Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №296/5473/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/5473/24 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М.

Категорія 72 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/5473/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Сірача Володимира Сергійовича, до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сірача Володимира Сергійовича, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шкирі В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що з 2017 року до 2022 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ще до розлучення вони дійшли згоди про те, що син залишився проживати з батьком.

Причиною звернення з позовом до суду є абсолютна байдужість відповідачки до морального, фізичного та духовного розвитку спільної дитини та відсутність навіть елементарної матеріальної підтримки для забезпечення розвитку дитини, фактично після розірвання шлюбу мати не виконує батьківських обов`язків: не бере участі у вихованні дитини, не провідує сина, не цікавиться здоров?ям дитини, навчальним процесом, морально та матеріально не підтримує дитину. Жодного разу за останні два роки не вітала сина на День народження, Новий Рік, Різдво чи інші свята, уникає будь якого контакту із сином, що знову ж таки підтверджує факт повної байдужості щодо долі дитини. Відповідачка веде спосіб життя, не пов`язуючи себе з дітьми ані від першого, ані від другого шлюбу. Вона підтримує зв`язки із особами, які притягувалися до кримінальної та адміністративної відповідальності; у період проживання з матір`ю дитина була свідком агресії співмешканця, свідком і, не виключено, об`єктом фізичного насильства; страх і панічні реакції у дитини досі проявляються при контакті з незнайомими дорослими чоловіками.

На його думку, така поведінка та спосіб життя матері є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно сина.

Таким чином, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сірач В.С., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, зазначає, що суд, відмовляючи в позові, виходив з недоведеності винної поведінки відповідачки у невиконанні батьківських обов`язків і, замість аналізу фактичних дій/бездіяльності матері щодо дитини, надав визначального значення її емоційному стану та дисциплінованій явці в судові засідання. У рішенні зазначено, що при вирішенні судом питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки, у цій конкретній справі, все ж таки є визначальним ставлення матері до дитини, її емоційний стан та поведінку в ході розгляду справи (вона жодного судового засідання не пропустила, що свідчить про те, що її бентежить можливе рішення суду та бажання пояснити свою таку поведінку у вихованні її дитини) . Також враховано судом і наполегливе бажання відповідачки спілкуватися та виховувати свою дитину, та, перш за все, брак часу через щільний графік роботи, а не байдужість через небажання цього робити.

Такий підхід є помилковим, оскільки участь у судових засіданнях не може компенсувати тривалу відсутність участі у вихованні та утриманні дитини і не свідчить про належне виконання батьківських обов`язків.

Судом було призначено 12 судових засідань, у кожне з яких відповідачка з`являлась. Водночас за півтора року з моменту подачі позову мати лише один раз бачилась із сином, а з 2022 року — лише двічі. Тобто щільний графік роботи, на який послався суд, не перешкоджав регулярній явці до суду, але слугував фактичним виправданням її самоусунення від спілкування з дитиною. Суд не дав належної оцінки цій суперечності та не з`ясував причин тривалої відсутності контактів із дитиною й участі у її розвитку.

Причиною позову є тривале безпідставне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_4 .

Відповідачка не бере участі у вихованні, не провідує сина, не цікавиться здоров`ям та навчанням, не надає моральної та матеріальної підтримки. Лише один раз за останні чотири роки дитину привітала з Днем народження й жодного разу — на інші свята; уникає будь-якого контакту, що підтверджує байдужість

до долі дитини.

В своєму висновку орган опіки ґрунтувався виключно на поясненнях відповідачки, не врахувавши обставини, встановлені під час судового розгляду, та поклавши в основу неправдиві відомості, надані відповідачкою, які суперечать її показам, наданим суду, і спростовуються письмовими доказами.

Практика Верховного Суду є сталою: позбавлення батьківських прав — захід виключний, але допустимий, коли наявна вина у формі свідомого нехтування обов`язками. При цьому сам факт заперечення проти позову чи демонстративне бажання спілкуватися без реальних дій не свідчить про зміну поведінки та не спростовує доказів ухилення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони із 7 жовтня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17 вересня 2021 року Корольовським районним судом м. Житомира був виданий судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини усіх видів заробітку, починаючи з 8 вересня 2021 року й до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2022 року шлюб між ними розірвано.

2 жовтня 2021 року сторони уклали нотаріально посвідчений договір про визначення місця проживання дитини, згідно з яким визначили, що місцем проживання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є фактичне місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 січня 2022 року припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 .

З 24 березня 2024 року ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України, він своєю заявою від 8 липня 2022 року надав згоду ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є бабусею ОСОБА_3 , на тимчасовий нагляд і догляд за останнім.

Згідно з актом обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 від 20 травня 2024 року, встановлено , що умови для виховання та розвитку дитини за адресою: АДРЕСА_1 – задовільні.

Відповідно до довідки, виданої Житомирським дошкільним навчальним закладом №35 від 18.04.2024 №16, ОСОБА_3 , який відвідує Житомирський дошкільний навчальний заклад №35 ( різновікову групу), постійно приводить до закладу та забирає його батько ОСОБА_1 , а у разі його відсутності дідусь ОСОБА_6 та бабуся ОСОБА_5 , які беруть активну участь у всіх заходах, які проводяться в садочку. Мама, ОСОБА_2 , участі у вихованні і дозвіллі дитини не приймає.

Згідно з відповіддю КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ЖМР від 03.06.2024 №1157 на прийом лікаря-педіатра (малолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) супроводжує, підписує заяви-дозвіл щодо вакцинації дитини-законний представник пацієнта – ОСОБА_5 .

Також службою у справах дітей Житомирської міської ради у жовтні 2024 року було обстежено місце проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 . Служба встановила, що відповідачка проживає з сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Умови проживання задовільні. Створенні необхідні умови для проживання дитини, в квартирі зроблено ремонт, є необхідні меблі, в квартирі чисто та прибрано. Скарг від сусідів не було.

05.02.2025 року виконавчий комітет Житомирської міської ради прийняв рішення, №129 яким затвердив висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_3 .

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені статтею 164 СК України.

Так, частиною першою даної норми передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Аналіз змісту статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як у сукупності, та й кожен окремо, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька ( матері), так і для дитини, й застосовується судом лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18 вказано, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення одного із батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є сталою й була врахована судом першої інстанції при вирішенні даного спору.

Позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивача – адвокат Сірач В.С., наголошував на тому, що відповідачка умисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що, на його думку, є підставою для задоволення позову.

Як встановлено судом, позивач створив належні умови для виховання та розвитку малолітнього сина, піклується про дитину та матеріально забезпечує ОСОБА_4 , що беззаперечно свідчить про те, що він є турботливим та гідним батьком.

Однак, у справі не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із сином та остаточно й свідомо нехтує обов`язком щодо виховання сина, який залишився проживати разом із батьком.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається виключно батько, не свідчить безумовно про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24) зазначено, що « між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Обгрунтовуючи позов, представник позивача надав суду висновок приватного психолога за результатами діагностики ОСОБА_3 , у якому зазначено, що перебування дитини разом із матір`ю мало негативний вплив на формування психологічних особливостей малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : хлопчик почав заїкатися, став тривожним та лякливим. Зі слів бабусі дитини, ОСОБА_5 , рідна мати дитини часто перебуває у стані алкогольного сп`яніння та проживає зі співмешканцем, який проявляє до неї жорстоку поведінку: б`є у присутності дітей та вживає нецензурну лексику.

Приватним психологом також зазначено, що атмосфера в сім`ї після проживання ОСОБА_4 з батьком не призвела до педагогічної та соціальної занедбаності дитини. Батько дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є для сина значимою особою та має позитивний вплив на виховання дитини. Перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері ОСОБА_2 може мати негативний вплив на формування психологічних особливостей та психологічно-емоційного стану дитини. Спілкування з рідною матір?ю ОСОБА_4 , якщо вона проявить ініціативу, повинно відбуватися у присутності батька дитини.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та підтримує зв`язки із особами, які притягувалися до кримінальної чи адміністративної відповідальності, висновок психолога про те, що перебування сина разом із матір`ю може мати негативний вплив на формування психологічних особливостей та психологічно-емоційного стану дитини, слід розцінювати як припущення.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що у даній ситуації вкрай важливо зберегти зв`язок хлопчика з матір`ю, адже подальший розрив таких зв`язків матиме негативні наслідки для дитини.

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на сина, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Позивач не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та як це змінить існуючу ситуацію на кращу й сприятиме захисту інтересів сина.

Отже, сама лише бездіяльна та пасивна поведінка відповідачки у спірних правовідносинах не може бути достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сірача Володимира Сергійовича, залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 6 березня 2026 року.