Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №695/5259/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/5259/25

номер провадження 2-а/695/38/26

03 березня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Ушакової К.М.

за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Паламара Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про скасування постанови серії ЕНА №6139865 від 12.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності та зобов`язання повернути суму сплаченого штрафу,

в с т а н о в и в:

до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ НП в Полтавській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №6139865 від 12.11.2025 про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою інспектора серії ЕНА № 6139865 від 12.11.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за те, що 12.11.2025 року о 21:56 год. по вул. Київська 34 в селищі Градизьк Полтавської області, керуючи транспортним засобом «Opel Omega» номерні знаки НОМЕР_1 , на якому був не освітлений державно-номерний знак, що не давав чітко визначити символи державного знаку з відстані 20 метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. 12 листопада 2025 року о 21.56 год. позивача зупинено працівником поліції із-за неосвітлення заднього державного номерного знаку та непрацюючого правого заднього габаритного ліхтаря. На місці зупинки позивач одразу продемонстрував поліцейському, що освітлення номерного знаку працює. На відеозаписі з реєстратора автомобіля працівника поліції чітко видно, що державний номерний знак транспортного засобу освітлюється, тоді як справді не працює правий задній габаритний вогонь. Несправність позивачем було усунуто безпосередньо на місці зупинки. Вважає, що несправність виникла раптово під час руху, ймовірно внаслідок проїзду по вибоїнах, які були заповнені водою через дощ. Просив врахувати, що під час руху та зупинки спостерігались несприятливі погодні умови: ішов дощ. Дорожнє покриття було вкрите водою. Це могло ускладнити візуальне сприйняття освітлення та написів знаку. Вказані обставини інспектором враховані не були. Крім того, інспектор неправильно інтерпретував ч. 3 ст. 121-3 КУпАП. У цій нормі йдеться про відповідальність за забруднений номерний знак, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію з відстані 20 метрів. У даному випадку номерний знак був читабельним з 20 метрів. Можливо, з`явилося незначне забруднення у зв`язку з тим, що позивач вже був в дорозі близько двох годин під час поганої погоди. Однак із 20 метрів номерний знак був читабельним. Можливі труднощі інспектора виникли саме через погані погодні умови, а не через об`єктивний технічний стан автомобіля. Усі зауваження інспектора були позивачем ліквідовані на місці, що свідчить про відсутність умислу порушувати ПДР. Також згідно з ДСТУ 3649:2010 після усунення несправності та відновлення працездатності світлових приладів, такі прилади вважаються справними, що унеможливлює притягнення до відповідальності за керування технічно несправним транспортним засобом у разі, якщо несправність ліквідована на місці. Позивач діяв у відповідності до п. 31.5 ПДР, оскільки усунув виявлену технічну несправність транспортного засобу на місці її виявлення, після чого продовжив подальший рух транспортним засобом. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, а постанову серії ЕНА № 6139865 від 12.11.2025 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене вище, просив скасувати оскаржувану постанову та зобов`язати повернути суму сплаченого штрафу.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ВІДДІЛУ ПОЛІЦІЇ №1 КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ про скасування постанови серії ЕНА №6139865 від 12.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без руху.

Ухвалою судді від 12.12.2025 нову редакцію позовної заяви ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2025 поновлено ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду. Відкрито провадження в адміністративній справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 січня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Пунктом 2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м та/або неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Після зупинки транспортного засобу позивачу було повідомлено про причину зупинки, що підтверджується відеозаписом. На відеозаписі чітко зафіксовано, що з двох ламп підсвітки номерного знаку працює лише одна і та світить дуже слабо. З даним фактом позивач погодився. Після початку розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач усуває несправність заднього правого габариту. Натомість з жодних відеозаписів не вбачається, що позивач на місці намагався усунути несправність підсвітки заднього номерного знаку. Обов`язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія. Вина у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 121-3 КУпАП, може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, а адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП накладається, серед іншого, саме за керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком. Позивач жодним чином не намагався усунути несправність на місці події. За таких обставин інспектором відділу поліції №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Петлею Є.В. було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

09 січня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, які зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Паламар Д.О. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що постановою інспектора відділу поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області Петлі Є.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6139865 від 12.11.2025 до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн..

Рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтовано тим, що 12.11.2025 року о 21.42 год., водій ОСОБА_1 по вул. Київська 34 в с. Градизьк Кременчуцького р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом “OPEL OMEGA” номерні знаки НОМЕР_2 , на якому був не освітлений державно-номрний знак, що не давав чітко визначити символи державного знаку на відстані 20 метрів, чим порушив п. 2.9 в Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121-3 КУпАП.

Перевіряючи доводи позивача про невідповідність вимогам законодавства оскарженої постанови, а також доводи представника відповідача щодо дотримання вимог закону при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.ст. 1-2 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Положеннями зазначеного Закону та КУпАП передбачено повноваження органів та посадових осіб Національної поліції на здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання.

Зокрема, ст. 222 КупАП визначено повноваження органів Національної поліції на розгляд справ про адміністративні правопорушення за частинами 1,2 статті 121-3 КУпАП.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає, зокрема, за керування транспортним засобом з неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів керування або експлуатацію транспортного засобу із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

На підтвердження викладених у постанові обставин вчинення позивачем правопорушення, відповідачем був наданий диск з відеофайлами з нагрудної боді камери № 1113036752/6. Судом досліджено долучений відповідачем диск з відеофайлами і встановлено, що дані відеозаписи жодним чином не підтверджують факт неосвітлення чи забруднення номерних знаків на автомобілі, яким керував позивач, і того, що таке неосвітлення чи забруднення не дозволяло чітко визначити символи цього номерного знаку з відстані 20 метрів. Доказів того, що відповідачем здійснювались заміри відстані 20 метрів і що з такої відстані не можливо чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака автомобіля, яким керував позивач, до суду не надано і до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено.

Згідно із ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Правилами статті 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поняття «суду», яке застосовується у Конвенції, не обмежується виключно органами судової влади, а поширюється й на інші державні органи, уповноважені вирішувати питання про притягнення особи до юридичної відповідальності. Так зокрема, орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна (Sramek v. Austria (Срамек проти Австрії), § 36).

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи те, що представником відповідача не підтверджено правомірність винесеної ним постанови про накладення на відповідача адміністративного стягнення, позовні вимоги в частині скасування постанови підлягають задоволенню.

У зв`язку з викладеними обставинами, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закриттю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути суму сплаченого штрафу в розмірі 1190 грн., суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні, 12.11.2025 винесено постанову серії ЕНА №6139865, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №С76Н-34ЕТ-Е714-5ХВТ від 25.11.2025 ОСОБА_1 сплатив суму штрафу у розмірі 1190 грн..

Не погоджуючись із означеною вище постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені приписами ст. 286 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У свою чергу, процедура повернення штрафу передбачена ст. 296 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою.

Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787 (далі — Порядок).

Зазначений Порядок, зокрема визначає повернення органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, фізичним особам помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, тобто повернення грошових сум, які мають безспірний характер.

У зв`язку із скасуванням в судовому порядку постанови про застосування штрафу, сплачена до відповідного бюджету сума штрафу з моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування цієї постанови набуває статусу такої, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, і подальше повернення суми штрафу з відповідного бюджету відбувається в порядку, установленому законодавством України.

Оскільки адміністративний суд обмежений колом питань, вирішення яких належить до його компетенції за результатами розгляду адміністративного позову з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 3 ст. 286 КАС України), суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року по справі №757/2757/16-а.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У ч.3 ст.139 КАС України зазначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Загальний розмір суми сплаченого судового збору склав 1211,20 грн..

Враховуючи, що судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 246, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; проживає по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (місце знаходження по вул. Ю.Матвійчука 83 в м. Полтава; код ЄДРПОУ 40108630) про скасування постанови серії ЕНА №6139865 від 12.11.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності та зобов`язання повернути суму сплаченого штрафу задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА №6139865 від 12.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн..

Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення буде складено 09.03.2026.

Суддя: К.М. Ушакова