Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №703/2564/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2564/25

2/703/42/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі судового засідання Мельник Д.В.,

представника позивача - Лук`яненко Г.О.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката -Гудзь О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 703/2564/25 за позовом:

Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», юридична адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 72-А

до

ОСОБА_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії, -

встановив:

01 травня 2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надання послуг з постачання теплової енергії, в тому числі на загальнобудинкові потреби опалення та за абонентське обслуговування за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 7355 грн. 15 коп., інфляційні втрати у сумі 816 грн. 00 коп., три проценти річних у сумі 199 грн. 99 коп., пеню в сумі 242 грн. 20 коп. та судові витрати пов`язані з розглядом справи та витрати за отримання інформації з ДРРПНМ у розмірі 80,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем з 01 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго», яке є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», надавались послуги з централізованого опалення у м. Сміла, в тому числі відповідачу в будинку АДРЕСА_2 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 (опубліковано на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням https://smila-rada.gov.ua/).

Житлова квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 73,4 кв.м. належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору міни серії АЕР №282621 від 25.04.2002, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. Особовий рахунок №05225008b007 відкрито на ОСОБА_1 . Від іншого співвласника квартири заяви про поділ особового рахунку, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», не надходило, а тому позов пред`являється до особи, на яку оформлено особовий рахунок.

Відповідач свого обов`язку по оплаті наданих послуг з теплопостачання належним чином не виконував, в зв`язку з чим за період з жовтня 2021 року по січень 2025 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування в розмірі 7355 грн. 15 коп.

Дії споживача по невиконанню свого обов`язку з оплати житлово-комунальних послуг порушують права надавача послуг щодо отримання плати за надані послуги, порушує фінансовий стан підприємства та спричиняє збитки.

Нарахування плати за надані послуги, у період виникнення заборгованості, здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року, № 511 від 21 жовтня 2021 року, № 392 від 30 вересня 2022 року, № 365 від 28 вересня 2023 року та № 506 від 26 вересня 2024 року.

В даному випадку, у будинку, в якому знаходиться квартира, яка належить відповідачу, встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії, в зв`язку з чим нарахування плати за надані послуги здійснювалося за тарифами, що діяли у відповідний період та згідно показників засобу обліку теплової енергії з розрахунку на опалювальну площу квартири.

Позивач вказує, що факт постачання теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира відповідача підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку, про подачу теплової енергії кожного опалювального сезону, які розпочинаються та завершуються згідно до рішень виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Оскільки відповідач споживав надані послуги, не відмовлявся від них у законному порядку, то згідно ст. 205, 901-903 ЦК України договір про надання послуг з централізованого теплопостачання між сторонами фактично відбувся (конклюдентний договір).

В зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань по сплаті житлово-комунальної послуги, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 816 грн. 00 коп., три проценти річних у сумі 199 грн. 99 коп., пеню в сумі 242 грн. 20 коп. та звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для надіслання суду відзиву на позовну заяву з доказами направлення такого відзиву позивачу.

04.06.2025 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача Гудзя О.С. на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та просить в ньому відмовити в повному обсязі.

04.06.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача - Удовенком О.В.

Ухвалою суду від 05.06.2025 задоволенно клопотання представника відповідача Гудзя О.С. про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на 25.06.2025

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 15.09.2025.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та його представник заеречували проти заявлених вимог, у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі з підстав наведених у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

Квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 73,4 кв.м. належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору міни серії АЕР №282621 від 25.04.2002, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1964.

Як вбачається з виписки по рахунку за постачання теплової енергії, відповідач ОСОБА_1 , як споживач послуги з постачання теплової енергії, яка надається позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго» власнику квартири квартира АДРЕСА_3 , має особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23 лютого 2018 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» вирішено: 1). Визначити виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» з 01 лютого 2018 року; 2). Виконавці житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за ненадання або неякісне надання послуг.

Рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області № 83 від 28 лютого 2019 року «Про коригування тарифів на послуги з централізованого опалення та теплову енергію для КП «Смілакомунтеплоенерго», № 511 від 21 жовтня 2021 року, № 392 від 30 вересня 2022 року, № 365 від 28 вересня 2023 року та № 506 від 26 вересня 2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, інших споживачів для комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення, зокрема, для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії: рішенням № 83 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ); рішенням № 511- 2544,00 грн/Гкал; рішенням № 392 - 2742,86 грн/Гкал; рішенням № 365 - 2945,02 грн/Гкал; рішенням № 506 - 2300,21 грн/Гкал.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову вказує на те, що позивач не виконуючи своє зобов`язання, передбачене п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі за вказаною адресою відповідачіа за адресою: АДРЕСА_4 , позивач не надавав послуг постачання теплової енергії;

- позивачем не вказано яким способом визначено обсяг постачання та споживання теплової енергії відповідачем та за який розрахунковий період;

- позивачем не надано первинних документів, за якими обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію, не надано рахунки та/або квитанції абонентської книжки Постачальника, виписки з рахунку з відображенням операцій, які проводились за даним рахунком, отже позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості, перевірити нараховані суми боргу неможливо;

- заборгованість нарахована поза строком позовної давності;

- інфляційні нарахування, проценти річних, неправомірно нарахован на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги в період воєнного стану.

Отже, вважає, позивач неправомірно покладає на нього обов`язок оплати за ненадані послуги теплопостачання за його адресою у під`їзді, який є неопалювальною площею.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21 серпня 2019 року №808, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 01 вересня 2021 року.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2021 року № 869 та затвердженого на підприємстві розрахунку плати за абонентське обслуговування на одного абонента для споживачів послуги з постачання теплової енергії в багатоквартирному будинку, яке не перевищує граничного розміру передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 808, директором КП «Смілакомунтеплоенерго» видано накази № 242 від 21 жовтня 2021 року, № 80 від 30 вересня 2022 року, № 80 від 12 вересня 2023 року та № 63 від 19 вересня 2024 року «Про встановлення плати за абонентське обслуговування», якими вирішено встановити розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживача багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: виконавець комунальної послуги – суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

29 жовтня 2021 року на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням http://smila-rada.gov.ua опубліковано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року.

Згідно п.1 Індивідуального договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п.2 Індивідуального договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.

Згідно п.4 Індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п.5 Індивідуального договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно п.11 Індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п.23 Індивідуального договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадів, коли зняття таких показань здійснюються виконавцем за допомогою системи дистанційного зняття показань.

Згідно п.30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 року, № 71, ст.2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.

Відповідно до п.31 Індивідуального договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно п.32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п.33 Індивідуального договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Згідно п.34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п.36 Індивідуального договору, під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли не зазначений споживачем період виникнення переплати, виконавець має право зараховувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Згідно п.37 Індивідуального договору, у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у тому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послуги; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до п.38 Індивідуального договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Згідно пп.1 п.40 Індивідуального договору, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору.

Відповідно до пп.3 п.41 індивідуального договору, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно п.п.5 п.42 Індивідуального договору, виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Відповідно до пп.1-2 п.43 Індивідуального договору, виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору; забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору.

Відповідно до п.51-52 Індивідуального договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до норм ст. 641, 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Як вбачається з актів подачі теплоносія від 25 жовтня 2021 року, від 01 листопада 2022 року, від 01 листопада 2023 року та від 01 листопада 2024 року, які складені представниками КП «Смілакомунтеплоенерго» та ОСББ «Сміла-Престиж», теплоносій від котельні № 1 подано по тепловому лічильнику до будинку АДРЕСА_5 .

Факт подачі теплоносія позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго» у вище вказані дати до будинку АДРЕСА_5 , в якому знаходить квартира АДРЕСА_6 , співвласником якої є відповідач ОСОБА_1 , останнім не заперечується.

У виписці щодо показників лічильника теплової енергії за адресою будинку АДРЕСА_2 , яка складена начальником абонементного відділу КП «Смілакомунтеплоенерго», відображений обсяг теплової енергії, який поданий до будинку в період з жовтня по грудень 2021 року, з січня по грудень 2022 року, з січня по грудень 2023 року, з січня по грудень 2024 року, з січня по квітень 2025 року.

Доказів наявності у споживача претензій по об`єму, якості та строкам надання КП «Смілакомунтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_2 , в якому розташована квартира АДРЕСА_6 , співвласником якої є відповідач ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 не заперечує інформацію, яка зазначена у вище вказаній виписці, та не надає доказів, які б спростовували таку інформацію.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 стверджує та це не заперечує позивач КП «Смілакомунтеплоенерго», що квартира АДРЕСА_6 , відключена від мереж централізованого опалення та у вказаному будинку відсутні елементи опалення місць загального користування і на те, що в квартирі відповідача встановлено електроустановку за допомогою якої здійснюється електропостачання теплової енергії, а квартира відключена від внутрішньо будинкових мереж. З огляду на це, жодних послуг від позивача відповідач не отримує. Елементи опалення в під`їзді будинку відсутні, тому в нього відсутній обов`язок оплати таких послуг. Зазначив, що втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (нежилому приміщенні, що не повинно опалюватися згідно проекту та не має елементів опалювальної системи (батареї опалення) розраховуються в тому випадку коли є опалення окремого конкретного приміщення МЗК (сходові клітини, горище, ліфтова клітина, підвал). В тому випадку коли опалення місць загального користування багатоквартирних будинків не представлене в вигляді елементів опалювальної системи (батареї опалення), відповідно теплоносій розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі до місць загального користування багатоквартирних будинків не поступає і тому немає необхідності розраховувати його втрати, (підвал, горище - не нежилі приміщення, що не опалюються згідно проекту).

Суд, щодо таких тверджень відповідача зазначає наступне.

Згідно абзацу 6 пункту 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи власником кв. АДРЕСА_3 є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та спільного майна цього будинку, і в силу вимог п.1 та п.10 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку.

За таких обставин факт від`єднання квартири відповідача від мереж централізованого теплопостачання та обладнання її індивідуальним опаленням, ніяким чином не нівелює обов`язку відшкодовувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення всього будинку, а не лише під`їзду, в якому знаходиться його квартира.

Розподіл між споживачами обсягів спожитої у будинку АДРЕСА_2 теплової енергії здійснюється спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд), відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики, оскільки співвласниками зазначеного будинку не надавалися КП «Смілакомунтеплоенерго» ні відомості про встановлення вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях, ні проект на будівлю/будинок (технічної документації), ні результати енергоаудиту.

Докази звортнього у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані.

Відповідачем ОСОБА_1 до суду надано копії Акту №56 робочої комісії про прийняття устаткування після комплексного випробування від 2.11.01, фото таблицею заварених та обрізаних стояків в підвалі (а.с.137-142)

П. 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії визначено: Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Позивач по справі ТОВ «Смілакомунтеплоенерго» не є виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , в якому розташована квартира відповідача ОСОБА_1 , тому не має обов`язку встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях у зазначеному будинку.

Надані відповідачем ОСОБА_1 копії Акту №56 робочої комісії про прийняття устаткування після комплексного випробування від 2.11.01, фото таблицею заварених та обрізаних стояків в підвалі, копії квитанції за ЖКГ доводять факт того, що проектом на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 про відсутність елементів опалення у місцях загального опалення багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , як на підставу для відмови від оплати за надані послуги (відсутність обов`язку оплати), оскільки вони не відповідають вимогам Законодавства та не підтверджуються матеріалами справи.

Суд уважає, що розподіл обсягу спожитих у будинку АДРЕСА_2 комунальних послуг, зокрема постачання теплової енергії, в тому числі на загально будинкові потреби опалення, повинен бути здійснений між споживачами житлових та нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну (передати майно, виконати роботи, надати послуги, оплатити гроші тощо) або утриматися певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чині відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами у порядку, визначеному цією статтею та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315.

Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Відповідно до п.38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно пп.11 п.40 Індивідуального договору, споживач має право відключитись від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

За вказаних обставин, відключення квартири АДРЕСА_3 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 , від систем централізованого опалення, не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати позивачу КП «Смілакомунтеплоенерго» витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, у зв`язку з чим посилання відповідача ОСОБА_1 на відключення вказаної квартири від систем централізованого опалення та відсутність у зазначеному будинку елементів опалення в місцях загального користування не є підставою для відмови у вимозі позивача про стягнення з нього боргу за надання послуги з постачання теплової енергії, а саме на загальнобудинкові потреби, які також включають у себе обсяг теплової енергії на опалення допоміжних приміщень будинку та обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, та з абонентського обслуговування, які нараховують незалежно від наявності або відсутності елементів опалення в місцях загального користування.

Доказів невиконання виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 вимог п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), як до жовтня 2021 року, так і у період з жовтня 2021 року по травень 2025 року, матеріали справи не містять.

З уахуванням викладеного та приймаючи до уваги положення Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, а також відсутність доказів, які свідчать про те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 , від`єднано від мережі централізованого опалення, суд приходить до висновку про отримання відповідачем ОСОБА_1 від позивача КП «Смілакомунтеплоенерго» послуги з теплової енергії в частині постачання такої енергії на загальнобудинкові потреби опалення та відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25 жовтня 2021 року, внаслідок чого посилання відповідача на те, що позивач КП «Смілакомунтеплоенерго» договору про надання послуг з постачання теплової енергії не заключав та він не отримує від позивача КП «Смілакомунтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії за адресою: будинок АДРЕСА_2 , не приймають до уваги.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358, Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315, викладено в новій редакції, яка набрала чинності 28 січня 2022 року.

Відповідно до п.1 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358), загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд) визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Згідно п.2 розділу II Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358), загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (?i Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності формули.

Відповідно до п.5 розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги.

Згідно п.8 розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Відповідно до п.9 розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Доказів наявності у розпорядженні позивача КП «Смілакомунтеплоенерго» даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, в будинку АДРЕСА_2 , або надання таких даних співвласниками вказаного багатоквартирного будинку, матеріали справи не містять та відповідачем ОСОБА_1 не надано, при цьому наявність таких даних у КП «Смілакомунтеплоенерго» останнім заперечується.

Як вбачається з виписок по рахунку за постачання теплової енергії та по рахунку за абонентське обслуговування по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за яким споживачем є відповідач ОСОБА_1 , що є власником квартири АДРЕСА_3 останній, за надані позивачем КП «Смілакомунтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії, у тому числі місця загального користування, нараховані за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року не сплачував.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт несплати вище вказаних нарахувань, а також він оспорює правильність розрахунків, які відображені у вище вказаних виписках по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно п.37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, набрання чинності Індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії, до якого приєднався відповідач, з урахуванням вище вказаних положень Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022), не звільняє відповідача ОСОБА_1 від оплати послуг, отриманих ним до укладення вказаного договору.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що він відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів № 808 від 21 серпня 2019 року не є споживачем послуги з постачання теплової енергії місць загального користування в підїзді (в т.ч. на загальнобудинковіпотреби опалення).

Відповідно до п.6 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, КП «Смілакомунтеплоенерго», як виконавець послуг з теплопостачання, забезпечує постачання теплової енергії споживачам за індивідуальним договором - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Згідно з п.15 Постанови № 830 - Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання здійснюється відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 15 серпня 2018 року № 219, згідно з яким - включає в себе комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Згідно з п.3 Порядку, виконавцем (тобто особою, що обслуговує внутрішньобудинкові системи теплопостачання) - є юридична особа або фізична особа - підприємець, уповноважена співвласниками на виконання робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води (усіх разом або окремо конкретної), управитель або виконавець комунальної послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення у разі укладення споживачами з ним індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання відповідної комунальної послуги.

Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» постачає теплоносій лише до межі розподілу (зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку), та не виконує робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання будинку по АДРЕСА_2 в зв`язку з відсутністю укладених між споживачами та підприємством договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (укладено лише індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії), тому і за дотримання температурного режиму в приміщеннях місць загального користування зазначеного будинку КП «Смілакомунтеплоенерго» відповідальності не несе.

Тому посилання відповідача на те, що утриманням майна, яке належить будинку по АДРЕСА_2 має займатись ОСББ «Сміла-Престиж», а він як власник квартири, яка від`єднана від системи централізованого опалення житла та квартира якого розташована у під`їзді в якому відсутні системи опалення МЗК, не повинен нести витрати за послуги з теплопостачання, не моуть бути підставою для відмови у задоволенні позову та не підтверджуються нормами законодавства та матеріалами справи.

З урахуванням вище викладеного та приймаючи до уваги, що відповідачем ОСОБА_1 своїх контррозрахунків не здійснено та до матеріалів справи не приєднано, суд приходить до висновку, що розрахунки заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії в тому числі за місця загального користування) та плати за абонентське обслуговування з жовтня 2021 року по березень 2025 року здійснені КП «Смілакомунтеплоенерго» є належними та допустимими доказоми у даній справі.

Доказів повного або часткового погашення відповідачем ОСОБА_1 вище вказаного боргу позивачу КП «Смілакомунтеплоенерго», матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Позивач, окрім вимоги про стягнення з відповідача боргу за надання послуг з постачання теплової енергії (в т.ому числі на загальнобудинкові потреби опалення), просить суд стягнути також втрати від інфляції, 3 % річних та пеню.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч.1 ст.509 ЦК України, вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання ним грошового зобов`язання за кожен день простроченого виконання.

Відповідно до п.45 Індивідуального договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з розрахунків втрат від інфляції, відсотків за користування коштами та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачу ОСОБА_1 втрати від інфляції розмірі 816 грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 199 грн. 99 коп., пеню у розмірі 242 грн. 89 коп.

Оцінюючи подані позивачем розрахунки заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такі були проведені із застосуванням відповідних розрахунків, належним чином обґрунтовані та мотивовані і їх правильність відповідачем не заперечується та інших розрахунків на спростування рахунків наданих позивачем до суду не надано.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП «Смілакомунтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви КП «Смілакомунтеплоенерго» судом було видано судовий наказ про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» боргу за надані послуги з постачання теплової енергії на опалення житла, який, за заявою ОСОБА_1 було скасовано ухвалою суду від 13 вересня 2024 року.

Відповідач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням особи серії НОМЕР_2 , тобто останній звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 4, 9, 7, 12, 13, 76-78, 141, 164, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 282, 284, 288-289, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позов комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (ЄДРПОУ 33648312) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 7355 грн. 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 816 грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 199 грн. 99 коп., пеню у розмірі 242 грн. 89 коп., а всього на загальну суму 8614 грн. 03 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Левчук