Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №288/243/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/243/26

Провадження № 2-о/288/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Попільнянська селищна рада, Житомирського району, Житомирської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – заявник) звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 .

Після смерті матері заявника відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, 1/3 частка житлового будинку який розташований в АДРЕСА_1 .

Заявник, як син померлої являється спадкоємцем першої черги.

На час смерті мати заявника проживала за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею на час смерті проживав, однак не був зареєстрований заявник.

Заявник вважає, що прийняв спадщину своїми діями, так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час її смерті.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання матері заявника за фактичним місцем проживання на час смерті разом з ним, не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Від 23 лютого 2024 року назву вулиці було перейменовано з вулиці “Карла Маркса” на “ ОСОБА_4 ” рішенням 38 сесії Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області.

За вказаних обставин заявник вважає, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 так як постійно, на час її смерті, проживав з нею.

Інших спадкоємців які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 немає.

Заявник просить встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем – матір`ю ОСОБА_3 , на час її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Попільнянської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі їх представника, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 14 лютого 2026 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , запис за № 1061. /а.с. 4/

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 06 березня 2006 року Попільнянською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с. 5/

Згідно довідки виданої Попільнянською селищною радою № 1005/31 від 11.02.2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті проживала за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею на час смерті проживав ОСОБА_2 ,1970 року народження./а.с. 6/

Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.1999 року спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 в рівних частинах кожному є дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_6 , син ОСОБА_2 , спадкове майно складається з будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . /а.с. 7/

Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру(спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданого 19 лютого 2026 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області, , у Спадковому реєстрі інформація відносно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - відсутня /а.с. 8/.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області від 19 лютого 2026 року, ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 пропущено. /а.с. 9/

Як вбачається з рішення Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області № 924 від 23 лютого 2024 року про перейменування вулиць та провулків в населених пунктах Попільнянської громади, в населеному пункті село Попільня назву вулиці “Карла Маркса” було перейменовано на вулицю “Кісельова Максима”./а.с.10/

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з спадкодавцем матір`ю ОСОБА_3 , на час її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з пункту 21 даної Постанови при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до пункту 23 вищевказаної Постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За змістом статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з частини другої статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з спадкодавцем матір`ю ОСОБА_3 , на час її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство та утримували разом будинок.

Відповідно до підпункту 4.10. пункту 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Крім того, суд зауважує, що у постанові від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною 3 статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження 61-15926св).

Таким чином, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року; статтями 1216, 1217, 1218, 1220, 1264 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 211, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Попільнянська селищна рада, Житомирського району, Житомирської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , разом із спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_3 , на час її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Рудник М.І.