Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №559/407/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/407/26

Провадження № 2-а/559/11/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 10.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R91557 від 24.09.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 за прийняв постанову №R91557, якою позивача було визнано винним за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн., за те, що позивач не пройшов ВЛК. Позивач з вказаною постановою не згодний, оскільки він не відмовлявся від проходження ВЛК, оскільки він пройшов ВЛК 15.09.2025 та отримав висновок, згідно з яким визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та інш. Його не було мобілізовано, оскільки він має підстави для відстрочки по здійсненню постійного догляду за важкохворою матір`ю.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та просить її скасувати, а справу закрити.

Ухвалою суду від 16.02.2026 поновлено позивачу строк на звернення до суду, відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Враховуючи особливості розгляду цієї категорії справ, які визначені ст.ст. 268-270 КАС України, встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який направити на офіційну електронну адресу суду inbox@db.rv.court.gov.ua з електронним підписом або через систему електронного суду. А також витребувано у відповідача матеріали, що стали підставою винесення постанови серії №R91557 від 24.09.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

23.02.2026 до суду від представника відповідача через «Електронний суд» надійшло клопотання від 23.02.2026 про продовження строку для подання належного відзиву. Посилається на те, що лише 20.02.2026 фактично була отримана ухвала про відкриття провадження, а у випадку неподання відзиву рішення суду може бути необґрунтованим, оскільки існують обставини, що мають істотне значення для вирішення справи.

Ухвалою суду від 24.02.2026 продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву на 5 днів з дня одержання копії даної ухвали, а також повторно витребувано у відповідача матеріали, що стали підставою винесення постанови серії №R91557 від 24.09.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

27.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.07.1991. 01.04.1991 позивача ВЛК визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним – у воєнний час. Отже, у нього виник обов`язок на підставі вимог п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» повторно пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби до 05.06.2025. 30.08.2025 у відповідному реєстрі було виявлено, що позивач не звернувся до ТЦК з метою отримання направлення на ВЛК та не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби. 22.09.2025 позивач особисто через електронний кабінет подав заяву про визнання вчинення адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. 24.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 за згодою позивача, враховуючи подану заяву про визнання вини та розгляд справи в його відсутність, виніс постанову №R91557, якою позивача було визнано винним за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн. Вказана постанова є законною та обґрунтованою.

02.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав, що згодний з тим, що на підставі вимог п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби зобов`язані повторно пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби до 05.06.2025. У той же час з 06.06.2025 до винесення постанови 24.09.2025 сплинули, передбачені ст.38 КУпАП строки для притягнення до адміністративної відповідальності. А сам факт визнання особою вини у правопорушенні не може бути достатнім доказом для притягнення до відповідальності. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та просить її скасувати, а справу закрити.

Ухвалою суду від 03.03.2026 зобов`язано відповідача надати суду матеріали, що стали підставою винесення постанови серії №R91557 від 24.09.2025 про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч.3 ст.210-1 КУпАП протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали, продовживши на вказаний час строк для подання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним, солдат запасу, має статус непридатного в мирний час та обмежено придатного у воєнний час (дата ВЛК – 01.04.1991 року), має відстрочку за «п.9 ч.1 ст. 23», про що свідчать копія витягу військово-обліковий документу, сформованого у застосунку «Резерв+», та копія витягу з обліково-алфавітної книги призовників 1972 р.н.

24.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 за згодою позивача, враховуючи подану заяву про визнання вини та розгляд справи в його відсутність, прийняв постанову №R91557, якою позивача було визнано винним за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього штраф в розмірі 17 000 грн. за непроходження ВЛК відповідно до вимог п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

За довідкою ВЛК від 15.09.2025 позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та інш.

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за не виконання ним вимог п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, а саме не проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX було встановлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 мав статус непридатного в мирний час та обмежено придатного у воєнний час (дата ВЛК – 01.04.1991 року).

Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.

Те, що позивач має відстрочку, уточнював анкетні дані тощо, не звільняло його від обов`язку пройти повторно медичний огляд до 05 червня 2025 року.

Суд наголошує, що з набранням чинності вище вказаним Законом обов`язок щодо повторного проходження медичного огляду у термін до 05 червня 2025 року покладено на позивача.

Як встановлено судом, позивач лише після 11.09.2025 вчинив дії з проходження ВЛК.

Щодо покликання позивача, що відповідач при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в порушення ст. 38 КУпАП, притягнув його до адміністративної відповідальності після закінчення строків притягнення до відповідальності, зокрема стягнення накладено після трьох місяців з дня його виявлення, то суд вважає такі безпідставними, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинене позивачем, було виявлено 06.06.2025 (наступна дата після 05.06.2025 до якої позивач повинен був пройти ВЛК), а адміністративне стягнення накладено 24.09.2025.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскільки позивач не виконав вимог Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX про проходження медичного огляду в період до 05.06.2025, а тому адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, накладено (24.09.2025) в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП, тобто не пізніше одного року з дня його вчинення (06.06.2025).З огляду на вказане відсутні підстави стверджувати щодо порушення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 у справі № 127/33113/25 та у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі №211/11958/25.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає, що обов`язок відповідача доводити правомірність свого рішення у випадку заперечення проти позову, не позбавляє обов`язку позивача наводити докази в підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 132, 139, 244-246, 250, 268, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R91557 від 24.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя О.М.Томілін