Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №276/140/26 — Хорошівський районний суд Житомирської області

Справа № 276/140/26

Провадження по справі №2/276/326/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

при секретарі судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шморгун О.П. – звернувся до Хорошівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що починаючи з 15.10.2011 та по даний час сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , 2012 р.н., та дочку ОСОБА_4 , 2015 р.н. Діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Відповідач, як батько дітей, регулярно матеріальну допомогу на їх утримання добровільному порядку не надає, хоча має таку можливість. Відповідач фізично здоровий та працездатний, є військовослужбовцем, отримує достатній дохід, а отже має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей. Позивачка сама змушена купувати продукти харчування, одяг та нести інші витрати, що пов`язані з життям дітей, однак її дохід є недостатнім щоб забезпечити їм належний та достатній рівень утримання. Відповідач, жодним чином не цікавиться дітьми, їхнім здоров`ям, життям, не цікавиться чи є в них одяг, чи необхідна їм можливо будь яка допомога. Між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання дітей.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 30.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Також відповідача було попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_2 було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами на адресу його зареєстрованого місця проживання, яка підтверджена відповіддю № 2289436 від 29.01.2026, з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 . Однак, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою АТ «Укрпошта» про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення повідомлення за зареєстрованим місцем проживання, що згідно ч.8 ст.128 та п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи.

У встановлений судом п`ятнадцятиденний строк, відповідач відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, до суду не направив, про причини своєї неявки чи неподання відзиву суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізяславського районного управління юстиції у Хмельницький області, актовий запис №139. Після державної реєстрації шлюбу дружині було змінено прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 15.10.2011.

Від спільного подружнього життя сторони мають неповнолітніх дітей:

-дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.12.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Володарсько-Волинського районного управління юстиції у Житомирській області, батьками зазначені позивач та відповідач.

-дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.07.2015 виконкомом Новоборівської селищної ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, батьками зазначені позивач та відповідач.

З позовної заяви та витягів з реєстру територіальної громади вбачається, що неповнолітні діти сторін проживають разом з матір`ю. Ця обставина відповідачем не спростована.

Суд також встановив, що відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей. Даний факт стверджується позивачем у позовній заяві і не заперечується відповідачем, оскільки жодних доказів на спростування (наприклад, квитанцій про переказ коштів, розписок тощо) до суду надано не було.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Сімейного кодексу України (далі – СК України) та міжнародними договорами.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 141 СК України встановлює рівність прав та обов`язків матері і батька щодо дитини. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, доказів того, що він має утримувати інших непрацездатних осіб або має стан здоров`я, який перешкоджає йому працювати та отримувати дохід, суду не надано. Таким чином, він зобов`язаний та спроможний брати участь в утриманні своєї дитини.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Позивач скористалася своїм правом та просить стягувати аліменти у частці від доходу.

При визначенні розміру аліментів суд керується положеннями статті 182 СК України, яка зобов`язує враховувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім`ї, а також інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Процесуальні аспекти розгляду справи врегульовано Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач надала докази на підтвердження своїх вимог. Відповідач, у свою чергу, не надав суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, та не подав відзиву на позов.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Батьківський обов`язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину є беззаперечним. Оскільки відповідач добровільно цей обов`язок не виконує, аліменти підлягають стягненню в судовому порядку.

Визначаючи розмір аліментів, суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача є справедливим, відповідає потребам дітей та не порушує прав відповідача, оскільки відповідає усталеній судовій практиці у справах даної категорії. Такий розмір є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідає вимогам закону щодо мінімального гарантованого розміру аліментів.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач у справах про стягнення аліментів звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір, від сплати якого звільнений позивач, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи незадоволеної частини вимог. Оскільки позов задовольняється повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як слідує із матеріалів справи правничу допомогу позивачу надавав адвокат Шморгун О.П., який діяв на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги №5 від 16.01.2026.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги №5 від 16.01.2026, копію платіжної інструкції від 18.01.2026, копію ордера на надання правничої допомоги від 16.01.2026.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.01.2026, і до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття, після чого в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою ОСОБА_4 повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А.С. Семенюк