Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №569/27/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/27/26

1-кп/569/972/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025181010002330 від 29.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, непрацюючого, розлученого, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

1. Історія провадження

05.01.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025181010002330 від 29.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України.

Ухвалою суду від 08.01.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

28.01.2026 закінчене підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_4 судом неодноразово було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Зокрема, постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/6675/25 від 18.04.2025, яка набрала законної сили 29.04.2025, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/8337/25 від 28.05.2025, яка набрала законної сили 09.06.2025 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/14140/25 від 22.07.2025, яка набрала законної сили 04.08.2025, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/14550/25 від 14.08.2025, яка набрала законної сили 25.05.2025, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/14367/25 від 29.08.2025, яка набрала законної сили 09.09.2025, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/18530/25 від 05.09.2025, яка набрала законної сили 09.09.2025, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області №569/18129/25 від 10.10.2025, яка набрала законної сили 21.10.2025, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Однак, в супереч положенням ст. ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, які набрали законної сили, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, продовжив протягом 2025 року керувати транспортними засобами.

Так, ОСОБА_4 , керуючи єдиним умислом, порушуючи одну з основних засад судочинства щодо обов`язковості судових рішень, закріплену в п. 9 ч. 3 ст. 129, 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підриваючи авторитет органів правосуддя України, знаючи про наявність вказаних постанов суду, що набрали законної сили, розуміючи порядок і умови виконання призначеного йому адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, 29.11.2025 продовжив керувати транспортним засобом марки «Audi» н.з. НОМЕР_1 по провулку Дорожній, 3 в м. Рівне, та на останнього було складено працівником патрульної поліції УПП у Рівненській області адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Таким чином ОСОБА_4 визнається судом винуватим в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 , порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 6, 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовин і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, та незаконно зберігав при собі у 4 (чотирьох) поліетиленових сліп пакетиках, без мети збуту по провулку Дорожній, буд.3 в м. Рівне, до моменту проведення огляду 29.11.2025, в ході проведення якого працівниками поліції було виявлено та вилучено з кишені його светра поліетиленові сліп пакетики із кристалічною речовиною білого кольору із жовтуватим відтінком та із кристалічною речовиною білого кольору, які згідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/18063-НЗПРАП від 12.12.2025 містять у своєму складі психотропну речовину – метамфетамін, масою 0,189 г, згідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/18064-НЗПРАП від 10.12.2025 містять у своєму складі психотропну речовину – метамфетамін, масою 0,158 г, згідно висновку експерта №СЕ-19/118-25/18065-НЗПРАП від 12.12.2025 містять у своєму складі психотропну речовину – метамфетамін, масою 2,504 г, що являється великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винуватим у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, без мети збуту, у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст.ст. 130, 126 КУпАП, згідно яких на нього було накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, продовжував керувати транспортними засобами, зокрема 29.11.2025 керував транспортним засобом «Audi» в м. Рівне по пров. Дорожній, 3, де його зупинили працівники патрульної поліції та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати та надати можливість виправитися.

Крім того, підтвердив, що в мережі Інтернет придбав психотропну речовину метамфетамін, яку зберігав при собі у 4 (чотирьох) поліетиленових сліп пакетиках до моменту їх вилучення працівниками поліції під час проведення огляду 29.11.2025 в м. Рівне по пров. Дорожній, 3.

Прокурор підтримала обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України, просила суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, ураховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів. Прокурор не оспорила фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим, їй зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

4. Мотиви суду

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо процесуальних витрат та речових доказів.

При цьому, суд виходить з того, що кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, не є складними, є одноепізодними, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, у великих розмірах.

5. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів. Також суд враховує особу винного, який раніше судимий, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, а також бере до уваги, що обвинувачений усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, вказав, що зробив для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити в межах санкцій ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу, із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

6.1. Процесуальні витрати

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 13 816 (тринадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення судових експертиз у сумі 13 816 (тринадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок підлягають стягненню з обвинуваченого.

6.2. Щодо речових доказів

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує долю речових доказів наступним чином:

- відеозаписи: «clip-11», «clip-12», «clip-13», «clip-14», «clip-15», «clip-16», які записані на DVD-R диску, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- 2 пакетики з залишками гомогенізованої речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін, вагою 2,504 г, – знищити;

- 1 пакетик з залишками гомогенізованої речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін, вагою 0,189 г, – знищити;

- 1 пакетик з залишками гомогенізованої речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін, вагою 0,158 г, – знищити;

- відеозапис «NOR-000000-000000-20251129151710», який записаний на DVD-R диску, – залишити в матеріалах кримінального провадження.

6.3. Щодо розстрочки штрафу

Вирішуючи клопотання обвинуваченого про розстрочку сплати штрафу, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

В судовому засіданні обвинувачений вказав, що офіційно не працевлаштований, заробляє на життя тимчасовими та неофіційними підробітками, розлучений та має на утриманні неповнолітню дитину, а тому просив розстрочити сплату штрафу.

Враховуючи вище наведене, а також беручи до уваги майновий та сімейний стан обвинуваченого, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого про розстрочення сплати штрафу слід задовольнити

Цивільний позов в цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

- за ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити обвинуваченому ОСОБА_4 виплату суми штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень строком на 8 (вісім) місяців з виплатою штрафу по 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання вироком законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він повинен повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 13 816 (тринадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- відеозаписи: «clip-11», «clip-12», «clip-13», «clip-14», «clip-15», «clip-16», які записані на DVD-R диску, – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- 2 пакетики з залишками гомогенізованої речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін, вагою 2,504 г, – знищити;

- 1 пакетик з залишками гомогенізованої речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін, вагою 0,189 г, – знищити;

- 1 пакетик з залишками гомогенізованої речовини, що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін, вагою 0,158 г, – знищити;

- відеозапис «NOR-000000-000000-20251129151710», який записаний на DVD-R диску, – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_5