Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №389/1706/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 389/1706/25

провадження № 22-ц/4809/531/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Карпенка О.Л., Чельник О.І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – Міністерство оборони України, Знам`янський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року у складі головуючого судді Українського В. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та рішення суду першої інстанції.

У травні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Знам`янський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), військова частина НОМЕР_1 , звернулась із заявою, в якій просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, днем смерті останнього вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті – місто Краматорськ Донецької області.

В обґрунтування вимог заяви зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_2 . Останній перебував на посаді стільця відділення групи особового складу військової частини НОМЕР_1 та безпосередньо приймав участь у бойових діях по відсічі збройної агресії російської федерації.

Відповідно до витягу з наказу в/ч НОМЕР_1 №105 ДСК від 04 липня 2022 року ОСОБА_2 вважається таким, що зник безвісти.

Перебування ОСОБА_2 в полоні не підтверджено Міжнародним комітетом Червоного Хреста.

26 червня 2022 року ОСОБА_2 під час спілкування по телефону зі своєю дружиною ОСОБА_1 повідомив, що перебуває біля м. Краматорськ Донецької області, після чого на зв`язок не виходив.

Заявниця вказала, що військовослужбовці, які проходили службу із ОСОБА_2 повідомили, що її чоловік загинув. З часу зникнення чоловіка безвісти жодної інформації про встановлення можливого його місця перебування не надходило.

ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою для можливості оформлення спадкових прав після смерті свого чоловіка, а також для реалізації свого права на отримання частини одноразової грошової допомоги.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Знам`янський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про оголошення фізичної особи померлою.

Оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївщина Оршанського району Вітебської області Білорусь, РОНКПП НОМЕР_2 , померлим. Датою смерті зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті – місто Краматорськ Донецької області.

Задовольняючи вимоги заяви, місцевий суд керувався тим, що відповідно до ч.3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. З урахуванням зазначеного, суд вважав, що заявницею надано докази, які у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , але дають підстави для обґрунтованого припущення його смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю у зв`язку з воєнними діями, та збройним конфліктом, суд вважав за можливе оголосити його померлим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Міністерство оборони України, в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Суд оголосив ОСОБА_2 померлим, визначивши датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті — місто Краматорськ Донецької області. Водночас наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією (далі — Перелік). Згідно з указаним Переліком на території Краматорської міської територіальної громади (код UA14120090000098500) з 24 лютого 2022 року ведуться бойові дії. Таким чином, віднесення міста Краматорськ Донецької області до зони бойових дій та відсутність доказів, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин, унеможливлюють задоволення вказаної заяви.

Зазначив, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, на які послався, не урахував, що витяг із бойового донесення № 98т/бд/цсз від 27 червня 2022 року достовірно не підтверджує смерть особи у певний час і за певних обставин.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПУ України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.

Учасники справи в судове засідання, призначене у даній справі на 12 годину 30 хвилин 25 лютого 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.191-196).

20 лютого 2026 року від представника заявниці адвоката Солонько О.С. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони заінтересованої особи (а.с.197).

23 лютого 2026 року через систему Електронний Суд від представника військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представників вч НОМЕР_1 (а.с.198).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Андріївщина Оршанського району Вітебської області Білорусь.

Відповідно до посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 приїхав до України 10 серпня 2009 року, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.5).

22 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) зареєстрували шлюб у відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Знам`янка Знам`янського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.21).

Мають двох дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.22,24).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №16ДСК від 23 березня 2022 року солдата ОСОБА_2 зараховано на посаду стрільця відділення групи військової частини та зараховано до особового складу частини (а.с.6).

24 березня 2022 року ОСОБА_2 уклав контракт із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с.18-20).

Відповідно до витягу із доповідної записки про результати службової перевірки від 04 липня 2022 року, з бойового донесення за №98т/бд/цсз від 27 червня 2022 року було встановлено, що ОСОБА_8 зник безвісти 26 червня 2022 року. У військовій частині НОМЕР_1 за даним фактом проведено службову перевірку з метою перевірки інформації про зникнення безвісти військовослужбовців та зміни їх правового статусу. За результатами перевірки інформація про зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 була підтверджена (а.с.48).

19 серпня 2022 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12022120000000623, на підставі заяв ОСОБА_1 зареєстроване кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України про те, що з 27 червня 2022 року безвісно зник військовослужбовець полку ім. Кастуся Калиновського (в/ч НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у м. Краматорськ Донецької області, де на той час проходили бойові дії (а.с.9).

Згідно відповіді тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №6/1994 від 20 березня 2023 року, ОСОБА_9 зник безвісти. У військовій частині НОМЕР_1 за даним фактом було проведено службову перевірку з метою перевірки інформації про зникнення безвісти військовослужбовців та зміни їхнього правового статусу. За результатами якої інформація про зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 була підтверджена. Зазначено, що згідно відповіді секретаря Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 28 липня 2022 року за №222/нш/87 ОСОБА_2 включено до Реєстру оборонців України. Перебування солдата шатрова Вадима у полоні держави-агресора не підтверджено міжнародним Комітетом Червоного Хреста (а.с.5).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №105ДСК від 04 липня 2022 року солдата ОСОБА_2 визнано таким, що зник безвісти з 26 червня 2022 року, підстава – бойове донесення від 27 червня 2022 року №98т/бд/цсз (а.с.7).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення померлим свого чоловіка ОСОБА_2 , який під час бойових дій по відсічі збройної агресії російської федерації, вірогідно загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті просила вважати місто Краматорськ Донецької області.

Задовольняючи вимоги заяви, суд вважав, що заявницею надано докази, які у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , але дають підстави для обґрунтованого припущення його смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю у зв`язку з воєнними діями, та збройним конфліктом, суд вважав за можливе оголосити його померлим.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявників. Якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть inabsentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptiomortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною другою статті 46 ЦК України визначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

За змістом правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 у справі № 755/11021/22 приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким та немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Водночас словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Зважаючи на конкретні обставини справи, суд повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

Законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. Важливо, що цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території, що допомагає суду визначити початок перебігу шестимісячного строку для оголошення особи померлою.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22.

Наказом № 376 від 28 лютого 2025 року Міністерства розвитку громад та територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій на конкретній території. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що згідно відповіді тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 №6/1994 від 20 березня 2023 року, ОСОБА_9 зник безвісти. У військовій частині НОМЕР_1 за даним фактом було проведено службову перевірку з метою перевірки інформації про зникнення безвісти військовослужбовців та зміни їхнього правового статусу. За результатами якої інформація про зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 була підтверджена. Зазначено, що згідно відповіді секретаря Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 28 липня 2022 року за №222/нш/87 ОСОБА_2 включено до Реєстру оборонців України. Перебування солдата шатрова Вадима у полоні держави-агресора не підтверджено міжнародним Комітетом Червоного Хреста (а.с.5).

Заявниця просила визначити місцем смерті ОСОБА_2 м. Краматорськ Донецької області, оскільки ОСОБА_2 перебував там, і на момент його ймовірної загибелі там проходили бойові дії.

Відповідно до Наказу № 376 на території Краматорської міської територіальної громади Донецької області ведуться бойові дії з 24 лютого 2022 року і тривають на даний час.

Тобто, станом на день розгляду цієї справи судом, на території, яка є місцем можливого зникнення безвісти ОСОБА_2 , активні бойові дії не припинилися.

Натомість передбачений ст.46 ЦК України строк, за спливом якого особа може бути оголошена померлою, має вираховуватись саме з моменту закінчення воєнних дій.

Враховуючи, що ОСОБА_2 ймовірно зник безвісти в районі проведення воєнних дій, які до теперішнього часу не закінчені, відсутні підстави для задоволення заяви про оголошення його померлим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначено, що не можна відраховувати строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення.

Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк зі спливом якого можливе, з урахуванням конкретних обставин, оголошення ОСОБА_2 померлим ще не почав спливати, оскільки на території на якій він ймовірно пропав безвісти - в районі міста Краматорськ Донецької області (територія ймовірної загибелі), з 22 лютого 2022 року і по даний час тривають активні бойові дії.

Варто зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що зібраними матеріалами під час проведення службового розслідування підтверджуються факт зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , а не його факт смерті. У свою чергу, враховуючи специфіку статусу військовослужбовця, доказами на підтвердження факту смерті військовослужбовця може бути довідка про загибель, видана командуванням військової частини, колективний акт про настання смерті, складений на місці загибелі та завірений командиром військової частини тощо. Однак, як цих, так і будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити смерть військовослужбовця, матеріали справи не містять.

За наявності встановлених обставин, які свідчать про триваючі активні бойові дії на території ймовірної загибелі військовослужбовця, та відсутності правових підстав для початку перебігу зазначеного строку, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Заявниця не позбавлена права у встановленому законом порядку повторно звернутися до суду для вирішення питання щодо оголошення ОСОБА_2 померлим, після спливу строку, визначеного у ч.2 ст. 46 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 .

За змістом частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на ухвалення апеляційним судом нового рішення із заявниці на користь Міністерства оборони України підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 726, 72 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про оголошення особи померлою.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 726,72 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09.03.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О.Л. Карпенко

О.І. Чельник