерименту від 10.10.2014 року, згідно якого старшим слідчим ВР ДТП СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_19 за участю потерпілого ОСОБА_13 у присутності понятих на перехресті проспекту Науки та вулиці Голосіївської у місті Києві проведено слідчий експеримент та складено схему, а також здійснювалась фотофіксація (том 1 а.с. 241-247).

Крім того, за ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 28.03.2018 року було проведено слідчий експеримент за участі обвинуваченої ОСОБА_11 , її захисника - адвоката ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_16 та двох понятих, в ході якого обвинуваченій було запропоновано виставити використовуваний автомобіль марки «Daewoo Lanos» в те положення, в якому ОСОБА_11 надавала перевагу у русі пішоходу в момент його руху, після чого обвинувачена виставили транспортний засіб з правим боковим інтервалом до бордюрного каменя на відстані в 1,16 м. і 0,9 м., та з лівим боковим інтервалом на відстані 7,25 м., з відстанню від передньої правої частини до електроопори №48 на відстані 17 м. Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він перебуваючи на своєму балконі квартири АДРЕСА_2 , бачив, як автомобіль ОСОБА_11 виїжджаючи з вулиці Голосіївська з правим сигналом повороту, виїхав на перехрестя з проспекту Науки у першу смугу та зупинився перед пішохідним переходом, щоб надати можливість пішоходу (потерпілому) можливість здійснити перехід по проспекту Науки у напрямку вулиці Саперно-Слобідської, через декілька секунд автомобіль обвинуваченої почав плавно рухатись, і в цей момент на високій швидкості, уникаючи наїзду на пішохода, здійснив зіткнення автомобіль «ВАЗ» із автомобілем ОСОБА_11 . На момент зіткнення пішохід знаходився між другою та третьою смугами руху. Після зіткнення відбулось перекидання автомобіля «ВАЗ» (т. 7 а.с. 2-13).

Крім того, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 24.09.2019 року було задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_10 та призначено повторну комплексну комісійну транспортно-трасологічну автотехнічну експертизу у кримінальному провадженні, і згідно висновків експертів ІНФОРМАЦІЯ_13 за результатами проведення повторної комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №7629/7630/22-52 від 04.04.2024 року місце зіткнення автомобілів «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться в межах перехрещення проїзних частин проспекту Науки та вулиці Голосіївської на рівні другої смуги руху проїзної частини проспекту Науки в напрямку вул. Стратегічне шосе. При цьому на момент зіткнення автомобіль «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , повинен був розташовуватися на перехрещені проїзних частин на рівні другої смуги руху проїзної частини пр. Науки уздовж цієї смуги руху. У цей же момент автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , повинен був розташовуватися також на перехрещені проїзних частин на рівні першої смуги руху проїзної частини вул. Голосіївська уздовж цієї смуги руху у такому положенні, що передня фронтальна його частина перебувала на перетині другої смуги руху проїзної частини пр.Науки. Визначити експертним шляхом точну поздовжню і поперечну позицію розташування автомобілів «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , і «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , в момент первинного контакту відносно елементів перехрестя пр. Науки та вул. Голосіївська (перехрещення проїзних частин) не видається за можливе у зв?язку з недостатністю об?єктивних даних, які можливо було б використати при проведенні цього дослідження. Із даної дорожньої обстановки випливає наступний характер руху та взаємного зближення автомобілів «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , і «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , в процесі ДТП та механізм даної пригоди. Відповідно до цього механізму, перед ДТП автомобіль «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався через нерегульоване перехрестя з другої смуги руху головної дороги - проїзної частини пр. Науки і в межах перехрестя пр. Науки та вул. Голосіївська (перехрещення проїзних частин) на рівні другої смуги руху проїзної частини пр. Науки в напрямку вул. Стратегічне шосе контактував своєю правою передньою боковою частиною із лівою передньою кутовою частиною автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на той момент рухався через перехрестя із другорядної дороги - проїзної частини вул. Голосіївська і був зорієнтований в напрямку вул. Саперно-Слобідська. В подальшому, у фазі взаємного занурення контактуючих частин автомобілів - відбулось підняття лівої частини автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , над опорною поверхнею (асфальтобетоном) з рухом вперед по напрямку свого руху та дещо вліво з наступним його перекиданням через праву передню бокову частину на капот та дах і подальше після контактне переміщення цього автомобіля вперед по напрямку свого руху та вправо в відповідне зафіксоване кінцеве положення. В той же час, автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , переміщувався з обертанням по ходу годинникової стрілки вперед по напрямку свого руху та вправо у відповідне зафіксоване кінцеве положення контактуючи при цьому з бордюрним каменем. В процесі вказаного руху автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , повинен був відбутись наїзд цього автомобіля на пішохода ОСОБА_13 Автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед зіткненням з автомобілем «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух з певною швидкістю в середньому діапазоні через перехрестя із другорядної дороги - проїзної частини вул. Голосіївська і на момент зіткнення був зорієнтований в напрямку вул. Саперно-Слобідська. Показання водія автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_16 , зазначені в ухвалі про призначення даної експертизи від 24.09.2019 і під час проведення з ними слідчого експерименту 28.03.2018 року про обставини розвитку даної пригоди є неспроможними з технічної точки зору. Показання водія автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_23 , потерпілого ОСОБА_22 та свідка ОСОБА_14 , зазначені в ухвалі про призначення даної експертизи від 24.09.2019 року про обставини розвитку даної пригоди є спроможними з технічної точки зору. Вирішити питання про спроможність з технічної точки зору показань свідка ОСОБА_17 щодо обставин розвитку даної пригоди не видається за можливе. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_21 рухаючись по головній дорозі при виникненні небезпеки для його руху з технічної точки зору мав діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. Вирішити питання щодо відповідності дій водія автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_12 вимогам п.12.3 ПДР з технічної точки зору не видається за можливе. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_11 рухаючись по другорядній дорозі на нерегульованому перехресті перед початком виїзду на головну дорогу з технічної точки зору мала виконувати вимоги п.16.11 ПДР. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Volkswagen Polo» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_11 з технічної точки зор не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР. Пошкодження правого переднього колеса, правої півосі, рульової тяги та ричага автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , виникли внаслідок дії ударного навантаження (деформуючого зусилля) по напрямку справа наліво відносно повздожньої осі автомобіля, тобто є наслідком первинного контакту автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з автомобілем «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , встановленого характеру. Встановити величину швидкості руху автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , перед зіткненням з автомобілем «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , не видається за можливе. У випадку, якщо рух автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , змушував вдаватись водію автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_12 до застосування заходів, направлених на уникнення зіткнення, таких як екстрене гальмування, - у даній дорожній обстановці з технічної точки зору в причинному зв?язку з виникненням даної ДТП перебувають дії водія автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_11 , які не відповідають вимогам п.16.11 ПДР. Що стосується наслідків даної ДТП, то вирішення питання за таким формулюванням виходить за межі компетенції експертів-автотехніків. Автомобіль «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед зіткненням з автомобілем «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснював рух з певною швидкістю в середньому діапазоні через перехрестя із другорядної дороги - проїзної частини вул. Голосіївська і на момент зіткнення був зорієнтований в напрямку вул. Саперно-Слобідська. Положення правого переднього колеса автомобіля «ВАЗ 2115012020», державний номернии знак НОМЕР_2 , обумовлене наслідком контакту автомобіля «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , з автомобілем «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 , встановленого характеру (том 7 а.с 179-196).

Крім того, заперечуючи проти пред`явленого обвинувачення, стороною захисту було надано у розпорядження суду адвокатський запит та відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_14 на адвокатський запит від 17.10.2025 року №07-2580ВИХ-25, згідно якої повідомлено, що посаду прокурора ІНФОРМАЦІЯ_12 з 15.04.2014 обіймав ОСОБА_24 , на підставі наказу в.о. Генерального прокурора України від 15.04.2014 № 615к (копія наказу додається). ОСОБА_25 наказом виконувача обов?язків прокурора міста Києва від 10.01.2013 №44к, в порядку переведення, призначено на посаду першого заступника прокурора Голосіївського району міста Києва (копія наказу з ознайомленням ОСОБА_25 додається). Наказом прокурора міста Києва від 09.07.2014 №2060к, на час проведення службового розслідування, виконання обов?язків прокурора Голосіївського району міста Києва, з 09.07.2014, покладено на першого заступника прокурора цього району ОСОБА_25 (копія додається). Одночасно надано витяги з наказів прокурора Голосіївського району м. Києва «Про розподіл службових обов?язків між працівниками прокуратури ІНФОРМАЦІЯ_15 » в частині повноважень ОСОБА_25 (накази від 06.05.2014 №1/3, від 15.06.2014 №1/4, від 28.07.2014 №9), а також табелі обліку робочого часу ОСОБА_25 та ОСОБА_24 за період з червня по серпень 2014 року. Взаємозамінність між заступниками прокурора Голосіївського району м. Києва визначається у наказі щодо розподілу обов?язків між працівникам прокуратури.

Також, стороною захисту зазначено про те, що в матеріалах справи та реєстрі матеріалів кримінального провадження № 12014100010005047 від 24.06.2014 року відсутня постанова про призначення групи слідчих, тобто процедура визначення групи слідчих у кримінальному провадженні була неналежною. Процедура визначення групи групи прокурорів, які здійснюватимуть відповідні повноваження у кримінальному провадженні, також є неналежною, оскільки стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України було відкрито повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 02.08.2014, без підпису прокурора ОСОБА_25 , а також постанову про призначення групи прокурорів від 24.06.2014 без підпису прокурора ОСОБА_25 . Вказане свідчить про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалось неповноважними прокурорами, тобто докази, зібрані під час досудового розслідування, є недопустимими, оскільки зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. Також, показами свідків винуватість ОСОБА_11 не доводиться. Повідомлення про підозру від 15.12.14 та обвинувальний акт від 16.12.14, 22.04.15 та 27.08.15 відносно ОСОБА_11 за ст. 286 ч. 1 КК України, було погоджено (підписано) прокурором повноваження якого не підтверджені матеріалами справи.

На спростування вищевикладених доводів сторони захисту, представником державного обвинувачення - прокурором ОСОБА_9 в ході судового розгляду було зазначено про те, що повноваження прокурорів у кримінальному провадженні №12014100010005047, відповідно до вимог ст. 37 КПК України, визначалися після початку досудового розслідування. Прокурор, визначений групою прокурорів, здійснює повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення. У даному кримінальному провадженні група прокурорів керівництвом прокуратури визначена невідкладно після реєстрації кримінального провадження, тобто 26.06.2014, шляхом винесення відповідної постанови з одночасним відображенням даних відомостей в Єдиному реєстрі досудових рішень. Те, що стороні захисту, при виконанні вимог ст. 290 КПК України, разом із усіма матеріалами провадження, з технічних причин, помилково, надано постанову про групу прокурорів (в рамках даного провадження) дещо не ту, не є підставою для визнання процесуального керівника та всієї групи прокурорів, особами які не мали відповідних повноважень. Оригінал вищезазначеної постанови, винесеної 26.06.2014, з підписом керівництва місцевої прокуратури, на час ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи був використаний старшим групи прокурорів під час досудового розслідування вказаного провадження. Натомість, копія постанови містилась в матеріалах наглядового провадження процесуального керівника. На підтвердження вказаних доводів, у розпорядження суду під час судового засідання, було надано копію постанови, яка підтверджувала повноваження процесуального керівника та інших прокурорів, включених до групи прокурорів у вищезазначеному кримінальному провадженні, а також вказану копію постанови було пред`явлено для ознайомлення стороні захисту і обвинуваченій. Тому, на переконання сторони обвинувачення, порушення вимог КПК в даному випадку відсутні.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання ОСОБА_11 винуватою, суд керується стандартом доведення, тобто стандартом переконання, визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, зокрема тим, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того стандарт доведення означає, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності та взаємозв`язку, врахувавши правові позиції Верховного Суду, викладені у відповідних постановах щодо необхідності неухильного дотримання вимог кримінального процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, зокрема у постановах об`єднаної палати ККС ВС від 04.10.2021 року (справа №724/86/20), від 14.02.2022 року (справа №477/426/17), та від 22.02.2021 року (справа №754/7061/15), суд надходить до висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку відностно ОСОБА_11 , на підставі наступного.

Відповідно до ст. 6 п. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За приписами ст. ст. 17 ч. 4, 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань.

Відповідно до ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 КПК України, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.

Відповідно до ст. ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 24.06.2014 року до ЄРДР на підставі рапорта інспектора ВДАІ ГУ МВС України в місті Києві (Є/О №22380) було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 1 К України.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення групи слідчих. Крім того, постанова про призначення групи прокурорів від 24.06.2014 року, наявна в матеріалах кримінального (том 1 а.с. 4), однак вказана постанова не містить підпису в.о. прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_25 , тобто вказане свідчить про недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особами, які не мали на те законних повноважень, а також під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який також не мав на те законних повноважень, на підставі наступного.

Відповідно до ст. ст. 39 ч. 2, 214 ч. 1 КПК України визначати/відсторонювати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування і лише на підставі вмотивованої постанова.

Вказана позиція викладена у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 04.10.2021 року (справа № 724/86/20), згідно якої дотримання належної правової процедури здійснення слідчих дій, крім іншого, означає їх виконання спеціально уповноваженою в конкретному провадженні особою, що має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні та публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань. Така специфічна процесуальна форма рішення про визначення групи слідчих, які здійснюватимуть відповідні повноваження у конкретному кримінальному провадженні, як постанова, вбачається із тлумачення положень ст. ст. 39 ч. 2, 214 ч. 1 КПК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 КПК України. Водночас витяг з ЄРДР не може замінити процесуального рішення про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні, так як витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує правових наслідків щодо визначення групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. В аспекті застосування приписів ст. ст. 39 ч. 2, 214 ч. 1 КПК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 110 КПК України, недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Відповідно до ст. 37 частини 1 та 2 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами 4,5 ст. 36, ч.3 ст. 313, ч.2, 3 ст. 341 КПК України.

Відповідно до висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 22.02.2021 (справа № 754/7061/15), за змістом статей 36, 37, 110 КПК України рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Так, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення групи слідчих та наявна постанова про призначення групи прокурорів від 24.06.2014 року, яка не містить підпису в.о. прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_25 .

На спростування доводів сторони захисту та на підтвердження відсутності порушень вимог КПК, представником державного обвинувачення в ході судового розляду було надано у розпорядження суду копію постанови про призначення групи прокурорів від 26.06.2014 року, яка містить підпис заступника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_26 , а також копію витягу з ЄРДР щодо руху вказаного кримінального провадження, у якому містяться відомості про визначення групи прокурорів.

Разом з тим, суд не приймає до уваги надані стороною обвинувачення копію постанови про призначення групи прокурорів від 26.06.2014 року, яка містить підпис заступника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_26 , а також копію витягу з ЄРДР щодо руху вказаного кримінального провадження, у якому містяться відомості про визначення групи прокурорів, оскільки зазначені документи подані у вигляді копій, які не засвідчені належним чином відповідно до вимог законодавства. Також, вказана постанова була відсутня в матеріалах кримінального провадження, відкритих стороні захисту після завершення досудового розслідування, натомість в матерілах кримінального провадження міститься інша постанова про призначення групи прокурорів від 24.06.2014 року, яка постановлена іншою особою - в.о. прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_25 та не містить підпису в.о. прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_25 . А відтак, надані в ході судового розгляду представником обвинувачення копії постанови про призначення групи прокурорів від 26.06.2014 року, яка містить підпис заступника прокурора Голосіївського району м. Києва ОСОБА_26 , а також витягу з ЄРДР щодо руху вказаного кримінального провадження, суд позбавлений можливості визнати належними та допустимими.

Таким чином, у випадку здійснення досудового розслідування слідчим (слідчими), які не визначені керівником органу досудового розслідування та здійснення прокурором, який не визначений керівником органу прокуратури як такий, що здійснюватиме процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні, дій, передбачених кримінальним процесуальним законом, то вони здійснюються неналежним суб`єктом.

А відтак, всі докази, зібрані під час досудового розслідування слідчими під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), які не мали законних повноважень, є недопустимими, оскільки отримані з істотними порушеннями прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Що стосується висновку експертів ІНФОРМАЦІЯ_13 за результатами проведення повторної комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №7629/7630/22-52 від 04.04.2024 року, яку було призначено ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 24.09.2019 року в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, то вказаний висновок суд визнає також недопустимим доказом, оскільки при проведені вказаної експертизи експертам було надано матеріали кримінального праводжання, тобто використовувались для надання висновку докази, які визнані судом недопустими, у тому числі висновок експерта ІНФОРМАЦІЯ_11 №412ат від 24.09.2014 року, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 66 у справі «Яременко проти України» від 30.04.2015 року, «Гефген проти Німеччини» від 30.06.2008 року) підпадають під поняття «плоди отруйного дерева».

Також, в ході судового розгляду за ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 28.03.2018 року було проведено слідчий експеримент за участі обвинуваченої ОСОБА_11 та складено відповідний протокол проведення слідчого експертименту (том 7 а.с. 2-10), який сам по собі не може підтверджувати наявність у діях ОСОБА_11 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, оскільки обставини, викладені у ньому, лише відтворюють дорожню обстановку у день дорожньо-транспортної пригоди за версією ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_16 .

Інших доказів, отриманих у визначений КПК України спосіб, які би доводили винуватість ОСОБА_11 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, стороною обвинувачення не надано.

За таких обставин, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто, діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив у вказаному кримінальному провадженні лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність і неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, надійшов до висновку про те, що рівність перед законом і судом виключає будь-які привілеї у сторін кримінального провадження в ході судового розгляду, а тому суд надходить до висновку про необхідність у відповідності з вимогами ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України ухвалення у даному кримінальному провадженні виправдувального вироку у зв`язку із тим, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 1 КК України, вчинене обвинуваченою, оскільки надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_11 є недопустимими, оскільки здобуті під час досудового розслідування з порушенням вимог законодавства, без здійснення належної правової процедури.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати - вартість проведених ІНФОРМАЦІЯ_13 повторної комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №7629/7630/22-52 від 04.04.2024 року у розмірі 37 015 гривень 07 копійок та ІНФОРМАЦІЯ_16 №412ат від 24.09.2014 року у розмірі 2661 гривня 12 копійок, слід віднести на рахунок держави.

Цивільні позови ОСОБА_14 та ОСОБА_13 до обвинуваченої ОСОБА_11 слід залишити без розгляду на підставі ст. 129 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 373 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

ОСОБА_11 виправдати за ст. 286 ч. 1 КК України на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.

Процесуальні витрати - вартість проведених ІНФОРМАЦІЯ_13 повторної комплексної комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №7629/7630/22-52 від 04.04.2024 року у розмірі 37 015 гривень 07 копійок та ІНФОРМАЦІЯ_16 №412ат від 24.09.2014 року у розмірі 2661 гривня 12 копійок - віднести на рахунок держави.

Цивільні позови ОСОБА_14 та ОСОБА_13 до обвинуваченої ОСОБА_11 - залишити без розгляду.

Речові докази:

- автомобілі «ВАЗ 2115012020», державний номерний знак НОМЕР_2 та «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , які передано на відповідальне зберігання власникам, - залишити їм же за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 діб з дня його проголошення.

На підставі ст. 376 ч. 3 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Відповідно до ст. 376 ч. 6 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх право отримання в суді копії вироку та вручити його обвинуваченій - негайно.

Суддя ОСОБА_1