Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №757/7109/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/521/2026

справа №757/7109/24-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Верланова С.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Суборою Надією Сергіївною, на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., дата складення повного судового рішення не зазначена,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, державний реєстратор Вороньківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області Беляєва Катерина Андріївна, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, припинення права власності на нерухоме майно, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У лютому 2024 року АТ "Універсал Банк" звернулось до суду із позовом про визнання правочину недійсним, припинення права власності на нерухоме майно.

Вимоги позову мотивує тим, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2013 року задоволено позов ПАТ «БМ БАНК», стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості за Кредитним договором № 519/090608 від 09.06.2008 в розмірі 5 276 193,21 грн та за Кредитним договором № 473/280308 від 28.03.2008 в розмірі 646 163,15 грн.

На виконання вказаного рішення видані виконавчі листи, які в подальшому ПАТ «БМ БАНК» пред`явив на виконання до органів державної виконавчої служби.

13 вересня 2018 року AT «БМ БАНК» відступив право вимоги за кредитом №519/090608 на користь AT «ВТБ БАНК», яку згодом замінено правонаступником - AT «Універсал Банк». Послідовно постановлено ухвали суду про заміну кредитора у виконавчих провадженнях, які набрали законної сили станом на грудень 2018 року та листопад 2020 року. Виконавчі провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_4 перебувають на виконанні до теперішнього часу.

Згідно відомостей з АСВП на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 (НОМЕР_5) по відношенню до ОСОБА_2 та виконавче провадження № НОМЕР_6 (НОМЕР_7) по відношенню до ОСОБА_3 .

Крім цього, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.02.2010 по справі № 2-70/10 стягнуто на користь АТ «Універсал Банк» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 кредитну заборгованість в сумі 1 045 422,22 грн. Залишок заборгованості 453 934.99 грн.

Виконавчі документи неодноразово перебували на примусовому виконанні в органах ДВС та приватних виконавців. Згідно відомостей з АСВП на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_8 (НОМЕР_9) по відношенню до ОСОБА_2 , виконавче провадження № НОМЕР_10 (НОМЕР_11) по відношенню до ОСОБА_3 та виконавче провадження № НОМЕР_12 (НОМЕР_13) по відношенню до ОСОБА_5 .

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року по справі №128/3250/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 641 662,62 грн.

Виконавчі документи неодноразово перебували на примусовому виконанні в органах ДВС та приватних виконавців. Згідно відомостей з АСВП на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_14 (НОМЕР_15) по відношенню до ОСОБА_2 та виконавче провадження № НОМЕР_17 (НОМЕР_16) по відношенню до ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2011 року по справі № 2-1420/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в розмірі 435 139,04 грн. Згідно відомостей з АСВП на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_20 (НОМЕР_19) по відношенню до ОСОБА_3 та виконавче провадження НОМЕР_18 (НОМЕР_21) по відношенню до ОСОБА_2 .

Для виконання зобов`язань за кредитним договором №519/090608 ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором іпотеки №519/090608 від 09 червня 2008 року.

Позивач вказує, що 12 квітня 2019 року державний реєстратор скасував запис про іпотеку та обтяження на підставі повідомлення ПАТ «ВТБ БАНК» (вих.№10/1?2 від 08.02.2019), хоча сама банківська установа відмовилася визнавати факт повідомленої інформації в листі від 29 січня 2021 року.

Наведене викликає обґрунтований сумнів у легітимності скасування іпотеки, адже кредитна заборгованість не погашена, а повідомлення, яке слугувало підставою для скасування, банк не видавав. Окрім того, спірна квартира була додатково обтяжена арештом у окремій справі №128/2286/14?ц.

16 квітня 2019 року боржниця ОСОБА_2 продала квартиру фізичній особі ОСОБА_6 , з яким має очевидний зв`язок.

Позивач вказує, що вказаний правочин має ознаки фіктивності, оскільки вартість правочину не відповідала ринковій ціні, покупець не мав достатніх доходів, а квартира залишилася в користуванні родини боржниці.

Отже, спірний правочин має характер фраудаторного, вчинений формально, а майно залишилося в сім`ї відповідачки, при цьому кошти не використано на погашення боргу.

Мотивуючи наведеним, просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири загальною площею 156,4 кв. м, житлова площа 81,9 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований під номером 195 , та посвідчений 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О.;

- припинити право власності за ОСОБА_6 за номером запису про право власності: 31207303 на квартиру АДРЕСА_4 ;

- відновити право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року;

- внести відомості право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , зареєстрований під номером 195, та посвідчений 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем.

Припинено право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ), за номером запису про право власності: 31207303, на квартиру № 25 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1598990480000), розташованої у будинку АДРЕСА_9 .

Відновлено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири № 25 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1598990480000), розташованої у будинку АДРЕСА_9 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року.

Внесено відомості право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири № 25 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1598990480000), розташованої у будинку АДРЕСА_9 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір по 4 037,33 грн з кожного.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири є фраудаторним (укладеним на шкоду кредитору AT «ВТБ БАНК», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк»), отже підлягає визнанню недійсними задля захисту прав АТ «Універсал Банк», як кредитора боржника.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Суборою Н.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд не дослідив обставини неявки ОСОБА_1 , який є громадянином Ізраїлю та Литви, та понад три роки постійно не проживає в Україні. Повістки направлялись на українську адресу, де він фактично не мешкає, а отже не міг бути належно повідомлений про розгляд справи і не мав змоги реалізувати своє право на захист.

Окрім цього, суд не залучив до участі у справі ОСОБА_8 - дружину ОСОБА_1 , з якою скаржник перебував у шлюбі на момент укладення оспорюваного договору. Квартира, яка стала предметом спору, відповідно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Незалучення особи, права якої можуть бути порушені рішенням суду, є прямим порушенням статті 53 ЦПК України.

Звертає увагу, що спір, який розглядався у цій справі, за предметом, підставами та складом учасників тотожний справі №757/38302/21-ц, яка вже перебувала у провадженні того ж суду, що порушує пункт 3 частину 1 статті 186 ЦПК України, яка забороняє провадження у справі, коли існує інше провадження з тими самими сторонами, предметом і підставами.

Суд без належного обґрунтування дійшов висновку про фраудаторність договору, хоча не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що правочин вчинено на шкоду кредитору.

Зокрема, не доведено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 пов`язані між собою. Вказує, що протокол допиту свідка у кримінальному провадженні №12021100100000125, на який посилається позивач, лише зазначає факт знайомства між особами, але не містить даних про родинні, ділові чи фінансові зв`язки. При цьому, сам договір купівлі-продажу є оплатним, скаржник сплатив 6 000 000 грн, що прямо зазначено в тексті договору.

Звертає увагу, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року в реєстрах не було жодних записів про іпотеку або інші обтяження щодо квартири. Суд першої інстанції проігнорував факт існування повідомлення ВТБ Банку №10/1-2 від 08 лютого 2019 року, в якому йшлося про повне погашення зобов`язань за кредитним договором, що був забезпечений іпотекою.

Долучений позивачем лист АТ "ВТБ БАНК" від 29 січня 2021 року, в якому банк спростовує видачу повідомлення, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки правомірність цього повідомлення наразі є предметом розгляду у справі №757/38302/21-ц, отже, рішення у цій справі ухвалене без з`ясування всіх належних обставин.

Вказує на необґрунтованість посилання суду на постанову Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, оскільки у вказаній справі йшлося про договір дарування майна, укладений поручителем через місяць після відкриття провадження про стягнення боргу. У цій справі правочин є оплатним, реєстраційні дії здійснено на підставі чинного повідомлення про припинення іпотеки, жодних обтяжень на майно не було.

Також суд не оцінив добросовісність набуття майна ОСОБА_6 . На момент придбання він не мав змоги знати про можливі права чи претензії третіх осіб, оскільки вони не були зареєстровані.

Жодні фактичні обставини, що могли б обґрунтовувати визнання правочину недійсним як такого, що вчинений на шкоду кредитору, не були доведені. Наявність відкритих виконавчих проваджень не є достатньою підставою для визнання договору недійсним або скасування державної реєстрації, оскільки згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова у проведенні реєстраційних дій допускається лише за наявності відповідних обмежень у реєстрі, яких не було.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, від 13 вересня 2023 року у справі № 175/404/20, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц.

Мотивуючи наведеним, просить заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

27 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ "Універсал Банк" на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.

Вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про судові засідання у справі шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації: АДРЕСА_10 , та розміщення оголошення про виклик у судове засідання.

Вказує, що заочне провадження згідно статті?280 ЦПК України є допустимим, коли відповідач належно повідомлений, не з`явився без поважної причини, відсутні заперечення позивача, як у цій справі.

Зазначає про безпідставне посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у справі №757/38302/21-ц, оскільки така не тотожна справі, що переглядається. У цих справах відрізняються склад учасників і предмет позову.

Звертає увагу, що квартира передана в іпотеку за кредитом від 2008 року задля виконання зобов`язань. У 2019 році державним реєстратором скасовано іпотеку на підставі повідомлення «ВТБ Банку», але банк спростував його видачу у листі від 2021 року.

Оскільки продаж квартири здійснено пізніше ухвалення рішення про стягнення заборгованості, а грошові кошти не використані для погашення боргу, наведене свідчить про фіктивність договору.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Субора Н.С. доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

Згідно даних договору іпотеки № 519/090608 від 09 червня 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 756, убачається, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 519/090608 від 09 червня 2008 року ОСОБА_2 в іпотеку передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , площею: загальна 156, 40 кв. м, жила 81,90 кв. м (том 1 а.с. 65-69).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2010 року у справі № 2-70/10 стягнуто на користь АТ «Універсал Банк» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 суму заборгованості за договором кредиту №15/04/399к-07 від 29 травня 2007 року у розмірі 1 045 422,22 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ВАТ "Універсал Банк" судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 252,00 гривень, а всього 1 952 гривень (том 1 а.с. 38-40).

Постановою державного виконавця ВП НОМЕР_8 від 04 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа №2-70/10, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ВАТ "Універсал Банк" суму заборгованості у розмірі 1 045 422,99 гривень, судовий збір у розмірі 1 700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 252,00 гривень. (Залишок заборгованості становить 453 934,99 гривень) (том 1 а.с. 41-42).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2011 року у справі № 2-1420/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №15/04/496-к-07 від 21 червня 2007 року в розмірі 435 139, 04 грн (том 1 а.с.58-60).

Постановами державного виконавця від 09 лютого 2023 року ВП НОМЕР_22, від 04 вересня 2019 року ВП НОМЕР_18 відкрито виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №2-1420/11, виданого 23 січня 2012 року Вінницьким районним судом Вінницької області (том 1 а.с.61-64).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2013 року у справі №2-1782/10 задоволено позов ПАТ «БМ БАНК». Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «БМ БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 519/090608 від 09 червня 2008 року у розмірі 5 276 193,21 грн та за кредитним договором № 473/280308 від 28 березня 2008 року у розмірі 646 163,15 грн (том 1 а.с. 20-24).

Постановою приватного виконавця від 05 березня 2018 року ВП НОМЕР_4 відкрито виконавче провадження із виконання виконавчого листа №2-1782/10 виданого 12 червня 2014 року Вінницьким районним судом Вінницької області (том 1 а.с. 36-37).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року у справі № 128/3250/15-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №15/04/399к-07 від 29 травня 2007 року в сумі 641 662,62 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором №15/04/399к-07 від 29 травня 2007 року у сумі 641 662,62 (том 1 а.с. 47-54).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2018 року, задоволено заяву АТ «ВТБ БАНК» та замінено сторону виконавчого провадження по виконанню заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2013 року по цивільній справі № 2-1782/2010 за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, замінивши стягувача ПАТ «БМ Банк» на акціонерне товариство «ВТБ Банк» (том 1 а.с. 28-29).

Постановами державного виконавця від 04 грудня 2018 року ВП НОМЕР_14, ВП НОМЕР_23 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №128/3250/15-ц від 25 квітня 2017 року, виданих Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором №15/04/399к-7 від 29 травня 2007 року у сумі 641 662,62 гривень (том 1 а.с. 55-57).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 передала у власність квартиру АДРЕСА_4 , а ОСОБА_6 прийняв у власність зазначену вище квартиру та зобов`язався сплатити за неї обговорену суму.

Згідно пункту 2.1. договору продаж предмету договору за домовленістю сторін вчиняється за 6 000 000,00 гривень, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору (том 1 а.с. 16-19).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року задоволено заяву АТ «ВТБ БАНК». Замінено стягувача ПАТ «БМ Банк» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1782/10, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області у цивільній справі за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 519/090608 від 09 червня 2008 року у розмірі 5 276 193,21 грн, правонаступником за даними вимогами до ОСОБА_3 , а саме АТ «ВТБ Банк» (код ЄДРПОУ 14359319) (том 1 а.с. 25-27).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 2-1782/10 (провадження № 6/128/106/20) від 30 листопада 2020 року, замінено стягувача з виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 листопада 2013 року № 2-1782/10 за позовом публічного акціонерного товариства БМ Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - правонаступника АТ «Універсал Банк», у зв`язку із відступленням права вимоги за договором від 21 жовтня 2020 року за № 75-РБ (том 1 а.с. 30-33).

Постановою заступника начальника відділу Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Штельмахом Д.В. від 14 вересня 2021 року ВП НОМЕР_3 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1782/10, виданого 03 червня 2014 року, про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "БМ Банк" суми заборгованості за договором кредиту №519/090608 від 09 червня 2008 року у розмірі 5 276 193,21 гривень. Стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "БМ Банк" суму заборгованості за договором кредиту №473/280308 від 28 березня 2008 року у розмірі 646 163,15 гривень (том 1 а.с. 34-35).

Постановами приватного виконавця ВП НОМЕР_24, ВП НОМЕР_12 від 16 червня 2023 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-70/10 від 15 червня 2010 року, виданих Вінницьким районним судом Вінницької області 15 червня 2010 року та 29 червня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ВАТ "Універсал Банк" суми заборгованості за договором кредиту №15/04/399к-07 від 29 травня 2007 року у розмірі 1 045 422,99 гривень, з яких непогашений кредит 942 105,60 гривень, несплачені відсотки 103 317,39 гривень. Солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на корить ВАТ "Універсал Банк" судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 252,00 гривень, а всього 1 952,00 гривень. Боржниками значаться ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (том 1 а.с. 43-46).

29 січня 2021 року на адресу АТ «Універсал Банк» надійшов лист від АТ «ВТБ БАНК», у якому зазначено, що повідомлення ПАТ «ВТБ БАНК» за вих. №10/1-2 від 08 лютого 2019 року про припинення іпотеки та скасування заборони на квартиру АДРЕСА_4 , що належала ОСОБА_2 , банком не видавалося (том 1 а.с. 70).

Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №228892940 від 21 жовтня 2020 року квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року (том 1 а.с. 74-79).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 6 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (пункт 53 постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року у справі №904/2979/20).

Частинами 1, 2 статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною 1 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18 та від 20 травня 2020 року у справі №922/1903/18.

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі №182/2214/16-ц Верховним Судом зроблено висновок, що не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц, позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 та від 14 липня 2020 року у справі №754/2450/18.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (часина 6 статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідача, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до даних витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва №108023888 від 27 лютого 2024 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 квітня 2014 року є АДРЕСА_10 (том 1 а.с. 97).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 98-99).

Згідно даних супровідного листа №757/7109/24-ц від 04 березня 2024 року та даних конверта за трек №0600256935136 копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та судову повістку про виклик до суду направлено ОСОБА_6 за задекларованим місцем проживання: АДРЕСА_10 (том 1 а.с. 100, 105).

З даних довідки про причини повернення/досилання убачається, що конверт із судовою кореспонденцією, адресований ОСОБА_6 , повернувся на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 1 а.с. 105).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Копію вказаної ухвали із судової повісткою направлено відповідачу за адресою АДРЕСА_10 (том 1 а.с. 112).

З даних відомостей про поштове відправлення за трек №0600270017590 та даних конверту убачається, що конверт повернувся на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (том а.с. 122, 133).

Отже, з матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції вжив усіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі, хід її розгляду та призначення судових засідань. Судові повістки, копії ухвал та інші процесуальні документи неодноразово надсилалися за адресою його задекларованого місця проживання: АДРЕСА_10 , що підтверджується даними витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва.

Повернення поштових відправлень із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України свідчить про належне повідомлення особи про судовий розгляд та вважається днем вручення судової повістки, оскільки відповідач не повідомив суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування.

При цьому, судом не установлено, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повідомляв суд про зміну свого місця проживання або надавав іншу адресу для листування. Отже, ризик неприйняття судової кореспонденції за зареєстрованою адресою несе саме відповідач як учасник справи, що узгоджується з принципом диспозитивності цивільного процесу та обов`язком сторін добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Таким чином, суд першої інстанції діяв у повній відповідності до вимог статті 128 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи, тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не залучення до розгляду у справі дружини відповідача ОСОБА_4 з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що зазначено у тексті договору (пункт 5.4. договору), а також зафіксовано згоду дружини на укладення правочину, що відповідає вимогам статті 65 Сімейного кодексу України.

Водночас саме по собі незалучення до участі у справі одного з подружжя, за відсутності доказів порушення його суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, не може розцінюватися як безумовна підстава для скасування судового рішення, якщо таке процесуальне порушення не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Колегія суддів враховує, що предметом даного спору є перевірка дійсності правочину як такого, що вчинений на шкоду кредитору, та правомірності набуття права власності відповідачем, а не вирішення питання щодо поділу спільного майна подружжя чи визначення часток у праві власності, а тому залучення ОСОБА_4 не є визначальним для правильного вирішення спору по суті.

Крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 залучено судом апеляційної інстанції до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Однак, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, вона не скористалася своїм процесуальним правом на подання пояснень, клопотань чи заперечень, не надала будь-яких доказів на підтвердження порушення її прав або інтересів, що додатково свідчить про відсутність реального впливу незалучення її судом першої інстанції на вирішення справи по суті.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що незалучення ОСОБА_4 до участі у справі судом першої інстанції не вплинуло на повноту з`ясування фактичних обставин та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів уважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про тотожність цієї справи зі справою №757/38302/21-ц та порушення судом першої інстанції вимог пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, у справі №757/38302/21-ц відрізняється предмет та підстави позову, а також склад учасників справи, що виключає можливість визнання таких справ тотожними. У даній справі предметом позову є визнання недійсним конкретного договору купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2019 року та скасування державної реєстрації права власності, тоді як у справі №757/38302/21-ц предметом спору є правомірність припинення іпотеки та пов`язані з цим реєстраційні дії.

Крім того, на момент відкриття провадження у цій справі провадження у справі №757/38302/21-ц не перебувало у такому процесуальному стані, який виключав би можливість розгляду даного спору, а тому підстави для застосування пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України були відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо наявності іншого тотожного провадження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеності фраудаторності оспорюваного правочину, колегія суддів зазначає про таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали значну непогашену заборгованість перед АТ «Універсал Банк», що підтверджується судовими рішеннями, виконавчими листами та відкритими виконавчими провадженнями, що тривали протягом тривалого часу.

Продаж спірної квартири відбувся після ухвалення судових рішень про стягнення заборгованості, в період перебування виконавчих листів на примусовому виконанні, що свідчить про усвідомлення боржником наявності грошових зобов`язань та ризику звернення стягнення на майно.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що отримані від продажу кошти були спрямовані на погашення заборгованості перед кредитором, а відтак не може свідчити про добросовісну поведінку сторін правочину.

Доводи скаржника про оплатний характер договору та сплату 6 000 000 грн не спростовують висновків суду щодо фраудаторності правочину, оскільки саме по собі укладення оплатного договору не виключає можливості визнання його недійсним, якщо установлено, що правочин вчинено з метою виведення майна з-під можливого звернення стягнення.

Посилання скаржника на відсутність записів про обтяження у реєстрі на момент укладення договору не змінює правової оцінки спірних правовідносин, оскільки фраудаторність правочину визначається не лише формальним станом реєстраційних записів, а й сукупністю фактичних обставин, зокрема наявністю значної непогашеної заборгованості, активного виконавчого провадження та поведінкою сторін, спрямованою на унеможливлення виконання судових рішень.

Апеляційний суд відхиляє твердження скарги про необхідність врахування повідомлення ВТБ Банку №10/1-2 від 08 лютого 2019 року, в якому йшлося про повне погашення зобов`язань за кредитним договором, що був забезпечений іпотекою, оскільки доказів виконання зобов`язань боржником не надано, отже саме по собі таке повідомлення не дає підстав уважати про відсутність боргу перед кредитором.

Доводи апеляційної скарги в частині добросовісності набуття майна ОСОБА_6 відхиляються апеляційним судом, оскільки доводами апеляційної скарги підтверджено факт знайомства відповідачів, при цьому відсутність спільної підприємницької діяльності, родинних зв`язків тощо не впливає на кваліфікацію спірного договору як фраудаторного за сукупністю усіх критеріїв.

Посилання скаржника на висновки, наведені Верховним Судом у справі від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, від 13 вересня 2023 року у справі № 175/404/20, від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, оскільки такі зроблено за установлення інших фактичних обставин справи.

З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року та на їх правильність не впливають.

Разом з цим, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на таке.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири загальною площею 156,4 кв. м, житлова площа 81,9 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований під номером 195 , та посвідчений 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О.;

- припинити право власності за ОСОБА_6 за номером запису про право власності: 31207303 на квартиру АДРЕСА_4 ;

- відновити право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року;

- внести відомості право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу. При цьому обраний спосіб захисту має бути ефективним, співмірним характеру порушеного права, та таким, що реально відновлює це право.

Як убачається з матеріалів справи, метою звернення позивача з позовом є відновлення можливості звернення стягнення на спірне майно з метою фактичного виконання судових рішень про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У цьому контексті ключове значення має визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , як фраудаторного правочину, спрямованого на уникнення виконання зобов`язань перед кредитором.

Визнання спірного договору недійсним саме по собі відновлює попередній правовий стан сторін, який існував до його укладення, та створює юридичні передумови для подальшого звернення стягнення на відповідне майно в межах виконавчого провадження, що відповідає правовій природі реституції як наслідку недійсності правочину, передбаченої статтею 216 ЦК України.

Водночас заявлені позивачем вимоги про припинення право власності за ОСОБА_6 за номером запису про право власності: 31207303 на квартиру АДРЕСА_4 ; відновлення права власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року та внесення відомостей права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року не є самостійними ефективними способами захисту порушеного права кредитора та не призводять до його реального поновлення.

Колегія суддів зазначає, що припинення та відновлення речових прав є прямим правовим наслідком визнання правочину недійсним, який підлягає реалізації у порядку, визначеному законодавством про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та виконавче провадження, а не через ухвалення судом окремих зобов`язальних рішень реєстраційного характеру.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що належним, ефективним та достатнім способом захисту прав АТ «Універсал Банк» у цій справі є виключно визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 квітня 2019 року, тоді як позовні вимоги про припинення та відновлення речових прав задоволенню не підлягають як такі, що не поновлюють порушене право кредитора та є похідними від основної вимоги.

За таких обставин, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року в частині вирішення вимог про припинення право власності за ОСОБА_6 за номером запису про право власності: 31207303 на квартиру АДРЕСА_4 ; відновлення права власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року та внесення відомостей права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року слід скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про залишення без задоволення цих вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Установлено, що за подачу позовної заяви АТ "Універсал Банк" сплачено 12 112,00 гривень судового збору (4 позовні вимоги х 3 028,00 гривень (ставка судового збору, що підлягала сплаті)), що підтверджується даними платіжної інструкції №9595/2 від 13 грудня 2023 року.

За результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог лише в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири загальною площею 156,4 кв. м, житлова площа 81,9 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрований під номером 195, та посвідчений 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.

Отже, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року в частині розподілу судових витрат, слід змінити, зменшивши розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідачів на користь АТ "Універсал Банк" з 4 037,33 гривень до 1 009,33 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Суборою Надією Сергіївною, задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про:

- припинення права власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 ), за номером запису про право власності: 31207303, на квартиру № 25 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1598990480000), розташованої у будинку АДРЕСА_9 ;

- відновлення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири № 25 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1598990480000), розташованої у будинку АДРЕСА_9 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року;

- внесення відомостей про право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири № 25 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1598990480000), розташованої у будинку АДРЕСА_9 , шляхом внесення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що існувало до 16 квітня 2019 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог ? відмовити.

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року в частині стягнення судового збору змінити, зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з суми 4 037,33 гривень з кожного до суми 1 009,33 гривень з кожного.

В іншій частині заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді С.М. Верланов

В.В. Соколова