Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №724/3066/25 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3066/25

Провадження № 2/724/897/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 березня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.

представника позивача Боднарюка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Хотині, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 28.10.2011 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 , про що вчинено актовий запис № 33 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хотинського районного управління юстиції Чернівецької області.

Від шлюбу народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які весь час проживають разом із позивачкою та знаходяться на її утриманні.

Спочатку сімейне життя складалося добре, проте, починаючи фактично з 2015 року сторони проживають окремо. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 26.10.2017 року їх шлюб було розірвано. Причиною розпаду сім`ї стало те, що між сторонами постійно виникали сварки внаслідок того, що кожен має різні погляди на життя та ведення господарства.

Незважаючи на розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 неодноразово вчиняв насильство відносно позивачки, як фізичного так і психологічного характеру, свідком чого були спільні малолітні діти. Так, 20.02.2019 року відповідач умисно ображав нецензурною лайкою ОСОБА_1 , своїми діями вчинив психологічне домашнє насильство та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Також, 12.01.2019 року ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час словесного конфлікту із колишньою дружиною ОСОБА_1 , умисно наніс їй один удар кулаком в область спинки носу, який по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Згодом продовжив наносити тілесні ушкодження, а саме, умисно рукою наніс чотири удари в ліву руку позивачки, завдавши їй тілесних ушкоджень у вигляді двох плямистих синяків в області лівого ліктьового суглобу та правого передпліччя.

З 2015 року ОСОБА_2 не проживає разом із позивачкою та спільними малолітніми дітьми, не спілкується з ними, їх вихованням не займається, оскільки виїхав на постійне місце проживання до Італії, діти перебувають на повному утриманні своє матері ОСОБА_1 .

Згідно довідки виконавчого комітету Рукшинської сільської ради № 251 від 20.08.2025 року, до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 20.08.2025 № 252, ОСОБА_1 розлучена зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , у сім`ї є спільні діти, які після розлучення батьків залишились проживати з матір`ю та перебувають на її утриманні. Батько участі у вихованні дітей не приймає.

Таким чином, малолітні діти перебувають фактично на повному утриманні своєї матері, проживають разом із нею, батько самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дітей.

Позивачка перешкод у спілкуванні батька з дітьми не чинила, проте він не прагнув спілкування, створивши в Італії нову сім`ю, що стало відомо через спільних знайомих.

Поведінка батька ОСОБА_2 свідчить про фактичну відмову від своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Через тривалий час окремого проживання відповідача та дітей, втрачено родинні зв`язки та розуміння їх вікових психологічних особливостей. Батько дітей зовсім ними не цікавиться , не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, підготовку до самосійного життя, не спілкується з ними та не виявляє інтересу до них, що слід розцінювати як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками та фактичне самоусунення від їх виконання.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітніх дітей, фактично протягом дев`яти років не піклується про них, матеріально не утримує, то слід позбавити його батьківських прав.

Крім цього, для забезпечення розвитку малолітніх дітей з відповідача підлягають стягненню аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Враховуючи викладене, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 10000,00 грн. щомісячно, до досягнення ними повноліття, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 11 грудня 2025 року о 10:00 годині.

Ухвалою Хотинського районного суду від 11 грудня 2025 року у зв`язку із клопотанням представника позивача було витребувано з органу опіки та піклування Рукшинської сільської ради Дністровського району, Чернівецької області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Підготовчий розгляд справи відкладено на 06.01.2026 року на 10:30 годину. У зв`язку з ненаданням висновку розгляд справи було відкладено на 27.01.2026 року на 10:00 годину.

Ухвалою Хотинського районного суду від 27 січня 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2026 року о 09:30 годині. Розгляд справи відкладено на 05 березня 2026 року на 10:00 годину.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, від її представника - адвоката Боднарюка В.І. надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність та відсутність позивачки, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення кореспонденції на адресу реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду із відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву, яка міститься в матеріалах справи, про розгляд справи за його відсутністю, зазначив що позовні вимоги визнає.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, якщо відповідач не повідомив суд про причини неявки та якщо від нього не надійшов відзив, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів, у разі згоди на це позивача.

Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_2 у розумінні ст. 130 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не надав відзиву на позов, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.

Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши пояснення сторін, заслухавши свідка, а також всебічно перевіривши обставини заявлених вимог, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого вказані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками (а.с. 12).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого вказані: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 , що підтверджується копією витягу з реєстру актів про народження провінції м. Ріміні, Італія, акт № 27 частина 1, серія А рік 2012 (а.с. 13-15).

Згідно копії заочного рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 26.10.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 17,18).

Згідно копії довідки Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області № 251 від 20.08.2025р., ОСОБА_1 , 1986 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , склад зареєстрованих осіб становить: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - донька; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син (а.с.19).

З копії акту обстеження матеріально-побутових умов № 252 від 20.08.2025р. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розлучена зі своїм чоловіком ОСОБА_2 . У сім`ї є спільні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розлучення батьків залишились проживати з мамою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Комісією встановлено, що діти проживають з мамою за місцем реєстрації і перебувають на її утриманні і входять до складу її сім`ї. Батько часті у вихованні дітей не приймає. Житлові умови задовільні. (а.с. 20).

Згідно копії характеристики учня 9-А класу Рукшинського ліцею - ОСОБА_3 , 2012 року народження, останній навчається в ліцеї з 3 класу. За період навчання виявив себе спокійним і врівноваженим учнем, засвоїв програмовий матеріал на середньому рівні, навчався в музичній школі. Улюблені предмети - музичне мистецтво та фізична культура. Дисциплінований, відповідальний товариський, працьовитий, будь-яку справу доводить до кінця, з повагою ставиться до старших, користується авторитетом серед однокласників та однолітків. Брав участь у позакласній роботі та громадському житті класу й ліцею (а.с 21).

Згідно копії характеристики вихованця ЗДО с. Чепоноси Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина виховується в багатодітній сім`ї, мама періодично буває за кордоном, дитина в цей час перебуває з бабусею,яка приділяє достатньо часу вихованню хлопчика. Мама в силу своєї трудової зайнятості приділяє вихованню дитини теж немало часу та виявляє непідробний інтерес до життя сина. Батько за весь час перебування дитини у садочку жодного разу не з`являвся та не проявляв інтерес до дитини (а.с.22).

Постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2019р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а.с.23).

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2019 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с.24,25).

Згідно копії висновку органу опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 13.01.2026 року № 07/01/2026, комісія з питань захисту прав дитини при Рукшинській територіальній громаді вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки будь-якої участі з боку батька у житті дітей не встановлено, поведінка ОСОБА_2 має тривалий та системний характер, а його бездіяльність негативно впливає на забезпечення стабільних та безпечних умов життя дітей. Комісією враховано, що діти потребують постійної батьківської опіки, належного виховання та захисту їх прав та інтересів, а формальне збереження за батьком батьківських прав за відсутності фактичного виконання ним своїх обов`язків не відповідає найкращим інтересам дітей.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні 16.02.2026 року, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України, пояснила суду, що вона є матір`ю ОСОБА_1 позивачки по справі. ОСОБА_2 - колишній зять. Коли її дочка вийшла заміж за ОСОБА_11 , вони проживали в Італії, народився старший син, і оскільки життя в них там не склалось, повернулись і проживали в м. Кам`янець-Подільський. ОСОБА_12 багато разів дуже знущався над дочкою. Коли вона подала на розлучення, він став просити, обіцяв, що все буде добре, що вони будуть жити далі нормально. Вона вибачила і вони знов зійшлися, після цього в них народився ще один син. ОСОБА_12 так побив дочку, що вона народила раніше строку. Після цього він дуже знущався, грошей не давав, вона перенесла операцію - він грошей не давав, все тягли вони, як могли, так і помагали. Було й таке в 2019 році, як родився другий синочок, прийшов ОСОБА_12 п`яний, він дуже сильно пив, і побив їх. Оскільки діти з дочкою проживають у неї, то свідок чула як батько спілкується, діти не бажають спілкуватись з батьком, він їм не дзвонить, а коли раз подзвонить, то знаходиться в нетверезому стані, погрожує. Аліменти дітям він не сплачує, нічого дітям не дає, діти перебувають на утриманні дочки. Вона змушена була поїхати за кордон, бо її старша донька вчилась, й старший син у 8-му класі вчиться, а менший має йти у школу. Було й таке, що ОСОБА_12 стояв над свідком із ножем, коли вона тримала на руках онука. Вони неодноразово зверталися до поліції. Донька не чинить ОСОБА_13 перешкоди у спілкуванні з дітьми, вони самі кажуть навіщо такий батько, бо вони знаходяться повністю на її утриманні. З 2021 року її донька - ОСОБА_1 проживає в с. Чепоноси Вона надавала ОСОБА_13 другий шанс, оскільки тоді він закодувався від алкоголю, бо важко було, він є батько дітям, пройшов місяць, він зірвався і вони зверталися до поліції і тоді його вже забрали.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні 16.02.2026 року, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України, пояснила суду, що ОСОБА_1 є її матір`ю, а ОСОБА_2 - колишній вітчим, наразі вона проживає з мамою в АДРЕСА_1 , вітчим живе в Італії. До 2022 року вони проживали однією сім`єю. Мама з вітчимом розлучена. Вітчим постійно підіймав на маму руку, навіть коли вони була вагітна меншим братом, постійно були сварки. В 2017 році мама з вітчимом розлучились, оскільки вирішила більше не терпіти все це. Потім вони знову зійшлись, поїхали закордон, мама подумала, що в них там щось зміниться, не хотіла, щоб діти росли без батька, народився молодший брат у 2019 році, його батьком є ОСОБА_2 . З ОСОБА_15 не спілкується, бо ОСОБА_7 не хоче, та й у ОСОБА_16 такого бажання немає, коли він і дзвонить, то постійно у нетверезому стані і починає обзивати маму і ОСОБА_7 цього не хоче слухати. Матеріально не підтримує, ОСОБА_7 якось хотів кросівки, а батько відмовився йому їх покупати, бо вони за дорогі, не було якось в нього бажання залагодити цю відмову. Мама перешкод не чинить у спілкуванні, постійно каже, що це батько і вони повинні з ним спілкуватись. Він не телефонує, в школі та дитячому садочку братів не навідував.

Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно з ст. 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно з ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Так, ст. 164 СК України визначено підстави для позбавлення батьківських прав батьків, а саме: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. п. 16, 18 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як роз`яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Таким чином, відповідно до положень п. 2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України однією з підстав для позбавлення мати, батька батьківських прав в судовому порядку є їх ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти, у контексті позбавлення батьківських прав на дитину, вбачається, що це несе у собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід слід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі,якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня2021 року у справі № 320/5094/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18, від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22, від 01 серпня 2024 року у справі № 366/52/21).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, а також, що створило загрозу життю дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

Наданий до суду висновок органу опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, який затверджено рішенням виконкому Рукшинської сільської ради № 07/01/2026 від 13.01.2026р., в якому зазначено, що комісія з питань захисту прав дитини при Рукшинській територіальній громаді вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітніх діте: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не дає суду об`єктивних та беззаперечних підстав вважати, що відповідач ОСОБА_2 свідомо та навмисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідача від виконання обов`язків.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої переважають над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

При розгляді даної справи позивачкою не доведено і судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у виді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, тощо.

Надані позивачкою в обґрунтування позовних вимог докази суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітніх синів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків свідомо, а в даному випадку винна поведінка відповідача не встановлена, крім того це остаточно розірве зв`язок дітей з батьком, а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батька, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей відмовити.

Проте, оскільки відповідач недостатньо спілкувався з дітьми, не вживав у повній мірі заходів щодо їх належного виховання, суд вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у разі продовження ухиляння ОСОБА_2 від виконання батьківського обов`язку щодо виховання дітей, він може бути позбавлений батьківських прав.

Щодо вимог про стягнення аліментів.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, у відповідності до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З позовної заяви вбачається, що позивачка звернулась до суду і просить стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Визначаючи розмір аліментів в твердій грошовій сумі, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей, суд враховує матеріальний стан позивача та відповідача, стан їх здоров`я.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожиткові мінімуми для piзних категорій населення на 2025 рік в Україні встановлюються Законом "Пpo Державний бюджет на 2025 рік", для дітей віком від 6 до 18 років 3196,00 грн.

У суду відсутні відомості щодо доходів відповідача.

Враховуючи надані позивачем докази, а також відсутність відзиву і відповідних підтверджених доказами заперечень збоку відповідача ОСОБА_2 стосовно його стану здоров`я та матеріального становища, наявності інших дітей або непрацездатних членів родини та інших обставин, які можуть вплинути на визначення розміру аліментів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання двох дітей на користь позивачки у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, з моменту подання позовної заяви, тобто з 26 серпня 2025 року.

Суд вважає, що такий розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на двох дітей є достатнім та не буде порушувати майнові права дітей.

Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в зазначеному розмірі судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

При цьому, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Як вбачається із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Суд вбачає підстави для застосування такого негайного виконання.

Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, а позивач відповідно до ст. ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позов майнового характеру в сумі 1211,20 грн.

Крім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги адвокатом Боднарюком В.І. та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, яка станом на 25.08.2025 року становить 15000,00 грн. (а.с. 27,28).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам на суму 7500,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 141, 150, 155, 164, 165, 166, 169, 180, 181, 182, 184, 199 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Боднарюк Віталій Іванович, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно, з подальшою індексацією, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 26 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити до негайного виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині вимог відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 гривень.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте Хотинським районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рукшинської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, адреса місцезнаходження: Чернівецька область, Дністровський район, с. Рукшин, вул. Головна, 35-А, ЄДРПОУ 04416938.

Повне рішення складено 09 березня 2026 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК