Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №712/13229/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

712/13229/25

2/712/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 18 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики на суму 20 300 гривень терміном повернення до 01 жовтня 2022 року.

Факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики підтверджується власноруч написаною відповідачем розпискою від 18 вересня 2022 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував. Просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 20 300 гривень та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 гривень 20 копійок. Не підтримав заяву про виклик свідка, стягнення витрат, пов`язаних із залученням свідка, та витрат, пов`язаних із наданням професійної з правничої допомоги.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі Судової влади України.

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак, в судове засідання без поважних причин повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно розписки від 18 вересня 2022 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 300 гривень, які зобов`язувався повернути в термін до 01 жовтня 2022 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 28 січня 2019 року у справі №357/11170/16-ц, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.»

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 від 02 липня 2014 року, у справі № 6-50цс16 від 24 лютого 2016 року.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 212/3860/15-ц, провадження № 61-6380св18, «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і, залежно від встановлених результатів, робити відповідні правові висновки.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позивача певної грошової суми.»

Відповідно до ст. 545 ЦК України, наявність оригіналу розписки у позивача є належним доказом невиконання боржником зобов`язань за договором позики.

До позовної заяви позивачем додано оригінал розписки, який знаходиться в матеріалах справи і був досліджений судом безпосередньо в судовому засіданні.

18 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 20 300 гривень терміном повернення до 01 жовтня 2022 року.

Факт отримання відповідачем грошових коштів за договором позики підтверджується власноруч написаною останнім розпискою від 18 вересня 2022 року.

Згідно розписки від 18 вересня 2022 року, на момент написання та підписання відповідачем розписки, останній вже фактично отримав від позивача грошові кошти в сумі 20 300 гривень в позику, про що ОСОБА_2 особисто зазначив в тексті розписки.

Вищевказані факти і обставини відповідачем не спростовані.

В судове засідання відповідач не з`явився про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів повернення відповідачем отриманих в позику грошових коштів позивачу матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інше не встановлене договором або законом.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, нараховано позивачу три відсотки річних за період 01 жовтня 2022 року по 28 вересня 2025 року в розмірі 1 823 гривні 66 копійок, інфляційні за період з жовтня 2022 року по серпень 2025 року в розмірі 6 028 гривень 34 копійки.

Разом з тим, згідно п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і станом на дату розгляду справи діє на території України.

Крім того, в судовому засіданні позивач не підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних згідно ч.2 ст. 612 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за період 01 жовтня 2022 року по 28 вересня 2025 року в розмірі 1 823 гривні 66 копійок, інфляційних за період з жовтня 2022 року по серпень 2025 року в розмірі 6 028 гривень 34 копійки, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, відсутні, і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вимоги про стягнення процентів за договором позики, згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позивачем не заявлені.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції від 24 вересня 2025 року, позивачем при зверненні до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою, в сумі, пропорційній розміру задоволених позовних вимог.

Так, 20 300 гривень (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідають 72,11% від заявленої ціни позову – 28 152 гривні 00 копійок, отже, саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 873 гривні 40 копійок (72,11% від суми 1 211 гривень 20 копійок).

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , заборгованість за договором позики в сумі 20 300 (двадцять тисяч триста) гривень 00 (нуль) копійок та витрати зі сплати судового збору в сумі 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 40 (сорок) копійки, а всього – 21 173 (двадцять одна тисяча сто сімдесят три) гривні 40 (сорок) копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.М. Борєйко