Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №373/3161/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3161/25

Провадження № 2/373/306/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.,

за участі секретарки Хоменко Н.І.

розглянув в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про відшкодування моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивачки – адвокат Овсієнко Ю.А. звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, у сумі еквівалентній 15000,00 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення суду; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.03.2023 ОСОБА_2 близько 18:40 на автодорозі О 100111 «/М-03/-Пристроми» зі сторони автодороги Київ-Харків у напрямку с. Пристроми Бориспільського району Київської області, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Сагаvellе», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, виконуючи маневр повороту ліворуч відносно свого руху, перетнув суцільну лінію розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.3 б), д), 10.1, горизонтальної розмітки 1.1 ПДР України. Внаслідок вказаної ДТП водій транспортного засобу марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 загинув на місці події. Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03.10.2023, який був залишений в силі ухвалою Київського апеляційного суду від 25.04.2024, ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України. Цивільного позову в рамках вищезазначеного кримінального провадження подано не було. Відповідач в суді першої інстанції визнав, що його діями позивачці, яка є матір`ю ОСОБА_3 , була заподіяна моральна шкода в розмірі 20000,00 доларів США, що було засвідчено укладенням договору. Вказані кошти відповідач зобов`язувався відшкодувати в добровільному порядку. Разом з тим, ОСОБА_2 позивачці було виплачено 5000,00 доларів США в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок загибелі її сина. Станом на день звернення до суду із даним позовом відповідачем не виконані домовленості в частині виплати позивачці відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 доларів США. На письмову вимогу щодо необхідності виплати вказаної суми відповідач не відреагував, борг не сплатив, посилаючись на відсутність коштів та важке матеріальне становище.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено справу до розгляду за загальними правилами позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.12.2025 справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що укладений 24.10.2023 між сторонами у справі договір є договором про розстрочення відшкодування моральної шкоди, сторонами якого було погоджено графік відшкодування такої шкоди. Вказаний договір не має наслідком покладення на відповідача будь-яких інших зобов`язань. Крім того, вказує, що сторони погодили ще до укладення договору розмір моральної шкоди, яка еквівалентна 20000,00 доларів США. Будь-яких домовленостей щодо зміни цієї суми ними досягнуто не було. Зазначає, про часткове погашення відповідачем заборгованості за моральною шкодою (13.10.2023 – 5000,00 доларів США) до укладення договору. Сплата вказаної суми не була врахована позивачкою при вирахуванні зазначеного в позові розміру заборгованості. Вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в зв`язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується з положеннями ст.16 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини:

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03.10.2023 встановлено, що 03.03.2023 ОСОБА_2 , в порушення п.п. 2.3 б), д), 10.1, горизонтальної розмітки 1.1 ПДР України, близько 18:40 на автодорозі О 100111 «/М-03/-Пристроми» зі сторони автодороги Київ-Харків у напрямку с. Пристроми Бориспільського району Київської області, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Сагаvellе», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, виконуючи маневр повороту ліворуч відносно свого руху, перетнув суцільну лінію розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок даної ДТП водій транспортного засобу марки «ВАЗ 21121», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 загинув на місці події.

Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Вирок суду набрав законної сили 25.04.2024, про що свідчить копія ухвали Київського апеляційного суду від 25.04.2024.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 04.04.1987 Переяслав-Хмельницьким міськвідділом РАГС Київської області, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно до якого останній визнає, що внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України потерпілій ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода в розмірі 20000,00 доларів США, сплату яких, за угодою сторін, було розстрочено на 12 місяців: 5000,00 доларів США – не пізніше 31.12.2023, 5000,00 доларів США – не пізніше 31.03.2024, 5000,00 доларів США – не пізніше 30.06.2024, 5000,00 доларів США – не пізніше 30.09.2024.

З копії розписки позивачки вбачається, що відповідачем 28.12.2023 було відшкодовано їй 5000,00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором.

Крім того, представником відповідача додано копію розписки позивачки від 13.10.2023 про отримання нею 5000,00 доларів США в рахунок відшкодування моральної шкоди.

10.07.2024 та 03.10.2024 на адресу відповідача була направлені вимоги щодо необхідності виплати заборгованості на користь позивачки за вказаним договором про відшкодування моральної шкоди.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 14.11.2018 у справі №2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Поданими доказами підтверджено, що злочинним діями відповідача була заподіяна смерть ОСОБА_4 , який був сином позивачки.

Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.10.2023 був укладений договір про відшкодування моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд застосовує до спірних правовідносин норми зобов`язального права.

Сторонами було погодженого умови вказаного договору (в тому числі і розмір морального відшкодування, і строки його сплати). Невиконання відповідачем договору про відшкодування моральної шкоди є порушенням цивільно-правових зобов`язань, що базується на принципах обов`язковості виконання договорів та дає позивачці право вимагати його виконання в примусовому порядку через суд.

Суд відкидає твердження сторони відповідача, що між сторонами було узгоджено розмір відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди у розмірі 20000,00 доларів США ще до укладення договору від 24.10.2023, а сплата відповідачем позивачці 13.10.2023 5000,00 доларів США, охоплювалася цими домовленостями, оскільки це не підтверджується наявними у справі доказами та спростовується змістом розписки від 13.10.2023 і договору від 24.10.2023.

З огляду на досліджені судом докази та встановленні у зв`язку з цим обставини, розмір заборгованості за договором від 24.10.2023, що підлягає стягненню з відповідача, з врахуванням сплати 28.12.2023 5000,00 доларів США, складає 15000,00 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача на користь держави підлягає 6264,00 грн судового збору.

Представником позивачки заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору про надання правничої допомоги №049/2024/ЦП від 03.07.2024, додаткової угоди №1 від 04.09.2025 до договору №049/2024/ЦП від 03.07.2024, акту виконаних робіт від 04.09.2025, платіжної інструкції від 04.09.2025, ордеру серії АІ №1998285 від 12.09.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Оцінюючи право позивачки на відшкодування витрат на правову допомогу, зважаючи на складність справи, обсяг та час надання її представником правової допомоги, ціну позову, суд дійшов висновку, що належний розмір відшкодування витрат позивачки на правову допомогу в сумі 12000,00 грн підлягає стягненню із відповідача.

Керуючись ст. 263–265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором від 24.10.2023 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у сумі еквівалентній 15000 (п`ятнадцять тисяч) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання цього рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 6264 (шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце перебування: АДРЕСА_3 .

Повний текст складено 09.03.2026.

Суддя: Д. В. Свояк