Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №539/2358/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2358/25 Номер провадження 22-ц/814/940/26Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (як орган опіки і піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (як орган опіки і піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначено, що на початку 2017 року позивач почав проживати із відповідачем без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін справи народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя не склалося. На початку травня 2018 року відповідач забрала дитину та поїхала. Через декілька місяців дитина опинилася в лікарні через неналежний догляд за нею з боку матері. Позивач забрав дитину до себе та почав її доглядати, відповідач не заперечувала. З двох років дитина виховується батьком, відповідач не бере участі у її утриманні та вихованні.

22 січня 2025 року Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області визначено місце проживання дитини разом з батьком (позивачем). При цьому, мати (відповідач) не виконує своїх батьківських обов`язків, зникла з життя дитини, не цікавиться її особистістю. Всіма аспектами життя опікується позивач (батько). Про належний рівень виховання та утримання дочки батьком (позивачем) третьою особою складено відповідний акт обстеження умов його проживання. Оскільки відповідач не бере участі в утриманні їх спільної дитини, позивач також заявляє вимогу щодо стягнення із відповідача аліментів на її утримання.

Правовими підставами для звернення до суду з вимогою про позбавлення батьківських прав позивач зазначає норми статті 150 СК України щодо обов`язку батьків виховувати та піклуватися про всебічний розвиток своєї дитини; статей 180-183 СК України щодо законодавчого обов`язку батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття.

У зв`язку з вище вказаним, позивач прохав суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до її повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (як орган опіки і піклування) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб відповідного віку, починаючи з дня подання заяви (з 13 травня 2025 року) та до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позову у частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року у частині відмови у позбавленні батьківських прав не погодився позивач і оскаржив у відповідній частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд оскаржуване рішення місцевого суду змінити в частині позбавлення батьківських прав, позбавивши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав стосовно її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, рішення місцевого суду в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим, висновки якого не відповідають обставинам справи, які були доведені та встановлені в суді, а саме рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, всупереч інтересам дитини.

Позивач наголошує, що всі надані ним до місцевого суду докази свідчать про те, що відповідач свідомо самоусунулася від виховання та утримання малолітньої дитини, що й не оспорювалося нею під час розгляду справи по суті спору з огляду на її процесуальну поведінку, зокрема відсутність в матеріалах справи будь-яких заперечень.

Крім того, Служба у справах дітей Лубенської міської ради, детально вивчивши обставини по даній справі, надала висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник позивача – адвокат Янченко С.І. під час судового засідання підтримала вимоги поданої апеляційної скарги та прохала її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник третьої особи – Башлій Т.В., взявши участь у розгляді справи, підтримали вимоги поданої позивачем апеляційної скарги, наголошуючи, що її задоволення відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Інші учасники справи, будучи належим чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо меж перегляду рішення суду першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року у частині стягнення аліментів учасниками справи не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідач – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Оржицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 43 (а.с.12).

Згідно з Актом обстеження умов проживання родини від 14 січня 2025 року, складеним працівниками Служби у справах дітей, для виховання та розвитку дитини створені умови: у дитини є окрема кімната, місце для сну та відпочинку, для виконання уроків, дитина забезпечена сезонним одягом, взуттям, шкільним приладдям, засобами гігієни. З дитиною проживають: бабуся ( ОСОБА_5 ) та батько ( ОСОБА_1 ). Більше п`яти років малолітня ОСОБА_6 проживає з батьком без матері (а.с.13).

Відповідно до Акту участі батьків у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 1-Б класу Гімназії імені Володимира Малика Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 19 грудня 2014 року №01-18/621 дитина відвідує заняття регулярно, завжди охайна, доглянута, здібна у навчанні. Батько (позивач) спілкується з класним керівником доньки, цікавиться шкільним життям дитини, постійно відвідує батьківські збори. Дитину до школи приводить та забирає батько. Мати (відповідач) жодного разу до навчального закладу не з`являлася, контактів із класним керівником не підтримує, успіхами дитини не цікавиться (а.с.14).

Аналогічна ситуація висвітлена у довідці від 19 грудня 2014 року №01-18/620, виданій директоркою Гімназії імені Володимира Малика Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Світланою Коробицькою (а.с.16).

Дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря-педіатра амбулаторної загальної практики сімейної медицини №2 КП «Комунальне некомерційне підприємство Лубенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з народження. Декларація з лікарем укладена батьком (позивачем), який водить дитину на профогляди, щеплення та консультації. Мати (відповідач) до лікаря з дитиною на прийом не приходила (інформаційна довідка від 19 грудня 2024 року №880) (а.с.15).

Згідно з характеристикою з сектору по роботі з ОСН позивач проживає за адресою реєстрації з донькою, яка перебуває на його повному утриманні. Вихованням доньки позивач займається сам, мати дитини не бере участі у вихованні дитини. За характером позивач спокійний, ввічливий, товариський, скарг на нього від сусідів не надходило (а.с.17).

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» від 22 січня 2025 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком (позивачем) (а.с.18).

Зі змісту характеристики ОСОБА_2 (відповідач), виданої Виконавчим комітетом Оржицької селищної ради від 13 січня 2025 року №02.1-28/32, відповідач має двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька), та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син). Батько сина неодноразово звертався до служби у справах дітей про те, що сам виховує його без матері. В громадському життя відповідач участі не бере, скарг з боку сусідів на неї не надходило. До адміністративної відповідальності відповідач не притягалася (а.с.19).

Листом від 27 грудня 2024 року №634 КНП «Оржицька лікарня» Оржицької селищної ради Полтавської області повідомило, що відповідач перебуває на обліку у лікаря психіатра з 06 вересня 2023 року з приводу хронічного душевного захворювання F23, протипоказань для виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки не виявлено (а.с.20).

Відповідно до Акта обстеження житлово-побутових умов, складених працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Оржицької селищної ради Полтавської області від 13 січня 2025 року відповідач орендує 2 (дві) кімнати у будинку, де не створені умови для проживання та виховання дитини (а.с.21).

Згідно з Висновком виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 18 лютого 2025 року № 01-19/136 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно до малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (висновок затверджений на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лубенської міської ради Полтавської області від 18 лютого 2025 року, протокол № 3) (далі – Висновок органу опіки) орган опіки і піклування вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а.с. 22-24).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21).

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд першої інстанції, аналізуючи матеріали справи, правильно зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо доньки, вчиняла будь-яке насильство стосовно неї чи в її присутності вживала алкогольні напої. Тим більше, у характеристиці на відповідача, яка міститься у матеріалах справи, зазначено, що скарг з боку сусідів на неї не надходило; до адміністративної відповідальності відповідач не притягалася.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанови Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі № 183/32/22, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2024 року у справі № 161/10938/22, від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц зауважив, що під час вирішення питань, які стосуються життя дитини, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Так, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні під час розгляду справи місцевим судом, зокрема, повідомила суд, що проживає з бабусею та батьком (позивачем), однак у неї ще є дідусь та інша бабуся. Мама (відповідач) проживає в іншому населеному пункті – в смт Оржиця Полтавської області, з якою дитина бачилася востаннє приблизно 3 роки назад. Коли дитина приїздить в смт. Оржиця Полтавської області до бабусі, її приводять до мами, яка з нею може поспілкуватися і погодувати.

Отже, у цій справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої дочки не відповідає якнайкращим інтересам останньої, оскільки обставини ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2026 року по справі № 671/2114/24 зауважує, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дитини з одним з батьків.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Суд попередньої інстанцій на виконання вимог статті 19 СК України надав оцінку висновку органу опіки та піклування та дійшов правильного висновку про неврахування такого висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, а тому не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

В свою чергу Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо малолітньої дитини, про неможливість змінити поведінку матері у кращу сторону, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані позивачем докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року у частині відмови у позбавленні батьківських прав – без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 вересня 2025 року у частині відмови у позбавленні батьківських прав – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко