Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №554/14684/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 02.03.2026Справа № 554/14684/25

Провадження № 2/554/1080/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Звігольської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лепій О.В. звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 14.03.2025 року в сумі 70427,14 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позову вказала, що 14.03.2025 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальника кошти в сумі 12000 грн., а позичальник зобов`язався повернути суму позики, відсотки за користування в строк встановлений договором. Сторони домовилися, що договір позики укладається під 8 % відсотків від суми позики, який сплачується кожного місяця за користування позикою. Термін позики складає 3 місяці.

Представником позивача зазначається, що 14.03.2025 року позикодавець перерахував на банківську картку позичальника за № НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 12000 грн. У свою чергу відповідач не повернула суму позики та відсотки за користування позикою.

Заборгованість за договором позики на момент подання позовної заяви становить 70427,4 грн. з яких: 12000 – основна заборгованість, 3000 грн. - відсотки за користування позикою , відповідно до п. 4 Договору позики з 14.03.2025 року по 14.06.2025 р., 3766,59 грн. – відсотки за користування позикою з 14.06.2025 р. по 07.10.2025 р.

Представник позивача зазначає, що штрафні санкції у розмірі 3 % річних від суми позики за кожен день прострочення, відповідно до умов договору складають: 1 платіж з 14-16 квітня 2025 року – 20880 грн., 2 платіж з 14-16 травня 2025 р. – 17160 грн., 3 платіж з 14-16 червня 2025 р. – 13440 грн. Загальна сума штрафу складає 51480 грн.

Також представник позивача прохала стягнути з відповідача загальну суму інфляційних втрат в сумі 180, 55 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.10.2025 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

26.01.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач ОСОБА_2 прохала врахувати часткову сплату заборгованості за договором позики в сумі 2700 грн., відмовити в стягнення штрафних санкцій або зменшити їх до мінімального розміру, зменшити розмір нарахованих відсотків як неспівмірні, зменшити витрати на правову допомогу, у разі задоволення позову прохала надати розстрочку виконання рішення, сприяти можливості укладення мирової угоди.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_2 вказала, що вона не заперечує факту отримання грошових коштів від позивача. Вказує, що грошові кошти були надані позивачем за його власною ініціативою. Вона не ухиляється від зобов`язання, підтримувала зв`язок з позивачем, намагалася домовитися про врегулювання спору, здійснила часткове погашення боргу у розмірі 2700 грн., що позивач у позові умисно не відобразив.

Вважає позов в частині штрафних санкцій та завищених супутніх вимог суперечить загальним засадам цивільного законодавства, принципу добросовісності, справедливості у зобов`язанні, межам здійснення цивільних прав та забороні зловживання правом. Вважає, що штрафні санкції у декілька разів перевищує суму фактично отриманих коштів, що перетворює цивільну відповідальність на покарання. Зазначає, що позов у частині штрафних санкцій (3% за день) та завищених супутніх вимог суперечить загальним засадам цивільного судочинства, принципу добросовісності та справедливості у зобов`язанні, межам здійснення цивільних прав та забороні зловживання правом.

Несвоєчасність повернення позики позивач у відзиві пояснила тим, що вона не має стабільного офіційного працевлаштування, самостійно утримує доньку 9 років, аліменти на утримання доньки не отримує, проживає в умовах воєнного стану та економічної нестабільності. Тобто вважає, що наявні обставини свідчать про відсутність умисного ухилення від виконання зобов`язання, зазначає, що прострочення було наслідком життєвих обставин, а не зловмисної поведінки.

Відповідач зазначає, що 3 % на день, тобто 1095 % річних не має нічого спільного із реальними збитками позивача, не є економічно обґрунтованими, не відповідає природі цивільної відповідальності.

Вважає, що 8% за користування коштами на місяць у поєднанні з 3 % на день штрафу створює подвійну та надмірну відповідальність. Сума санкцій у декілька разів перевищує тіло кредиту, що є непропорційним. Зазначає, що суд має зменшити або відмовити в частині санкцій.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, вважає їх не співмірними та прохає зменшити.

Також відповідач у відзиві зазначила, що негайне стягнення всієї суми створить для неї непропорційний та руйнівний фінансовий тягар, в зв`язку з чим просить розстрочити виконання рішення.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача – адвоката Лепій О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою у встановлено законом порядку про розгляд справи, причини неявки суду не відомі.

На підставі ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого про час і місце розгляду справи належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 березня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики. Відповідно до п. 1 вказаного договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 12 000, 00 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики та відсоток за користування в строк встановлений цим договором. Відповідно до п. 2 договору грошові кошти в сумі 12000,00 грн. позикодавець має перевести грошовим переказом на банківську карту позичальника за № НОМЕР_1 в термін не пізніше 16.06.2025 р.

Відповідно до п. 3 договору позики позичальник зобов`язувався повернути позикодавцю позику та відсоток за користування трьома платежами на банківську карту позикодавця, надану у смс оповіщенні, а саме з 14-16 квітня 2025 року у сумі 5000,00 грн., з 14-16 травня 2025 року у сумі 5000,00 грн., з 14-16 червня 2025 року у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 4 договору позики сторони домовилися що вказаний договір укладається під 8 % від суми позики, який сплачується кожного місяця за користування позикою.

Термін позики складає 3 місяці з моменту укладення договору (п. 5 договору). За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством (п. 7 договору).

За порушення умов договору п. 3, а саме прострочення повернення частини позики, на позичальника покладаються додаткові штрафні санкції у розмірі 3% від суми позики за кожен день прострочення (п. 8 договору).

Відповідно до п. 12 договору він набуває чинності з моменту його укладення та діє до 16 червня 2025 року, або до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 13 договору позики сторони однаково розуміючи значення і умови цього правочину та його правові наслідки для кожної із сторін, підтвердили відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а також відсутність стороннього впливу на волевиявлення, підтвердили дійсність намірів при укладенні, а також те, що правочин не носить характеру фіктивного та удаваного. Сторони зазначили, що правочин не вчинено під впливом помилки, насильств, тяжких обставин.

Факт укладення договору позики не заперечується відповідачем.

Відповідно до інформації наданої АТ «Креді Агріколь Банк», вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_1 була емітована банком на ім`я ОСОБА_2 та 14.03.2025 року на рахунок, до якого випущено карту зараховано кошти в сумі 12000, 00 грн. від платника ОСОБА_1 , що підтверджує факт виконання позичальником своїх зобов`язань щодо перерахунку позики. Відповідачкою не заперечується факт отримання коштів за договором позики.

У день настання строку виконання зобов`язань, позичальник зобов`язання щодо повернення позики та сплати процентів за користування позикою не виконала. Хоча відповідачем у відзиві і зазначається, що нею частково погашено суму заборгованості в сумі 2700 грн., однак доказів на підтвердження вказаної сплати суду не надано.

Таким чином кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кошти відповідно до умов укладеного договору позики. Відповідач використала надані кошти, однак, умов договору не виконала, заборгованість не погасила.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення заборгованості за основною сумою позики у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до ч 1. ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У договір позики, який укладений між сторонами визначено, ОСОБА_1 , як позичальник має право на отримання від ОСОБА_2 відсотки за користування коштами у розмірі 8%.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування позикою в сумі 6 766, 59 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

На підставіст.548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

У відповідності до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов`язання,а саме, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальновідомим є те, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала збройну агресію щодо України, у зв`язку з чим, з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан по всій підконтрольній Україні території до 26.03.2022 р.

Дія воєнного стану неодноразово продовжувалася Верховною Радою України, а 15 січня 2025 року Верховна Рада України ухвалила закони №12404 та №12405 про чергове продовження строку дії воєнного стану і мобілізації в Україні з 8 лютого до 9 травня 2025 року.

У відповідності до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 51480, 00 грн. – штрафних санкцій та інфляційних втрат в розмірі 180,55 грн. не підлягають задоволенню, та зазначені платежі підлягають списанню позикодавцем.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, а саме, на суму 18 766, 59 грн., з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 258,24 грн.

Щодо витрат на правову допомогу в сумі 5000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до положеньстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

На виконання вказаних вимог представник позивача – адвокат Лепій О.В. надала копію договору №30/07 від 30.07.2025 року про надання правничої допомоги, копію рахунку на оплату по замовленню №44 від 04.082025 року, платіжну інструкцію №1.247575535.1 про плату в сумі 5000,00 грн. за надання правової допомоги від 05.08.2025 р., Акт прийому-передачі наданих послуг

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14.03.2025 в сумі 18 766,59 грн., що складається з 12 000 грн. – основна заборгованість за позикою, 6 766,59 грн. - заборгованості зі сплати відсотків.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 258,24 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5000, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ,

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2

Суддя Т.М. Черняєва