Вирок від 05 березня 2026 р. у справі №695/821/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/821/26

Номер рядка у звіті 69

06 березня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження № 12026255320000120 від 22.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Золотоноші Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня, офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, особою з інвалідністю не є, учасником та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, АТО (ООС), депутатом будь-якого рiвня не є, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у силу статті 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 01.02.2026, перебуваючи поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, діючи умисно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла – власника ОСОБА_4 , всупереч ст. 30 Конституції України, ст. 12 Зальної декларації прав людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усвідомлюючи відсутність згоди власника – ОСОБА_4 , умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання подолав перешкоду, а саме: переліз через бетонний паркан та потрапив на огороджену територію домоволодіння, у подальшому шляхом пошкодження навісного замка проник до господарського приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України – незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Частиною 2 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор подав до суду обвинувальний акт, в якому зазначив клопотання про розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні відповідно до ч.1 ст.302 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_4 подала заяву, яка додана до обвинувального акта, та в якій остання висловив згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказала, що ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та погодилась на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за її відсутності.

Обвинувачений у ході досудового розслідування беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, подав письмову заяву, згідно з якою беззаперечно визнає встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини і погодився на розгляд кримінального провадження за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду, ознайомлений з обмеженням його права на апеляційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України, а добровільність беззаперечного визнання винуватості та згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за відсутності обвинуваченого ствердив його захисник – адвокат ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акта.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Судом встановлено, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції відсутні. При цьому судом враховано, що учасникам кримінального провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені можливості оскаржити обставини, які ніким із них не оспорюються, в апеляційному порядку.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими та достатніми, суд приходить до висновку, що пред`явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_3 доведено повністю, його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України раніше не судимий, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, офіційне не працює, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання, за відсутності обставин, що його обтяжують, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить у грошовому еквіваленті 850 грн 00 коп.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у зв`язку з проведенням експертиз – відсутні.

Керуючись ст. 100, 124, 369-371, 373, 374, 376, 381-382, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить у грошовому еквіваленті 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Речові докази – два металеві радіатори білого кольору, які поміщено до поліетиленового мішка, який належним чином упаковано – передано під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_4 – повернути законному володільцю.

Процесуальні витрати у зв`язку з проведенням експертиз – відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 (тридцяти) діб з дня його отримання з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, зокрема, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, в порядку передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6