Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №205/3300/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2065/26 Справа № 205/3300/23 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року

та на додаткове рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди , –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивований тим, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка розташована на сьомому поверсі десятиповерхового житлового будинку. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на восьмому поверсі над квартирою позивача і планування обох квартир співпадає. 15.02.2023 р. сталося залиття квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 21.02.2023 р., складеного комісією у складі майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_3 , майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 , зафіксовано сліди залиття зазначеної квартири, встановлено причину залиття - «залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося у зв`язку з аварією на системі внутрішньо квартирної розводки холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_4 по халатності. Мешканці квартири АДРЕСА_4 усунули причину течії самостійно». В акті обстеження зазначено, що на момент обстеження візуально виявлено наступні пошкодження: кухня: S -7,4 кв.м., стеля виконана з гіпсокартону, на стелі на стиках гіпсокартону сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 2,0 кв.м., житлова кімната: S-15,1 кв.м., стеля пофарбована водоемульсійною фарбою по всій довжині кімнати, по лінії з`єднання стельових плит є здуття, розтріскування шпаклювального шару, місцями осипання шпаклівки до 0,3 кв.м., на стелі сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 5,0 кв.м., коридор: S -7,5м2, стеля пофарбована водоемульсійною фарбою, на стелі сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 2,0 кв.м. З метою визначення розміру заподіяних збитків внаслідок затоплення квартири, позивачем укладено договір № 0303-23/1 на надання послуг з проведення оцінки майна від 03.03.2023 р. з ФОП ОСОБА_5 . За оцінку було сплачено 4 000,00 грн. Позивач зазначав, що має право вимагати з відповідача стягнення витрат на проведення оцінки збитків, що складає 4 000,00 грн. За результатами проведення оцінки майна, експертом-оцінювачем було складено звіт № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття» від 03.03.2023 p., та відповідно до висновку, збиток в наслідок залиття, становить, з урахуванням ПДВ: 75 741,00 грн.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди та збитків в сумі 79 741,00 грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору.

22.11.2023 року заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська №205/3300/23, 2/205/1676/23 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 75741,00 грн., судові витрати на оплату послуг експерта в сумі 4000 грн., всього 79741 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп..

23.07.2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.11.2023 року №205/3300/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, яку 26.08.2024 року прийнято до провадження.

28.11.2024 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська поновлено відповідачу ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська №205/3300/23 від 22.11.2023 року. Заяву представника відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська №205/3300/23 від 22.11.2023 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду - задоволено. Скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.11.2023 р. №205/3300/23, 2/205/1676/23 про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, у розмірі 75741,00 грн., судові витрати на оплату послуг експерта в сумі 4000 грн., всього 79741 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 00 коп. та стягнення судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. Призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні, призначивши підготовче засідання на 31.01.2024 року о 14 годинні 00 хвилин.

31.01.2025 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська заяву представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на 1/1 квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу серія ААН № 543779, що зареєстрований 10.11.1998 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидоровим І.Ф. за № 1-1929. Заборонено будь-яким державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу серія ААН № 543779, що зареєстрований 10.11.1998 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидоровим І.Ф. за № 1-1929.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено.

Додатковим рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 жовтня 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , про прийняття додаткового рішення про відшкодування професійної правничої допомоги по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, стягнути з ОСОБА_1 суму витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000,00 гривень.

18.12.2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_2 про відшкодування правничої допомоги.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 08.12.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. - ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , розташована на сьомому поверсі десятиповерхового житлового будинку (а.с.65).

На підставі договору купівлі-продажу серії ААН № 543779, зареєстрованого за № 1-1929 від 10.11.1998 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидоровим І.Ф., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 327156439 від 28.03.2023 р., ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , розташована на восьмому поверсі десятиповерхового житлового будинку (а.с.83).

Відповідно до акту №54 від 21.02.2023 р. обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 21.02.2023 р., складеного комісією у складі майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_3 , майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 , зафіксовано сліди залиття зазначеної квартири, встановлено причину залиття - «залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося у зв`язку з аварією на системі внутрішньо квартирної розводки холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_4 , по халатності. Мешканці квартири АДРЕСА_4 усунули причину течії самостійно». В акті обстеження зазначено, що на момент обстеження візуально виявлено наступні пошкодження: кухня: S -7,4 кв.м., стеля виконана з гіпсокартону, на стелі на стиках гіпсокартону сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 2,0 кв.м., житлова кімната: S-15,1 кв.м., стеля пофарбована водоемульсійною фарбою по всій довжині кімнати, по лінії з`єднання стельових плит є здуття, розтріскування шпаклювального шару, місцями осипання шпаклівки до 0,3 кв.м., на стелі сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 5,0 кв.м., коридор: S -7,5м2, стеля пофарбована водоемульсійною фарбою, на стелі сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 2,0 кв.м. (а.с.6).

Позивачем укладено договір № 0303-23/1 на надання послуг з проведення оцінки майна від 03.03.2023 р. з ФОП ОСОБА_5 (а.с.80-81).

Згідно звіту № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття» від 03.03.2023 p., ринкова вартість збитку, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майну, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття становить на дату оцінки, з урахуванням ПДВ: 75 741,00 грн. (а.с.7-79).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що судом не встановлено винність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та діями відповідача, наявність шкоди та її розмір.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Таким чином, системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати, що висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, від 20.12.2023 у справі № 172/313/21.

Судом встановлено, що факт залиття квартири, власником якої є позивач, підтверджується актом №54 від 21.02.2023 р. обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 від 21.02.2023 р., складеного комісією у складі майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_3 , майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 , у якому зафіксовано сліди залиття зазначеної квартири.

Встановлено причину залиття - «залиття квартири АДРЕСА_3 відбулося у зв`язку з аварією на системі внутрішньо квартирної розводки холодного водопостачання в квартирі АДРЕСА_4 , по халатності. Мешканці квартири АДРЕСА_4 усунули причину течії самостійно».

В акті обстеження №54 від 21 лютого 2023 року, складеного комісією у складі майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_3 , майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 , зазначено, що на момент обстеження візуально виявлено наступні пошкодження: кухня: S -7,4 кв.м., стеля виконана з гіпсокартону, на стелі на стиках гіпсокартону сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 2,0 кв.м., житлова кімната: S-15,1 кв.м., стеля пофарбована водоемульсійною фарбою по всій довжині кімнати, по лінії з`єднання стельових плит є здуття, розтріскування шпаклювального шару, місцями осипання шпаклівки до 0,3 кв.м., на стелі сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 5,0 кв.м., коридор: S -7,5м2, стеля пофарбована водоемульсійною фарбою, на стелі сухі сліди залиття орієнтовним розміром до ~ 2,0 кв.м. (а.с.6).

Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, визначений у звіті № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття» від 03.03.2023 p., згідно якого ринкова вартість збитку, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майну, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття становить на дату оцінки, з урахуванням ПДВ: 75 741,00 грн., зокрема витрати на ремонт оздоблення визначено в сумі 69 019,00 грн., витрати на ремонт меблів – в сумі 6 722,00 грн. (а.с.7-79), який відповідачем не спростований.

Вину у завданій позивачу шкоді відповідачем теж спростовано не було.

Таким чином, встановивши, що позивач довела наявність завданої шкоди майну, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, колегія суддів приходить висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню саме відповідачем.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що в акті обстеження №54 від 21 лютого 2023 року, складеного комісією у складі майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_3 , майстра виробничої дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР ОСОБА_4 , не вказано про присутність під час його складання заінтересованих осіб з боку відповідача, а також відсутні відомості про відмову відповідача від підпису складеного акту, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач вказала, що ОСОБА_2 готова була в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, яка засвідчена та визначена належним чином в Акті комунального підприємства (т.2 а.с. 22). Тобто визнала складений акт.

Крім того, вказаний акт обстеження №54 від 21 лютого 2023 року відповідачем не оскаржувався.

Відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

В постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №242/4773/17 міститься наступний висновок: "цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду".

Проте, колегія суддів враховує заперечення відповідача, що у в акті обстеження комісія зафіксувала той факт, що пошкодження, які спричинило залиття води з квартири відповідачки, стосуються стель у трьох приміщеннях (кухні, житловій кімнаті та коридорі). Комісією не підтверджено пошкодження меблів, ремонт яких було оцінено експертом у розмірі 6 722 грн (т. 1 а.с.50).

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені висновок експерта та акт про залиття, колегія суддів приходить до висновку про часткову доведеність позовних вимог та необхідності відшкодування позивачу завданих з вини відповідача збитків, а саме: стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті залиття квартири у розмірі 69 019 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що Звіт, на який посилається позивач не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки експерт не був попереджений та обізнаний про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого висновку та не попереджений про те, що висновок підготовлений для подання до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 2.4. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98, за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Тобто при проведенні дослідження експерт керувався вище зазначеними нормами, а тому судовий експерт знав та розумів наслідки надання завідомо недостовірного висновку та фактично несе відповідальність відповідно до чинного законодавства за складання завідомо неправдивого/недостовірного висновку.

Даної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі № 697/2272/14-к, відповідно до якої відсутність безпосередньо у висновку експерта відомостей про попередження про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку не є підставою для визнання такого висновку недопустимим доказом, якщо наявні інші обставини, які доводять, що експерт розуміє наслідки надання завідомо недостовірного висновку.

Окрім того, однією з відмінностей між судовою експертизою та експертним дослідженням є те, що в судовій експертизі експерт попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а при експертному дослідженні такого попередження немає.

Матеріалами справи встановлено, що звіт № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття» від 03.03.2023 pоку є саме експертним дослідженням, ініційованим самим позивачем відповідно до ст. 160 ЦПК України, а не висновком судової експертизи, а тому зазначення у експертному звіті відомостей про попередження про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивого висновку не є обов`язковими, а його відсутність не є підставою для визнання такого висновку недопустимим доказом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що підсумковий розрахунок після кожного розділу по приміщенням квартири не відповідає розрахункам, які здійснені в самому розділі, а враховуючи численні грубі помилки в розрахунках, то очевидно, що розрахунки оцінювача необґрунтовані, недостовірні ті неналежні, і взагалі не можуть братись за основу для встановлення будь-якої вартості збитків в даній справі.

Оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування звіту № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття».

Крім того, клопотань про призначення судової експертизи відповідачем не заявлялось.

Також, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт складення експертного висновку через певний час після залиття квартири не свідчить про його недопустимість чи недостовірність. Чинне законодавство не встановлює обов`язку проведення експертизи негайно після події. Експертний висновок містить дослідження пошкоджень, їх характеру, причинного зв`язку із залиттям та розрахунок вартості відновлювального ремонту.

В той же час, відповідачем не надано жодних доказів того, що стан квартири змінився внаслідок інших обставин або що пошкодження виникли з інших причин, що не спростовують належність і допустимість експертного висновку.

Що стосується описки у звіті № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття» від 03.03.2023 pоку, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився. Якщо такі помилки наявні у висновку експерта або в наданих суду документах, вони судом не виправляються. Арифметичні помилки у висновку експерта усуваються шляхом допиту експерта та уточнення ним свого висновку або враховуються судом під час оцінки цього доказу.

Така правова позиція узгоджується із Постановою КЦС ВС від 29.01.2021 № 22-ц/354/11 (61-13870св20).

Так, дійсно, у звіті № 04-23-ЗБ «Про незалежну оцінку збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , в наслідок залиття» від 03.03.2023 pоку, експертом було допущено описку в адресі квартири (т. 1 а.с.50), а саме у висновку оцінювач зазначив: «Ринкова вартість збитку, нанесеного балансоутримувачу приміщення №119 та майна, що знаходиться у приміщенні №119, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , в наслідок залиття становить на дату оцінки, з урахуванням ПДВ: 75 741 (сімдесят п`ять тисяч сімсот сорок одна) грн.»

Проте колегія суддів звертає увагу, що дана обставина не впливає на правильність висновків експертного звіту та не зменшує його доказової сили, оскільки зміст звіту № 04-23-ЗБ стосується саме квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивача, з вини відповідача, внаслідок якого було пошкоджено його майно, також вказане залиття спричинило у позивача тривалий стресовий стан та душевні переживання та призвело до необхідності вжиття додаткових заходів задля відновлення порушеного права, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню у розмірі 5 000,00 грн.

Виходячи з наведеного, дослідивши матеріали справи та наявні докази, надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, в результаті чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" , національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Отже, ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт залиття його квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростувала своєї вини у залитті квартири позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3964 грн (2147,20 грн за подачу позовної заяви та 1816,80 грн за подачу апеляційної скарги).

Оскільки під час розгляду справи було встановлено, що апелянтом при подачі апеляційної скарги не було доплачено судовий збір у розмірі 1404 грн, оскільки за подачу апеляційної скарги сплаті підлягало 3220,80 грн (1073,60 грн х 2 вимоги) х 150%), а апелянтом було фактично сплачено 1816,80 грн, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1404 грн ( 3220,80 грн - 1816,80 грн).

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 133 ЦПК України).

Встановлено, що позивачем укладено договір № 0303-23/1 на надання послуг з проведення оцінки майна від 03.03.2023 р. з ФОП ОСОБА_5 (а.с.80-81) та сплачено 4 000 грн за оцінку збитку після залиття квартири (а.с.82 зворот).

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке:

(1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат;

(2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;

(3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду;

(4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що початок «вирішення спору» щодо своїх «прав та обов`язків цивільного характеру» пов`язується з поданням цивільного позову (рішення від 21 червня 2007 року у справі «Редька проти України» (Redka v. Ukraine), заява № 17788/02, від 10 грудня 2009 року у справі «Васильчук проти України» (Vasilchuk v. Ukraine), заява № 31387/05).

Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2018 року у справі «Літвінюк проти України» (Litvinyk v. Ukraine), заява № 55109/08).

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі 712/4126/22.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість за проведення оцінки збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , внаслідок залиття у розмірі 4 000 грн 00 коп., оскільки судом враховано відповідний звіт експерта як доказ у даній справі.

Щодо додаткового рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 жовтня 2025 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, то додаткову постанову цього суду також слід скасувати.

Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 923/631/15, від 23 січня 2020 року у справі № 910/20089/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20).

Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалене у порядку ст. 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі та не може існувати окремо від нього. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року у цій справі з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, то додаткове рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 жовтня 2025 року також слід скасувати.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 жовтня 2025 року та додаткове рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 17 жовтня 2025 року у – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті залиття квартири, у розмірі 69 019 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 964 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 404 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість за проведення оцінки збитків, нанесеного власнику квартири АДРЕСА_3 та майна що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 , внаслідок залиття, у розмірі 4 000 грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 березня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

М.О. Макаров