Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №756/7245/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Оболонський районний суд міста Києва

м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2є, 04212, (044) 418-73-60

Справа № 756/7245/25

Провадження № 1-кп/756/786/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

цивільного відповідача - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025100050000219 від 26.01.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коротне Слободзейського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, без місця реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого на території України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

25.01.2025, близько 23.20 год. за адресою: місто Київ, проспект Оболонський, навпроти будівлі №21-Б (TPЦ «Dream berry»), ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВМW» моделі «535 І» р.н. НОМЕР_1 , і рухаючись проїзною частиною проспекту Оболонського, зі сторони вулиці Героїв Дніпра, у напрямку Мінської площі у місті Києві, наближаючись на той час до нерегульованого пішохідного переходу, порушуючи вимоги пункту 10.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України, не зменшив швидкість та не зупинився для того, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, внаслідок чого здійснив наїзд керованим ним автомобілем на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїзну частину проспекту Оболонського у місті Києві по нерегульованому пішохідному переході, зліва на право відносно руху вищевказаного автомобіля. У результаті зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. Після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВМW» моделі «535 І» р.н. НОМЕР_1 , місце пригоди залишив, поїхавши у невідомому напрямку, чим порушив вимоги пункту 2.10 ПДР України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, а саме пояснив, що 25.01.2025 р. приблизно о 23 год. 00 хв. він після сварки зі своєю співмешканкою, взяв ключі без дозволу від її ТЗ марки «ВМW» р.н. НОМЕР_1 , та вирішив проїхатись по проспекту Оболонському і заспокоїтись. Виїхавши з двору будинку на пр-т. Оболонський, де недалеко знаходився пішохідний перехід, побачив потерпілого ОСОБА_6 , який переходив дорогу. Обвинувачений змінив напрямок руху лівіше, щоб не чекати, поки потерпілий перейде дорогу, натиснув на газ, однак останній злякався та побіг, у результаті чого обвинувачений задів його, проте не помітив цього, оскільки в машині грала гучна музика, та поїхав далі у двір будинку. Зранку наступного дня він побачив, що автомобіля немає на місці, після чого зателефонував до відділку поліції, щоб дізнатись за неї, а потім повідомив працівників поліції про дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 25.01.2025 р. Права керування на території України обвинувачений не має. Зазначив, що вину визнає, розкаюється у вчиненому, добровільно сплатив потерпілому 20 000,00 грн. в межах моральної шкоди. Цивільний позов визнає частково на суму моральної шкоди 150000,00 грн.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумнівну щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Суд, з`ясувавши в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, пояснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши згоду учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження всіх доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, обмежившись наданими обвинуваченим показаннями, а також документами, які характеризують особу обвинуваченого та документами на підтвердження цивільного позову.

Суд дійшов висновку, що діяння обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, що виявилось у визнанні обвинуваченим своєї вини, його позиції під час розгляду справи, добровільним частковим відшкодуванням шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Із наданих прокурором документів встановлено, що ОСОБА_4 є раніше не судимим, за місцем проживання негативних відомостей не надано, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, за попереднім місцем роботи у ТОВ «ТД УКРСПЕЦМАШ» характеризується позитивно.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд вважає недоцільним призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу та виправних робіт, оскільки обвинувачений офіційно не працює, докази його платоспроможності відсутні.

Керуючись статтями 65-67 КК України, суд знаходить необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 ст. 286 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з призначенням передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. При визначенні строку додаткового покарання суд враховує, що обвинувачений грубо порушив правила дорожнього руху і залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, а тому такий строк не може бути мінімальним.

В судовому засіданні прокурор просив суд звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

З урахуванням наявності обставини, яка пом`якшує покарання, враховуючи відсутність в обвинуваченого судимостей, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без відбування ним покарання, а тому до призначеного судом основного покарання слід застосувати ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого від призначеного основного покарання з випробуванням на певний строк.

Крім того, потерпілим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, в якому останній просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на свою користь розмір моральної шкоди - 350 000 грн. 00 коп. та з ОСОБА_8 (власника ТЗ) розмір моральної шкоди - 150 000 грн. 00 коп.

Заявлена моральна шкода обґрунтована обсягом і характером завданих потерпілому моральних страждань, повязаних із ушкодженням здоровя, подальшим трималим лікуванням, зміною звичного способу життя, а також ступенем вини обвинуваченого та бездіяльністю ОСОБА_8 як власника транспортного засобу.

У судовому засіданні 24.12.2025 р. обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав частково у сумі 150 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, додатково до сплачених раніше коштів 20 000,00 грн.

У судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_8 заявлений до неї цивільний позов не визнала, зазначивши, що в її діях відсутні будь-які ознаки порушення, обвинувачений використав автомобіль без її дозволу, тому відшкодування має здійснювати особа, від дій якої постраждав потерпілий.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

У цій справі судом встановлено, що шкода потерпілому завдана безпосередньо діями обвинуваченого, який керував транспортним засобом без згоди власника автомобіля, не маючи посвідчення водія, що підтверджено показами обвинуваченого і поясненнями цивільного відповідача ОСОБА_8 . Тому, в силу ст. 1167, ч. 3 ст. 1187 ЦК України, суд вважає, що належним відповідачем щодо відшкодування моральної шкоди є саме обвинувачений ОСОБА_4 .

Отже, на підставі статей 23, 1167, 1187 ЦК України, виходячи з обставин цієї справи, а саме те, що обвинувачений здійснив наїзд на потерпілого на нерегульованому пішохідному переході, не зупинився і допомогу не надав, враховуючи характер отриманих травм, які пов`язані з тривалим обмеженням потерпілого у можливості вільно пересуватись, перенесену ним операцію і лікування, отримання часткового відшкодування шкоди в розмірі 20000,00 грн., суд вважає обґрунтованою моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн., що визнано обвинуваченим і є співмірним обставинам цієї справи.

Водночас, у частині цивільного позову до ОСОБА_8 слід відмовити.

Клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлено, і такі підстави відсутні.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експерта в загальному розмірі 6303 грн. 50 коп. (за судову інженерно-транспортну експертизу 3119,90 грн. + за судово експертизу 3183,60 грн.) підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі ст. 174 КПК України, арешт з транспортного засобу марки «ВМW» моделі «535 І» р.н. НОМЕР_1 , слід скасувати і повернути його власнику ОСОБА_8 за належністю.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 , на користь держави витрати на залучення експерта у загальному розмірі 6303 (шість тисяч триста три) грн. 50 коп. на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби України по коду доходів 24060300«Інші надходження» (МФО 899998).

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Скасувати арешт з транспортного засобу марки «ВМW» моделі «535 І» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 04.02.2025 р.

Речові докази у справі:

- транспортний засіб марки«ВМW» моделі «535 І» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів - повернути за належністю ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору і направити потерпілому.

Суддя ОСОБА_1