Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №753/6548/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1757/2026

справа №753/6548/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дудою Петром Володимировичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., дата складення повного судового рішення 23 червня 2025 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних,-

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення трьох процентів річних.

Вимоги позову мотивує тим, що постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18 ухвалено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 645,00 Євро та 50 085,00 доларів США, а також судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 810,00 гривень, за подання апеляційної скарги у розмірі 8 810,00 гривень та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 гривень, а всього 39 645,00 гривень.

Вказує, що у спірних правовідносинах існують прострочені зобов`язання ОСОБА_2 у євро - 24 645,00 євро, у доларах США - 50 085, 00 доларів США, які виникли на підставі статті 1006 ЦК України та у гривнях - 39 645,00 грн (відшкодування судового збору), яке виникло на підставі постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року.

Вказує, що три проценти річних повинні нараховуватись окремо на кожний вид зобов`язання та виражатись і стягуватись у відповідній валюті, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18).

Оскільки у спірних правовідносинах існують прострочені грошові зобов`язання, ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 три проценти річних:

у сумі 2 020,27 гривень, що розрахована станом на 31 березня 2025 року із суми боргу 39 645,00 гривень;

у сумі 12 949,43 Євро, яка розрахована станом на 31 березня 2025 року із суми боргу 24 645,00 Євро;

у сумі 26 471,98 доларів США, що розрахована станом на 31 березня 2025 року із суми боргу 50 085,00 доларів США.

Крім цього, з посиланням на частину 10 статті 265 ЦПК України уважає, що позивач має право на нарахування 3% річних із суми боргу 24 645,00 Євро, 50 085,00 доларів США, 39 645,00 гривень у разі подальшого прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання до моменту повного виконання постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18.

Мотивуючи наведеним, просить :

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 12 949,43 євро, 26 471,98 доларів США, 2020,27 грн;

здійснювати нарахування та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від сум боргу 24 645,00 євро, 50 085,00 доларів США та 39 645,00 грн у разі прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання за постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18 за період 01 квітня 2025 року, до моменту повного виконання постанови;

стягнути судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до постанови Верховного Суду не зазначено про стягнення 3% річних на підставі статті 625 ЦК України. Позивач в період із дати ухвалення постанови Верховного Суду та до 01 квітня 2025 року з вимогами щодо стягнення 3% річних в межах справи №458/413/18 не звертався.

Суд вказав, що позивачем вимоги про стягнення 3% річних заявлено після набрання законної сили рішенням суду у справі №458/413/18, приватним виконавцем здійснюються виконавчі дії, розрахунки заборгованості, додані до позовної заяви від 01 квітня 2025 року не включають виплачені боржником суми, нарахування 3% річних виходить за межі вимог у справі №458/413/18. Суд першої інстанції також зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Дудою П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вказує на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про пропуск позовної давності, оскільки Верховним Судом ухвалено остаточне рішення у справі 19 липня 2023 року.

На виконання постанови Верховного Суду відкрито виконавчі провадження щодо стягнення основного боргу та судового збору. Зазначає, що часткові платежі, здійснені боржником у 2024-2025 роках, зменшили лише суму боргу та не впливають на право стягувача вимагати 3% річних.

Вказує, що закон не містить заборони позивачу звертатися до суду із позовом про стягнення 3% річних як самостійною вимогою.

Уважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що розрахунки заборгованості, додані до позову, не включають виплачені боржником суми.

Звертає увагу, що до позовної заяви позивачем долучено лист вих. НОМЕР_3 від 08 квітня 2025 року приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни, у якому наявна інформація про дати та суми виплачених відповідачем сум боргу, їх розподіл між погашенням боргу перед стягувачем (позивачем) та погашенням боргу перед приватним виконавцем. Окрім того, до позову також долучено розрахунок процентів річних, в якому чітко проілюстровано хронологію часткового погашення відповідачем боргу перед позивачем, відображено порядок та суми нарахувань 3% річних.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові викладені в постановах від 19 липня 2023 року у справі № 458/413/18, від 25 березня 2024 року у справі №458/229/18, від 10 січня 2019 року в справі № 320/4274/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 09.04.2025 року у справі № 461/4634/19, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

08 серпня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Числовської І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Зазначає, що із змісту апеляційної скарги убачається, що скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних за статтею 625 ЦК України, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18 та вважаючи, що нарахування 3 % річних можливе за період з 2007-2008 років до 31 березня 2025 року.

Вказує, що судами у справі №458/413/18 установлено, що первісний позов про стягнення 24 645 євро, 50 085 доларів США та судових витрат поданий 18 квітня 2018 року, а вимоги про стягнення трьох відсотків річних у межах вказаної справи не заявлялися. Події, на які посилається позивач як на початок перебігу строку позовної давності, мали місце у 2007-2008 роках, отже станом на 31 березня 2025 року вимоги про стягнення основного боргу вважалися б задавненими.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі №602/140/23, а також у постановах від 13 березня 2023 року у справі №554/9126/20, від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц, від 23 листопада 2022 року у справі №285/3536/20, від 09 серпня 2023 року у справі №753/369/21, від 17 листопада 2020 року у справі №904/6892/17 сформулював правовий висновок, відповідно до якого три відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватися лише на вимоги, які підлягають судовому захисту. Пред`явлення окремої вимоги лише про стягнення 3 % річних без одночасного заявлення вимоги про стягнення задавненого основного боргу є недопустимим, оскільки дозволяє кредитору обійти інститут позовної давності.

За таких обставин стягнення 3 % річних окремо від суми основного боргу є неприйнятним.

З огляду на те, що зобов`язання ОСОБА_2 щодо повернення коштів було встановлено лише постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року, нарахування 3 % річних за період до цієї дати суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, згідно з якою три відсотки річних обчислюються від простроченої суми, визначеної у судовому рішенні.

Доводи скаржника щодо неврахування часткового погашення боргу спростовуються матеріалами справи та розрахунками, поданими відповідачем. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховано платежі, перераховані приватним виконавцем у межах виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2, зокрема погашення судового збору у повному обсязі 03 червня 2024 року, а також часткові платежі, здійснені у період з лютого 2024 року по березень 2025 року, які призвели до зменшення основної суми боргу. Відтак, нарахування 3 % річних без урахування цих платежів є неправомірним.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість застосування статті 625 ЦК України до правовідносин, що виникли з довіреності від 29 березня 2007 року, оскільки отримання коштів відбувалося не за договором позики чи іншим правочином, який передбачає грошове зобов`язання, а в межах представництва.

За наведених обставин висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Дуда П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Числовська І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Установлено, що постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 645,00 Євро та 50 085,00 доларів США, що станом на квітень 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 2 089 767,67 гривень.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 810,00 гривень, за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 гривень та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 гривень, а всього 39 645,00 гривень (а.с. 11-18).

26 жовтня 2023 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа №458/413/18, виданого 28 серпня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 645,00 Євро та 50 085,00 доларів США, що станом на квітень 2018 року за офіційним курсом НБУ становить 2 089 767,67 гривень (а.с. 63).

З даних листа приватного виконавця Баірової Н.М. НОМЕР_3 від 08 квітня 2025 року убачається, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа №458/413/18 від 28 серпня 2023 року, що видав Турківський районний суд Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 645,00 Євро та 50 085,00 доларів США, що станом на квітень 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становить 2 089 767,67 гривень копійок.

Крім цього, на виконанні також перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 з виконання виконавчого листа № 458/413/18 від 28 серпня 2023 року, що видав Турківський районний суд Львівської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 810,00 гривень, за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 гривень та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 гривень, а всього: 39 645,00 гривень.

В межах виконання згаданих проваджень на рахунок з обліку депозитних сум надійшли наступні кошти:

1214,35 грн надійшли 21 лютого 2024 року; 391,23 грн надійшли 21 лютого 2024 року; 10 000,00 грн надійшли 23 лютого 2024 року; 11 000,00 грн надійшли 04 березня 2024 року; 9 500,00 грн надійшли 11 березня 2024 року; 8 600,00 грн надійшли 18 березня 2024 року; 10 900,00 грн надійшли 25 березня 2024 року; 14 000,00 грн, надійшли 16 квітня 2024 року; 7 000,00 грн надійшли 25 квітня 2024 року; 8 000,00 грн надійшли 13 травня 2024 року; 18 000,00 грн надійшли 03 червня 2024 року.

За рахунок згаданих коштів відшкодовано витрати виконавчого провадження та основну винагороду в межах ВП № НОМЕР_5 в сумі 392,00 грн та 3964,50 грн відповідно, а також погашено заборгованість в сумі 39 645,00 грн. Окрім того, за рахунок згаданих коштів в межах ВП № НОМЕР_4 відшкодовано витрати виконавчого провадження в сумі 392,00 грн, частково утримано основну винагороду в сумі 4889,24 грн та перераховано в рахунок погашення боргу 48 892,49 грн (1182,78 доларів США згідно курсу НБУ).

Надалі, в межах ВП № НОМЕР_4 кошти надходили та розподілялись наступним чином.

20 липня 2024 року надійшло 15 000,00 грн, за рахунок яких утримано 1 363,63 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 13 636,37 грн (329,88 доларів США згідно курсу НБУ);

22 серпня 2024 року надійшло 15 000,00 грн, за рахунок яких утримано 1 363,63 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 13 636,37 грн (330,79 доларів США згідно курсу НБУ);

20 вересня 2024 року надійшло 12 500,00 грн, за рахунок яких утримано 1 136,36 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 11 363,64 грн (274,83 доларів США згідно курсу НБУ);

23 жовтня 2024 року надійшло 10 500,00 грн, за рахунок яких утримано 954,55 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 9 545,46 грн (231,57 доларів США згідно курсу НБУ);

21 листопада 2024 року надійшло 11 000,00 грн, за рахунок яких утримано 1 000,00 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 10 000,00 грн (242,40 доларів США згідно курсу НБУ);

18 грудня 2024 року надійшло 6 000,00 грн, 16 січня 2025 року надійшли 5 000,00 грн, за рахунок яких утримано 1 000,00 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 10 000,00 грн (238,24 доларів США згідно курсу НБУ);

28 лютого 2025 року надійшло 8 000,00 грн, за рахунок яких утримано 727,27 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 7 272,730 грн (174,92 доларів США згідно курсу НБУ);

27 березня 2025 року надійшло 8 000,00 грн, за рахунок яких утримано 727,27 грн основної винагороди та перераховано стягувачу 7 272,730 грн (175,57 доларів США згідно курсу НБУ) (а.с. 61).

До позовної заяви позивачем додано розрахунок заборгованості суми трьох процентів річних, відповідно до даних якого три проценти річних, нарахованих на суму боргу 50 085,00 доларів США, становить 26 410,77 доларів США; три проценти річних, нарахованих на суму боргу 24 645,00 Євро становить 12 949,43 Євро; три проценти річних, нарахованих на суму боргу 39 645,00 гривень, становить 710,35 гривень (а.с. 67).

Із складених позивачем розрахунків убачається, що нарахування 3% річних на заборгованість у розмірі 6 000,00 доларів США здійснено з 01 квітня 2007 року, на суму 3 000,00 доларів США - з 04 квітня 2007 року; на заборгованість 3 000,00 доларів США - з 04 квітня 2007 року; на суму 3 000,00 доларів США - з 07 квітня 2007 року; на суму 200,00 доларів США - з 14 квітня 2007 року; на суму 3 000,00 доларів США - з 09 травня 2007 року; на суму 6000,00 доларів США - з 10 травня 2007 року; на суму 85,00 доларів - з 29 липня 2007 року; 13 300,00 доларів США - з 15 грудня 2007 року; на суму 10 000,00 доларів США - з 21 грудня 2007 року; на суму 2 500,00 доларів США - з 01 лютого 2008 року. Розрахунок здійснено по 31 березня 2025 року.

Крім цього, нарахування 3% річних на суму боргу у євро здійснено позивачем таким чином: на суму 1 500,00 Євро - з 19 травня 2007 року; на суму 2 300,00 Євро - з 20 травня 2007 року; на суму 45,00 Євро - з 29 липня 2007 року; на суму 3 000,00 Євро - з 08 вересня 2007 року; на суму 4 900,00 Євро - з 20 вересня 2007 року; на суму 2 000,00 Євро - з 10 листопада 207 року; на суму 5 000,00 Євро - з 17 листопада 2007 року; на суму 5 900,00 Євро - з 21 листопада 2007 року.

Нарахування 3% річних на суму 39 645,00 гривень здійснено позивачем з 21 липня 2023 року.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

У постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18, якою ухвалено про стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів, зазначено таке:

«Відповідно до положень статей 1003, 1004, 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. До обов`язків повіреного відноситься: повідомлення довірителю на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що довіреність та договір доручення є одними з основних документів, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19), від 01 лютого 2023 року у справі № 930/2199/21 (провадження № 61-11376св22).

Таким чином, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на відсутність у відповідача обов`язку повернення зазначених коштів є помилковими та суперечать пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України, відповідно до якого повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення, чого відповідачем зроблено не було.

Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо передачі позивачу одержаних у зв`язку з виконанням довіреності (доручення) від 29 березня 2007 року коштів у розмірах 24 645,00 Євро та 50 085,00 дол. США, які зберігалися на поточних рахунках позивача, відкритих у АТ «ОТП Банк».

Наведене дає підстави для висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України, оскільки відповідач (боржник) прострочив виконання грошового зобов`язання.

Висновки суду першої інстанції та доводи сторони відповідача в тій частині, що стягнення 3 % річних окремо від суми основного боргу є неприйнятним, відхиляються апеляційними судом, оскільки такі не гуртуються на вимогах закону.

Посилання сторони відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 22 січня 2025 року у справі №602/140/23, а також у постановах від 13 березня 2023 року у справі №554/9126/20, від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц, від 23 листопада 2022 року у справі №285/3536/20, від 09 серпня 2023 року у справі №753/369/21, від 17 листопада 2020 року у справі №904/6892/17, апеляційний суд приймає, проте зазначає, що такі не дають підстав уважати, що у цій справі положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню,

Зокрема, у наведених постановах Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого три відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватися лише на вимоги, які підлягають судовому захисту. Пред`явлення окремої вимоги лише про стягнення 3 % річних без одночасного заявлення вимоги про стягнення задавненого основного боргу є недопустимим, оскільки дозволяє кредитору обійти інститут позовної давності.

Разом з тим, у справі, що переглядається апеляційним судом, установлено, що вимоги про стягнення основного боргу були пред`явлені в межах строку позовної давності, постанова Верховного Суду про стягнення суми основного боргу ухвалена 19 липня 2023 року, із позовом про стягнення 3% річних позивач звернувся у квітні 2025 року, отже в цій справі відсутні підстави уважати основний борг задавненим.

Апеляційний суд відхиляє також твердження сторони відповідача в тій частині, що нарахування 3 % річних за період до ухвалення постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц, згідно з якою три відсотки річних обчислюються від простроченої суми, визначеної у судовому рішенні, оскільки наведені судові рішення ухвалено за різних фактичних обставинах.

Колегія суддів уважає помилковими висновки суду першої інстанції та твердження сторони відповідача в тій частині, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховано платежі, перераховані приватним виконавцем у межах виконавчих проваджень НОМЕР_1, оскільки таке спростовується безпосередньо даними листа приватного виконавця у співвідношенні до виконаного позивачем розрахунку. При цьому, період та суми виконання зобов`язання вказані у розрахунку, відповідають інформації про погашення, вказаної у листі приватного виконавця.

Матеріали справи містять заяву адвоката Числовської І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про застосування позовної давності, у якій вона просить застосувати позовну давність до позовних вимог про нарахування 3% річних у період до 01 квітня 2017 року.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі ? Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі ? Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Із цим позовом позивач звернувся 31 березня 2025 року, тобто у період, коли перебіг позовної давності був зупинений, що виключає можливість висновку про її сплив.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по день звернення до суду, є такими, що заявлені в межах позовної давності.

Разом з тим, як убачається з поданого позивачем розрахунку, три проценти річних нараховані ним на суми, отримані відповідачем у 2007-2008 роках, починаючи з квітня 2007 року, тобто за період поза позовною давністю.

За установлених обставин колегія суддів уважає за необхідне провести власний розрахунок 3% річних.

Станом на 02 квітня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 50 085,00 доларів США, 24 645,00 євро, що підтверджено постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року.

Крім цього, постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року на користь позивача стягнуто 39 645,00 гривень, на які у межах цієї справи також нараховуються 3% річних з моменту набрання постановою Верховного Суду законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, зобов`язання боржником виконувалося частково, шляхом примусового стягнення в межах виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_5.

Установлено, що в період з 21 лютого 2024 року по 27 березня 2025 року на депозитний рахунок органу примусового виконання надійшли кошти, за рахунок яких, після утримання виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, на користь стягувача фактично перераховано суми в рахунок погашення основного боргу в іноземній валюті, а саме:

1182,78 доларів США - лютий-березень 2024 року;

329,88 доларів США - 20 липня 2024 року;

330,79 доларів США - 22 серпня 2024 року;

274,83 доларів США - 20 вересня 2024 року;

231,57 доларів США - 23 жовтня 2024 року;

242,40 доларів США - 21 листопада 2024 року;

143,45 доларів США - 18 грудня 2024 року;

94,79 доларів США - 16 січня 2025 року;

174,92 доларів США - 28 лютого 2025 року;

175,57 доларів США - 27 березня 2025 року.

Отже, загальна сума часткових погашень за вказаний період склала 3 180,98 доларів США.

Залишок основного боргу станом на 31 березня 2025 року становив 46 904,02 доларів США (50 085,00 доларів США - 3 180,98 доларів США).

З метою проведення обрахунку 3% річних на заборгованість у доларах США колегія суддів уважає за можливе виокремити періоди нарахування, виходячи з такого:

1. період 02 квітня 2017 року - 24 березня 2024 року (2549 днів), сума боргу 50?085,00 доларів США: 3 % річних становить 50?085 ? 3% ? 2549 / 365 = 10?493,15 доларів США;

2. період 25 березня 2024 року - 19 липня 2024 року (117 днів), сума боргу 50?085 - 1?182,78 (погашено) = 48?902,22 доларів США ? 3% ? 117 / 365 = 470,27 доларів США;

3. період 20 липня 2024 року - 21 серпня 2024 року (33 дні), сума боргу 48?902,22 - 329,88 (погашено) = 48?572,34 доларів США ? 3% ? 33 / 365 = 131,74 доларів США;

4. період 22 серпня 2024 року - 19 вересня 2024 року (29 днів), сума боргу 48?572,34 - 330,79 (погашено) = 48?241,55 доларів США ? 3% ? 29 / 365 = 114,99 доларів США;

5. період 20 вересня 2024 року - 22 жовтня 2024 року (33 дні), сума боргу 48?241,55 - 274,83 (погашено) = 47?966,72 доларів США ? 3% ? 33 / 365 = 130,10 доларів США;

6. період 23 жовтня 2024 року - 20 листопада 2024 року (29 днів), сума боргу 47?966,72 - 231,57 (погашено) = 47?735,15 доларів США ? 3% ? 29 / 365 = 113,78 доларів США;

7. період 21 листопада 2024 року - 17 грудня 2024 року (27 днів), сума боргу 47?735,15 - 242,40 (погашено) = 47?492,75 доларів США ? 3% ? 27 / 365 = 105,39 доларів США;

8. період 18 грудня 2024 року - 15 січня 2025 року (29 днів), сума боргу 47?492,75 - 143,45 (погашено) = 47?349,30 доларів США ? 3% ? 29 / 365 = 112,86 доларів США;

9. період 16 січня 2025 року - 27 лютого 2025 року (43 дні), сума боргу 47?349,30 - 94,79 (погашено) = 47?254,51 доларів США ? 3% ? 43 / 365 = 167,01 доларів США;

10. період 28 лютого 2025 року - 26 березня 2025 року (27 днів), сума боргу 47?254,51 - 174,92 (погашено) = 47?079,59 доларів США ? 3% ? 27 / 365 = 104,48 доларів США;

11. період 27 березня 2025 року - 31 березня 2025 року (5 днів), сума боргу 47?079,59 - 175,57 (погашено) = 46?904,02 доларів США ? 3% ? 5 / 365 = 19,28 доларів США.

Отже, загальний розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість у доларах США за період 02 квітня 2017 року - 31 березня 2025 року, з урахуванням періодичних оплат становить 11?963,05 доларів США.

Щодо нарахування 3% річних на заборгованість у Євро, колегія суддів виходить із такого.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення заборгованості визначеної у Євро, відтак за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2025 року (2 921 день) 3% річних становить 24 645,00 Євро ? 3% ? 2 921 / 365 = 5 916,83 Євро.

Щодо нарахування 3% річних на заборгованість у гривні, колегія суддів виходить із такого.

Установлено, що постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року на користь ОСОБА_1 стягнуто 39 645,00 гривень.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем частково здійснювались погашення заборгованість у гривні, зокрема: 23 лютого 2024 року - 10 000,00 гривень; 04 березня 2024 року - 11 000,00 гривень; 11 березня 2024 року - 9 500,00 гривень; 18 березня 2024 року - 8 600,00 гривень; 16 квітня 2024 року - 545,00 гривень.

Станом на 16 квітня 2024 року сума у розмірі 39 645,00 гривень повністю сплачена.

Отже, 3% річних слід розраховувати за період з 20 липня 2023 року по день фактичного виконання зобов`язання (16 квітня 2024 року).

Згідно даних складеного позивачем розрахунку заборгованість 3% річних, нарахованих на заборгованість у гривні за період 21 липня 2023 року по 16 квітня 2024 року, становить 710,35 гривень.

Колегія суддів погоджується із складеним позивачем розрахунком заборгованості, оскільки він відповідає умовам нарахування 3% річних та включає відомості про періодичне та часткове виконання грошового зобов`язання.

Ураховуючи те, що частина позовних вимог до 02 квітня 2017 року пред`явлено поза позовною давністю, у задоволенні позову в цій частин слід відмовити з підстав пропуску позовної давності.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, наведеного вище не врахував, навів взаємовиключні висновки та ухвалив помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Щодо заяви позивача здійснювати нарахування та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від сум у разі прострочення ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання за постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №458/413/18 за період 01 квітня 2025 року, до моменту повного виконання постанови колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин 10, 11 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Як зазначено в частинах 11 та 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Проте, у межах цієї справи питання про стягнення суми боргу не вирішувалось, оскільки таке вирішено постановою Верховного Суду від 19 липня 2023 року, виконавчий документ про стягнення боргу пред`явлено до примусового виконання.

Ураховуючи, що у цій справі вирішено питання лише про стягнення 3% річних, при цьому, стягнення суми боргу здійснюється за окремим виконавчим документом, апеляційний суд не убачає підстав для застосування положень частини 10 статті 265 ЦПК України.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно даних квитанцій №240555694, № 254396568 за подачу позовної заяви позивачем сплачено 12 112,00 гривень, за подачу апеляційної скарги - 18 168,00 гривень.

За результатом розгляду справи вимоги позивача задоволено на 48,7%, відтак із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, слід стягнути 5 898,50 гривень, на відшкодування витрат із сплати судового збору за подання апеляційної скарги - 8 847,82 гривень.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дудою Петром Володимировичем, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2025 року у сумі 11 963,05 доларів США, 5 916,83 Євро та 710,35 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 5 898,50 гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 8 847,82 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова