Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №537/6157/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 537/6157/25

Провадження № 2-а/524/24/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі головуючого судді Колеснікової О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Костюкевич Наталя Валеріївна,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Костюкевич Н.В., до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

29.09.2025 адвокат Костюкевич Н.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.10.2025 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

За результатами судового засідання 12.12.2025 Крюківським районним судом м. Кременчука постановлено ухвалу, якою справу передано на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю.

28.01.2026 матеріали справи надійшли до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Автозаводського районного суду м. Кременчука Колеснікову О.М.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.02.2026 було прийнято позовну заяву до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалась на те, що 17.09.2025 постановою №17/09/2025/18 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача у справі було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із тим, що під час перевірки документів з метою встановлення особи виявлено ініціювання розшуку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою для розшуку стала неявка особи за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_3 в установлений термін.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 у встановлений строк оновив свої дані у застосунку Резерв+, крім того, у позивача наявна оформлена відстрочка від призову на війському службу у зв`язку із бронюванням за місцем роботи.

19.09.2025 позивач за місцем своєї роботи отримав постанову №17/09/2025/18 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

З вказаною постановою позивач не погоджується, зазначає ряд процесуальних порушень, які були допущені зі сторони відповідача, а саме: справа про адміністративне правопорушення була розглянута без участі позивача та без повідомлення його належним чином про розгляд; позивач особисто не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 ; позивач власноруч не писав і не подавав заяву, в якій він не оспорює допущене порушення, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності; позивач не був ознайомлений з протоколом про притягнення його до адміністративної відповідальності; постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не було йому направлено належним чином.

Позивач просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити. Судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши надані сторонами докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 17.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №17/09/2025/18 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн.

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що під час перевірки документів з метою встановлення особи виявлено факт ініціювання розшуку зазначеної особи ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою для розшуку стала неявка особи за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_3 в установлений термін. Вказане свідчить про недотримання ОСОБА_1 вимог п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч.ч. 9,10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів.

Згідно п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа затверджено постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 559.

Водночас, згідно п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до військово-облікового документу із застосунку Резерв+ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має відстрочку від призову на військову службу у зв`язку з бронюванням, строк дії відстрочки до 11.06.2026. Дата уточнення даних – 22.05.2025.

Отже, позивач не може бути призваний на війському службу до 11.06.2026, крім того, як вбачається з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, відповідач був обізнаний про наявність таких обставини.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів.

За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами, системами, реєстрами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до положень частини першої статі 5 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

За приписами частини другої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держатель Реєстру:

1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;

2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";

4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;

5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами частини третьої статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

З аналізу приведених вище положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Як вбачається зі спірної постанови №17/09/2025/18 від 17.09.2025 року позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку з неприбуттям особи за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_3 в установлений термін.

Однак, з вказаної постанови не можливо встановити з якою метою здійснювався виклик ОСОБА_1 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 з огляду на те, що дані ОСОБА_1 були вчасно уточнені 22.05.2025.

В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Крім того, відповідач не скориставшись правом на подачу відзиву, фактично не висловив жодних заперечень проти наведених у позовній заяві обставин.

У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що приміткою до ст.210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.

Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови відповідачем суду не надано.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятої ним постанови №17/09/2025/18 від 17.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правничої допомоги №23/08/25 від 23.09.2025, укладений між адвокатом Костюкевич Наталією Валеріївною та замовником ОСОБА_1 , додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №23/08/25 від 23.09.2025 року та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №1.322543421.1.

З додатку №1 до Договору вбачається, що вартість правничої допомоги становить 10000 грн., що підтверджується переказом вказаної суми Добровольським О.С. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1.322543421.1.

Крім того, представник позивача у позовній заяві зазначає, що в ході підготовки позовної заяви та під час судового розгляду були виконані (в тому числі заплановані) такі послуги: консультування позивача щодо можливих шляхів захисту його прав, перспектив та порядку судового шляху захисту; аналіз та дослідження документів наданих позивачем (військово-обліковий документ, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності); аналіз та дослідження практики Верховного суду щодо спірних питань; підготовка позовної заяви; подання до суду позовної заяви з доданими до неї документами; підготовка та складання відповіді на відзив (при необхідності); участь адвоката у судових засіданнях.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У своєму переліку виконаних та запланованих до виконання адвокатських послуг, представник позивача вказала як одну з послуг підготовку та складання відповіді на відзив, однак відзив відповідач до суду не подав, більш того у вказаній категорії справ взагалі не передбачена подача відповіді на відзив. Крім того, така послуга як участь адвоката у судових засіданнях також фактично не надавалася, оскільки, доки справа була у провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука представник позивача у судові засідання не з`явлалася, а розгляд справи у Автозаводському районному суді м. Кременчука здійснювався без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з 10000,00 грн. до 4000,00 грн

Судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.77,78,139,243-246,293,295 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_2 від 17.09.2025 №17/09/2025/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року.

Учаснники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя О.М. Колеснікова