Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №352/371/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/371/25

Провадження № 22-ц/4808/181/26

Головуючий у 1 інстанції Кузьменко С. В.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Шемрай Н.Б.

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника апелянта адвоката Підлуського В.Д.

представника відповідача адвоката Білана Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» – Іванчук Галини Іванівни на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Кузьменка С. В. в місті Івано-Франківську, у справіза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про стягнення матеріальної, моральної шкоди, втрат від знищення кущів, втраченої вартості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» про стягнення матеріальної, моральної шкоди, втрат від знищення кущів, втраченої вартості.

Позов мотивований тим, що 30 грудня 2005 року він став власником земельної ділянки, розташованої в урочищі Вишновець, село Сілець Ямницької ОТГ Івано-Франківської області, на території якої посадив дерева – дуб червоний та дуб звичайний. Крім того, по всій земельній ділянці також самостійно росли дерева, кущі та лікарські рослини, в тому числі, ті, які занесені до Червоної Книги.

28 вересня 2020 року відповідач самовільно захопив належну йому земельну ділянку, знищивши 722 дерева (дуби) та 196 кущів. На місце події він викликав поліцію.

У травні 2021 року відповідач повторно самовільно захопив вказану земельну ділянку, внаслідок чого знищив ще 300 дерев, зруйнував трав`яний покрив та посіяв сою. На місце події він ще раз викликав поліцію.

Отже, загальність кількість знищених дерев, внаслідок неправомірних дій ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» становить 1022 дерева та 196 кущів.

Факт знищення дерев зафіксовано комісією з питань земельних відносин Ямницької ОТГ в жовтні 2020 року.

Водночас факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки встановлений під час перевірки, проведеної посадовими особами Держгеокадастру в Івано-Франківській області, якими встановлено, що розмір шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки, становить 3504 гривні.

11 серпня 2021 року відділенням поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021096250000077.

Під час розслідування слідчим:

- проведено огляд земельної ділянки, яким зафіксовано, що по периметру ділянки проглядається корінна система дерев, а за межами ділянки – викорчувані дерева;

- призначено проведення товарознавчої експертизи, згідно із висновком якої встановлено збитки в сумі 284124,28 грн, які складають вартість дерев. Однак позивач вказував, що цією експертизою не враховано вартість знищених самосійних кущів в кількості 196 штук, а тому вважав, що йому також спричинена шкода в сумі 84754,32 грн, які розраховані відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року.

Крім того, позивач зазначав, що він порахував й втрачену вартість знищених дерев, сума якої становить 250 984,51 грн, які також просив стягнути з відповідача на його користь.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірні дії ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», на думку позивача, завдали йому й значної моральної шкоди, оскільки він був змушений неодноразово звертатися до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, брати участь в слідчих діях протягом тривалого строку, які не дали жодного результату. Постійна боротьба за захист своїх порушених прав спричинила стреси та значне психологічне напруження, створила додаткові труднощі в сповсякденному житті. Завдану моральну шкоду оцінив в 339800 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути із відповідача: матеріальну шкоду в сумі 284124,28 грн; моральну шкоду в сумі 339800 грн; втрати від знищення самосійних кущів в сумі 84754,32 грн; втрачену вартість в сумі 250984,51 грн; судовий збір в сумі 9596,63 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2025 року відмовлено частково в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в частині стягнення: матеріальної шкоди у розмірі 284124,28 грн; втрат від знищення самосійних кущів в сумі 84754,32 грн; втраченої вартості в сумі 250984,51 грн; судових витрат на сплату судового збору в сумі 6198,63 грн; витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн.

В іншій частині позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 339800 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 3398 гривень.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 на рішення суду в частині відмовлених позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення вказав, що факт самовільного зайняття відповідачем належної йому земельної ділянки і пошкодження зелених насаджень є безсумнівним. Разом з тим, суд виснував, що до позовної заяви не долучено жодного доказу, який би свідчив про кількість та індивідуальні ознаки зелених насаджень та кущів, що знищені на земельній ділянці. Крім того, суд зазначив, що висновок експертизи, наявний у матеріалах справи не може свідчити про розмір шкоди, спричиненої відповідачем внаслідок знесення зелених насаджень.

Апелянт із вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується. Зазначає, що розмір завданої шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМУ від 25 липня 2007 року № 963. Отже, встановити таку шкоду можливо без спеціальних знань, за допомогою простих арифметичних розрахунків, а тому подання будь-яких доказів у цій частині є необов`язковим.

Крім того, суд не надав належної оцінки протоколу його допиту від 11 серпня 2021 року, під час проведення якого він був попереджений про кримінальну відповідальність, та в якому чітко зазначено кількість зелених насаджень, які знищено. Також така кількість підтверджується відомостями проведеної експертизи, його письмовою заявою до Ямницької сільської ради ОТГ, а також відеозаписом. Вказані докази є належними, допустимими і достовірними та в сукупності підтверджують обґрунтованість заявлених ним вимог.

Апелянт також зазначає, що суд, вирішуючи спір, не вирішив питання про призначення експертизи, не з`ясував чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, не вирішив питання про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням.

Крім того, суд першої інстанції взагалі не мотивував рішення суду в частині відмови у стягненні на його користь із відповідача упущеної вигоди, у зв`язку із знищенням насаджень, що призвело до неотримання доходів, які він міг отримати. Так, цінні породи дубу мали бути деревиною для подальшої рубки і продажу, а тому суд повинен був застосувати спеціальні методики та такси для визначення упущеної вигоди та стягнути таке відшкодування, оскільки між діями відповідача та виникненням шкоди існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Наголошує, що в рішенні суду помилково зазначено село Лисець, а має бути – село Сілець.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову щодо матеріальної шкоди в сумі 284124,28 грн, витрат від знищення самостійних кущів в сумі 84754,32 грн, втрачену вартість в сумі 250984,51 грн та судові витрати.

Керівник ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» – Іванчук Г. І. подала апеляційну скаргу на рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначає, що у позовній заяві позивач не навів обґрунтувань того, у чому саме полягає завдана йому моральна шкода, з посиланням на обов`язкові елементи складу цивільного правопорушення, а відтак суд першої інстанції такі обставини також не встановив.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність моральної шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та негативними наслідками.

Водночас у спірному випадку позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається виключно на звернення до органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади та правоохоронних органів, а також участь у слідчих діях, однак не надає жодних доказів, які б підтверджували наявність та розмір моральної шкоди, заявленої до стягнення з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про триваючий характер порушення прав позивача та про те, що в частині спричинення йому душевних страждань таке порушення продовжується до моменту розгляду справи.

Водночас суд не врахував, що у спірному випадку відсутні межові знаки, які б однозначно вказували на розташування та належність земельної ділянки позивачу, що унеможливлює безумовне доведення протиправних дій товариства.

Крім того, позивач не довів ні факту заподіяння шкоди, ні її розміру. Ба більше, починаючи з 2020 року, позивач жодного разу письмово не звертався до товариства з вимогою про відшкодування шкоди або вирішення цього питання в добровільному порядку.

Разом із тим ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» було притягнуто до адміністративної відповідальності та відшкодувало матеріальну шкоду, заподіяну позивачу, що підтверджується повідомленням ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 24 червня 2021 року.

Керівник товариства уважає, що моральні (душевні) страждання, на які посилається позивач, пов`язані з його неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів та оскарженням постанов про закриття кримінального провадження у період з 2020 по 2024 роки. Водночас під час такого оскарження відсутні будь-які неправомірні дії з боку ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями товариства та заявленою моральною шкодою. За таких обставин відшкодування шкоди, у разі її наявності, має здійснюватися відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», за рахунок коштів державного бюджету.

Враховуючи викладене, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позиція інших учасників справи

Керівник ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» – Іванчук Г. І. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила апеляційну скаргу останнього залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній ним частині – без змін.

В обґрунтування відзиву зазначила, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неповного з`ясування судом обставин справи, непризначення експертизи та невитребування доказів є безпідставними, оскільки суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням принципу змагальності сторін та забезпечив реалізацію учасниками справи їхніх процесуальних прав, необхідних для всебічного, повного й обґрунтованого розгляду справи. Натомість позивач не скористався своїм правом на подання доказів, ініціювання призначення експертизи чи заявлення клопотань про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не свідчать про помилковість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки будь-які докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог відсутні, а отже, рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу керівника ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» не скористався, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги скарги підтримали, просили її задоволити та скасувати рішення суду і задоволити в повному обсязі вимоги щодо стягнення шкоди. Апеляційну скаргу відповідача не визнали, вважають її безпідставною.

Представник відповідача скаргу товариства підтримав, апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив. Просив її відхилити, оскільки товариство не заперечує факт спричинення матеріальної шкоди, однак позивач не довів належними та допустимими доказами розмір спричиненої шкоди, відповідно, позов безпідставний.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду в частині задоволення позову та постановлення нового рішення в цій частині.

Фактичні обставини справи

З 30 грудня 2005 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 , згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2005 року.

З акта комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Ямницької сільської рали ОТГ від 22.10.2020, встановлено, що земельна ділянка площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства в с.Сілець, урочище «Вишновець» належить гр. ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2005 року № ІФ 103393. Межі земельної ділянки не встановлені. Комісією зафіксовано знищення зелених насаджень Агрофірмою «Прикарпаття» в с.Сілець, урочище «Вишновець» на земельній ділянці ОСОБА_1

24 червня 2021 року посадову особу відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, а також здійснено розрахунок шкоди, спричиненої Позивачеві, в розмірі 3504 гривні, що підтверджується протоколом та постановою. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 24 червня 2021 року, складений стосовно директора ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ОСОБА_2 за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача. Постанова про накладення адміністративного стягнення від 24 червня 2021 року винесена на директора ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» ОСОБА_2 за порушення вимог статті 53-1 кодексу України про адміністративні правопорушення за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої на території с. Сілець, яка перебуває у власності Позивача

07 липня 2021 року Відповідачем сплачено шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки в сумі 3504 гривні, що підтверджується квитанцією.

11 серпня 2021 року за заявою ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021096250000077 за ознаками статті 197-1 КК України, яке закрито 07 жовтня 2024 року, що підтверджується ухвалами та постановою.

Під час досудового розслідування проведено огляд земельної ділянки, в ході якого встановлено, що на час огляду на земельній ділянці посіяна соя. Також в кутах земельної ділянки посаджені дерева. За межами земельної ділянки знаходяться викорчовані дерева. По периметру земельної ділянки проглядається коренева система дерев, що підтверджується протоколом огляду. Під час розслідування слідчим призначено проведення товарознавчої експертизи.

Згідно з висновком експерта № 563/24-28 від 27 серпня 2024 року, складеного за результатами судової товарознавчої експертизи встановлена загальна вартість дуба звичайного та дуба червоного в сумі 208482,73 гривні та 75641,55 гривень. До висновку експерта долучені додатки: накази про прейскурант цін в ДП «Вінницьке лісове господарство», філії «Вінницьке лісове господарство», ДП «Київський лісгосп», ДП «Тульчинське ЛМГ», ДП «Тростянецький лісгосп». Згідно із текстом дослідницької частини висновку, об`єктом товарознавчої експертизи, відповідно до постанови від 27 травня 2024 року є дуб звичайний та дуб червоний із зазначенням року висадження.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Правові підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди передбачені статтями 22, 23, 1166,1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких майнова та моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для стягнення матеріальної шкоди зокрема, є сукупність наступних фактів-спричинення шкоди позивачеві; розмір заподіяної шкоди; факт спричинення шкоди саме відповідачем; наявність причинного зв`язку поміж діями відповідача та спричиненою позивачеві шкодою.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачу спричинена шкода фактом самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, що належить позивачу.

Також, суд встановив, і з цим погоджується апеляційний суд, що внаслідок дій техніки відповідача мало місце знищення і пошкодження зелених насаджень та кущів, що росли на цій земельній ділянці.

В частині факту самовільного захоплення земельної ділянки встановлено, що спричинена матеріальна шкода відшкодована відповідачем внаслідок притягнення до адміністративної відповідальності в порядку перебаченому спеціальним закнодавством.

Однак у частині вимоги про стягнення матеріальної шкодиза знищення і пошкодження зелених насаджень та кущів, як правильно зазначив суд першої інстанції, окрім факту порушення прав позивача, підлягає доведенню позивачем розмір спричиненої шкоди.

Проте позивачем не представлено жодних доказів, які б підтверджували кількість та індивідуальні ознаки зелених насаджень та кущів, що були знищені на земельній ділянці відповідачем.

Докази, на які посилався позивач з цього приводу, не є належними та допустимими при визначенні суті шкоди та її розміру.

Зокрема, як правильно зауважив суд, посилання як на доказ, на висновок № 563/24-28 від 27 серпня 2024 року є неналежним, оскільки така експертиза проводилася в межах кримінального провадження і є товарознавчою експертизою, якою встановлена загальна вартість визначених питанням об`єктів. На вирішення експерту поставлені тільки питання щодо загальної вартості дерев в зазначеній кількості станом на конкретні дати.

Дослідження не містить інформації щодо якої земельної ділянки воно проводилося, не визначено, що об`єкти, що є предметом дослідження, перебували на земельній ділянці позивача та були знищені відповідачем.

В зв`язку із викладеним, вказаний висновок обгрунтовано не може підтверджувати розмір шкоди, спричиненої відповідачем внаслідок знесення зелених насаджень позивача.

Так само, не є належним доказом акт комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою Ямницької сільської рали ОТГ від 22.10.2020, оскільки ним не встановлено кількість насаджень,які знищено чи пошкоджено, їх вік та стан і т.п. У акті, зокрема лише зазначено, що земельна ділянка площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в с.Сілець, урочище «Вишновець належить гр. ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 30 грудня 2005 року № ІФ 103393. Межі земельної ділянки не встановлені. Комісією зафіксовано знищення зелених насаджень Агрофірмою «Прикарпаття» в с.Сілець, урочище «Вишновець» на земельній ділянці ОСОБА_1 .

Інші докази, на які посилався у судовому засіданні апелянт та його представник як-то протокол допиту позивача, акт огляду місця події, також не містять відомостей щодо кількості зелених насаджень, що перебували на земельній ділянці та знищені відповідачем.

Показання, надані позивачем під час допиту, не підтверджуються будь-якими іншими доказами щодо кількості та індивідуальних ознак зелених насаджень.

Позивач у позові зазначав, що на даній ділянці він посадив дерева – дуб червоний та дуб звичайний. Крім того, по всій земельній ділянці також самостійно росли дерева, кущі та лікарські рослини, в тому числі, ті, які занесені до Червоної Книги. 28 вересня 2020 року відповідач самовільно захопив належну йому земельну ділянку, знищивши 722 дерева (дуби) та 196 кущів. У травні 2021 року відповідач повторно самовільно захопив вказану земельну ділянку, внаслідок чого знищив ще 300 дерев, зруйнував трав`яний покрив та посіяв сою. На місце події він ще раз викликав поліцію. Загальна кількість знищених дерев, внаслідок неправомірних дій ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» за розрахунком позиавача становить 1022 дерева та 196 кущів.

Однак, конкретна кількість та індивідуальні ознаки знищених зелених насаджень, що враховується позивачем при визначенні матеріальної шкоди, не підтверджується будь-якими іншими доказами, окрім показань позивача, який також не вказує на джерела.

В зв`язку із викладеним, суд дійшов правильного висновку в частині оцінки вимоги про стягнення матеріальної шкоди за знищення зелених насаджень, що розмір такої шкоди не доведено.

Визнання представником відповідача у судовому засіданні факту спричинення такої шкоди, в спірному випадку, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки як зазначалося вище, відсутні обов`язкові складові стягнення матеріальної шкоди. Крім того, представник відповідача вказував саме на те, що визнає тільки факт спричинення, однак не визнає заявлений позивачем розмір, так як той не грунтується на доказах.

Рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Проте в частині висновку про недоведеність шкоди щодо самовільного захоплення земельної ділянки, суд не звернув увагу на те, що така встановлена та доведена згідно зі спеціальним земельним законодавством.

Доводи апелянта ОСОБА_1 щодо непризначення судом першої інстанції судової експертизи та нездійснення огляду доказів за їх місцезнаходженням не заслуговують на увагу, оскільки такі процесуальні питання вирішуються судом у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

У матеріалах цієї справи відсутні докази подання позивачем клопотань про призначення експертизи або про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а також відсутні відомості про невирішення судом таких клопотань.

Крім того, підстави, передбачені законом для обов`язкового призначення судової експертизи у справі, відсутні.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 про відсутність обгрунтування в рішенні суду оцінки вимоги про стягнення упущеної вигоди необхідно зазначити, що суд дав належну оцінку вимозі позивача про стягнення матеріальної шкоди та навів обгрунтування щодо підстав відмови. Виходячи зі змісту позову та його прохальної частини, слід констатувати, що самостійної вимоги про стягнення з відповідача упущеної вимоги позивачем не заявлялося.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку про її обгрунтованість та визнавчив її розмір виходячи Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Як зазначив суд, враховуючи триваючий характер спричинення моральної шкоди в цій конкретній справі, для визначення конкретного розміру спричиненої моральної шкоди Суд вважав можливим застосувати аналогічний підхід для встановлення розміру спричиненої шкоди, а саме в розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць триваючого порушення.

Однак, на думку колегії суддів, як обсяг спричиненої моральної шкоди, так і її розмір, визначено судом неправильно.

По-перше, відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Тобто вказаний закон не регулює спірні правовідносини і підстави для застосування аналогії права в спірному випадку були відсутні.

Крім того, суд не зважаючи на недоведеність факту спричинення матеріальної шкоди, дійшов висновку про стягнення моральної шкоди за фактами як самовільно захоплення земельної ділянки так і за фактом знищення та пошкодження зелених насаджень, що не можна вважати обгрунтованим.

Тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди та постановити в цій частині нове рішення.

При цьому апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідачем самовільно зайнято частину належної позивачу земельної ділянки. Цей факт однозначно доведено наявними у справі протоколом та постановою про притягнення до адміністративної відповідальності керівника відповідача та ним виплачено позивачу шкоду в розмірі 3504 гривні .

Разом з тим, такі дії спричинили позивачу і значну моральну шкоду. При визначенні розміру такої шкоди апеляційний суд враховує те, що позивач не міг і не може тривалий час користуватися більшою частиною (1,5 га) належною йому земельної ділянки. Позивач неодноразово звертався до органів місцевого самоврядування та державної влади із заявами в тому числі, щодо протиправних дій відповідача з приводу захоплення ділянки. Однак його право в цій частині не відновлено, а відповідач шкоду не відшкодував, ділянку не звільнив, що завдало позивачу значних душевших страждань.

Доводи апелянта –ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо недоведення позивачем факту спричинення моральної шкоди в зазначеній частині безпідставні і не грунтуються на доказах.

В зв`язку із викладеним, апеляційний суд вважає, що порушення права позивача має триваючий характер в частині спричинення йому душевних страждань за самовільне захоплення його земельної ділянки, продовжується до розгляду справи, тому обгрунтованим та таким, що відповідає обсягу душевих страждань буде розмір моральної шкоди -100000 грн.

Керуючись статтями 374, 376,381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Апеляційну скаргу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» – Іванчук Галини Іванівни задоволити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2025 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100000 грн .В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта