Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №296/4567/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4567/25

2/296/1471/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшов позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2024 року вищевказану справу передано для розгляду судді Корольовського районного суду міста Житомира Сингаївському О. П.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди обладнання № ОО 28-12-2023-02 (далі по тексту рішення – Договір оренди). 28 грудня 2023 року позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди, що підтверджено відповідним актом прийому-передачі. Загальна вартість наданого обладнання становить 5 880 гривень. Відповідно до п. 4.1 Договору оренди плата, що складає 5 00 гривень за кожен місяць користування об`єктом оренди, виплачується орендарем ОСОБА_2 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 28 числа кожного місяця. Згідно з умовами Договору оренди якщо відповідач користується річчю, переданою йому в оренду, не за її призначенням або з порушенням умов договору оренди, позивач має право вимагати розірвання договору оренди та відшкодування збитків. Відповідач зобов`язаний усунути погіршення об`єкту оренди, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі позивач має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Якщо відповідач не виконує обов`язку щодо повернення речі позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

09 квітня 2025 року ФОП ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 досудову вимогу про сплату заборгованості та повернення об`єкта оренди. Однак така вимога відповідачем не виконана. ФОП ОСОБА_1 не має можливості перевірити порядок використання та експлуатації орендованого обладнання відповідачем, який не відповідає на телефонні дзвінки, а тому позивач вправі вимагати відшкодування збитків. Сума збитку становить 28 880 гривень, з яких 11 500 гривень – заборгованість з орендної плати; 11 500 гривень – неустойка; 5 880 гривень – вартість об`єкта оренди.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди обладнання № ОО 28-12-2023-02 від 23 грудня 2023 року в розмірі 28 880 гривень, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира Сингаївського О. П. від 09 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.

На підставі Розпорядження керівника апарату Корольовського районного суду м. Житомира № 263 року від 15 вересня 2025 року цивільну справу № 296/4567/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди обладнання було передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, оскільки суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_3 звільнений у відставку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2025 року цивільну справу № 296/4567/25 передано для розгляду судді Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л. М.

Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 30 вересня 2025 року справу №296/4567/25 прийнято до провадження, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

17 жовтня 2025 року від представника відповідача адвоката Божка Р. О. надійшли письмові заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення. Вказаною ухвалою відповідачу також продовжено строк для подання відзиву до 31 жовтня 2025 року.

Крім того, 17 жовтня 2025 року від представника відповідача адвоката Божка Р. О. до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Клименко Е. В. від 20 жовтня 2025 року в судове засідання, яке було призначене в цій справі на 20 жовтня 2025 року, сторони не з`явились, судове засідання відкладено на 26 листопада 2025 року.

31 жовтня 2025 року представника відповідача адвокат Божок Р. О. подав до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що звернення позивача до суду з цим позовом пов`язаний з відмовою в задоволенні позову ТОВ «Гелексі фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №296/7925/24). ОСОБА_2 підписував пакет наданих ТОВ «Гелексі фінанс» документів з метою отримання кредитних коштів, але долученого до позову Договору оренди та акту приймання-передачі серед наданих документів на підписання не було. Відповідач не підписував договір оренди обладнання №ВО- 28-12-2023-02 та акти до нього, не оплачував послуги за встановлення обладнання, яке на його автомобіль встановлено не було. З копії платіжної інструкції №13525, яка була долучена до матеріалів справи №296/7925/24, вбачається, що оплату за надання послуг згідно Акту прийому-передачі наданих послуг №1 до договору про надання обладнання №ВО 28-12-2023-02 від 28 грудня 2023 в розмірі 2000 гривень на рахунок ФОП ОСОБА_1 здійснювало саме ТОВ «Гелексі фінанс», а не відповідач.Якби на автомобіль відповідача було встановлене якесь обладнання, позивач мав би самостійно його демонтувати за місцезнаходженням автомобіля після повного виконання кредитного договору, однак жодних повідомлень, дзвінків, листів, претензій Головні Д. А. від позивача не надходило. На підставі наведеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.

19 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. На спростування аргументів відзиву та у відповідь на клопотання сторони позивача про витребування доказів представник позивача надає оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.

25 листопада 2025 року від представника відповідача адвоката Божка Р. О. до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Довідкою секретаря судового засідання Клименко Е. В. від 26 листопада 2025 року підтверджено, що в судове засідання, призначене на 26 листопада 2025 року, сторони не з`явились. Судове засідання у цій справі було відкладено на 14 січня 2026 року.

14 січня 2026 року від представника відповідача адвоката Божка Р. О. до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю його обов`язкової участі в розгляді кримінальної справи.

Відповідно до протоколу судового засідання від 14 січня 2026 року судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, розпочато судовий розгляд справи по суті, представник позивача, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, надала пояснення та відповіді на поставлені судом запитання. В судовому засіданні було оголошено перерву до 25 лютого 2026 року.

25 лютого 2026 року від представника позивача Дударенко А. М. через Електронний суд надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. У вказаній заяві представник позивача зазначає, що вона позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

23 лютого 2026 року від представника відповідача адвоката Божка Р. О. до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить відкласти судове засідання у зв`язку з його тривалим лікуванням.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача та відкладення судового засідання, оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи те, що сторони висловили свої позиції письмово, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 28 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди обладнання № ОО 28-12-2023-02 (Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання майно (об`єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права згідно акта приймання-передачі (додаток № 1).

Об`єкт оренди передається в оренду для захисту транспортного засобу від можливих протиправних дій третіх осіб та задля надання можливості контролю виконання договору застави транспортного засобу (п. 2.1 Договору оренди).

Строк оренди складає шість місяців з моменту підписання договору оренди (п. 3.1 Договору оренди).

Якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (п. 3.2 Договору оренди).

Орендна плата, що складає 500 гривень за кожен місяць користування об`єктом оренди, виплачується орендарем ОСОБА_2 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 28 числа кожного місяця (п. 4.1 Договору оренди).

У п. 5.1 Договору оренди зазначено, що об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем і прийнятим орендарем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання обладнання.

Якщо орендар користується річчю, переданою йому в оренду, не за її призначенням або з порушенням умов договору оренди, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (п. 7.1 Договору оренди).

Орендар зобов`язаний усунути погіршення об`єкту оренди, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі орендодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (п. 7.2.1 Договору оренди).

Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (п. 8.3 Договору оренди).

Згідно з актом прийому – передачі обладнання від 28 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв об`єкт оренди – обладнання, назва та серійний номер: Bі520Trek-860157043687968. Оціночна вартість об`єкта оренди – 5 880 гривень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні оригінали Договору оренди та акту прийому-передачі обладнання від 28 грудня 2023 року, які підписані сторонами власноруч.

Також судом досліджено оригінал договору № ВО 28-12-2023-02 про надання послуг з встановлення на автомобілі додаткового обладнання від 28 грудня 2023 року, який укладений між ОСОБА_2 (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець). Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, а саме: встановити на автомобіль замовника обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля. Після повного виконання умов договору № 28-12-2023-02 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 28 грудня 2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Гелексі фінанс» виконавець має вилучити обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля.

З дослідженого судом акту приймання-передачі послуг № 1 до договору про надання послуг зі встановлення на автомобілі додаткового обладнання № ВО 28-12-2023-02 від 28 грудня 2023 року встановлено, що виконавець – ФОП ОСОБА_1 надав замовнику – ОСОБА_2 послуги зі встановлення на автомобілі додаткового обладнання.

Крім того, 28 грудня 2023 року ОСОБА_2 підписав згоду на встановлення обладнання стеження за місцезнаходженням транспортного засобу та на збирання й обробку даних. Відповідно до змісту вказаної письмової згоди ОСОБА_2 надав ТОВ «Гелексі фінанс» згоду на встановлення на транспортний засіб марки КІА, модель К5, рік випуску 2012, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , будь-якого обладнання для стеження за місцезнаходженням автомобіля.

Звертаючись до суду з цим позовом, представник ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідач належним чином не виконує Договору оренди, уникає будь-якого контакту з позивачем та не повертає об`єкт оренди.

09 квітня 2025 року ФОП ОСОБА_1 надіслав досудову вимогу ОСОБА_4 листом з описом вкладення. У вказаному листі позивач вимагає сплатити заборгованість за Договором оренди в розмірі 11 500 гривень та заборгованість за послуги вилучення GPS-обладнання в розмірі 1 650 гривень у строк до 23 квітня 2025 року. Також позивач вимагає надати транспортний засіб, на якому встановлене обладнання, для вилучення обладнання, та повернути орендодавцю обладнання в термін до 23 квітня 2025 року або сплатити до 23 квітня 2025 року вартість обладнання в сумі 5 880 гривень.

Відповідно до наданих стороною позивача виписок по рахунках ФОП ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 здійснював оплати на виконання Договору оренди, а саме: 10 лютого 2024 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_1 500 гривень, призначення платежу – оренда обладнання за договором; 26 квітня 2024 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_1 1 000 гривень, призначення платежу – послуги з оренди обладнання; 02 березня 2024 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_1 500 гривень, призначення платежу – сплата за послуги обладнання; 15 червня 2024 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ФОП ОСОБА_1 500 гривень, призначення платежу – за послуги з оренди.

Згідно з розрахунком позивача ОСОБА_2 сплатив оренду в загальному розмірі 2 500 гривень. З 28 грудня 2023 року по 23 квітня 2025 року пройшло повних 28 місяців. Заборгованість зі сплати орендної плати становить 11 500 гривень, виходячи з розрахунку: 28 місяців х 5 00 гривень – 2 500 гривень. Крім того, позивач заявляє до стягнення неустойку в розмірі 11 500 гривень та 5 880 гривень – вартість об`єкта оренди. Всього: 28 880 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Висновки суду.

За встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що 28 грудня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди обладнання.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 вказано, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17).

Суд відхиляє доводи відзиву про те, що відповідач ОСОБА_2 не підписував та не укладав Договору оренди. Досліджені судом оригінали відповідних доказів свідчать, що Договір оренди та акт приймання-передачі обладнання підписані сторонами власноручно. Доказів того, що підпис у Договорі оренди не належить відповідачу матеріали справи не містять, відповідач клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв. Суд ураховує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору оренди. Крім того, суд ураховує, що ОСОБА_2 здійснював платежі на виконання Договору оренди, тобто вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно його правомірності.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про неспростування відповідачем як факту укладення Договору оренди так і його дійсності.

Суд ураховує, що у п. 8 Договору оренди сторони визначили порядок повернення об`єкту оренди (обладнання). Так, після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 1 робочого дня повернути орендоване майно орендодавцю. Повернення орендованого майна здійснюється відповідними спеціалістами орендодавця.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на наступний день після закінчення строку оренди (шість місяців з дати укладення, тобто 28 червня 2024 року) ОСОБА_2 повернув об`єкт оренди.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди, якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. п. 9.1, 9.3 Договору оренди, договір оренди обладнання вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором оренди обладнання. Дострокове розірвання договору можливе виключно за взаємною письмовою згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законодавством України.

За приписами статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Положення статті 782 ЦК України передбачають, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

За обставинами цієї справи, досудову вимогу про розірвання договору, сплату заборгованості за користування предметом оренди та за послуги з вилучення обладнання, а також повернення обладнання, позивач ФОП ОСОБА_1 надіслав відповідачу ОСОБА_2 19 квітня 2024 року, тобто до спливу чергового шестимісячного строку дії Договору оренди, що не свідчить про припинення його дії. Крім того, за відсутності доказів одержання ОСОБА_2 повідомлення про відмову/ розірвання договору, згідно ст. 782 ЦК України відсутні підстави вважати такий договір припиненим.

Наведене дає підстави для висновку, що договір оренди обладнання № ОО 28-12-2023-02 від 28 грудня 2023 року є чинним. Позивач належним чином не підтвердив виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення об`єкта оренди на момент звернення до суду з цим позовом, а тому, враховуючи умови Договору оренди, у позивача не виникло право вимоги стягнення неустойки за користування об`єктом оренди за час прострочення.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) – це плата за правомірне користування річчю протягом певного строку.

Позивач заявляє до стягнення період заборгованості по орендній платі з 28 грудня 2023 року по 23 квітня 2025 року. А тому, вказаний період є правомірним користуванням об`єктом оренди.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі неправомірної поведінки орендаря.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і сплатити неустойку за неповернення майна.

Крім того, ані умовами укладеного між сторонами договору, ані законом не передбачено відшкодування наймодавцеві вартості неповернутого об`єкта оренди. Наймач має обов`язок лише відшкодувати наймодавцеві збитки у разі погіршення стану переданої у найм речі (ст. 779 ЦК України) або шкоду, завдану у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм (ст. 780 ЦК України).

Отже, за відсутності доказів на підтвердження пошкодження/ знищення/ приведення у непридатний для використання стан об`єкта оренди, суд вважає передчасною позовну вимогу наймодавця про відшкодування його вартості.

Таким чином, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 11 500 гривень орендної плати.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги висновок суду про часткове задоволення позову, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 482,3 гривень.

Питання розподілу судових витрат у цій справі суд вважає доцільним вирішити у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті, що є процесуально обґрунтованим та відповідає вимогам ч. 3 ст. 259, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень орендної плати за договором оренди обладнання № ОО 28-12-2023-02 від 28 грудня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 482 (чотириста вісімдесят дві) гривні 30 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК